Ухвала суду № 15022042, 22.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11963/09/1/0170

22.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, не зявився,

представник відповідача, - Володькин Сергій Анатолійович, довіреність № 5904/9/10-0 від 19.08.09

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 09.11.10 у справі № 2а-11963/09/1/0170

за позовом Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ "Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Алупкінське шосе, 9, Кореїз, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98670)

до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2010 адміністративний позов Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Місхор»ЗАТ «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим№ 0002212301/0 від 05.10.2009 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 54451,00грн., у тому числі: основний платіж- 29324,00грн., штрафні санкції-25127,00грн.; визнано протиправним та скасованоподаткове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим№ 0002222301/0 від 05.10.2009 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 188682,53грн., у тому числі: основний платіж-146981,83грн., штрафні санкції- 41700,70 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим просить скасувати судове рішення та відмовити позивачу у позові в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не в повному обсязі зясовані обставини справи, що мають суттєве значення для справи.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

На підставі статті 55 Конституції України кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приймаючи постанову про часткове задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Місхор»Закритого Акціонерного Товариства «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги частково обґрунтовані та частково відповідають нормам чинного законодавства.

Із висновками Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах законів, що регулює дані правовідносини.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Місхор»Закритого акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2009 було складено акт перевірки №2434/23-1/02650860/219 від 23.09.2009, на підставі якого 05.10.2009 винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення:

-№0002222301/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 191234.00грн., у тому числі: основний платіж- 148871,00грн., штрафні санкції-42363,00грн. №0002212301/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 54451.00грн., у тому числі: основний платіж- 29324,00грн., штрафні санкції- 25127,00грн., №0002232301/0, яким застосовані штрафні санкції в сумі 340,00грн.

Відповідач вважає, що позивачем порушенні вимоги: підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.9 статті 5, підпункту7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Судом була призначена судово-економічна експертиза з питання підтвердження документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновків Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим, які викладені в акті перевірки №2434/23-1/02650860/219 від 23.09.2009.

Суд першої інстанції дослідивши висновок експерту, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшов підстав не довіряти висновкам експерта.

При дослідженні первісних документів, висновки Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим, які викладені в акті перевірки №2434/23-1/02650860/219 від 23.09.2009 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 188682,53грн. та податку на додану вартість в сумі 54451,00грн., первісними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача не підтвердилися.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, в якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, обєктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобовязань.

Підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 191234,00грн.( основний платіж-148871,00грн., штрафні санкції-42363,00.грн.) стали висновки відповідача про заниження валових доходів в результаті: реалізації повязаним особам путівок підвищеної комфортності за ціною нижце «звичайної», не відображення в декларації з прибутку вартості запасів, використаних не в господарській діяльності, а саме на поліпшення основного фонду (переобладження дитячого майданчику) та в результаті завищення валових витрат: на вартість поліпшень основних фондів, обґрунтовано включених в декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2009року та не включення до податкового кредиту, але сплаченого в складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які піддлягають включенню до валових витрат.

Задовольняючи позов в частині визначення суми основного платежу з податку на прибуток в розмірі 188682,53грн. (основний платіж- 146981,83грн., штрафні санкції- 41700,70грн.), суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що заниження валових витрат на 291653,00 грн. розраховано як різниця між ціною фактичної реалізації ДП «Місхор» путівок підвищеної комфортності повязаним особам (ПП «Конгрес Талассо»та ТОВ «Колектив санаторія «Місхор») в березні червні 2009 року та «звичайною»ціною, за якою такі путівки повинні бути реалізовані.

Відповідно до підпункту 1.20.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судом підтверджено факт того, що ПП «Конгресс- Талассо»знаходиться під контролем ДП «Місхор»та є повязаною з ним особою.

Судом встановлено, що при донарахуванні податкових зобовязань у звязку з застосуванням «звичайних»цін податковим органом допущено порушення процедури, яка застосовується при такому нарахуванні.

Так, відповідно до абзацу 2 підпункту 1.20.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Згідно абзацу першого підпункту 1.20.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу ( підпункт4.3.5. пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Отже, судом встановлено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за наступною процедурою: керівник (його заступник) обовязково приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань.

Вказана позиція викладена Держаною податковою адміністрацією України в Листі від 30.09.2009 № 21255/7/15-0217, з якого, крім того, вбачається, що з метою забезпечення дотримання процедури визначення звичайних цін керівник (заступник керівника) податкового органу, під час перевірки приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, що складається за довільною формою, із зазначенням: дати його прийняття, номера, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, що перевіряється, підстав для застосування "звичайної ціни", передбачених законом з питань оподаткування, тощо.

При цьому, у окремих частинах відповідних розділів акта перевірки здійснюється посилання на вищенаведене рішення, зазначається підстава для застосування "звичайної ціни", передбачена відповідним законом з питань оподаткування, механізм і обґрунтування розрахунку у порядку, встановленому пунктом 1.20 Закону для відповідної господарської операції, та елемент податкової бази (об'єкта оподаткування), до якого застосовуються "звичайні ціни", тощо. Розраховані з використанням "звичайних цін" суми заниження податкових зобов'язань виділяються в окремих частинах відповідних розділів акту перевірки та додатках до нього.

Розрахована в акті перевірки внаслідок визначення звичайних цін сума податкових зобов'язань (у тому числі штрафних санкцій) відображається в рішенні про нарахування податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін (складається за довільною формою із зазначенням: дати його прийняття (складання), номеру, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, який перевірявся, тощо) та підписується керівником (заступником керівника) податкового органу як основа подання позовної заяви до суду.

За наслідками перевірки платника податків податковий орган:

- з урахуванням підпункту 4.3.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" готує та подає позовну заяву про сплату нарахованих із застосуванням "звичайних цін" сум податків (у тому числі штрафних санкцій) до адміністративну суду в порядку пункту 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України;

- у порядку та строки, встановлені законодавством, надсилає платнику податків податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій) за відповідними податками без урахування нарахованих з використанням "звичайних цін" податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій).

Необхідність дотримання податковим органом процедури, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, при визначенні звичайних цін, підтверджується також Ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі № К-3468/08 за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від 07.08.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2008 у справі №23/313/07-АП-9/301/07-АП-23/380/07-АП за позовом Дочірнього підприємства "Інтранс Холдінгс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтранс Холдінгс" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі містаЗапоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд відмічає, що зазначена процедура нарахування зобовязання та визначення звичайної ціни обумовлено, у першу чергу, тим, що таким чином податковий орган визначає базу оподаткування, з якої нараховується податкове зобовязання та штрафні санкції.

Судом встановлено, що висновки за актом перевірки про заниження валових доходів в результаті реалізації повязаним особам путівок підвищеної комфортності за ціною нижче «звичайної»не підтверджуються документально відносно суми 281102,64грн., але підтверджуються документально відносно суми 10550,36 гривень.

Проте, у звязку з тим, що податковим органом не визначено в установленому порядку звичайну ціну путівок підвищеної комфортності шляхом прийняття рішення про застосування звичайних цін, Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Кримне визначила базу оподаткування, з якої має бути розрахований податок.

При цьому, звичайна ціна, а відповідно і база оподаткування, яка визначена податковим органом в акті перевірки без врахування середньо оптової ціни, не підтверджена в судовому засіданні ні первинними документами, ні висновком експертизи.

Фактично первинними документами позивача підтверджена звичайна ціна, визначена в висновку експерта (тобто загальна ціна реалізації та середньо оптова ціна). Така звичайна ціна, яка виступає базою оподаткування, що встановлена експертом, не була визначена ні позивачем ні податковим органом.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення субєкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акту часткового протиправним, за умови, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт) рішення або рішення в частині нарахування певного податку.

Нарахування податку на прибуток у звязку з заниженням позивачем валових доходів в результаті реалізації повязаним особам путівок підвищеної комфортності за ціною нижче «звичайної»з урахуванням помилкової бази оподаткування, виключає визнання рішення податкового органу в частині такого нарахування недійсним в якійсь сумі цього податку.

Суд перевіряє лише обґрунтованість рішення, зокрема й у частині розрахунків, і не може самостійно нараховувати податки, збори, штрафні санкції, отже, рішення податкового органу в частині донарахованого податку на прибуток у звязку з заниженням позивачем валових доходів в результаті реалізації повязаним особам путівок підвищеної комфортності за ціною нижче «звичайної»підлягає визнанню протиправним повністю.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Дана обставина надасть податковому органу можливість визначити в установленому Законом порядку звичайну ціну спірної послуги та прийняти нові рішення (про нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, з штрафними санкціями за цими податками) у зв'язку з безпідставним формуванням позивачем валових витрат.

Вищевказане позиція підтверджується постановою Верховного суду України від 05.12.2006 по справі № 21-527во06 за скаргоюДержавної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.05.2006 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Київський склотарний завод" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва про визнання недійсними рішень.

Таким чином, суд першої інстанції з посиланням на відповідні норми чинного законодавства дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем невірно визначена база оподаткування, неправомірно донараховано позивачеві податок на прибуток у звязку з заниженням позивачем валових доходів в результаті реалізації повязаним особам путівок підвищеної комфортності за ціною нижче «звичайної», враховуючи, що суд не може самостійно визначити базу оподаткування звичайну ціну, та розрахувати належні до сплати збори до податки, суд не може визнати донарахування позивачеві податку на прибуток в розмірі 72913,25 грн. (291653,00 грн. х 25%) таким, що прийняте на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Актом перевірки встановлено заниження позивачем валових доходів на 137188,00 грн. за третій квартал 2008 року в результаті не відображення в декларації з прибутку вартості запасів, використаних не в господарській діяльності, а саме на поліпшення основного фонду (переобладнання дитячого ігрового майданчика).

Суд зазначає, що на думку податкового органу до складу запасів, використаних ДП «Місхор»не в господарській діяльності за 3 квартал 2008 року, не включена вартість запасів в сумі 137188,00 гривень, використаних на переобладнання основного фонду дитячого ігрового майданчика з пристроєм водного розважального комплексу.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до підпунктів 8.1.2 та 8.7.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вартість запасів, які використовуються для переобладнання основних фондів, не включаються до валових витрат, а відносяться на збільшення балансової вартості таких основних фондів та у подальшому амортизуються.

Вартість запасів, які використовувалися для переобладнання основних фондів, не приймає участь в розрахунку приросту/спаду запасів у відповідності до пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд зазначає, що даними судової експертизи не підтверджуються висновки за актом перевірки щодо заниження ДП «Місхор»на 137188,36 гривень суми запасів, які використовувалися не в господарській діяльності та підлягаючих до відображення в стовпці № 4 таблиці № 1 додатку К 1/1 до декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року, що також знайшло підтвердження в судовому засіданні.

Актом перевірки встановлено завищення позивачем валових витрат на вартість поліпшень основних фондів в сумі 123271,00 гривень, необґрунтовано включених в деклараціїю ДП «Місхор»з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року.

Судом встановлено, що на думку податкового органу значення показника за ряд.04.10 «витрати на поліпшення основних фондів»декларації з податку на прибуток ДП «Місхор»за 1 півріччя 2009 року необґрунтовано, в порушення підпункту8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включені витрати з переобладнання дитячого ігрового майданчика з пристроєм водного розважального комплексу в сумі 123271,00 гривень, в тому числі: 11464,50грн. в 1 кварталі 2009 року, 111806,50 грн. в 2 кварталі 2009 року.

В акті перевірки зазначено, що переобладнання дитячого ігрового майданчика з пристроєм водного розважального комплексу є не поліпшенням існуючого основного фонду (дитячого ігрового майданчика), а створенням нового обєкту - водного розважального комплексу.

Згідно підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Експертизою встановлено, що на 01.01.2009 сукупна вартість основних фондів ДП «Місхор»складала 23199951,00 гривень. Отже, до валових витрат за 2009 рік ДП «Місхор»мало право включити не більш ніж 2319995,10 гривень (23199951,00 гривень х 10%) витрат з поліпшення основних фондів.

В висновку експертизи зазначено, що в декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року за ряд.04.10 «витрати на поліпшення основних фондів»ДП «Місхор»включило 1304948,00 гривень витрат з поліпшення основних фондів, що не перевищує ліміт, встановлений підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (2319995,10 більш ніж 1304948,00 гривень).

До складу витрат в сумі 1304948,00 гривень, відображених ДП «Місхор»в стр.04.10 «витрати на поліпшення основних фондів»декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року включені також витрати в сумі 123271,00 гривень з переобладнання дитячого ігрового майданчика з пристроєм водного розважального комплексу.

В висновку експертизи зазначено, що в податковому обліку ДП «Місхор»станом на 01.01.2009 року в 1 групі основних фондів «Будівлі і споруди»у відповідності до підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" числиться споруда - дитячий ігровий майданчик.

Робочим проектом передбачено не створення нової споруди, а встановлення на вже існуючій споруді (дитячому ігровому майданчику) нового ігрового устаткування водної розважальної установки та басейну.

В висновку експертизи зазначено, що первісними документами бухгалтерського обліку підтверджується, що за 1 півріччя 2009 року ДП «Місхор»понесло витрати на переобладнання дитячого ігрового майданчика з пристроєм водного розважального комплексу в сумі 123274,88 гривень.

Переобладнання дитячого ігрового майданчика з пристроєм водного розважального комплексу на лікувальному пляжу ДП «Місхор»не є створенням нового обєкту основних фондів, а є технічним перевлаштуванням вже існуючої споруди (дитячого ігрового майданчика) з установкою нового ігрового устаткування - водної розважальної установки та басейну.

Отже, витрати в сумі 123271,00 гривень на переустаткування дитячого ігрового майданчика з пристроєм водного розважального комплексу, фактично понесені ДП «Місхор», є витратами на технічне перевлаштування основних фондів та підлягають включенню до валових витрат ДП «Місхор»відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Документами бухгалтерського та податкового обліку не підтверджується висновок акту податкового органу про завищення ДП «Місхор»валових витрат на вартість переобладнання дитячого ігрового майданчика з пристроєм водного розважального комплексу в сумі 123271,00 гривень за 1 півріччя 2009 року, що також знайшло підтвердження в судовому засіданні.

Перевіркою встановлено завищення валових витрат ДП «Місхор»з податку на додану вартість в розмірі 43371,00 гривень, який не включено до податкового кредиту, але сплачено в складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які підлягають включенню до валових витрат ДП «Місхор».

Податковим органом встановлено, що ДП «Місхор»зависило валові витрати за період 2 півріччя 2008 року-1 півріччя 2009 року на 43371,00 гривень в результаті неправильного розрахунку сум податку на додану вартість, які підлягають включенню до валових витрат згідно підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість.

Експертизою встановлено, що ДП «Місхор»здійснювало в 2 півріччі 2008 року 1 півріччі 2009 року одночасно операції з реалізації путівок, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 %, та операції з реалізації путівок, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість за підпунктом 5.1.9 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»(дитячі путівки).

Судом встановлено, що до податкового кредиту з податку на додану вартість ДП «Місхор»відносило ту частину податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) постачальникам товарів (робіт, послуг), придбаних з метою використання в господарській діяльності, яка відповідає частці операцій з постачання путівок, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 %, в загальному обємі поставки за податковий період.

В у звязку з необґрунтованим включенням висновку експертизи зазначено, що та частина податку на додану вартість, яка сплачена постачальникам товарів (робіт, послуг), придбаних з метою використання в господарській діяльності, але не включена до податкового кредиту ДП «Місхор»на підставі підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підлягає включенню до валових витрат ДП «Місхор». Документами бухгалтерського та податкового обліку висновок акту перевірки про завищення ДП «Місхор»валових витрат на 43371,00 грн. до їз складу сум податку на додану вартість, які підлягають включенню до податкового кредиту: підтверджується відносно суми 7556,68 грн.; не підтверджується відносно суми 35814,32 грн.

Отже, за податковим повідомленням-рішенням №0002222301/0 від 05.10.2009 позивачеві вірно визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1889,17 грн. (7556,68 гривень х 25 %).

Судом першої інстанції встановлено, що сума правомірно донарахованого податкового зобовязання ДП «Місхор»з податку на прибуток складає 1889,17 грн, отже, відповідно, сума штрафних санкцій, яка правомірно визначена податковим повідомленням - рішенням № 0002222301/0 від 05.10.2009 складає 662,30 грн., що також підтверджується доповненням до експертизи.

Крім того, експертизою встановлено допущення ДП «Місхор»факту заниження податкового зобовязання з податку на прибуток (включення до валових витрат несплачених сум податку на додану вартість), однак, вказане порушення було самостійно виявлено та усунено ДП «Місхор»(шляхом зменшення задекларованої суми валових витрат в наступних податкових періодах) до перевірки податковим органом.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у випадку самостійного виявлення та усунення недоплати до перевірки податковим органом платник (ДП «Місхор») зобовязаний самостійно нарахувати та сплатити штрафні санкції в розмірі 5 % від суми самостійно виявленої та усуненої недоплати.

Експертизою встановлено, що фактично ДП «Місхор»штраф в розмірі 5 % не нараховано та не сплачено, отже, відповідно до пункту17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ДП «Місхор»зобовязаний сплатити до бюджету штраф в розмірі 5 % від суми самостійно виявленої та виправленої недоплати, в розмірі 330,88 грн.

Проаналізувавши вищевикладене, суд погоджується з висновком експертизи стосовно того, що ДП «Місхор»відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зобовязаний сплатити до бюджету штраф в розмірі 5 % від суми самостійно виявленої та виправленої недоплати. Однак, суд зазначає, що податковим органом до позивача штрафна санкція відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не застосована, відповідне податкове повідомлення рішення не винесено.

Однак, суд не може підмінити податковий орган та визначити ДП «Місхор»штрафну санкцію відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яка не визначена позивачеві податковим органом.

Отже, донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 146981,83грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 41700,70грн. згідно спірному податковому повідомленню-рішенню Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим №0002222301/0 від 05.10.2009 неправомірно.

Задовольняючи позов в частині визначення суми основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 54451,00грн. (основний платіж- 29324,00грн., штрафні санкції- 25127грн.), суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Підставою для нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 29324,00грн. стало заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість на 58331,00 грн. за період березень червень 2009 року стало результаті реалізації повязаним особам путівок підвищеної комфортності за ціною нижче «звичайної»та заниження податкового кредиту з податку на додану вартість на 29007,00 грн. за період липень 2008 року червень 2009 року стало у звязку з неправильним розподілом сум податкового кредиту за операціями, які оподатковуються за ставкою 20 % та операціям, які звільняються від оподаткування.

Щодо встановленого перевіркою заниження позивачем податкових зобовязань на 58331,00 грн. за період березень червень 2009 року в результаті реалізації повязаним особам путівок підвищеної комфортності за ціною нижче «звичайної»судом встановлено наступне.

Згідно пункту 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Експертизою встановлено, що фактично договірна ціна за операціями реалізації путівок повязаним особам (ПП «Конгрес Талассо»та ТОВ «Колектив санаторію «Місхор») за березень червень 2009 року не перевищувала «звичайну»ціну встановлену перевіркою) більш ніж на 20 %. Отже, застосування податковим органом «звичайних»цін до визначення бази оподаткуваня податку на додану вартість за операціями з повязаними особами (ПП «Конгрес Талассо»та ТОВ «Колектив санаторію «Місхор») за березень червень 2009 року необґрунтовано та порушує порядок, встановлений пунктом4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Документами бухгалтерського та податкового обліку не підтверджується висновок акту податкового органу про заниження ДП «Місхор»податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 58331,00 грн. у звязку з реалізацією повязаним особам (ПП «Конгрес Талассо»та ТОВ «Колектив санаторію «Місхор») путівок підвищеної комфортності за ціною нижче «звичайної»за період березень червень 2009 року.

Щодо встановленого перевіркою заниження позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на 29007,00 грн. за період липень 2008 року червень 2009 року у звязку з неправильним розподілом сум податкового кредиту за операціями, які оподатковуються за ставкою 20 % та операціям, які звільняються від оподаткування судом встановлено наступне.

Експертом встановлено, що ДП «Місхор»здійснювало у 2 півріччі 2008 року 1 півріччі 2009 року одночасно операції з реалізації путівок, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 %, та операції з реалізації путівок, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість за підпунктом 5.1.9 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»(дитячі путівки).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що до податкового кредиту з податку на додану вартість ДП «Місхор»відносило ту частину податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) постачальникам товарів (робіт, послуг), придбаних з метою використання в господарській діяльності, яка відповідає частці операцій з постачання путівок, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 %, в загальному обємі поставки за податковий період. Експертом враховано коректування обємів постачання за ряд.8 податкових декларацій з податку на додану вартість за період з липня 2008 року по червень 2009 року.

Експертизою встановлено, що документами бухгалтерського та податкового обліку в повному обсязі не підтверджується висновок акту перевірки про заниження позивачем зобовязання з податку на додану вартість перед бюджетом в сумі 29324,00 гривень за липень 2008 червень 2009 р.р. (58331,00 грн. (податкове зобовязання) - 29007,00 грн. (податковий кредит).

Отже, висновки акту перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 29324,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 25127,00грн. є помилковим, що є підставою для визнання протиправним та скасування податковим повідомленням-рішенням №0002212301/0 від 05.10.2009.

Висновки акту перевірки щодо порушення позивачем пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», внаслідок чого до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 340,00грн. є обґрунтованими у звязку з наступним.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції ( пункт 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Судом встановлено, що до позивача винятки, встановлені статтею 9 Закону щодо невикористання розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій не застосовуються, оскільки позивачем отримано дозвіл для розміщення обєкту торгівлі- фітобару в поліклініці ДП «Клінічний санаторій «Місхор»ЗАТ «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», розташованої за адресою: смт Кореїз, Алупкінське шосе,5, для здійснення діяльності з громадського харчування №150 від 15.04.2009, у звязку з чим позивачем у Державній податковій інспекції в Ялта Автономної Республіки Крим зареєстровано РРО - MINI -500.02 МЕ, заводський № ПБ 57144651, реєстраційний № 0112009437, зареєстрований за адресою: місто Ялта, смт.Кореїз, Алупкінське шосе,5, поліклініка санаторію.

Отже, доводи представника позивача щодо того, що Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Місхор»ЗАТ «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»не відноситься до підприємств торгівлі і громадського харчування суд вважає безпідставними, оскільки розрахункові операції проводяться також в закладах громадського харчування позивача.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій ( пункт 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Судом першої інстанції безперечно підтверджений факт незабезпечення зберігання щоденного фіскального звітного чеку у КОРО, що роздруковане на РРО MINI -500.02 МЕ, а саме: Z звіт № 0227 за 23.05.2009, виконаний на загальну суму 1080,00 грн. Облік зазначених готівкових коштів у КОРО № 0112009437 здійснено 23.05.2009.Зазначене підтверджується актом перевірки, який є належним доказом по справі. Отже, до позивичавірно застосовані фінансові санкції у розмірі 340,00грн. за незабезпечення позивачем збереження фіскального звітного чеку, тому податковим повідомленням- рішенням № 0002232301/0 від 05.10.2009 правомірно застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 340,00грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки акту перевірки №2434/23-1/02650860/219 від 23.09.2009 про визначення позивачу податкових зобовязань: по податку на прибуток в сумі 146981,83грн., по податку на додану вартість в сумі 54451,00грн. згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірними і висновки акту перевірки згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, мали бути підтверджені відповідачем.

Відповідно до частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймається акт перевірки №2434/23-1/02650860/219 від 23.09.2009, як доказ встановлення фактів порушення позивачем норм Законів України: “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 188682,53грн. , у тому числі: основний платіж- 146981,83грн., штрафні санкції- 41700,70грн.) , “Про податок на додану вартість” щодо визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 54451,00грн., у тому числі: основний платіж- 29324,00грн., штрафні санкції- 25127,00грн.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобовязань:з податку на прибуток в сумі 188682,53грн. , у тому числі: основний платіж- 146981,83грн., штрафні санкції- 41700,70грн. та з податку на додану вартість в сумі 54451,00грн., у тому числі: основний платіж- 29324,00грн., штрафні санкції- 25127,00грн. колегії суддів не надано. Висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень.

За таких умов факти порушення позивачем норм Законів України: “Про оподаткування прибутку підприємств”, «Про податок на додану вартість»слід вважати неналежно встановленими, отже, визначення позивачу податкових зобовязань:з податку на прибуток в сумі 188682,53грн. та з податку на додану вартість в сумі 54451,00грн.- неправомірно.

Таким чином, відповідач не надав докази, що підтверджують заперечення та факти, викладені в акті перевірки відносно донарахування податкових зобовязань: з податку на прибуток в сумі 188682,53грн.та з податку на додану вартість в сумі 54451,00грн., що послужило підставою до винесення спірних податкових повідомлень-рішень, документально не спростував надані позивачем вимоги.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.

У даному випадку визначення позивачу податкових зобовязань: з податку на прибуток в сумі 188682,53грн. та з податку на додану вартість в сумі 54451,00грн. передбачає вилучення у Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Місхор»Закритого акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»грошових коштів у зазначених сумах. Це дає підстави для кваліфікації спірних податкових повідомлень-рішень, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання позивачу були визначені неправомірно податкові зобовязання. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

За таких умов факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими, отже, визначення позивачу податкових зобовязань: з податку на прибуток в сумі 188682,53грн.та з податку на додану вартість в сумі 54451,00грн., згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, неправомірно.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судове рішення є законним та обґрунтованим, й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

З таких підстав, судовій колегії дає право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Ялті Автономної Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2010 у справі №2а-11963/09/1/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду Українив порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 28 березня 2011року