Ухвала суду № 15021476, 17.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7731/09/10/0170

17.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. , Ілюхіної Г.П. секретар судового засіданняКлюкіна Н.С.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Андріс"- не зявився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової адміністрації України- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 14.04.10 у справі №2а-7731/09/10/0170

за позовом Приватного підприємства "Андріс" (вул. Київська, 73, оф.306,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95017)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053) Державної податкової адміністрації України (пл. Львівська, 8,м.Київ,04655) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2010 року позовні вимоги Приватного підприємства "Андріс" задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим № 0013722301/2 від 17.02.2006 року та № 0013722301/3 від 04.05.2006 року, прийняті стосовно Приватної фірми "Андріс".

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Приватному підприємству "Андріс" відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим .

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщались. Представник позивача не зявився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 23.08.2005 по 09.09.2005 Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватною фірмою "Андріс" за період з 01.10.2003 по 31.03.2005. В результаті перевірки було складено акт №824/23-2/22258064 від 16.09.2005.

На підставі матеріалів перевірки Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим прийняла податкове повідомлення-рішення №0013722301/0 від 20.09.2005.

Позивач по справі оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №34773/10/25 від 06.12.2005 податкове повідомлення-рішення №0013722301/0 від 20.09.2005 було скасовано в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1747,50 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 435,00 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін; позивачу було направлено податкове повідомлення-рішення №0013722301/1 від 16.12.2005 про донарахування податку на прибуток у сумі 2662,50 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 905,00 грн.

Рішенням ДПА в Автономній Республіці Крим №275/10/25-007 від 10.02.2006 податкове повідомлення-рішення №0013722301/0 від 20.09.2005 було скасовано в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1712,50 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 430,00 грн. 22.02.2006 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення №0013722301/2 від 17.02.2006 про донарахування податку на прибуток у сумі 950,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 475,00 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації України №4561/6/25-0115 від 21.04.2006 скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0013722301/2 від 17.02.2006 - без змін, - з оформленням податкового повідомлення-рішення №0013722301/3 від 04.05.2006, яким ПФ "Андріс" було визначено зобов'язання зі сплати податку на прибуток та штрафних санкцій у тому ж самому розмірі.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлені правила ведення податкового обліку, згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 якої датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем по справі були надані договори з оператором мобільного зв'язку СП «Український мобільний зв'язок», Інформація про стан розрахунків за послуги стільникового звязку, персоніфікованими рахунками за послуги стільникового звязку з розшифровкою сум по кожному номеру окремо, що надані оператором мобільного звязку, платіжне доручення від 19.11.2003 року про сплату позивачем оператору мобільного зв'язку СП «УМС" 3999,00 грн.

Зазначені рахунки за надані послуги мобільного зв'язку, є первинними документами та мають всі необхідні обов'язкові реквізити, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, судова колегія звертає увагу на той факт, що використання позивачем мобільного звязку у власній господарській діяльності підтверджено також наказом позивача №74 від 18.11.2003 року «Про впровадження мобільного звязку», яким затверджені Правила користування мобільним звязком в ПФ «Андріс», перелік співробітників, які забезпечуються мобільними телефонами у звязку з виробничою необхідністю та перелік номерів телефонів. Згідно зазначених наказу та Правил мобільний зв'язок призначений для використання з метою забезпечення господарської діяльності підприємства; у випадку ведення працівниками позивача переговорів, не повязаних з виробництвом, оплата за вказані переговори вноситься до каси підприємства.

Судова колегія зазначає, що валові витрати позивача в частині оплати послуг мобільного звязку підтверджені первинними документами, а отже, позивач по справі обґрунтовано включив до складу валових витрат суми, сплачені оператору мобільного звязку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем було завищено суму валових витрат на суму 300,00 грн. у звязку з неправомірним включенням до складу валових витрат сум, сплачених за послуги мобільного звязку за грудень 2003 року, але потім відшкодованих працівниками підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що наказом директора Приватної фірми «Андріс»№3-1 від 16.01.2004 року «Про відшкодування співробітниками фірми витрат на розмови по мобільному корпоративному звязку, не повязаних з виробничою діяльністю»головний бухгалтер ПФ «Андріс»зобовязувався прийняти від працівників позивача (в наказі наведено їх перелік) оплату за розмови по мобільному звязку в грудні 2003 року, що не повязані з виробничою діяльністю, в загальній сумі 322,17 грн. Матеріалами справи підтверджено, що корегування на вказану суму було проведено в грудні 2003 року та відображено в декларації за ІV квартал 2003 року в рядку 04.1 декларації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що є необґрунтованим висновок ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в акті перевірки про те, що позивачем порушений пункт 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині невірного визначення залишку товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду за 2003 рік (четвертий квартал). На думку відповідача в декларації на прибуток за 2003 рік по рядку 01.2 задекларовано 55500 грн., у той час як згідно з даними бухгалтерського обліку залишок запасів на кінець звітного періоду складає 55800,00 грн.

Пунктом 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З матеріалів справи вбачається, а саме з декларації про прибуток за три квартали 2003 року, що залишок малоцінних та швидкозношуваних предметів на складах в рядку А4 на кінець звітного періоду складає 300 грн. Оскільки, при попередній перевірці не було визначено порушень в частині правильності відображення балансової вартості запасів, інспектором повинна була бути вказана вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів на 01.10.2003 у розмірі 300,00 грн. замість 600,00 грн.

Судова колегія наголошує, що оскільки перевірка ПФ "Андріс" проводилась за період з 01.10.2003 по 31.03.2005, то інспектор, зазначивши в акті перевірки станом на 01.10.2003 іншу балансову вартість запасів, ніж була встановлена попередньою перевіркою, перевисив свої повноваження.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи представниками відповідачів суду не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що висновки, викладені в акті попередньої перевірки позивача, в частині визначення вартості малоцінних та швидкозношуваних предметів, не відповідають фактичним обставинам справи, не надано доказів проведення стосовно посадової особи податкового органу, що проводила вказану перевірку, службового розслідування та прийняття у звязку з цим ДПІ у м. Сімферополі АР Крим рішення про проведення повторної перевірки за І, ІІ та ІІІ квартали 2003 року для повторного визначення вартості малоцінних та швидкозношуваних предметів тощо. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в акті перевірки та представники відповідачів під час розгляду справи також не послались на жодну норму діючого законодавства, яка дозволяє проведення нового визначення або коригування вартості малоцінних та швидкозношуваних предметів за ІV квартал 2003 року; в акті перевірки також відсутні відомості про необхідність такого коригування позивачем.

Що стосується нарахування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 950грн.00коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 475грн.00коп. відбулося у звязку з тим, що позивачем до складу валових витрат були необґрунтовано включені витрати по передоплаті по підписці періодичних видань та витрати по послугам міського телефонного звязку, хоча безпосередньо виробником даного звязку розрахунок та акти виконаних робіт не надавались колегія суддів зазначає наступне.

З рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №34773/10/25 від 06.12.2005 вбачається, що під час розгляду первинної апеляційної скарги позивача вказаним податковим органом визнано правомірність включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених за послуги міського телефонного звязку ДО АПК «Кримрадгоспвинпром». З уточненого розрахунку сум донарахованого податку на прибуток підприємств та застосованих штрафних (фінансових) санкцій вбачається, що податок на прибуток нарахований у звязку з неправомірним включенням позивачем до складу валових витрат частини передплати СП «УМЗ»за послуги мобільного звязку та невірне визначення залишку ТМЦ на кінець звітного періоду.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Частиною 2 даної статті встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.10 у справі №2а-7731/09/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 лютого 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис Г.П.Ілюхіна З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко