Ухвала суду № 15021439, 17.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1392/10/11/0170

17.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. , Ілюхіної Г.П. секретар судового засіданняКлюкіна Н.С.

за участю сторін:

представник позивача, Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром"- Дерев'янко Олександр Михайлович, довіреність № б/н від 30.12.10

представник відповідача, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекціої АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 22.04.10 у справі №2а-1392/10/11/0170

за позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" (вул. Північна,1; ,Красноперекопськ;

вул. Лабораторна, 45а,Дніпропетровськ,Автономна Республіка Крим,96000; 49010)

доКрасноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна 2,Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2010 року позов Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомленнярішення Красноперекопської державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №000182304/0 від 25.11.2009.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2010 року, та ухвалити нову постанову, якою в задоволені позову Красноперекопському відкритому акціонерному товариству "Бром" відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим .

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18.11.2009 Красноперекопською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Красноперекопського відкритого акціонерного товариства «Бром» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1032619,00грн. за вересень 2009 року на рахунок в установі банку, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні 2009 року та у серпні 2009 року.

В результаті перевірки було складено акт №1486/23-4/05444552/182.

На підставі акту перевірки відповідачем 25.11.2009 прийнято податкове повідомлення - рішення №0000182304/0.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону).

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.7.4.1. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Закону, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, якій є підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», за виключенням винятків, передбачених п.7.2. ст.7 Закону.

Як вбачається із податкової декларації з податку на додану вартість позивача за серпень 2009 року, позивачем до податкового кредиту включені податкові накладні №871/16 від 04.08.2009, №884/16 від 11.08.2009. Податкові накладні отримані позивачем 04.08.2009 та 11.08.2009 від ТОВ ВТФ «Авіас», що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок отримання бюджетного відшкодування встановлений Законом №168 та врегульований наступними нормами.

Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

З матеріалів справи вбачається, що суми податку на додану вартість були фактично сплачені позивачем постачальнику у серпні 2009 року, зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та послуг (бензин, д\п) та були перераховані на розрахункові рахунки продавця, цей факт підтверджується платіжними дорученнями № 571 від 03.08.2009, у т.ч. ПДВ 1879,17 грн., №71 від 10.08.2009 у т.ч. ПДВ 1852,50грн., видатковими накладними, податковими накладними та не заперечується відповідачем.

Крім того, сума податкового зобовязання у розмірі 3731,67грн. включена ТОВ ВТФ «Авіас»у податкову декларацію з податку на додану вартість за 08 місяців 2009 року, що спростовує твердження відповідача про відсутність у ТОВ ВТФ «Авіас»зобовязань з ПДВ за вищезазначеними господарськими операціями.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу були поставлені бензин та дизельне паливо. Зазначений у податкових накладних товар фактично був отриманий позивачем про що свідчать накладні. Позивачем вартість поставленого товару була сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Отже, позивач має право на бюджетне відшкодування по зазначених господарських операціях, оскільки ним дотримані всі передбачені Законом умови щодо виникнення такого права, зокрема, відбулося фактичне виконання господарських операцій, отриманий товар використовується у господарської діяльності позивача, суми ПДВ сплачені контрагентам у складі вартості товарів, податкові накладні відповідають вимогам ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Частиною 2 даної статті встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекціої АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.10 у справі №2а-1392/10/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 лютого 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис Г.П.Ілюхіна З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко