Ухвала суду № 15021445, 17.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2236/10/2770

17.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняКлюкіна Н.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатера-Трейд" - Старцева Ольга Олексіївна, довіреність б/н від 17.02.11,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - Ліннік Олексій Вікторович, довіреність № 4217/9/10-0 від 23.11.10,

прокурор, Прокуратури м. Севастополя - Цуркан Сергій Анатолійович, посвідчення № 505 від 13.06.2007,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - Гінтер Кристина Федорівна, довіреність № 1306/9/10-0 від 09.04.10,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Дудкіна Т.М. ) від 17.11.10 у справі №2а-2236/10/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатера-Трейд" (проспект Перемоги, 45 корпус А,Севастополь,99046)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)

за участю Прокуратури м.Севастополя (вул.Павліченко,1, м. Севастополь, 99011)

про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 17.11.2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатера-Трейд" задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя від 02 липня 2007 року №0000582310/0, №0000592310/0.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 17.11.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя .

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Представники відповідача підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній. Прокурор підтримав апеляційну скаргу.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем по справі була проведена планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2006 по 31.03.2007.

В результаті перевірки було складено акт №362/10/23-123/31267300/93 від 20.06.2007.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.07.2007 №0000582310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 790943,77 грн., та застосування штрафних санкцій у сумі 613945,52 грн. та №0000592310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 445226,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 222613 грн.

Відповідно до підпункту 5.4.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” витрати, крім тих, що підлягають амортизації, повязані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, повязаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, посилання відповідача по справі, що у позивача відсутні будь-які документи з яких передбачається можливість підтвердження того, що фактичні послуги за зазначеними договорами здійснювались, безпідставні, так як надані для перевірки документи є первісними документами та відповідають вимогам законодавства.

Судова колегія критично ставиться до посилань відповідача по справі стосовно того, що за період з 3 кварталу 2006 року по 1 квартал 2007 року вбачається, що позивач завищив амортизаційні відрахування на суму 232729,05 грн., чим порушив підпункт 8.1.1 пункту 8.1, підпункт 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств” і пункту 4 П (с)БО 7, оскільки позивачем неправомірно включено в розрахунок амортизаційних відрахувань витрати на придбання комплексу з обробки вина холодом, який фактично не використовується у господарській діяльності та не піддавався зносу.

Відповідно до підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” комплекс з обробки вина холодом відноситься до 3 групи основних фондів.

Згідно з підпункту 8.3.5 пункту 8.3 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2.3.4 ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

Відповідно до підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду. Тому з кварталу, наступного за кварталом придбання комплексу, слід нараховувати амортизацію нової балансової вартості 3 групи, в яку був включений даний обєкт.

Положенням (стандартів) бухгалтерського обліку визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Щодо податку на додану вартість, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яке виразилося в заниженні цього податку в сумах: за січень 2006 року 36261 грн., лютий 2006 року 58409 грн., березень 2006 року 44437 грн., квітень 2006 року 192832 грн., травень 2006 року 113287 грн., а саме, позивачем не надані документи, що спростовують включення податкових накладних за період з 01.07.2005 по 31.12.2005, спірні податкові накладні не підтверджені первісними документами, відсутність спірних податкових накладних у реєстрі отриманих податкових накладних за попередній період (у реєстрах за липень-грудень 2005 року) не підтверджено, не встановлена дата отримання спірних податкових накладних позивачем, а також не підтверджено отримання позивачем цих накладних у 2006 році.

Як зазначено в пункті 3.1.2.1 акту перевірки, позивачем безпідставно завищена сума валових витрат стосовно реєстрації знаку для товарів та послуг (ESSE) "Ессе" в Україні та „Масандра”, послуги по доробці зразків розроблення та затвердження технологічних інструкцій на вина "Мадера" та "Херес" на загальну суму 20830,00 грн., які були надані ГПКТІ „Плодмашпроект” за договорами від 20.01.2006 №15 та №34 від 04.04.2006. Послуги на суму 17650,00 грн. перевіряючими, з посиланням на пункт 4П(С)БУ 8 „Нематеріальні активи”, виключені із валових витрат з кваліфікацією як нематеріальні активи.

Однак, технологічною інструкцією є внутрішній документ субєкта господарювання, який відноситься до категорії виробничих інструкцій, в якій визначені технологічні методи, технічні засоби, норми та нормативні виробництва продукції, методи контролю, встановлені якісні та кількісні показники продукції, їх допустимі межі, вимоги до упаковки, маркуванню, умов зберігання, строку придатності.

Після впровадження передбачених інструкцією методів, способів, засобів, норм і контролю за відповідними особами (винороб-технолог, завідуючий лабораторією, купажист, інші) подальше використання інструкції в межах того ж підприємства неможливе. Тобто технологічна інструкція призначена для постановки процесу першого операційного циклу.

Отже, судова колегія зазначає, що технологічна інструкція не може використовуватися більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує рік) та не підпадає під визначення нематеріального активу, ї вартість не може амортизуватися та має бути віднесена до валових витрат.

Стосовно завищення на суми витрат на знак для товарів та послуг „Ессе” за договором послуг №89 від 12.12.2005 то відповідно до пункту 9 П(С)БУ 8 - не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені: витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

З матеріалів справи вбачається, що позивач укладав договори з фізичними особами-підприємцями на одержання консультаційних послуг по вивченню документообігу, виробничого та фінансового циклів, розробці стратегії розвитку компанії, постановки документообігу в управлінському обліку, розрахунку потреби підприємства в запасах , підбору постачальників, оптимізації виробничого процесу, розробці бізнес-плану з метою залучення додаткових засобів, послуги по мийці пляшок та інше.

Позивачем укладено:

договір про надання послуг №4/06 від 04.04.2006, виконавець ОСОБА_6, послуг надано на суму 16950000,00 грн.;

договір про надання послуг №2/05 від 01.10.2005, виконавець ОСОБА_7, послуг надано на суму 400000,00 грн.;

договір про надання послуг №3/01 від 11.01.2007, виконавець ОСОБА_7, послуг надано на суму 534000,00 грн.;

договір про надання послуг №12/06 від 29.12.2006, виконавець ОСОБА_8, послуг надано на суму 284400,00 грн.

Вказаними договорами передбачено, що факт виконаних послуг підтверджується оформленими актами здачі - приймання виконаних послуг.

Акти здачі приймання виконаних послуг сторонами за договорами підписані, також наявні платіжні доручення про перерахування коштів як оплати наданих послуг.

Відповідач вважає безпідставним віднесення до складу валових витрат витрати, понесені позивачем за договірними зобовязаннями з зазначеними фізичними особами-підприємцями.

Судова колегія зазначає, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірних вимог відповідача щодо підтвердження первісними документами податкових накладних. Податкові накладні і є первісними документами, які є підставою для включення відповідних сум до податкового кредиту і не вимагають додаткового підтвердження. Діючим законодавством не передбачений окремий порядок фіксування дати отримання податкової накладної.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Частиною 2 даної статті встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 17.11.10 у справі №2а-2236/10/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 грудня 2011 р.

Головуючий суддяО.В.Дугаренко

Судді Т.В. Дадінська В.А.Омельченко