Ухвала суду № 15021821, 15.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5597/10/14/0170

15.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, не зявився,

представник відповідача, - Шилін Віталій Сергійович, довіреність № 94/10 від 16.04.10

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В. ) від 26.07.10 у справі № 2а-5597/10/14/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецстрой" (вул. К. Лібкнехта, 30, каб. 2, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання недійсним акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2010 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про анулювання реєстрації Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрспецстрой», як платника податку на додану вартість, яке оформлене актом № 220/15-2 від 14.04.2010, в інший частині позовних вимог відмовлено, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецстрой»витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн., також скасовані заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії акту №220/15-2 від 14.04.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Укрспецстрой».

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог, суд першої дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно, необґрунтовано, тобто без зясування дійсних обставин було прийнято рішення про анулювання реєстрації ТОВ «Укрспецстрой»як платника податку на додану вартість, яке оформлене актом № 220/15-2 від 14.04.2010, у звязку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню, а акт скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів через наступне.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим 14.04.2010 було складено акт № 220/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецстрой»не знаходиться за юридичною адресою, чим порушує пункт 4 частини першої статті 1, пункт 3 статті 4, статті 9, статті 45 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. У звязку з цим на підставі статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” вирішено анулювати реєстрацію позивача, як платника податку на додану вартість.

Заявник апеляційної скарги вважає, що підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість став факт незнаходження позивача за юридичною адресою, про що зазначено у відповідному акті.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 632827 та витягу з ЄДОРПОУ від 17.05.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецстрой»зареєстровано за адресою: 95006, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта,30, каб.2.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно договорам майна №5-АР від 01.03.2007 та №03/01-2 від 03.01.2008 та акту прийому передачі майна позивач прийняв у строкове платне використання майно у нежитловому приміщенні за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта,30, каб.2. Крім того, позивач надав до матеріалів справи платіжні доручення за листопад 2007року та лютий 2008року, якими підтвердив сплату за оренду приміщення.

Відповідно до договорів поставки №18/01 від 18.01.2010, №12/01 від 12.01.2010, договору підряду №25/11-СП, у яких вказана адреса позивача як платника податку на додану вартість, а саме: місто Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта,30, каб.2.

Відповідачем не враховано, що згідно з актом від 12.04.2010 №4645/23-2/32703508 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецстрой»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009»за юридичною адресою позивача відповідачем була проведена перевірка з 18.03.2010 по 02.04.2010.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач підпунктом 2.3.2 п.2.3 акту перевірки підтвердив, що у квітні 2010року підприємство знаходилось за юридичною адресою, де було проведено виїзну перевірку.

Як свідчать матеріали справи, у судовому засіданні представник відповідача представив довідку від 12.04.2010 №854/26-31 про встановлення фактичного місцезнаходження платників податків, у якої вказано, що позивач зареєстрований за адресою: місто Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта,30, каб.2, але нижче у довідці відмічено місцезнаходження платника податків не встановлено, однак ніяких відміток щодо проведення необхідних та достатніх заходів встановлення фактичного місцезнаходження платника податків не здійснено.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у частині про визнання дійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100053329 серії НБ №049825, видане 17.07.07., оскільки вважає, що належним способом захисту прав позивача є скасування рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополь Автономної Республіки Крим про анулювання реєстрації ТОВ «Укрспецстрой»як платника податку на додану вартість, яке оформлене актом № 220/15-2 від 14.04.2010, що і є предметом даного позову.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до пункту 9.8. статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Слід зазначити, що конструкція підпункту "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині “або з будь-яких інших причин” не є підставою для широкого тлумачення зазначеної норми, оскільки її системний аналіз дає змогу стверджувати, що законодавець мав на увазі “будь-які інші причини”, з яких суб`єкт господарювання отримує пільги або звільняється від сплати податку на додану вартість, але в межах підстав та порядку, що визначені цим Законом, тобто "інші причини" повинні бути аналогічними тим, що перелічені підпунктом “в” пункту 9.8 статті 9 Закону.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а, саме твердження про те, що позивач не знаходиться за юридичною адресою, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог у частині про визнання дійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100053329 серії НБ №049825, видане 17.07.2007, оскільки належним способом захисту прав позивача є скасування рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецстрой»як платника податку на додану вартість, яке оформлене актом № 220/15-2 від 14.04.2010, що і є предметом даного позову.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2010 у справі №2а-5597/10/14/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 21 березня 2011року