Ухвала суду № 15015677, 08.09.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2-7/6110-2006А/5002

08.09.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКурапової З.І.,

суддів Кучерука О.В. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняЯіцкова К.М.

за участю сторін:

представник позивача, Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіці Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК на ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І. ) від 07.03.06 по справі №2-7/6110-2006А/5002

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки" (вул. Промислова, 9, м. Саки, Автономна Республіка Крим,96500)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна 57, м. Саки, Автономна Республіка Крим,96500)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду АР Крим від 07.03.2006 у справі № 2-7/6110-2006А (суддя Дворний І.І.) позов задоволений.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Євпаторійської ОДПІ № 0000311501/0 від 13.02.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 4380грн., № 0000371501/0 від 13.02.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 36832грн., № 0000361501/0 від 13.02.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 2443,00грн., №0000351501/0 від 13.02.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 440,58грн., від 13.02.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 912,11грн., від 13.02.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 11654,75грн., від 13.02.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 3400грн., від 13.02.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 26150,00грн., від 13.02.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 300грн., від 13.02.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 2500грн. та №0000341501/0 №0000331501/0 №0000321501/0 №0000301501/0 №0000291501/0 №0000281501/0 №0000271501/0 від 13.02.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 41477,08грн.

Стягнуто з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Сакського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Промислова, 9, ЗКПО 03347678; банківські реквізити: р/р 26002307541011 в КРУ Приватбанк м. Сімферополь, МФО 384436) 37,40грн. державного мита.

Не погодившись з постановою суду, Сакська обєднана державна податкова інспекція в АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду АР Крим від 07.03.2006 у справі № 2-7/6110-06А.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального права.

У судове засідання 08.09.2010року представники сторін не зявилися, явку своїх представників не забезпечили, про місце, день та час його проведення повідомлени належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Сакське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства (Сакське ВПВКГ) звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Євпаторійської ОДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що викладені відповідачем в актах перевірки від 13.02.2006р. висновки, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими і не відповідають фактичним обставинам, а оспорюванні податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах чинного податкового законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2006р. Євпаторійською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена невиїзна документальна перевірка Сакського ВПВКГ з питання невчасної сплати самостійно узгодженої Сакським ВПВКГ суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2000р., 9 місяців 2001р., 9 місяців 2002р., за 2002р., за 1 півріччя 2003р. та 9 місяців 2003р., а також визначеної контролюючим органом - ЄОДПІ відповідно до рішення №7627/23-1 від 07.12.2001р. та рішення №0002562301 від 09.12.2002р., під час якої встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток протягом періоду, що перевірявся.

За наслідками перевірки 13.02.2006р. складені наступні акти та винесені податкові повідомлення-рішення:

1) за результатами перевірки своєчасності сплати самостійно узгоджених позивачем зобов'язань з податку на прибуток згідно податкової декларації за 2000р. складено акт перевірки № 37/15-1 від 13.02.2006р. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000271501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 41477,08грн., а також складено акт перевірки №47/15-01 від 13.02.2006р. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000371501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 36832грн.;

2) за результатами перевірки своєчасності сплати самостійно узгоджених позивачем зобов'язань з податку на прибуток згідно податкової декларації за 9 місяців 2001р. складено акт № 38/15-1 від 13.02.2006р. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000281501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 2500грн.;

3) за результатами перевірки своєчасності сплати визначених контролюючим органом зобов'язань з податку на прибуток згідно винесеного на підставі акту документальної перевірки рішення №7627/23-1 від 07.12.2001р., про що складено акт №39/15-01 від 13.02.2006р. та винесено податкове повідомлення-рішення №0000291501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 300грн.;

4) за результатами перевірки своєчасності сплати самостійно узгоджених позивачем зобов'язань з податку на прибуток згідно податкової декларації за 9 місяців 2002р. складено акт № 40/1501 від 13.02.2006р. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000301501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 26150,00грн.;

5) за результатами перевірки своєчасності сплати самостійно узгоджених позивачем зобов'язань з податку на прибуток згідно податкової декларації за 2002р. складено акт № 42/15-1 від 13.02.2006р. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000321501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 3400грн.;

6) за результатами перевірки своєчасності сплати самостійно узгоджених позивачем зобов'язань з податку на прибуток згідно податкової декларації за 1 півріччя 2003р. складено акт № 43/15-1 від 13.02.2006р. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000331501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 11654,75грн., акт № 44/15-1 від 13.02.2006р. та винесено податкове повідомлення-рішення №0000341501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 912,11грн.. акт №46/15-01 від 13.02.2006р. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000361501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 2443,00грн.;

7) за результатами перевірки своєчасності сплати самостійно узгоджених позивачем зобов'язань з податку на прибуток згідно податкової декларації за 9 місяців 2003р. складено акт № 45/15-1 від 13.02.2006р. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000351501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 440,58грн.;

8) за результатами перевірки своєчасності сплати визначених контролюючим органом щ зобов'язань з податку на прибуток згідно винесеного на підставі акту документальної перевірки рішення № 0002562301 від 09.12.2002р. складено акт №41/15-1 від 13.02.2006р. та винесено податкове повідомлення-рішення №0000311501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 4380грн.

З актів перевірок Євпаторійської ОДПІ від 13.02.2006р. вбачається, що перевірками охоплено питання своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток, самостійно узгоджених позивачем у податкових деклараціях з податку на прибуток, в тому числі за 2000р., 9 місяців 2002р., 2002 рік, а також визначених контролюючим органом - ЄОДПІ за наслідками перевірок відповідно до податкового повідомлення-рішення №7627/23-1 від 07.12.2001р. та податкового повідомлення-рішення № 0002562301 від 09.12.2002р.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, який вважає, що податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати самостійно визначених податкових зобов'язань у податковій декларації з податку на прибуток за 2000р. №0000271501/0 від 13.02.2006р. на суму 41477,08грн. та № 0000371501/0 від 13.02.2006р. на суму 36832грн. підлягають визнанню нечинними з наступних підстав.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000р. набрав чинності з 1 квітня 2001р. Правила щодо застосування норм цього Закону у перехідний період визначено п. 19.3 ст. 19.

П.п. 19.3.4 п. 19.3 ст. 19 вказаного Закону України встановлено, що неоплачені внаслідок недостатності коштів платіжні документи, у тому числі органів стягнення, які перебували в обліку банків на момент набрання чинності цим Законом, повертаються їх виписувачам без виконання протягом п'яти робочих (банківських) днів з дня набрання чинності цим Законом.

Контролюючий орган, який отримав такий неоплачений платіжний документ, зобов'язаний надіслати платнику податків податкове повідомлення про суму непогашеного податкового зобов'язання, зазначеного у цьому платіжному документі, яка підлягає сплаті протягом строків, визначених статтею 5 цього Закону.

У разі коли згідно з пунктом 18.1 статті 18 цього Закону таке податкове зобов'язання підлягає списанню повністю або частково, податкове повідомлення не надсилається або надсилається у частковій сумі.

У разі коли згідно з пунктом 18.1 статті 18 цього Закону таке податкове зобов'язання може бути за бажанням платника податків розстрочене, контролюючий орган надсилає податкове повідомлення після закінчення 60 календарного дня з дня набрання чинності цим Законом, якщо платник податків не скористався правом такого розстрочення.

З дня набрання чинності цим Законом до дня, наступного за граничним днем сплати податкового зобов'язання, зазначеного у податковому повідомленні, наданого контролюючим органом згідно з цим пунктом, пеня та штрафні санкції на суму такого податкового зобов'язання не нараховуються.

Як свідчать матеріали справи, ЄОДПІ податкове повідомлення на суму податкового зобов'язання за 2000р. позивачеві не надсилалось.

Згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. в редакції, що діяла на день завершення перевірки, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Правила щодо узгодження податкового зобов'язання визначені ст. 5 Закону України № 2181-Ш, яка набрала чинності 01.04.2001р. та відповідно до п. 5.1 якої податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові ати не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Судова колегія вважає, що зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків у податковій декларації, є самостійно узгодженим тільки після набрання чинності ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами". За таких обставин, податкове зобов'язання, визначене платником податків у податковій декларації за 2000 рік до набрання чинності вищенаведеної правової норми узгодженим не є.

Судова колегія погоджується з доводами позивача про те, що застосування до нього штрафу податковими повідомленнями - рішеннями №0000271501/0 від 13.02.2006р. на суму 41477,08грн. та № 0000371501/0 від 13.02.2006р. на суму 36832грн. на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" за несплату податкового зобов'язання за 2000 рік є порушенням ст. 58 Конституції України та ст.ст. 5 і 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".

Згідно до п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000р. визначає зобов'язання платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

П.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 даного Закону передбачає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

При цьому зазначено, що якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Згідно з вимогами п. 11.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. з наступними змінами і доповненнями, для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Судова колегія погоджується з доводами позивача про те, що застосування до нього штрафу податковими повідомленнями - рішеннями №0000271501/0 від 13.02.2006р. на суму 41477,08грн. та № 0000371501/0 від 13.02.2006р. на суму 36832грн. на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" за несплату податкового зобов'язання за 2000 рік є порушенням ст. 58 Конституції України та ст.ст. 5 і 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".

Слід також зауважити, що п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000р. визначає зобов'язання платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

П.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 даного Закону передбачає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

При цьому зазначено, що якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Згідно з вимогами п. 11.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. з наступними змінами і доповненнями, для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Судова колегія вважає, що граничний строк подання декларації про прибуток підприємства за 9 місяців 2002р. - 09.11.2002р., при цьому строк сплати узгодженого податкового зобов'язання - 19.11.2002р., граничний строк подання декларації про прибуток підприємства: 2002р. - 09.02.2003р., при цьому строк сплати узгодженого податкового зобов'язання - 19.02.2003р.

Ч. 2 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. визначає, що у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

З урахуванням викладеного, граничний строк сплати податкового зобов'язання, визначеного ЄОДПІ у рішенні №7627/23-1 від 07.12.2001р., складає 17.12.2001р., у рішенні № 0002562301 від 09.12.2002р.-19.12.2002р.

З матеріалів справи слідує, що перевірка щодо своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток проведена 13.02.2006р.

П.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000р., з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону України № 2181-Ш сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

3 урахуванням викладеного, діє передбачене п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України №2181-111 від 21.12.2000р. правило, відповідно до якого якщо протягом зазначеного строку давності податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Вказані обставини (пропуск строку давності) є підставою для визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 13.02.2006р., винесених за результатами перевірки дотримання вимог щодо строків сплати податкових зобов'язань за податковими деклараціями за 9 місяців 2001р., 9 місяців 2002р., за 2002р., а також податковими повідомленнями-рішеннями №7627/23-1 від 07.12.2001р., та № 0002562301 від 09.12.2002р., а саме: №0000271501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 41477,08грн., №0000281501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 2500грн., №0000291501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 300грн., №0000301501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 26150,00грн., №0000311501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 4380грн., № 0000321501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 3400грн. та № 0000371501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 36832грн.

Проаналізувавши правомірність винесення ЄОДПІ податкових повідомлень-рішень № 0000331501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 11654,75грн., №0000341501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 912,11грн. та №0000361501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 2443,00грн., винесених на підставі актів перевірок по своєчасність сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток згідно податкової декларації за 1 півріччя 2003р., суд вважає, що вони також підлягають визнанню нечинними, оскільки згідно податкової декларації за вказаний період підприємство мало від'ємне значення об'єкту оподаткування та не мало податкових зобов'язань з податку на прибуток, а тому порушення граничних строків сплати не могло мати місця.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, яка вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000351501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 440,58грн., винесене на підставі акту перевірки №45/15-01 від 13.02.2006р. з питання своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток згідно податкової декларації за 9 місяців 2003р., також підлягає визнанню нечинний оскільки сума податку до сплати за звітний період визначена в розмірі 36400грн., граничний строк сплати - 19.11.2003р.

Позивачем надані платіжні доручення, якими здійснювалась сплата вказаних зобов'язань, але які не були досліджені ЄОДПІ, виходячи з даних акту перевірки №45/15-01 від 13.02.2006р.

В той же час, з даного акту перевірки вбачається, що при дослідженні податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2003р. ЄОДПІ було встановлено, що сума узгодженого податкового зобов'язання за цей податковий період складає 2202,90грн., яка сплачена з порушенням граничного строку, у зв'язку з чим були застосовані штрафні санкції в розмірі 440,58грн.

Вказана сума податкового зобов'язання істотно відрізняється від дійсних даних податкової декларації позивача за 9 міс. 2003р. та не підтверджується документально, як і не підтверджуються документально дані про її сплату.

Викладене свідчить про невідповідність викладених в акті перевірки №45/15-01 від 13.02.2006р. даних фактичним обставинам, що є підставою для визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000351501/0 від 13.02.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 440,58грн., винесеного на його підставі.

Визнаючи позовні вимоги Сакського ВПВКГ обґрунтованими, суд виходить також з наступного.

П. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, визначає, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, в порушення даного пункту Порядку, в актах перевірок від 13.02.2006р. такі посилання відсутні, оскільки, як встановлено судом, ЄОДПІ при проведенні невиїзної документальної перевірки позивача первинні документи Сакського ВПВКГ, що свідчать про розмір узгоджених податкових зобов'язань та строки і суми їх сплати (податкові декларації, неоскаржені податкові повідомлення-рішення та платіжні доручення позивача), не досліджувались.

Висновок же про порушення граничних строків та розрахунок штрафних санкцій зроблено відповідачем на підставі виключно даних особового рахунку позивача в автоматичному режимі, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем по суті

Дослідивши акти перевірок разом зі спірними податковими повідомленнями рішеннями та оцінивши їх в порядку ст. 86 КАС України, суд прийшов до висновку, що розрахунок штрафних санкцій, застосованих до позивача спірними податковими повідомленнями рішеннями, не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на перинних документах позивача, що також є підставою для визнання їх нечинними.

Відповідно до абз. 3 п. 1.2 Порядку № 327 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Викладене свідчить про те, що згідно з чинним порядком проведення невиїзних перевірок платнику податків відповідач повинен був направити запрошення та надати можливість подати до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, оскільки особовий рахунок платника податків, який ведеться органами державної податкової служби та на підставі даних якого відповідачем зроблено висновок про порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону та зроблено розрахунок штрафних санкцій, не є документом бухгалтерського або податкового обліку позивача.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що акти перевірки та спірні податкові повідомлення-рішення складені в один день - 13.02.2006р., що призвело до порушення п. 4.4 Порядку №327, яким визначено, що у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів від дня отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

При цьому у разі незгоди із висновками акта перевірки, суб'єкт господарювання в акті перевірки при його підписанні (чи відмові від підпису) робить відповідну відмітку.

Органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох робочих днів від дня їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють суб'єкта господарювання.

Судова колегія вважає, що вказані дії ЄОДПІ є неправомірними та не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Сакської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим на постанову Господарського суду АР Крим від 07.03.2006 у справі № 2-7/6110-2006А задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сакської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим на постанову Господарського суду АР Крим від 07.03.2006 у справі № 2-7/6110-2006А залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду АР Крим від 07.03.2006 у справі № 2-7/6110-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 вересня 2010 р.

Головуючий суддяпідписЗ.І.Курапова

Судді підпис О.В.Кучерук підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова