Ухвала суду № 15021571, 24.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5473/10/15/0170

24.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. , Ілюхіної Г.П. секретар судового засіданняКлюкіна Н.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс ЛТД"- Кульский Леонід Семенович, довіреність № б/н від 01.02.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 09.07.10 по справі №2а-5473/10/15/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс ЛТД" (вул. Ж. Дерюгіної, 10,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95022)

доДержавної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс ЛТД" задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим № 0014862301/1 від 03 березня 2010 року на загальну суму 20716,50 грн.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2010 року та ухвалити нову постанову якою в задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Адоніс ЛТД" відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заперечення позивача містяться у відгуку на апеляційну скаргу (а.с. 219). Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим. Частиною 1,3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Таким чином, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Адоніс ЛТД”є юридичною, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 11.10.1994 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 431283 (а.с.42), довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 05-3-6-06/1601 від 08.10.2007 року (а.с.43), статуту Товариств з обмеженою відповідальністю “Адоніс ЛТД”, затвердженого протоколом зборів учасників № 1107 Товариство з обмеженою відповідальністю “Адоніс ЛТД”від 11.10.2007 року (а.с. 45-61). Позивач зареєстрованій як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.09.2007 року №00837299, що підтверджується актом виїзної планової перевірки від 23.11.2009 року №118/23-2/22276903.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ “Адоніс ЛТД” являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязаній виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обовязкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року, підпунктом “б”пункту 4.2.2. якого зазначено обовязок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. У цьому разі, згідно з п. 17.1.3., такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 6.1. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим проведено виїзну планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 23.11.2009 року №118/23-2/22276903, за висновками якого встановлено, що в порушення підпункту 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.1., пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість у сумі 13811,00 гривень, у тому числі у липні 2008 року у сумі 138,00 гривень, у червні 2009 року у сумі 13673,00 гривень.

02 березня 2010 року Державна податкова інспекція в м. Сімферополі винесла податкове повідомлення - рішення № 0014862301/1 (а.с. 7), яке є предметом виникнення спору, у якому визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 20760,50 гривень, у тому числі: за основним платежем 13811,00 гривень, за штрафними санкціями 6905,50 гривень.

Згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем нарахований податковий кредит з ПДВ, складені контрагентами у період з січня 2008 року по червень 2008 р.

Фактично податкові накладні були отримані позивачем у липні, серпні, жовтні та листопаді 2008 року, що підтверджується відповідними записами у книзі реєстрації отриманих податкових накладних ТОВ “Адоніс ЛТД”(а.с. 124-129), реєстром отриманих та виданих накладних за відповідні періоди (а.с. 101-114), та включені до декларацій з податку на додану вартість відповідно у податкових періодах липня, серпня, жовтня та листопада 2008 року, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за відповідні періоди (а.с.130-151).

Згідно положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Судом встановлено, що позивачем суми податку на додану вартість, сплачені контрагентам, були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що посилання представника відповідача на ту обставину, що право на включення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до п.п. 7.8.1. п. 7.8. ст. 7, п.п. 1 п. 7, ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” позивач має тільки у тому звітному періоді, в якому були виписані податкові накладні, а також на відсутність права на формування податкового кредиту, якщо платник податку не скористався правом подачі заяви, передбаченим п.п.7.2.6, п.7.2, ст. 7 Закону і не звернувся до податкового органу зі скаргою у відповідному податковому періоді, що на думку представника відповідача позбавляє права платника податку включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими платником податку не у період виникнення права на формування податкового кредиту, суд вважає необґрунтованими

Згідно до положень абзаців 1,2 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Акт перевірки свідчить про те, що відповідачем вказано, що такої скарги від позивача не надходило.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає правильним висновок суду стосовно того, що, право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. Податкові накладні, на підставі яких позивачем нарахований податковий кредит з ПДВ у липні, серпні, жовтні та листопаді 2008 року, виписані контрагентами на підставі та на виконання умов договорів на отримання товарів та послуг, що підтверджується матеріалами справи, відповідають вимогам Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Частиною 2 даної статті встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.10 по справі №2а-5473/10/15/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 березня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис Г.П.Ілюхіна З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко