Постанова № 15020972, 29.11.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2-26/11292-2007А/5002

29.11.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіОмельченка В. А.,

суддів Горошко Н.П. , Єланської О.Е. секретар судового засіданняСаматова М.А.

за участю сторін:

Представник позивача - Фірми "Крим Чай" не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про

причину неявки суд не повідомив

розглянувши апеляційну скаргу Фірми "Крим Чай" на постанову Господарського суду

Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л. ) від 07.04.09 року по справі № 2-26/11292-2007А

за позовом Фірми "Крим Чай" (вул. Воровського 60 кв. 399, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9,

м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду АР Крим від 07.04.2009р. по справі № 2-26/11292-2007А в позові Фірми «Крим Чай»до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі від 17.08.2007р. за № 0000402301/3 та за № 0000392301/3, а також податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі від 07.06.2007р. за № 0008822301/2 та за № 0008812301/2, відмовлено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що Фірмою «Крим Чай»не надано документів, які б свідчили, що суми податку на прибуток і податку на додану вартість донараховані перевіркою неправомірно, крім того відсутній факт можливості використання придбаних товарів та матеріальних цінностей в подальшій господарській діяльності позивача, оскільки товари списано на підставі актів списання № КЧ-0000001 та № КЧ-0000002 від 30.06.2006р. по рахунку 947 «недостачі та втрати від псування цінностей».

З вказаною постановою не погодився позивач по справі Приватне підприємство«Крим Чай» та звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Господарського суду АР Крим від 07.04.2009р. по справі № 2-26/11292-2007А та винести по справі нове рішення, задовольнивши позовні вимоги Приватного підприємства «Крим-Чай».

Апелянт вважає, що при розгляді справи судом були неправильно застосовані положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, п. 5.9 ст. 5, оскільки чинне законодавство не передбачає відповідної відповідальності за порушення порядку ведення обліку приросту (убутку) залишків товарних запасів, в той час як саме це порушення встановлено в акті перевірки ДПІ в м. Сімферополі.

Апелянт вважає, що відповідно до правил нарахування податкового зобовязання на прибуток, встановлених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», в основу розрахунку беруться такі показники, як скоригований валовий дохід, валові витрати та сума амортизаційних відрахувань, а такі показники, як розмір залишків товарних запасів, не враховується, тобто не виключення списаних товарів із залишків не змінює розміру обєкту оподаткування, і відповідно, не змінює розміру податкового зобовязання з податку на прибуток.

Порушення норм матеріального права апелянт також вбачає в тому, що суд застосував положення нечинного нормативно-правового акту Наказу Міністерства фінансів України від 11.06.1998р. № 124 «Про затвердження Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, які підлягають амортизації, цінних паперів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції (в тому числі малоцінних предметів на складах)», адже він був скасований наказом Міністерства фінансів України від 20.02.2003р. № 146.

Крім того, апелянт вважає, що матеріалами справи не підтверджуються в повному обсязі факти, викладені в акті перевірки, внаслідок відсутності у бухгалтерському та податковому обліку первинних документів, на які посилається ДПІ в акті перевірки, а також вважає, що судом першої інстанції були порушені права позивача на надання доказів та безпідставно було відхилено клопотання про проведення судової бухгалтерсько-економічної експертизи.

Неправомірними вважає апелянт і висновки суду першої інстанції про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та не підтвердження позивачем факту використання придбаних товарів та матеріальних цінностей в подальшій господарській діяльності позивача, оскільки, як зазначає апелянт, первинні документи ПП «Крим-Чай»підтверджують, що товари придбавались для наступної реалізації контрагентам ПП «Крим-Чай»і даний факт свідчить про їх придбання для використання в рамках господарської діяльності, а отже до складу податкового кредиту ним правомірно віднесені суми ПДВ у вересні 2005р. 1574,00 грн., в грудні 2005р. 1333,00 грн., в січні 2006р. 911,00 грн., в лютому 2006р. 82919,00 грн.

Апелянт стверджує, що товари, вартість яких була віднесена до податкового кредиту в лютому 2006р. в сумі 82919,00 грн., були викрадені, але відповідно до абз. 4 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі товари (послуги) використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, апелянт вважає, що чинне законодавство не передбачає підстав для коригування сум податкового кредиту, у звязку з крадіжкою товарів до встановлення акту крадіжки. Також пояснив, що в червні 2006р. вказана суму була відсторнована.

Враховуючи викладене, апелянт вважає, що вказані обставини свідчать про відсутність фактів заниження фірмою «Крим-Чай»своїх податкових зобовязань з ПДВ, про недійсність винесеного рішення ДПА в АРК про збільшення суми штрафних санкцій з ПДВ на 1719,00 грн. та винесеного на його підставі ДПІ в м. Сімферополі податкового повідомлення-рішення № 0008822301/2, оскільки вказані порушення податкового законодавства відсутні.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009р. судом по даній справі була призначена судово-економічна експертиза, у звязку з чим провадження по справі було зупинено.

Ухвалою від 14.05.10Р. провадження по справі, у звязку з надходженням до суду висновку судово-економічної експертизи № 124 від 26.04.2010р., було поновлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2010 року справа призначена до апеляційного розгляду.

Сторони в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При розгляді справи в порядку ст. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

ДПІ у м. Сімферополі було проведено виїзну планову перевірку фірми «Крим Чай»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.09.2006р., за результатами якої було складено акт перевірки № 6770/23-1/30494425 від 28.12.2006р.

Перевіркою встановлені порушення позивачем п. 5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97р., в результаті чого підприємством недонараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток 2005 рік на 3634 грн., у т.ч.: за 3 кв. 2005р. - на 1968 грн., 4 кв.2005р. - 1666 грн., завищення від'ємного значення оподатковуваного прибутку за 9 міс. 2006р. на 4555 грн. та п.п.7.4.1 і 7.4.4 п.7.4 ст.4 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством недонараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість у вересні 2005 року на 1574 грн., грудні 2005 року - 1333 грн., січні 2006 року - 911 грн., лютому 2006 року - 30256 грн., березні 2006 року - 8960 грн., травні 2006 року - 4640 грн., червні 2006 року - 194 грн., вересні 2006 року - 8966 грн. За підсумками перевірки зменшено значення ряд. 26 Декларації з податку на додану вартість № 184531 від 20.10.06р. за вересень 2006 року "Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" на 29903 грн. Висновки вказаного акту перевірки були покладені ДПІ в м. Сімферополі в основу податкових повідомлень-рішень № 0000402301/0 та № 0000392301/0 від 17 січня 2007 року, якими фірмі «Крим Чай»були донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3634,00 грн. і 1650,00 грн. штрафних санкцій та з податку на додану вартість у сумі 56834,00 грн. і 26698,00 грн. штрафних санкцій відповідно.

Як свідчать матеріали справи, внаслідок процедури адміністративного оскарження зазначених вище податкових повідомлень-рішень, скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення без змін та прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000402301/3 та № 0000392301/3 від 17 серпня 2007 року, якими позивачу були донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3634,00 грн. і 1650,00 грн. штрафних санкцій та з податку на додану вартість у сумі 56834,00 грн. і 26698,00 грн. штрафних санкцій відповідно.

Крім того, ДПІ у м. Сімферополі 07.06.2007р. були винесені податкові повідомлення-рішення № 0008812301/2 та № 0008822301/2, якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за штрафними санкціями у сумі 1719,00 грн. та з податку на прибуток за штрафними санкціями у сумі 167,00 грн. відповідно.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Крим-Чай»є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 2 ст. 17 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо розгляду адміністративних спорів, до якої віднесені: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи субєктний склад та зміст виниклих між сторонами правовідносин, судова колегія вважає, що спір за цією справою підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, оцінюючи правомірність рішень відповідача судова колегія встановила наступне.

Як слідує з акту перевірки № 6770/23-1/30494425 від 28.12.2006р., перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено заниження скоригованого валового доходу за 2005р. на 14535 грн., в т.ч.: в 3 кв. 2005р. 7872 грн., 4кв. 2005р. 6663 грн., за 9 міс 2006р. на 4555 грн., 1кв. 2006р.- 4555 грн., 2кв. 2006р. 329815 грн., та завищення скоригованого валового доходу в 3 кв. 2006р. на 329815 грн.

При цьому встановлено, що заниження валових доходів відбулось в результаті невірного розрахунку приросту (убутку) товарних запасів.

Так, в акті зазначено, що у порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач із залишків товарних запасів на початок року за 9 міс. 2005р. (вересень 2005р.) не виключив вартість товарів, використаних не невиробничі цілі в розмірі 7872 грн., із залишків товарних запасів на початок року в грудні 2005р. не виключив вартість запасних частин, використаних на невиробничі цілі в розмірі 6663 грн., із залишків товарних запасів в січні 2006р. не виключив вартість товарів та палива, використаних на невиробничі цілі в розмірі 4555 грн.. із залишків товарних запасів на початок року в 1 кв. 2006р. не виключив вартість товарів, використаних на невиробничі цілі в розмірі 414594 грн., а також списання викраденого товару зробив тільки в червні 2006р., в той час як належало списати товар в лютому 2006р.

Всього, як встановлено перевіркою, в результаті даного порушення підприємством занижено скоригований валовий доход у 2 кв. 2006р. на 325260 грн. та завищені скориговані валові витрати за 2 кв. 2006р. на 89334 грн., а перевіркою правильності визначення суми податку на прибуток встановлено не донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток за 2005р. на 3634 грн., в т.ч.: за 3кв. 2005р. на 1968 грн., 4кв. 2005р. 1666 грн., завищення відємного значення оподатковуваного прибутку за 9 міс. 2006р. на 4555 грн.

Ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.3. ст. 4 вказаного закону скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті.

П. 5.1 ст. 5 закону № 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 1.31 ст. 3 вказаного закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року. Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів. З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю). Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Як зазначено у висновку судово-економічної експертизи, всього за даними бухгалтерського обліку, приріст (убуток) запасів за даними експерта склав: приріст 158398 грн. у 2005р., приріст 347569 грн. за 9 міс. 2006р.

Крім того, вказано, що заниження приросту порівняно з даними декларації встановлено в сумах: 2005р. - 14598 грн. (143800 158398), 9міс. 2006р. 3290 грн. (344279 347569) і утворилась за рахунок не відображення підприємством в деклараціях сум, використаних не в господарській діяльності.

Всього, як встановлено експертом, не донарахування податку на прибуток за 2006р. склало, за даними експерта, 3649,50 грн. (6549,50 грн. 2900 грн.). Розбіжності з даними акту в сумі +63,00 грн, +15,75 грн. в бік збільшення обєкта оподаткування та податку на прибуток утворилась за рахунок округлень.

Завищення відємного обєкта оподаткування по податку на прибуток за 9 міс. 2006р. за даними експерта склало 3287 грн. Розбіжності з даними акта 1265 грн. в бік зменшення обєкта оподаткування утворилась: в сумі 1250 грн. за рахунок того, що в акті знята сума по ТМЦ, використаним не в господарській діяльності 419149 грн, за даними бухгалтерського обліку дана сума склала 417899 грн., та в сумі 15 грн. за рахунок округлень.

Всього, за даними висновку експерта, заниження позивачем податку на прибуток за період 2005р. наданими на дослідження документами та нормативно підтверджується в сумі 3649,50 грн.

Таким чином, підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі від 17.08.2007р. № 0000402301/3 та № 0008822301/2 щодо донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій судова колегія не вбачає, а відтак в цій частині висновки суду першої інстанції є обґрунтованими.

Що стосується ПДВ, то з акту перевірки слідує, що перевіркою правильності визначення податкових зобовязань встановлено, що у порушення п.п.7.4.1 і 7.4.4 п.7.4 ст.4 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»підприємством до складу податкового кредиту необґрунтовано віднесені суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів та матеріальних цінностей, які не використовувалися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а саме: у вересні 2005р. в розмірі 1574 грн., в грудні 2005р. в розмірі 1333 грн., в січні 2006р. в розмірі 911 грн., в лютому 2006р. в розмірі 82919 грн.

Таким чином, за результатами перевірки встановлено, що підприємством не донараховано податкове зобовязання з ПДВ у вересні 2005р. на 1574 грн., грудні 2005р. 1333 грн., січні 2006р. 911 грн., лютому 2006р. 30256 грн., березні 2006р. 8960 грн., травні 2006р. 4640 грн., червні 2006р. 194 грн., вересні 2006р. 8966 грн. За результатами перевірки зменшено значення рядка 26 Декларації по ПДВ № 184531 від 20.10.2006р. за вересень 2006р. «Залишок відємого значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»на 29903 грн.

Судовою колегією встановлено, що вказані висновки акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0000392301/3 від 17.08.2007р., яким позивачу нараховані податкові зобовязання з ПДВ в загальній сумі 83532 грн. (в т.ч. 56834 грн. по основному платежу та 26698 грн. по штрафним санкціям).

Ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом, а податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 7.4.1. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону).

В свою чергу, п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

З цього слідує, що до складу податкового кредиту включаються суми податку сплачені (нараховані) при придбанні або виготовленні товарів та послуг в цілях їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності платника податку у звітному періоді. У випадку, якщо такі товари (послуги) використовуються в подальшому платником податків в операціях, які не є обєктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то платник податку зобовязаний за такими товарами здійснити умовний продаж та нарахувати податкове зобовязання. В тому випадку, якщо платник придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судовою колегією встановлено, що коригування податкового кредиту передбачено у таких випадках: по п. 4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»- у покупця при перегляді цін та поверненні товару при наявності виписаної коректировки продавцем; по порядку заповнення податкової декларації з ПДВ відповідно до наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997р. при самостійному виявленні помилок в поточному податковому періоді.

Разом з тим, ані в Законі України «Про податок на додану вартість», ані в Наказі ДПА України № 166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подачі»не передбачене коригування податкового кредиту за товарами, придбаними в попередніх податкових періодах, які плануються при придбанні для використання в оподатковуваних операціях в господарській діяльності, але які в поточному податковому періоді використовувались не в господарській діяльності.

Як встановлено судовим експертом, заниження позивачем податкового кредиту за період 2005р. 9міс. 2006р. наданими на дослідження документами та нормативно не підтверджується. Розбіжність з даними акту на 86738 грн. в бік зменшення зобовязання до сплати в бюджет утворилась за рахунок того, що в акті не враховано, що коректировка податкового кредиту поточного періоду по ТМЦ, придбаним в попередніх податкових періодах та використаних не в господарській діяльності в даному податковому періоді не передбачена.

Крім того, експертом встановлено, що заниження ПДВ до сплати з урахуванням відємних значень в квітні 2006р. 2749 грн. та в червні 2006р. 18915 грн., яке розраховано в акті в сумі 56834 грн., наданими на дослідження документами та нормативно не підтверджуються. Розбіжність з даними акта 56834 грн. в бік зменшення утворилась за рахунок розбіжностей по податковому кредиту.

Дослідивши та оцінивши вказаний висновок експертизи в порядку ст. 86 КАС України, а також зіставивши його з іншими доказами у справі, судова колегія не вбачає підстав не довіряти висновкам експерта.

За таких обставин, судова колегія вважає, що вказане є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі від 17.08.2007р. № 0000392301/3 та № 0008812301/2 щодо донарахування податкових зобовязань з ПДВ та застосування з вказаного податку штрафних санкцій.

В силу положень ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При цьому, відповідно до ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.195; ст.196; п.3 ч.1 ст.198; п.4 ч.1 ст.202; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Крим Чай»задовольнити частково.

2.Скасувати постанову Господарського суду АР Крим від 07.04.2009р. по справі № 2-26/11292-2007А в частині відмови в позові Фірмі «Крим Чай»про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі: від 17.08.2007р. за № 0000392301/3 (за платежем ПДВ в сумі 83532 грн.); від 07.06.2007р. за № 0008812301/2 (за платежем ПДВ в сумі 1791 грн.).

3.Винести нову постанову.

4.Позовні вимоги Фірми «Крим Чай»задовольнити частково.

5.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 17.08.2007р. за № 0000392301/3 (за платежем ПДВ в сумі 83532 грн., у тому числі: за основним платежем 56834 грн. та за фінансовими санкціями 26698 грн.); від 07.06.2007р. за № 0008812301/2 (за платежем ПДВ в сумі 1791 грн. за фінансовими санкціями).

6.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Крим Чай»(95053, м. Сімферополь, вул. Воровського, буд. 60 к. 399) 3,40 грн. судового збору.

7.В іншій частині постанову Господарського суду АР Крим від 07.04.2009р. по справі № 2-26/11292-2007А залишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 грудня 2010 р.

Головуючий суддяпідписВ.А.Омельченко

Судді підпис Н.П.Горошко підпис О.Е.Єланська З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко