Ухвала суду № 15021608, 02.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13829/09/11/0170

02.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКучерука О.В.,

суддів Іщенко Г.М. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняПрохорова Е.В.

за участю сторін:

представників позивача - Молочко Ю.О., Булига С.П.,

представник відповідача - не зявився,

представник заявника апеляційної скарги - не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим (бул-р Леніна,5/7, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006) на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 19.07.2010 року у справі № 2а-13829/09/11/0170

за позовом Державного закладу "Кіровська районна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров`я (вул. Р. Люксембург, 36, смт. Кіровське, Кіровський район, Автономна Республіка Крим, 97300)

до Східного регіонального контрольно-ревізійного відділу сектору у Кіровському районі (вул. Р. Люксембург, 19, смт. Кіровське, Кіровський район, Автономна Республіка Крим, 97300)

про визнання протиправним та часткове скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2010 року позов задоволено: визнано протиправною та скасовано пункт 5 письмової вимоги Східного регіонального контрольно-ревізійний відділ сектору у Кіровському районі №32-14/742 від 06.11.2009 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного закладу "Кіровська районна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров`я 3,40 грн. судового збору.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Контрольно-ревізійне управління в Автономній Республіці Крим звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2010 року та закрити провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема заявник апеляційної скарги вказує, що позивачем під час ревізії документально не підтверджено факту надання працівником ОСОБА_4 платних послуг або сприяння організації платних послуг, тому законних підстав для виплати премії помічнику епідеміолога Кіровської районної СЕС - ОСОБА_4 не було. Крім того, незаконно виплачена премія ОСОБА_4 у сумі 480 грн. була утримана у листопаді 2009 року з заробітної плати працівника, тобто Кіровська районна СЕС визнала відповідне порушення, виявлене під час ревізії та прийняла передбачені законодавством заходи по його усуненню, зазначені у п. 5 вимог.

Також апелянт зазначає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята відносно неналежного відповідача, який не має адміністративної правосуб'єктності.

У судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили в її задоволенні відмовити, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідач та заявник апеляційної скарги явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 02.03.2011 року, не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Як визначено положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Згідно з частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України відносить до компетенції адміністративних судів, у тому числі спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також на спори між субєктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління.

Отже, з наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, якій не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Відповідно до статті 1 Закону України від 26.01.93 №2939-ХІІ "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (далі - Закон № 2939) державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Відповідно до статті 2 цього Закону № 2939 головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується органами КРС України через проведення аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізій та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізій викладаються у акті.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону № 2939 Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Таким чином, Східний регіональний контрольноревізійний відділ сектору у Кіровському районі у відносинах з юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та субєктом владних повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача на підставі направлень на проведення ревізії від 07.09.2009 року №155 та від 10.09.2009 року №157 проведено ревізію використання бюджетних коштів, виділених Міністерством охорони здоровя України для проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду і дезінфекційних заходів Державного закладу "Кіровська районна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоровя за період з 01.01.2007 року по 31.08.2009 року, за результатами якої складено акт №32-21/32 від 05.10.2009 року (а.с.8-27).

Актом ревізії встановлено здійснення позивачем витрат на виплату премії ОСОБА_4 за квітень 2009 року у розмірі 654,72 грн. із коштів спеціального фонду при тому, що ОСОБА_4 не надавала платні послуги, що є порушенням вимог п.3 пп.а) Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги їх утворення та напрямки використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 року за №659.

У запереченнях за вих. №401 від 20.10.2009 року на акт ревізії від 05.10.2009 року (а.с.25-26) позивачем зазначено, що премії із спеціального фонду можуть виплачуватися як робітникам безпосередньо зайнятим у наданні платних послуг, так і робітникам, що сприяють цьому. Рівень участі робітника визначається керівником, оскільки він безпосередньо дає завдання тому чи іншому робітнику.

Згідно висновків на зауваження від 04.11.2009 року до акту ревізії від 05.10.2009 року (а.с.28-43) відповідачем зазначено, що ані Колективним договором, ані Положенням про преміювання Кіровської СЕС, питання нарахування премії особам, які сприяють наданню послуг, не передбачено. Надання додаткового завдання повинно бути обґрунтовано необхідністю і бути зафіксовано в розпорядчому документі по установі. Факти причетності помічника епідеміолога ОСОБА_4 до надання платних послуг, надання йому додаткових завдань, які відносяться до діяльності установи, а також про їх виконання, документально підтверджені не були.

06.11.2009 року відповідачем предявлено письмову вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства №32-14/742 (а.с.6-7), якою позивачу, зокрема, запропоновано відшкодувати ОСОБА_4, яка отримала премію у квітні 2009 року у сумі 480,00грн., тобто, повернути цю суму. Отримати від працівника письмову відповідь на пропозицію про повернення суми, відкоригувати розрахунки з державними цільовими фондами у бік зменшення зайвих нарахувань в сумі 174,72грн.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобовязаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи є його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Для з`ясування повноважень органів державної контрольно-ревізійної служби на проведення планових ревізій необхідно визначити чи відноситься обєкт ревізії до підконтрольних установ.

Визначення підконтрольних установ наведено у частині 1 статті 2 Закону № 2939, до яких належать міністерства та інші органи виконавчої влади, державні фонди, бюджетні установи, суб'єкти господарювання державного сектору економіки, а також підприємства і організації, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.

Судом встановлено, що Державний заклад "Кіровська районна санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоровя є юридичною особою у структурі Міністерства охорони здоровя з ідентифікаційним кодом 02007288 - державною організацією, зареєстрованою 24.01.1997 року, що підтверджується Статутом, довідкою з ЄДРПОУ АБ №055074 від 09.07.2009 року та копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.71-80, 81, 82).

Державний заклад "Кіровська районна санітарно - епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоровя діє на підставі Статуту, затвердженого наказом МОЗ України від 25.05.2007р. №273, відповідно до якого є закладом санітарно - профілактичного профілю і входить до системи державної санітарно - епідеміологічної служби Міністерства охорони здоровя України. Джерелами фінансування є кошти Державного бюджету України, у тому числі і спеціального фонду, а також інших джерел, передбачених законодавством України (п.6.1. Статуту).

Проаналізувавши матеріали справи, судовою колегією встановлено, що позивач відноситься до підприємств і організацій, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.

Тобто Державний заклад "Кіровська районна санітарно - епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоровя відноситься до підконтрольних відповідачу установ.

Відповідно до частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільного їх визнання.

Під час розгляду справи позивачем не оспорювався факт правомірності проведення ревізії, в результаті якої складено акт від 05.10.2009 року.

Щодо правомірності вимоги відповідача, викладеної у п.5 письмової вимоги №32-14/742 від 06.11.2009 року, судом встановлено, що помічником епідеміолога ОСОБА_4 протягом 1-го кварталу 2009 року неодноразово здійснювався відбір проб харчових продуктів, відбір та направлення змивів на бактеріологічні дослідження (а.с.110-114).

Згідно посадової інструкції помічника епідеміолога Кіровської районної СЕС до обовязків останнього не відноситься така робота, як відбір проб харчових продуктів, а також відбір та направлення змивів на бактеріологічні дослідження (а.с.69-70), у звязку із чим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконання таких видів робіт не входить до кола обовязків помічника епідеміолога, відтак, їх виконання є додатковою роботою.

Постановою Кабінету Міністрів України №1544 від 15.10.2002 року затверджено перелік робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату, згідно п.4 якого за плату проводяться, зокрема, бактеріологічні, вірусологічні, паразитологічні, санітарно гігієнічні, токсиколого гігієнічні, фізичні, радіологічні, молекулярно генетичні та інші дослідження щодо безпеки сировини, продукції, обєктів виробничого середовища, біоматеріалу та довкілля для здоровя людини (крім планових досліджень).

За таких обставин, додаткова робота, яка була виконана помічником епідеміолога ОСОБА_4 у період січень - березень 2009 року, відноситься до переліку робіт, які надаються за плату згідно Постанови КМУ №1544.

Постановою Кабінету Міністрів України №659 від 17.05.2002 року (далі Постанова №659) затверджено Перелік груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання.

Постановою №659 встановлено, що плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ, відноситься до 1-ї групи 1-ї підгрупи власних надходжень бюджетної установи, які використовуються відповідно до закону про державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет, зокрема, на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг.

Такими витратами є забезпечення необхідними матеріалами, обладнанням, технікою, інвентарем, виготовленням бланків, тощо.

Згідно розяснень Міністерства фінансів України щодо складання штатного розпису та планування коштів на оплату праці по спеціальному фонду кошторису закладів санітарно епідеміологічної служби за вих. №03152-12/139/11-4814 від 21.04.2003 року (а.с.83), видатки на оплату праці обчислюються та плануються у складі спеціального фонду залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів із застосуванням встановлених законодавством норм. При виконанні робіт з надання відповідних послуг в межах норм робочого часу штатними працівниками, які утримуються за рахунок загального фонду, у спеціальному фонді можуть плануватися лише кошти на встановлення надбавок за складність та напруженість і на преміювання цих працівників, але з урахуванням вимог п.23 Постанови Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002 року "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", якою встановлено послідовність планування видатків спеціального фонду.

З метою упорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я і установ соціального захисту населення та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 N 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" прийнято спільний наказ Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства здоровя України №308/519 від 05.10.2005 року "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення", яким затверджено "Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" (далі Наказ №308/519).

Згідно п.1.7 Наказу №308/519 конкретні розміри доплат, надбавок та інших виплат визначаються керівником закладу, установи за рахунок і в межах фонду заробітної плати та відображаються в розрахункових відомостях на виплату заробітної плати.

Зазначена норма кореспондує із п.5.11 Наказу №308/519, яким передбачено преміювання працівників та надання матеріальної допомоги, та згідно якого керівники закладів та установ за погодженням з профспілковими комітетами затверджують положення про преміювання працівників.

Зі змісту наведених норм випливає, що преміювання працівників здійснюється на підставі положення про преміювання працівників, за рахунок і в межах фонду заробітної плати у складі спеціального фонду залежно від обсягу діяльності.

Згідно Положення про преміювання робітників Кіровської районної СЕС з коштів бюджетів та спец рахунків, показником для преміювання є, зокрема, виконання планових робіт основної діяльності згідно функціональних обовязків та виконання дорученої додаткової роботи (а.с.94-95).

На підставі наказу №14-К від 22.04.2009р. Кіровської районної СЕС за 1 квартал 2009р. ОСОБА_4 премійовано за рахунок надходжень позабюджетних коштів у 1-му кварталі 2009 р. (а.с.66).

Приймаючи до уваги, що факт виконання додаткової роботи ОСОБА_4 підтверджується актами відбору харчових продуктів, направленнями змивів на бактеріологічні дослідження, результатами дослідження змивів, керівником позивача разом із профспілковим комітетом погоджено положення про преміювання працівників, суд дійшов висновку про правомірність преміювання помічника епідеміолога ОСОБА_4 у 1-му кварталі 2009 року за рахунок надходжень позабюджетних коштів.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про скасування пункту 5 письмової вимоги Східного регіонального контрольноревізійного відділу сектору у Кіровському районі №32-14/742 від 06.11.2009 року є правомірним.

Посилання заявника апеляційної скарги на той факт, що незаконно виплачена премія ОСОБА_4 у сумі 480 грн. була утримана у листопаді 2009 року з заробітної плати працівника, тобто Кіровська районна СЕС визнала відповідне порушення, виявлене під час ревізії та прийняла передбачені законодавством заходи по його усуненню, зазначені у п. 5 вимог, також не спростовують зазначених висновків.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційних скарг щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2010 року у справі № 2а-13829/09/11/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 березня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Кучерук

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук