Ухвала суду № 15021538, 02.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12037/10/4/0170

02.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКучерука О.В.,

суддів Іщенко Г.М. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняПрохорова Е.В.

за участю сторін:

представника позивача - Мартинова Д.А.,

представник відповідача - не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 14.10.2010 року у справі № 2а-12037/10/4/0170

за позовом Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії (вул. Курортна, 38, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (вул. Кримська, 82-в, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2010 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосія Автономної Республіки Крим від 17.05.2010 року №0003471503/0 про визначення Навчально-спортивній базі "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії суми податкового зобов'язання з податку на землю у загальній сумі 63352,93 грн., у тому числі за основним платежем - 60336,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3016,81 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії 3,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2010 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що камеральною перевіркою позивача було встановлено методологічну помилку вчинену у податковій декларації. Крім того, платник податку має право на користування пільгою по земельному податку лише з 01.04.2010 року.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив в її задоволенні відмовити, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 02.03.2011 року, не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у звязку з Актом Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим від 30.04.2010 року №769/15-3/04605409 про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) про відсутність у Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії пільги податкового зобовязання з земельного податку у загальному розмірі 60336,12 грн. У податковому розрахунку з податку на землю за 2010 рік позивач самостійно визначив податкове зобовязання з цього податку, застосувавши 100% пільгу по його сплаті за частину земельних ділянок (99,8% до загальної суми податку), що на думку відповідача свідчить про порушення позивачем положень пункту 1 статті 7, пункту 4 статті 12 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року №2535-XII.

З даними висновками податкової інспекції судова колегія погодитися не може у звязку з наступним.

30.04.2010 року в приміщені податкового органу проведено камеральну перевірку позивача з питань виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданому розрахунку земельного податку за 2010 рік.

Про результати вказаної перевірки складений акт №769/15-3/04605409 від 30.04.2010 року, яким зафіксовано, що розмір податкового зобовязання земельного податку у податковій декларації є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації (розрахунку) платником податку було порушено пункт 1 статті 7, пункт 4 статті 12 Закону України "Про плату за землю".

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючий прийшов до такого висновку, взявши до уваги довідки Феодосійського міського управління земельних ресурсів від 19.01.2010 року №688/01-13 про грошову оцінку землі. Таким чином, податкове зобов'язання по земельному податку на думку податкового органу згідно поданого розрахунку з 01.01.2010 року по 30.03.2010 року занижено на суму 60336,12 грн.

На підставі акту перевірки №769/15-3/04605409 від 30.04.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003471503/0 від 17.05.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 60336,12 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 3016,81 грн.

Так, судом встановлено, що податковою інспекцією було проведено камеральну перевірку платника податку на підставі пункту 1 статті 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну службу в Україні" (зі змінами та доповненнями), відповідно до підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон №2181).

Згідно пункту 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. №509-XII (далі - Закон № 509), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Нацбанку України та його установ.

Відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Отже, підставами для проведення камеральної перевірки є виключно дані, які містяться у податковій декларації.

Судом встановлено, що перевірка проводилась з питань виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податку розрахунку земельного податку за 2010 рік, що є камеральною перевіркою.

Поняття "камеральна перевірка" визначає Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

Закон №2181 (абзац другий підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4) камеральну перевірку визначає як перевірку, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Невиїзною документальною перевіркою в розумінні пункту 1 частини першої статті 11 Закону №509 є перевірка, яка здійснюється податковим органом на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

За змістом акту камеральної перевірки від 30.04.2010 року відповідач встановив заниження земельного податку позивача у звітному періоді, тобто порушення вимог Закону України "Про плату за землю" у частині правомірності виплат позивача, а саме застосування пільги щодо сплати земельного податку. Зазначене фактично не є перевіркою даних розрахунку, а є встановленням певних порушень податкового законодавства, тобто іншим видом перевірки, яка повинна здійснюватись із урахуванням положень Закону України "Про державну податкову службу".

Таким чином, суд дістався висновку, що податковий орган при перевірці щодо арифметичних або методологічних помилок у поданому позивачем розрахунку за 2010 рік вийшов за межі камеральної перевірки, яка передбачена Законом №2181.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України органи державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2010 року у справі № 2а-12037/10/4/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 березня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Кучерук

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук