Ухвала суду № 15021796, 15.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11427/09/11/0170

15.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

позивач, - ОСОБА_2,

представник позивача, - ОСОБА_3, довіреність № 30 від 14.03.11

представник відповідача, - Прокоф'єва Людмила Сергіївна, довіреність № 3464/10/10/0 від 07.07.10

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 09.06.10 у справі № 2а-11427/09/11/0170

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (вул. Гагаріна, 18, Первомайське, Первомайський район, Автономна Республіка Крим, 96300)

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2010 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Первомайської міжрайонної Державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про застосування фінансових санкцій №0001052330 від 10.09.2009 на суму 9102,75грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.

На зазначене рішення від Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в який ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції, оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

На підставі статті 55 Конституції України кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 9102,75грн.є необґрунтованим, оскільки актом перевірки зафіксована наявність готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків у сумі 1820,55грн., а не проведення розрахункові операції без застосування РРО на цю суму.

Із висновками Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах закону.

Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, у якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, обєктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для прийняття рішень про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до пунктів 1,2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через реєстратори розрахункових операції з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункової операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідальність за порушення вимог пунктів 1,2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлена пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якої за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику (пункт 6 частини першої статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Пунктом 2 Постанови Верховної Ради України «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір»від 12.09.1996 № 365/96-ВРвстановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 06.02.1996 "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби", від 07.05.1996 "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", від 24.05.1996 "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них", від 11.07.1996 "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".

Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)»затверджена ставка акцизного збору на товар «Уайт-спірит», код по УКТЗЕД 2710002100 12 євро за 1000кг.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 28.08.2009 відповідачем була проведена перевірка господарської одиниці - магазину, що належить фізичній особи-підприємцю ОСОБА_2 та розташований за адресою: АДРЕСА_2, за результатами якої складено акт №00113 (реєстраційний №0143/01/21/23/2720608347).

Перевіркою встановлені факти: реалізації однієї банки «Уайт спіриту»за ціною 7,00грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій; невидачі розрахункового документа; здійснення підприємницької діяльності без придбання торгового патенту; на місці проведення розрахунків находилося 1820,55грн.

На підставі вказаного акту відповідач 10.09.2009 прийняв рішення №0001052330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно якого до позивача за порушення пунктів 1,2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»зазначеного Закону, у розмірі 9102,75грн.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що саме видаткової накладної №ГЛ-0005432 від 15.08.2009, виданої ПП ОСОБА_5 ПП «ОСОБА_6»та накладної б\н від 15.08.2009, виданої ПП «ОСОБА_6»ПП ОСОБА_2, остання отримала замінник «Уайт-спірит»у кількості 2 шт. за ціною 7,00грн. Позивач у судовому засіданні пояснив, що ним було здійснено реалізацію не «Уайт-спириту», а його замінювача розчинника.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_7 інспектор податкової служби- завідувач сектору контролю за розрахунковими операціями підтвердив, що 28.08.2009 придбав саме пляшку розріджувача, замінника «Уайт спірит»(фракція легка суміш вуглеводів С3 і вище). Пляшка розріджувача, заміннику «Уайт спірит», що була предявлена свідку для огляду у судовому засіданні, долучена до матеріалів справи у якості речового доказу.

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтон»від 11.03.2010, який здійснює фасування розріджувача замінника «Уайт спірит»(фракція легка суміш вуглеводів С3 і вище), рідина, яка використовувалася для виробництва розріджувача замінника «Уайт спірит»(фракція легка суміш вуглеводів С3 і вище) виготовлена у 2009році по ТУ 23.2-00149943-554-2004 і згідно з Державним класифікатором продукції та послуг відноситься до 23.20.13 Фракції легкі інші (класифікація 23.20.13.900 Фракції легкі інші, н.в.і.у., код ОКП 025000, що підтверджується сертифікатом відповідності №709167.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач здійснював реалізацію розріджувача, замінника «Уайт спірит»(фракція легка суміш вуглеводів С3 і вище), який не є підакцизним товаром, а не «Уайт спірит», який відповідно Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)»є підакцизним товаром, відтак, позивач не зобовязаний при здійснення розрахунків при продажу товарів застосовувати реєстратор розрахункових операцій, оскільки використовує спрощену систему оподаткування.

Слід зазначити, що відповідно до акту перевірки встановлена реалізація позивачем без застосування РРО товарів на суму 7,00грн. Таким чином, відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»відповідач, у разі продажу позивачем підакцизного товару, мав застосувати до позивача за зазначене правопорушення штрафні санкції у розмірі 35,00грн.(7,00грн. х 5).

Отже, застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій у розмірі 9102,75грн.(1820,55грн.х5), тобто, з урахуванням готівкових грошових коштів, які знаходилися на місці проведення розрахунку є необґрунтованими, оскільки актом перевірки зафіксована наявність готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків у сумі 1820,55грн., а не проведення розрахункові операції без застосування РРО на цю суму.

Судова колегія вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 9102,75грн. згідно зі спірним рішенням за результатами проведення перевірки 28.08.2009 є неправомірним і висновки акту перевірки згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не підтверджені відповідачем, що є підставою для задоволення позову і визнання протиправним та скасування спірного рішення про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 9102,75грн.

У звязку з чим судова колегія дійшла висновку, що акт перевірки від 28.08.2009 №00113 (реєстраційний №0143/01/21/23/2720608347) відносно позивача щодо фіксування порушення позивачем пунктів 1,2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", як доказ у справі, одержано з порушенням закону.

Відповідно до частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймається акт перевірки від 28.09.2009 №00113 (реєстраційний №0143/01/21/23/2720608347), як доказ встановлення фактів порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та частини шостої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факти вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів правомірності і законності обґрунтованості спірного рішення про застосування штрафних санкцій відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки від 28.08.2009 №00113 (реєстраційний №0143/01/21/23/2720608347) не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання у його право на мірне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу.

Застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 9102,75грн. передбачає вилучення у фізичній особі-підприємця ОСОБА_2 грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірного рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання до позивача були застосовані неправомірно фінансові санкції. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірне рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку, тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2010 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2010 у справі №2а-11427/09/11/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 21 березня 2011року