Ухвала суду № 15021809, 14.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11409/09/10/0170

14.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЛядової Т.Р.,

суддів Курапової З.І. , Привалової А.В. секретар судового засіданняКондратова О.В.

за участю сторін:

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 25.05.10 у справі № 2а-11409/09/10/0170

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Мартана" (вул. Шполянської, 2, ,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року Приватне підприємство "Фірма "Мартана" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення - рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012142301/0 від 08.09.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та застосування штрафних санкцій на загальну суму 149425грн.00коп.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.05.2010 року позовні вимоги Приватного підприємства "Фірма "Мартана" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволенні. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0012142301/0 від 18.09.2009 року прийняте стосовно Приватного підприємства "Фірма "Мартана". Судом вирішено питання щодо розділу судових витрат.

На зазначене судове рішення від представника відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду Лядової Т.Р. від 24.09.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим.

Ухвалою судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2010 року справа призначена до апеляційного розгляду.

Сторони та їх представники у судове засідання не зявилися, про місце та час розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність незявившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що договори укладені позивачем з фізичними особами підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою ведення господарської діяльності з продажу лікарських засобів та товарів медичного призначення були реально виконані, повязані з господарською діяльністю позивача та витрати по проведеним господарським операціям правомірно включені позивачем до складу валових витрат.

Судова колегія ретельно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в період з 14.08.2009 року по 01.09.2009 року було проведено планову виїзну перевірку ПП «Фірма «Мартана»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки №8280/23-2/24026553 від 08.09.2009 року. За результатами проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі Закон про прибуток), в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 113000грн.00коп., в тому числі: за 1 квартал 2008 року у сумі 9250грн.00коп., за 2 квартал 2008 року у сумі 19750грн.00коп., за 3 квартал 2008 року у сумі 21000грн.00коп., за 4 квартал 2008 року у сумі 21000грн.00коп., за 1 квартал 2009 року у сумі 21000грн.00коп., за 2 квартал 2009 року у сумі 21000грн.00коп.

Зазначений акт перевірки став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0012142301/0 від 18.09.2009 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 113000грн.00коп. та застосовані штрафні санкції в сумі 36425грн.00коп., а взагалі - 149425грн.00коп.

Підставою для нарахування податку на прибуток став висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року в загальній сумі 452000грн.00коп.

Відповідно до вимог пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі Закон про прибуток) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час проведення перевірки дійшов до висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати з оплати послуг з організації перевезень, доставці лікарських засобів та предметів медичного призначення, отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, що мотивоване ненаданням позивачем перевіряючому податкового органу товарно-транспортних накладних по перевезенню лікарських засобів та предметів медичного призначення, дорожнього листу автомобіля і талону замовника на транспорті послуги, в актах виконаних робіт відсутня інформація про перевізника, а також зазначено про відсутність у вказаних документах назви продукції (товару, вантажу), її кількості, ціни, пункту навантаження, пункту розвантаження, вантажно-розвантажувальних операцій та транспортних відомостей.

Виходячи з чого відповідачем зроблено висновок, що зазначені витрати позивача не підтверджені документами, обовязковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначене спростовується матеріалами справи та було встановлено у суді першої інстанції, а саме правомірність віднесення до складу валових витрат витрати з оплати послуг з організації перевезень, доставці лікарських засобів та предметів медичного призначення, отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підтверджується:

- свідоцтвом про державну реєстрацію ОСОБА_3 як фізичної особи підприємця (т.1, а.с.40);

- договором на надання послуг від 04.01.2008 року, укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та фірмою «Мартана», та додаткова угода до нього (т.1, арк.с.37-39);

- заявкою на організацію перевезення, доставки лікарських засобів і виробів медичного призначення від ПП «Фірма «Мартана»фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 (т.1, арк.с.217-250; т.2, арк.с.1-121);

- актами здачі-приймання робіт від 31.01.2008 року, 29.02.2008 року, 31.03.2008 року, 31.03.2009 року, 31.05.2009 року, 30.06.2009 року (т.1, арк.с.41-46), підписані фірмою «Мартана»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3

- видатковими касовими ордерами про виплату ОСОБА_3 грошових коштів згідно актів виконаних робіт на загальну суму 211000грн.00коп. (т.1, арк.с.47-67).

Також з акту перевірки вбачається, що в ході перевірки відповідачем зроблено висновок про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат витрати з оплати послуг з надання консультаційних послуг, отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, та що мотивовано відсутністю інших документів, крім договорів та актів про приймання виконаних робіт, які б могли підтвердити фактичне виконання консультаційних послуг та використання цих послуг в його господарській діяльності. Крім того відповідачем також зазначено, що оскільки в актах про приймання виконаних робіт немає вказівки на характер і тематику послуг, не має підстав вважати, що дані послуги спричинили одержання доходу в здійсненні конкретної господарської діяльності підприємства та забезпечили ефективність фінансово-господарської діяльності, отже витрати на здійснення консультаційних послуг не можуть бути віднесені до складу валових витрат підприємства.

Зазначене також було спростовано у судовому засіданні суду першої інстанції, а саме на підтвердження були надані наступні документи, які не викликають сумніву і у суду апеляційної інстанції та є безперечними доказами, а саме:

- договором від 01.06.2002 року про надання організаційно-консультаційних послуг, укладений між засновником фірми «Мартана»Морозовою Г.А. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (т.1, арк.с.68-69).

- свідоцтвом про державну реєстрацію ОСОБА_2 як фізичної особи - підприємця (т.1, арк.с.70);

- свідоцтва про сплату фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 єдиного податку на 2008 та 2009 роки з зазначенням видів діяльності: організаційно-консультативні послуги (т.1, арк.с.161-162);

- реєстраційною карткою фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (т.1, а.с.71);

- актом про виконані роботи від 31.01.2008 року (т.1, арк.с.72), від 31.03.2008 року, від 31.03.2009 року, від 30.06.2009 року (т.1, арк.с.76-78), що підписані позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2;

- видатковими касовими ордерами про виплату ОСОБА_2 грошових коштів згідно актів виконаних робіт на загальну суму 175760грн.00коп. (т.1, арк.с.88-119),

- випискою банку про рух грошових коштів на рахунку позивача (т.1, арк.с.79-87), якими підтверджено перерахування грошових коштів фізичні особі підприємцю ОСОБА_2

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що первинні документи, надані позивачем під час розгляду справи в суді, були також надані уповноваженими особами позивача працівникам податкового органу під час проведення перевірки, що підтверджується посиланням відповідача на акти виконаних робіт, підписані позивачем, на підставі яких суми по господарським операціям з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 включені до складу валових витрат ПП "Фірма"Мартана".

Крім того, відповідачем в акті перевірки зазначено перелік відомостей (в актах здачі-приймання робіт, виконаних ОСОБА_3, відсутні відомості про перевізника, за якою саме адресою зроблена доставка лікарських засобів, у якій кількості та які саме лікарські засоби були доставлені), які на думку відповідача повинні бути зазначені в актах виконаних робіт. При цьому податковий орган вважає, що за відсутності вказаних відомостей неможливо визначити належність наданих послуг до господарської діяльності підприємства.

Судова колегія вважає безперечним факт того, що під час проведення перевірки працівникам податкового органу було достовірно відомо про маршрут перевезення лікарських засобів та погоджується з критичним ставленням суду першої інстанції до висновку відповідача про неможливість встановлення звязку наданих послуг з організації перевезення за відсутності в акті виконаних робіт (наданих послуг) маршруту перевезення лікарських засобів.

Щодо вимог відповідача про обовязковість надання на підтвердження надання ОСОБА_3 послуг з організації перевезення, доставки лікарських засобів і виробів медичного призначення товарно-транспортних накладних, дорожніх листів автомобілів і талону перевізника судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не укладався договір про перевезення вантажів; вантажі не передавались ОСОБА_3 як перевізнику; за зазначеним договором позивач не є вантажовідправником та/або вантажоодержувачем.

Також судова колегія зазначає, що суд першої інстанції правильно визначив, що талон замовника є лише додатком до подорожнього листа, що знайшло своє підтвердження у наказі Міністерства транспорту України і Міністерство статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995 року №488/346.

Стосовно інших вимог податкового органу, викладених у акті перевірки, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження зазначених у акті порушень, а також не зазначено жодних доказів на підтвердження відсутності реального виконання укладених угод та не доведено невикористання наданих послуг у власній господарській діяльності позивача, а отже необґрунтовано та протиправно нараховано позивачу податку на прибуток в сумі 113000грн.00коп.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що на підставі наданих позивачем документів підтверджується реальність виконання договорів укладених між позивачем та фізичними особами підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою ведення господарської діяльності з продажу лікарських засобів та товарів медичного призначення, а отже витрати по проведеним господарським операціям правомірно включені позивачем до складу валових витрат.

Відповідно до вимог пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що у зв'язку з незаконним нарахуванням податкового зобовязання з податку на прибуток позивачу застосовування штрафних санкцій також є необґрунтованим, а позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим №0012142301/0 від 18.09.2009 року підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 25.05.10 у справі № 2а-11409/09/10/0170 за позовом Приватного підприємства "Фірма "Мартана" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписТ.Р.Лядова

Судді підпис З.І.Курапова підпис А.В.Привалова З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова