Ухвала суду № 15021645, 02.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9980/09/11/0170

02.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Санакоєвої М.А. , Ілюхіної Г.П. секретар судового засіданняКлюкіна Н.С.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства "Кримський Винний Дім" Товариства з обмеженою відповідальністю "L'TMPIRE DU VIN"- не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений в встановленому законом порядку,

представник відповідача, Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим- Безверха Юлія Анатоліївна, довіреність № 20 від 23.02.11

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 16.03.10 по справі №2а-9980/09/11/0170

за позовом Дочірнього підприємства "Кримський Винний Дім" Товариства з обмеженою відповідальністю "L'TMPIRE DU VIN" (вул. Л.Самариної 19,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Кримська 82-в, Феодосія,Автономна Республіка Крим,98112)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2010 року позовні вимоги Дочірнього підприємства "Кримський Винний Дім" Товариства з обмеженою відповідальністю "L'TMPIRE DU VIN" задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Феодосії АР Крим від 12.01.2009 № 0000032301/0.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Дочірньому підприємству "Кримський Винний Дім" Товариства з обмеженою відповідальністю "L'TMPIRE DU VIN" відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, що викладені в ній. Представник позивача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Судова колегія ухвалила можливим розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача у звязку з відсутністю поважної причини його неявки.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у м.Феодосія з 07.11.2008р. до 18.12.2008р. була проведена виїзна планова перевірка Дочірнього підприємства «Кримський Винний Дім»товариства з обмеженою відповідальністю DU VIN»(далі позивач, або ДП «КВД») з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2007р. до 30.09.2008р., за результатами якої було складено акт перевірки від 25 грудня 2008року №3671/23-1/32945625(т.1, а.с.90-121).

Перевіркою встановлено порушення ч.3 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», що призвело до завищення та заниження сум податкових зобовязань з акцизного збору від оборотів по передачі готової продукції на комісію. Порушення п.2 г) ст.2 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15.09.1995р. та п.7.1. Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого Наказом ДПА України від 19.03.2001р. №111, зареєстрованого Міністерством юстиції України 02.04.2001р. за №295/5486, а саме, позивачем занижені податкові зобовязання з відвантаження готової продукції нерезидентам, оскільки на момент відвантаження було відсутнє документальне підтвердження надходження валютної виручки на рахунки позивача за відвантажений товар. Всього за період, що перевірявся, ДП «КВД»допущене заниження податкових зобовязань з акцизного збору на суму 640734,60грн.(т.1, а.с.143).

12 січня 2009року на підставі акту перевірки від 25.12.2008р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032301/0 яким позивачу визначена сума податкових зобовязань з акцизного збору у розмірі 1 120713грн., в тому числі за основним платежем 640735грн., за штрафними санкціями 479 978грн.(т.1,а.с.22).

Рішеннями Державної податкової інспекції в м.Феодосія, Державної податкової адміністрації в АР Крим, Державної податкової адміністрації України від 17.03.2009р.(т.1, а.с.27-30), від 28.05.2009р. (т.1, а.с. 35-49), від 06.08.2009р. (а.с.70-76) відповідно, скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 12.01.2009р. №0000032301/0 без змін.

27 вересня 2004року між позивачем та ТОВ «Торгівельний дім «Мегаполіс»укладено договір комісії №75. За зазначеним договором ТОВ «Торгівельний дім «Мегаполіс»(комісіонер) зобовязується за дорученням та за винагороду, здійснити від власного імені та за рахунок ДП «КВД»(комітент) у строки та в порядку, встановленому цим договором, одну або декілька правочинів по реалізації товарів, наданих комітентом за номенклатурою, наведеною в Специфікаціях, які є невідємною частиною договору, за ціною не нижче зазначеної у цих Специфікаціях(т.3, а.с.72-76).

Відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»від 26.12.1992р. №18-92 (далі Декрет) акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Статтею 2 Декрету визначено, що платником акцизного збору є, зокрема, субєкти підприємницької діяльності виробники підакцизних товарів.

Згідно ст.3 Декрету, об'єктом оподаткування є:

а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини;

б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів, за виключенням нафтопродуктів), а також для своїх працівників;

в) вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.

Порядок обчислення акцизного збору визначений статтею 4 Декрету. Пунктами а) та б) цієї статті встановлено, що акцизний збір обчислюється: а) за ставками у процентах до обороту з продажу товарів, що вироблені на митній території України, - виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного збору; б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).

Частиною 3 ст.4 Декрету встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору;

-або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Згідно ст. 6 Декрету, суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками.

Частиною 4 ст. 6 Декрету передбачено, що акцизний збір сплачується до бюджету у строки, визначені відповідним законом.

Спеціальним Законом, який визначає особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів є Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15 вересня 1995 року N 329/95-ВР (далі Закон).

Згідно ч.4 ст.7 Закону встановлено, що українські підприємства-виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації, зокрема, алкогольних напоїв - на третій робочий день, крім випадків, передбачених частиною двадцятою статті 7 цього Закону. При цьому сплата акцизного збору в інший спосіб та інші терміни не допускається.

Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, стосовно того, що поняття «оборот з реалізації»чинним законодавством не встановлено. Із змісту Декрету можна дійти висновку, що «оборот з реалізації»та «реалізація»не є тотожними поняттями, а «оборот з реалізації»є власне наслідком «реалізації». Поняття «реалізація»ані у Декреті ані у Законі не розкривається.

Проте, як вбачається із ст.3 Декрету, поняття реалізації передбачає втрачання позивачем права власності на виготовлену ним підакцизну продукцію, що повязано перш за все з її продажем іншим особам.

У п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

У межах договору комісії право власності на товар від комітента комісіонеру не переходить, а відтак не можна вважати передачу товарів у рамках договору комісії реалізацією товарів.

Судова колегія вважає, що частину 3 ст.4 Декрету щодо дати виникнення податкових зобовязань слід розуміти в системному звязку зі ст.ст.1 та 3 цього Декрету виходячи із змісту поняття акцизного збору та обєкту оподаткування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що моментом виникнення обовязку платника податків розрахувати суму акцизного збору є будь-яка операція, яка передбачає передачу права власності на підакцизні товари, у тому числі операції з його безоплатного надання. Розрахована у цьому випадку сума акцизного збору підлягає перерахуванню до бюджету не пізніше ніж на третій робочий день після здійснення зазначеної операції.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині донарахування відповідачем позивачу податкового зобовязання з акцизного збору у розмірі 281698,04грн. у звязку із відвантаженням підакцизної продукції комісіонеру та включенням податкових зобовязань до розрахунків у періоді, в якому відбулася реалізація цієї продукції комісіонером, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків відповідача про порушення порядку визначення суми акцизного збору при експорті підакцизних товарів суд зазначає наступне.

09 січня 2007року між позивачем (постачальник) та ТОВ «Торгівельний дім «Мегаполіс»(Російська Федерація, м. Москва) (покупець) укладено контракт №09/1/07. Відповідно до п.1.1 контракту постачальник продає, а покупець сплачує та приймає алкогольну та безалкогольну продукцію, найменування, асортимент, кількість та вартість якої визначається у специфікаціях, які є невідємною частиною цього контракту(т.1, а.с.226).

Пунктом 1.2. контракту визначено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP-Москва (податок на додану вартість сплачує покупець), Російська Федерація (Інкотермс 2000), якщо інше не обговорено у специфікаціях.

Згідно п.2.1. контракту ціна товару встановлюється у рублях Російської Федерації, а п.3.1. контракту встановлено, що оплата продукції здійснюється протягом 70 календарних днів з моменту відвантаження товару. Оплата провадиться покупцем в рублях РФ против надання постачальником покупцю Інвойсу (Рахунку-фактури) із зазначенням асортименту, кількості відвантаженого товару з розбивкою по серіям і номерам акцизних марок РФ, умов платежу та умов поставки.

За перевіряємий період позивачем було відвантажено алкогольну продукцію на адресу нерезидента ТОВ «Торгівельний дім «Мегаполіс»та отримано валютну виручку на рахунок резидента, що підтверджується належним чином оформленими вантажно-митними деклараціями (т.1, а.с.234-251, т.2,а.с.1-232), довідками банку та банківськими виписками(т.1, а.с.178-225).

Зведені дані щодо кількості відвантаженої продукції, періодів відвантаження, обємів валютної виручки, яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача та періоди її надходження наведений у додатку №8 до акту перевірки(т.3, а.с.144).

У розрахунках акцизного збору та розшифровках неоподатковуваних оборотів до них (т.2, а.с.233-253,т.3, а.с.1-71) позивач зазначив обороти з експорту готової продукції, які не підлягають оподаткуванню акцизним збором. При цьому відображення неоподатковуваних оборотів припадає на період, у якому відбулося зарахування валютної виручки на рахунок підприємства.

Судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції, що доводи податкового органу стосовно того, що позивач повинен був включити до розрахунків з акцизного збору обороти з відвантаженої на експорт продукції у періоді її відвантаження(вивезення за межі території України), а після отримання валютної виручки на розрахунковий рахунок скоригувати податкові зобовязання є помилковими з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону, обєкти оподаткування визначаються відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір».

Згідно ч.1,2 ст.5 Декрету, акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Фактичне вивезення алкогольної продукції за межі митної території України підтверджено вантажно-митними деклараціями, в яких є відповідний напис митного органу про фактичне вивезення підакцизної продукції за межі митної території України.

За таких обставин, позивачем обґрунтовано не було включено до обєкту оподаткування акцизним збором суми вартості підакцизних товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України.

Посилання відповідача на п. г) ч.2 ст.3 Закону є необґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до п. г) ч.2 ст.3 Закону не підлягає оподаткуванню вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства.

Із наведеного випливає, що Закон визначає особливу умову при визначенні обєкту оподаткування, а саме надходження валютної виручки, проте термін її надходження не визначений як умова звільнення від оподаткування. За таких обставин, перевіряючи на момент проведення перевірки повинні встановити факт отримання валютної виручки та визначити обєкт оподаткування із урахуванням її надходження.

Отримання валютної виручки відповідачами не заперечувалося, та підтверджується довідками банку та банківськими виписками.

Крім того, п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі Закон №2181) встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Таким чином, Законом 2181 передбачена можливість надати уточнюючий розрахунок або зазначити уточнені показники у складі податкових декларацій за будь-який наступний період тільки у разі виявлення помилок у показниках раніше поданої декларації. Інших підстав для надання уточнюючих розрахунків або зміні показників у деклараціях майбутніх періодах законом не передбачено.

Твердженням позивача про те, що у даному випадку у разі включення позивачем сум акцизного збору до податкових зобовязань звітних періодів, коли відбулося вивезення товарів не є помилкою в показниках, а відтак таке включення не може бути виправлено в порядку, передбаченому п.5.1. ст.5 Закону 2181 є обґрунтовані.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995р. №481/95ВР норми втрат і виходу спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

За понаднормативні втрати, не виправдані згідно з чинним законодавством, та незабезпечення виходу продукції суб'єкти господарювання сплачують акцизний збір у розмірі, визначеному законом.

Із системного аналізу зазначеної норми випливає, що субєкти господарювання несуть відповідальність за понаднормовані втрати та незабезпечення виходу готової продукції.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Частиною 2 даної статті встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.03.10 по справі №2а-9980/09/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 березня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис М.А.Санакоєва підпис Г.П.Ілюхіна З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко