Ухвала суду № 15021902, 29.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6283/10/6/0170

29.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, - Маслов В'ячеслав Миколайович, довіреність № б/н від 15.03.11

представник відповідача, - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 21.09.10 у справі № 2а-6283/10/6/0170

за позовом Приватного підприємства "КримНордСервіс" (вул. Тітова, 31, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.09.2010 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Держанвої податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0007192303 від 26.04.2010 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу в розмірі 5345,00 грн., в решті позовних вимог відмовлено, стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "КримНордСервіс" судовий збір у розмірі 3,40 грн.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція в місті Сімферополі Автономної Республіці Крим, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлене у справі судове рішення, винести нове рішення, яким у позові відмовити.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі статті 55 Конституції України, кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приймаючи постанову про часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства «КримНордСервіс», суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги частково обґрунтовані на нормах чинного законодавства, тому рішення відповідача від 26.04.2010 №0007192303 про застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 5345,00грн. не може бути визнано таким, що прийнято на підставі закону, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, обґрунтовано.

Із висновками Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах закону, що регулює спірні правовідносини.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 15.04.2010 відповідачем була проведена перевірка за дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій кафе з літнім майданчиком, розташованого по вул. Севастопольська, 59, в місті Сімферополі, яке належить Приватному підприємству "КримНордСервіс", за результатами якої складено акт від 15.04.2010 № 003640/0535/01/09/23/31675171.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, в якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, обєктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для прийняття рішень про застосування штрафних санкцій.

Перевіркою встановлені порушення пунктів 9 та 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: незбереження одного фіскального чеку № 0373 від 22.12.2009 в книзі обліку розрахункових операцій; непредставлення документів, неведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем реалізації на суму 2672,50 грн.

На підставі вказано акта перевірки відповідачем прийнято рішення від 26.04.2010 № 0007192303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача за порушення пунктів 9, 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у розмірі 5685,00 грн.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

У відповідності із пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій і/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і т.п.) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

До суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян( стаття 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").

Стаття 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачає, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В акті перевірки зазначено, що для перевірки на представлені накладні, ТТН або податкові накладні на товар, що знаходиться у реалізації на загальну суму 2672,50 грн. та встановлено неведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем реалізації.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що отримання позивачем товару та його надходження до торговельної мережі позивача на загальну суму 2672,50 грн. підтверджується видатковою накладною № РН-55-029247 від 13.04.2010, податковими накладними порядковий номер 2219017851, 2219017851, 2213026994, 2221033122, 2223001974 та фіскальними чекоми, накладними: № цДр-000894 від 23.10.2009, № 20054468 від 25.12.2009, № 20051554 від 02.12.2009,№ 2423 від 27.01.2010, № цДр-001416 від 26.02.2010, № цДр-002121 від 26.03.2010, фіскальним чеком від 15.08.2009. Зазначені вище накладні, фіскальні чеки та витратна накладна були надані відповідачу 21.04.2010.

Отже, застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 5345,00грн. згідно зі спірним рішенням слід вважати неправомірним.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявність копій видаткових накладних та інших документів, що підтверджують отримання позивачем товару на суму 2672,50 грн. та його надходження до торговельної мережі, свідчить про те, що відповідачем не доведено, що позивач облік товарів веде з порушенням встановленого порядку за місцем реалізації та зберігання. Отже, рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим№ 0007192303 від 26.04.2010 у частині застосування до Приватного підприємства "КримНордСервіс" фінансових санкцій у розмірі 5345,00 грн. не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволенні судом першої інстанції.

Що стосується позовних вимог про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 340,00 грн. за порушення пункту 9 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, то судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в цій частині у звязку з наступним.

Актом перевірки встановлено факт незбереження позивачем фіскального чеку № 0373 від 22.12.2009 в книзі обліку розрахункових операцій, що є порушенням пункту 9 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, згідно якому суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Колегія суддів вважає, що викладені у постанові суду першої інстанції висновки про те, що застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 5345,00грн. згідно зі спірним рішенням є неправомірним і висновки акту перевірки від 15.04.2010 згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, мали бути підтверджені відповідачем та обгрунтовані.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції відповідає обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги відповідача не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, та не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.09.2010 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.09.10 у справі № 2а-6283/10/6/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 04 квітня 2011року