Ухвала суду № 15021605, 25.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1298/10/12/0170

25.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСанакоєвої М.А.,

суддів Дадінської Т.В. , Єланської О.Е. секретар судового засіданняКовінська Т.Г.

за участю сторін:

представник позивача, Підприємства "Кримфарма"- Васькін Ігор Анатолійович, довіреність № б/н від 01.09.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- Галицький Франц Юльянович, довіреність № 7/10 від 21.01.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 25.08.10 по справі №2а-1298/10/12/0170

за позовом Підприємства "Кримфарма" (вул. Мате Залки, 19-а, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.08.10 позов Підприємства "Кримфарма" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомленні - рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 12.01.2010 р. № 0000032301/0 від 12.01.2010 р. № 000042301/0.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим звернулася до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті судом першої інстанції постанови не правильно застосовані норми матеріального права.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2008 року, за результатами якої 21.12.2009 року складено акт №1167/23-7/24507005.

Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 470374,00 грн., у тому числі за 4-й квартал 2008 року у сумі 173428,00 грн. та 3-1 квартал 2009 року на суму 296946,00 грн., а також п.п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 376299,00 грн., в тому числі за жовтень 2008 р. в сумі 78635,00 грн., за грудень 2008 р. у сумі 60107,00 грн., за січень 2009 у сумі 67554,00 грн., за лютий 2009 р. у сумі 49966,00 грн., за березень 2009 р. у сумі 120037,00 грн.

Виявлене порушення зявилось підставою для прийняття ДПІ у м. Сімферополі АР Крим податкового повідомлення рішення від 12.01.2010р. №0000032301/0, згідно з яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 470374,00грн. основного платежу та 205492,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000042301/0 з податку на додану вартість в сумі 376299,00грн. та штрафних санкцій у сумі 188149,50грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податку з числа резидентів є субєкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

У п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону (п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3).

Ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажею продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.7. цієї статті.

П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання - це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платником податку у звітному ( податковому ) періоді , яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

У п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в акту перевірки, протягом періоду з 01.04.2007 р. по 30.09.2008 р. позивач мав господарські стосунки з підприємствами з ознаками фіктивності, в саме: з ПП «Екомарін-Сервіс»(ЄДРПОУ 35176726), свідоцтво платника ПДВ було анулювано 28.07.2009 року, та ТОВ «Кассе»(ЄРПОУ 36270851), свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.07.2009 року.

Судом першої інстанції встановлено, що Підприємство «Кримфарма»уклало з даними підприємствами договори на постачання продукції: з ПП «Екомарін-Сервіс»№ 89 від 17.09.2008 року, з ТОВ «Кассе»від 29.12.2008 р. № 42.

Апелянт зазначає, що Підприємством «Кримфарма»завищено валові витрати щодо розрахунків з зазначеними підприємствами, що дає можливість зробити висновок про наявність наміру отримувати вигоду з боку позивача, так як означеними контрагентами підприємства не було подано податкової звітності до органів податкової служби, у них відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, відповідач вважає, що під час перевірки позивачем не надано документи, щодо постачання товару від продавця до перевізника, до покупця, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування. А тому відповідач зробив висновок, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товару не проводились, в наслідок чого позивачем було завищено валові витрати за 2008 рік та 1-й квартал 2009 року в сумі 1881295,00 грн.

З цих же самих підстав відповідач, враховуючі норми п.п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зробив висновок про завищення податкового кредиту, сформованого за рахунок сплаченого ПДВ по операціях з ПП «Екомарін-Сервіс»та ТОВ «Кассе»протягом жовтня, грудня 2008р., а також січня, лютого та березня 2009 року в сумі 376299,00 грн.

Проте судова колегія не може погодитись з висновками відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що в період часу, який перевірявся, між позивачем та третіми особами - ПП «Екомарін-Сервіс»та ТОВ «Кассе»укладені договори про постачання товару, а також з останнім підприємством укладались договори купівлі-продажу.

Судом першої інстанції була призначена судова-бухгалтерська експертиза з питань зясування стану кредиторської заборгованості перед вищезазначеними підприємствами, підтвердження документами первісного бухгалтерського обліку господарських операцій з ПП «Екомарін-Сервіс»та ТОВ «Кассе»та щодо належного документального обґрунтування наявності у позивача зобовязань з податку на додану вартість за поставками до ПП «Екомарін-Сервіс», ТОВ «Кассе»та податковими накладними.

Судова колегія дослідивши висновок експерту, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав ставити під сумнів висновок експерта.

Згідно висновку експерта від 16.06.2010р. № 18 встановлено, що господарські операції поставки від ПП «Екомарін-Севіс»відповідно до податкових накладних від 01.01.2008р., 01.12.2008 р. та від ТОВ «Кассе»відповідно до податкових накладних від 08.01.2009 р., 02.02.2009 р., 02.03.2009 р. підтверджується документально.

У суду не має підстав ставити під сумнів наведені доводи у висновку судової експертизи, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи. За таких обставин, суд вважає непідтвердженими доводи податкового органу про відсутність факту поставки товару від зазначених підприємств на адресу позивача.

Враховуючи приписи господарських договорів щодо умов поставки, відповідно до яких здійснювались спірні поставки товару, судова колегія не погоджується з доводами відповідача щодо відсутності належних документів, які б підтверджували обґрунтованість валових витрат позивача.

Щодо недекларування контрагентами позивача податкових зобов'язань з ПДВ за означеними поставками та не сплати ним податкових зобов'язань, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що законодавством не встановлено взаємозвязок між формуванням податкового кредиту та внесенням ПДВ до бюджету контрагентами платника податків, з якими він розрахувався, сплативши в тому числі ПДВ під час здійснення господарських операцій.

На час здійснення господарських операцій ТОВ «Кассе»та ПП «Екомарін Сервіс»були зареєстровані платниками ПДВ.

З огляду на встановлене судом першої інстанції та враховуючи зазначене вище, апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем обґрунтовано включено до складу валових витрат у 2008 році та 1-му кварталі 2009 року суми господарських операцій по поставці товару від ПП «Екомарін-Сервіс»та ТОВ «Кассе»в загальній сумі 1881495,00 грн., а також сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту за означеними поставками в сумі 376299,00 грн.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційної скарзі.

Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.08.2010 по справі № 2а-1298/10/12/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 березня 2011 р.

Головуючий суддяпідписМ.А.Санакоєва

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис О.Е.Єланська З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва