Ухвала суду № 15021918, 22.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1848/10/2770

22.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, - Крічун Марк Михайлович, довіреність № б/н від 07.04.10

представник позивача, - Кудінов Віталій Миколайович, довіреність № 02/03 від 10.01.11

представник відповідача, - Куделін Антон Васильович, довіреність № 8540/10 від 15.12.10

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Єфременко О.О. ) від 21.09.10 у справі № 2а-1848/10/2770

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Героїв Севастополя, 13, місто Севастополь, Автономна Республіка Крим, 99001)

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (вул. 7 Листопада, 3, місто Севастополь, Автономна Республіка Крим, 99042)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.09.2010 визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя: № 0000151503/0 від 03.02.2010, № 0000151503/1 від 13.04.2010, № 0000151503/2 від 21.06.2010 про застосування до Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" штрафних санкцій у розмірі 57 639,52 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цього визнав встановленим, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обовязку по своєчасній сплаті сум податкових зобовязань та направляти такі суми при проведенні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 26.01.2009 Відкрите акціонерне товариство “Севастопольський морський завод” надало до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя податковий розрахунок земельного податку, відповідно до якого сума орендної плати за 2009 рік складає 500943,29 грн., де щомісячний платіж складає 41745,27 грн.

22.01.2010 Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя була проведена перевірка Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” з питання повноти і своєчасності внесення до бюджету плати за землю за травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2009 року по терміну сплати 30.06.2009, 30.07.2009, 31.08.2009, 30.09.2009, 3010.2009, 30.11.2009 за результатами якої складений акт № 09/18/15-341/14312370, висновки якого стали підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000151503/0 від 03.02.2010 про застосування до Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” штрафних санкцій із земельного податку у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу у сумі 57639,52 грн. (115279,04 х 50 %) відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За результатами апеляційного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від13.04.2010 № 0000151503/1, від 21.06.2010 № 0000151503/2, які теж оскаржуються позивачем.

Відповідно до статті 11 Закону Україні "Про систему оподаткування" фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

Згідно зі пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яке виразилося у несвоєчасному погашенні узгоджених податкових зобовязань по земельному податку, а саме: за травень 2009 року податкове зобовязання погашене 23.09.2009 платіжним дорученням № 678 та 30.11.2009 платіжним дорученням № 952; за червень 2009 року 30.11.2009 платіжними дорученнями № 952 та 951; за липень 2009 року 30.11.2009 платіжними дорученнями № 951, 953 та 21.12.2009 платіжним дорученням № 1180; за серпень 2009 року 21.12.2009 платіжним дорученням № 1180 та 25.12.2009 платіжним дорученням № 1217; за вересень 2009 року 25.12.2009 року платіжним дорученням № 1217 та платіжним дорученням № 1233; за жовтень 2009 року 25.12.2009 платіжним дорученням № 1233.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що платіжним дорученням № 952 від 25.11.2009 позивач 30.11.2009 здійснив сплату земельного податку за жовтень 2009 по терміну сплати 30.11.2009; платіжним дорученням № 1217 від 25.12.2009 позивачем здійснена сплата податку за землю за листопад 2009, термін сплати 30.12.2009; платіжним дорученням № 953 від 25.11.2009 здійснено сплату податку за квітень 2009 року; платіжним дорученням № 1180 від 21.12.2009 року здійснено плату земельного податку за квітень, травень 2009 року; платіжним дорученням № 1233 від 25.12.2009 сплачено податок за землю за травень, червень, липень 2009 року; платіжним дорученням № 678 від 23.09.2009 сплачено земельний податок за землю за серпень 2009 року; платіжним дорученням № 951 від 25.11.2009 сплачено земельний податок за вересень 2009 року. Тобто, позивач самостійно визначив призначення платежу з вказівкою конкретного періоду та його дії не суперечать вимогам діючого законодавства. Сплати податку за землю призначалась саме за ті періоди, які вказані в платіжних дорученнях, однак, як вбачається з облікової картки платника податків, сплачений податок за землю зараховувався відповідачем у не визначені позивачем періоди, а на погашення попередніх зобовязань.

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримувати Конституцію і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Серед прав органів державної податкової служби, передбачених статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", не має права самостійно, без згоди на то платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Статтею 8 Закону України "Про власність" встановлено, що цим Законом встановлюються основні положення про власність в Україні.

Відповідно до статті 4 цього Закону власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджується належним йому майном.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбаченим Конституцією України та Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах, оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі, й визначати призначення платежів.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частиною першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15.09.2010 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.09.2010 у справі №2а-1848/10/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, які передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 28 березня 2011року