Ухвала суду № 15021817, 15.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13302/09/7/0170

15.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Підприємство "Ширак"- не зявився,

представник відповідача, - Душенчук Тетяна Борисівна, довіреність № 3033/9/10-0 від 01.12.08

представник відповідача, - Бостаніді Зураб Олександрович, довіреність № 588/9/10-0 від 12.03.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 29.07.10 у справі № 2а-13302/09/7/0170

за позовом Підприємства "Ширак" (вул. Бородіна, 51, Чистеньке, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Білова, 2а, Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2010 адміністративний позов Підприємства «Ширак»задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення- рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим: №0000702301/0 від 28.05.2009 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1060510,7грн., у тому числі:707007,1грн. основного платежу та 353503,6грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000651701/0 від 28.05.2009 про нарахування податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 700330,71грн., у тому числі: 233443,57грн. основного платежу та 466887,14 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000682301/0 від 28.05.2009 про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 798373,5грн., у тому числі: 532249грн. основного платежу та 266124,5грн. штрафні (фінансові) санкції, №0000702301/1 від 31.07.2009 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1060510,7грн., у тому числі: 707007,1грн. основного платежу та 353503,6грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000702301/2 від 28.09.2009 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1060510,7грн., у тому числі: 707007,1грн. основного платежу та 353503,6грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000682301/1 від 31.07.2009 про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 798373,5грн., у тому числі: 532249грн. основного платежу та 266124,5грн. штрафні (фінансові) санкції, №0000682301/2 від 28.09.2009 про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 798373,5грн., у тому числі: 532249грн. основного платежу та 266124,5грн. штрафні (фінансові) санкції, стягнуто з Державного бюджету України на користь підприємства «Ширак»3,40грн. судового збору.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим просить скасувати судове рішення та відмовити позивачу у позові в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не в повному обсязі зясовані обставини справи, що мають суттєве значення для справи.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

На підставі статті 55 Конституції України кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог Підприємства «Ширак», суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки №971/23-02/24697613, як службовий документ, що є носієм доказової інформації про виявленні порушення, з урахуванням встановлених судом у ході розгляду справи порушень відповідачем порядку оформлення результатів проведення перевірки, в частині відсутності дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку позивача, є таким, що складений з порушенням встановленого діючим законодавством порядку. Таким чином акт перевірки не може бути доказом встановленого позивачем порушення норм діючого податкового законодавства. Отже прийняті на підставі такого акту податкові повідомлення рішення є такими, що прийняті необґрунтовано та підлягають скасуванню.

Із висновками Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах закону.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 28.05.2009 відповідачем були прийняті відносно позивача податкові повідомлення-рішення:

- №0000702301/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1060510,7грн., у тому числі : 707007,1грн. основного платежу та 353503,6грн. штрафні (фінансові) санкції;

-№0000651701/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 700330,71грн., у тому числі: 233443,57грн. основного платежу та 466887,14 грн. штрафні (фінансові) санкції;

-№0000682301/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 798373,5грн., у тому числі: 532249грн. основного платежу та 266124,5грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами оскарження вказаних рішень в адміністративному порядку відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000702301/1 від 31.07.2009, яким нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1060510,7грн., у тому числі:707007,1грн. основного платежу та 353503,6грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000702301/2 від 28.09.2009, яким позивачу нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1060510,7грн., у тому чисоі:707007,1грн. основного платежу та 353503,6грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000682301/1 від 31.07.2009р.,яким позивачу нараховане податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 798373,5грн., у тому числі: 532249грн. основного платежу та 266124,5грн. штрафні (фінансові) санкції, №0000682301/2 від 28.09.2009, яким позивачу нараховане податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 798373,5грн., у тому числі: 532249грн. основного платежу та 266124,5грн. штрафні (фінансові) санкції.

Передумовою визначення позивачу вказаних податкових зобовязань став акт від 12.05.2009 №971/23-02/24697613 виїзної документальної позапланової перевірки підприємства «Ширак»з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні будівельні технології»за період з 01.10.2007 по 31.10.2007, ПП «Одеська будівельна група»за період 01.10.2007 по 31.12.2007, ТОВ «Агро - Стандарт»за період з 01.02.2008 по 29.02.2008, ТОВ «Арени»за період з 01.10.2007 по 29.02.2008, ТОВ «Архбудінвест - С»за період з 01.10.2007 по 30.11.2007.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, в якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, обєктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобовязань.

Так, актом перевірки встановлені порушення позивачем підпунктів 7.2.4., 7.2.6. пункту 7.2, підпункту7.4.1., пункту7.4., підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: занижено податок на додану вартість на загальну суму 707007,10 грн ., у тому числі по періодах: жовтень 2007 року - 325143,7грн., листопад 2007 року - 85520,5 грн. грудень 2007року - 102120,5 грн., січень 2008 року- 43274,2 грн., лютий 2008року - 150948,2 грн. Також встановлено порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: занижено податок на прибуток на загальну суму 532249грн., а також порушення підпункту 4.2.15., підпункту 4.2.9. пункту 4.2. статті 4, підпункту 9.10.1. пункту 9.10 статті 9, пункту 1.6., пункту 1.2. статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб " та пункту 7.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 233443,57 грн.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вступна частина акту перевірки містить запис про те, що у період з 28.04.2009по 06.05.2009 була проведена виїзна документальна позапланова перевірка підприємства «Ширак», підставою проведення перевірки стало направлення від 28.04.2009 №117/23-2, виданого ДПІ в Сімферопольському районі.

Слід зазначити, що пунктом 1.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, встановлено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

За даними акту перевірки, посадовими особами, які проводили перевірку позивача, були Хурс Наталя Олександрівна та Лисенко Петро Петрович.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідачем перед проведенням перевірки не надавалося направлень та наказу на проведення перевірки, посадові особи, які проводили перевірку, взагалі не зявлялися на проведення перевірки, тобто по місту розташування субєкта господарювання. При проведенні перевірки первинні бухгалтерські документи позивача перевіряючими не використовувалися та не вивчалися. При проведенні перевірки використовувалися дані акту попередньої перевірки позивача та відомості про результати проведених зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Більш того, акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання ( пункт 1.3 Порядку).

Згідно підпункту 2.3.2 зазначеного Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити: первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення( стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вступної частини акту перевірки вбачається, що відповідачем перевірка була проведена на підставі даних відображених в акті планової перевірки підприємства «Ширак»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2008 від 08.01.2009 №6/23-2/24697612.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що фактично первинні бухгалтерські документи відповідачем під час перевірки не досліджувалися, а дані щодо цих документів були отримані з інформації, що міститься в акті, який складений за наслідком попередньої перевірки позивача.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що виходячи з положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», акт перевірки не може вважатися первинним бухгалтерським документом. При проведенні виїзної позапланової перевірки, відповідач був повинен дослідити та надати оцінку первинним документам складеним позивачем за наслідком здійснення господарських операцій (тобто таким документам, як договорам укладеним з контрагентами, актам виконаних робіт, податковим накладним, документам, що підтверджують здійснення господарських операцій, яки є предметом договорів та свідчать про отримання позивачем робіт та послуг, а контрагентами плати за виконання робіт, надання послуг).

Відповідно до пункту 2.3.4. вказаного Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Акт попередньої перевірки від 08.01.2009 №6/23-2/24697612, який використаний відповідачем при складанні акту перевірки №971/23-02/24697613, відповідно до положень вказаних вище норм, є носієм доказової інформації про виявленні порушення, при цьому не є первинним бухгалтерським документом, отже не може бути джерелом інформації про ведення (внесення) субєктом господарювання відповідних записів до податкового та бухгалтерського обліку, а також замінювати первинні бухгалтерські документи, які повинні досліджуватися при проведенні послідуючих перевірок субєкта господарювання.

Твердження заявника апеляційної скарги про ненадання позивачем для проведення перевірки первинних документів не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки відповідач згідно до положень статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»мав право при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а при проведенні арешту активів платника податків на підставі рішення суду - вилучати оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державної податкової служби та платника податків, і залишенням копій таких документів платнику податків. Забороняється вилучення у суб'єктів господарської діяльності документів, що не підтверджують факти порушення законів України про оподаткування.

З акту перевірки не вбачається наявність пояснень посадових осіб позивача щодо відсутності первинних документів, що передбачено абзацом 5 пункту 2.3.2. Порядку, відповідно до якого у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що акт перевірки від 12.05.2009 №971/23-02/24697613 містить тільки правові висновки на підставі даних відображених в акті планової перевірки від 08.01.2009 №6/23-2/24697613 про порушення позивачем норм Законів України: "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про податок з доходів фізичних осіб" та підсумкові показники, у звязку з чим у суду не має можливості встановити на підставі яких первісних документів бухгалтерського та податкового обліку зроблені дані висновки.

Колегія суддів вважає викладені у акті висновки про визначення позивачу податкових зобовязань: по податку на прибуток, по податку на додану вартість, по податку з доходів фізичних осіб згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірними і висновки акту перевірки від 12.05.2009 №971/23-02/24697613 згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, мали бути підтверджені відповідачем.

У звязку з чим суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що акт перевірки від 12.05.2009 №971/23-02/24697613 щодо фіксування фактів порушення позивачем норм Законів України: “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, “Про податок з доходів фізичних осіб”, як доказ у справі, одержано з порушенням закону.

Відповідно до частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймається акт перевірки від 12.05.2009 №971/23-02/24697613, як доказ встановлення фактів порушення позивачем норм Законів України: “Про оподаткування прибутку підприємств” , “Про податок на додану вартість”, “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобовязань: по податку на прибуток в сумі 798373,50грн., по податку на додану вартість в сумі 1060510,70грн., по податку з доходів найманих працівників в сумі 466887,14грн., колегії суддів не надано. Висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки від 12.05.2009 №971/23-02/24697613, не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень.

За таких умов факти порушення позивачем норм Законів України: “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, “Про податок з доходів фізичних осіб”, слід вважати неналежно встановленими, отже, визначення позивачу податкових зобовязань: по податку на прибуток в сумі 798373,50грн., по податку на додану вартість в сумі 1060510,70грн., по податку з доходів найманих працівників в сумі 466887,14грн. неправомірно.

Таким чином, відповідач не надав докази, що підтверджують заперечення та факти, викладені в акті перевірки відносно донарахування податкових зобовязань: по податку на прибуток в сумі 798373,50грн., по податку на додану вартість в сумі 1060510,70грн., по податку з доходів найманих працівників в сумі 466887,14грн., що послужило підставою до винесення спірних податкових повідомлень-рішень, документально не спростував надані позивачем вимоги.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.

У даному випадку визначення позивачу податкових зобовязань: по податку на прибуток в сумі 798373,50грн., по податку на додану вартість в сумі 1060510,70грн., по податку з доходів найманих працівників в сумі 466887,14грн. передбачає вилучення у Підприємства «Ширак»грошових коштів у зазначених сумах. Це дає підстави для кваліфікації спірних податкових повідомлень-рішень, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання позивачу були визначені неправомірно податкові зобовязання. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

За таких умов факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими, отже, визначення позивачу податкових зобовязань: по податку на прибуток в сумі 798373,50грн., по податку на додану вартість в сумі 1060510,70грн., по податку з доходів найманих працівників в сумі 466887,14грн. згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, неправомірно.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Порушення Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим конституційного принципу забезпечення правопорядку в Україні, закріпленого у статті 19 Конституції України, є підставою для задоволення позовних вимог позивача.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судове рішення є законним та обґрунтованим, й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

З таких підстав, судовій колегії дає право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2010 у справі №2а-13302/09/7/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 21 березня 2011року