Ухвала суду № 15021795, 15.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2065/10/11/0170

15.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача,- Пономарьов Сергій Сергійович, довіреність № б/н від 22.11.10

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим- не зявився,

представник відповідача, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим- не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 21.07.10 у справі № 2а-2065/10/11/0170

за позовом Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства (вул. Жигаліної, 11, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000) Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Дзержинського, 30, місто Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100) про визнання відсутності компетенції, протиправними дій, а також протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2010 позовні вимоги задоволені частково: визнано протиправним та скасовано рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000344101 від 04.02.2010 в сумі 85704,70грн., у задоволенні інших позовних вимог відмовлено, стягнуто з Державного бюджету України на користь Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.

Не погодившись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що за результатами планової перевірки магазину, розташованого за адресою: с. Садове, вул. Генова, що належить Кооперативному гуртово-роздрібному торгівельному підприємству, складено акт № 000269/0015/01/30/4107/01757107 від 02.01.2010, висновки якого стали підставою для винесення відповідачем 04.02.2010 рішення №0000344101 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 85704,70грн.( 17140,94грн.х5).

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Спірним рішенням від 04.02.2010 №0000344101 до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 85704,70грн. за порушення пункту 2.6 Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", а саме, у акті перевірки зафіксовано неоприбуткування позивачем готівкових коштів у сумі 17140,94грн.

Пунктами 7.1, 7.2, 7.3 статті 7 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", яка визначає порядок контролю за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою, передбачено, що вимоги цієї глави застосовуються під час перевірок підприємств (підприємців) органами контролю, які діють згідно із законодавством України. Періодичність проведення цих перевірок та строк, протягом якого вони здійснюються, визначають безпосередньо органи контролю. Перелік підприємств (підприємців), що підлягають зазначеним перевіркам за конкретні періоди, визначається з урахуванням обсягів здійснюваних ними операцій з готівкою. Перевірка безпосередньо за місцезнаходженням підприємства (підприємця) здійснюється на підставі документів, визначених законодавством України за певний період - квартал, півріччя, рік тощо. Відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Проте, поза увагою податкового органу залишився той факт, що санкції застосовані до позивача на підставі пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 802/2001 від 07.09.2001, відповідно до якого за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у пятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Пункт 2.6 Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" визначає, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних рахункових книг). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Книгою обліку розрахункових операцій, відповідно до пункту 1 Положення, є прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

У свою чергу, оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Положення для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі.

Отже, оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (використанням розрахункової книги), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій або даних розрахункової книги) та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства.

Вказана позиція відображена також в листі Державної податкової адміністрації України № 15658/7/23-7017 від 08.08.2007, який відповідно до підпункту 4.4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" є податковим розясненням і позивач, як платник податків, який діяв відповідно до вищевказаних податкових розяснень, не може бути притягнутий до відповідальності.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно та у межах наданих законом повноважень 02.01.2010 здійснив перевірку позивача, оскільки перевіряючи мали відповідні направлення на перевірку, які мають всі передбачені законом обовязкові реквізити. Перевірка була здійснена на підставі плану-графіку проведення перевірок, затвердженого наказом №327 від 28.12.2009.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що отримані позивачем 31.12.2009 грошові кошти в сумі 14031,29грн. та 01.01.2010 в сумі 3109,65грн., були проведені через реєстратор розрахункових операцій, що підтверджується відповідними фіскальними денними Z-звітами, які були підклеєні до КОРО позивача.

Відповідно до копій квитанцій до прибуткового касового ордеру №1 та №2 від 02.01.2010 від ОСОБА_3 прийнято за 31.12.2009 та 01.01.2010 грошові кошти у розмірі 14031,29грн. та 3109,65грн. відповідно.

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що відокремлений підрозділ позивача, яким є магазин у с.Садове по вул.Генова, за наслідками перевірки якого було прийнято оскаржуване рішення, використовує РРО та не веде касової книги. Каса позивача, а, відтак касова книга, знаходиться за місцезнаходженням позивача у місті Сімферополі по вул. Жигаліної, б.11, тобто, за юридичною адресою.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Слід зазначити, що якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи, що повністю відповідає вимогам пункту 4.4. Положення №637.

Як вбачається із матеріалів справи, у касовій книзі позивача (сторінка касової книги №41, звіт №1), 02.01.2010 були оприбутковані готівкові грошові кошти у сумі 14031,29грн. та 3109,65грн. Наказом від 31.12.2009 №252 позивач, з метою збору виручки, встановив робочим днем 02.01.2010 для касира та водія підприємства.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивачем доведений факт оприбуткування у касі грошових коштів у сумі 17140,94 грн. за 31.12.2009 та 01.01.2010, оскільки не оприбуткована, на думку відповідача, сума була проведена за допомогою РРО та знайшла своє відображення у Z звітах денних, які підклеєні до КУРО, прибутковими касовими ордерами, касовою книгою підприємства. Більш того, зазначені готівкові грошові кошти були здані до банку, що підтверджується квитанцією №4 від 04.02.2010.

Не внесення запису до КОРО про грошові кошти, отримані 31.12.2009 та 01.01.2010 свідчить лише про порушення встановленого порядку використання КОРО, відповідальність за яке передбачена пунктом 3 частини першої статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідач не надав докази, що підтверджують заперечення та факти, викладені в акті перевірки, що послужили підставою до винесення спірного рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 85704,70грн., документально не спростував надані позивачем вимоги.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України “Про міжнародні договори України”).

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання у його право на мірне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу. У даному випадку застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 85704,70грн. передбачає вилучення у позивача грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірного рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання до позивача були застосовані неправомірно фінансові санкції. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, спірне рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія дійшла до висновку про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні".

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд першої інстанції повно зясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, тому підстав для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2010 у справі №2а-2065/10/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 21 березня 2011року