Постанова № 15015137, 22.09.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-4726/08/8/0170

22.09.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКурапової З.І.,

суддів Омельченка В. А. , Яковенко С.Ю. секретар судового засіданняЯіцкова К.М.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2- не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила,

представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 05.03.09 у справі № 2а-4726/08/8/0170

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Автономна Республіка Крим, 98216)

до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (вул. К.Лібкнехта, 3, м.Сімферополь, 95000) Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим (вул. Трудова, 2, смт.Леніно, Автономна Республіка Крим, 98200) про зобов`язання до нарахування щомісячної державної соціальної допомоги "діти війни"

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.03.2009 у справі № 2а-4726/08/8 позов задоволено частково.

Зобовязано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК ( 98200, АРК, смт. Леніно, вул. Трудова, 2, рахунки невідомі) нарахувати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АРК, Ленінський район, АДРЕСА_1 рахунки невідомі) щомісячну державну соціальну допомогу за період з жовтня по грудень 2007 року у сумі 369,90 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АРК, Ленінський район, АДРЕСА_1 рахунки невідомі) з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31115095700002; Банк: ГУ ДКУ в АРК Сімферополь; МФО 824026; Отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, 22090200; ОКПО 34740405, або іншого рахунку) судовий збір у розмірі 1 гривні 70 копійок.

Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.03.2009 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, кошти ПФУ використаються винятково по призначенню й вилученню не підлягають, відповідно до ч.5 ст. 18, ч. 2 ст.73 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”кошти Пенсійного фонду України не можуть використовуватися на цілі, не передбачені даним законом.

Апелянт вказує, що згідно абзацу 1 частини 1 статті 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте, частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003. № 1058.

У судове засідання 22.09.2010 представники сторін не зявилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи позивач звернувся до Окружного адміністративного суд АР Крим із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в АРК, в якому просив зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в АРК нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 р.р. у розмірі 2733,30 грн. Вимоги мотивовані тим, що позивач має статус “Діти війни”та згідно з положеннями Закону України “Про соціальний захист дітей війни”з 01.01.2006 р. органи Пенсійного фонду України зазначені виплати не здійснювали ані у 2006р., ані у 2007 р., в наслідок чого він просить зобовязати відповідача нарахувати невиплачену йому зазначену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 р. у розмірі 2733,30 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.12.08р. відкрито провадження у справі №2а-4726/08/8, справа призначена до судового розгляду на 05.03.09р., залучено до участи у справі у якості другого відповідача Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим.

Правової статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”від 18 листопада 2004 року № 2195-1У із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”дитина війни особа, яка є громадянином України та який на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1, виданим Ленінським РВ ГУ МВС України в Криму 13 серпня 1997р., тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років.

Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, ОСОБА_2 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та\або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Доводи апелянта щодо неможливості задоволення позовних вимог у звязку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не можуть бути прийняти до уваги. Судова колегія вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання субєктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобовязань, не може бути прийнято до уваги. Так, у справі “Кечко проти України”Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Крім того, судова колегія визначає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі тої, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини (Справа “Жовнір проти України” від 29.06.2005.).

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що законодавством не передбачено механізму розрахунку підвищення пенсій дітям війни та те, що частинами 1 і 2 статті 73 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”передбачено вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного Фонду України та їх використання тільки за призначенням.

При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Оскільки особам, на яких розповсюджується дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, передбачена виплата підвищення пенсій у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, то обовязок сплати підвищеної пенсії, у складі якої є надбавка, покладена на органи Пенсійного Фонду України, як органи першого рівня системи пенсійного забезпечення в Україні. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобовязання нарахування щомісячної державної допомоги дитині війни саме Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК, оскільки згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209\14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обовязки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсій.

Що стосується доводів апелянта про відсутність у Законі посилань на розмір мінімальної пенсії для застосування Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, то судова колегія з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону, вважає, що, оскільки у Законі України “Про соціальний захист дітей війни”, не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивач звернувся в суд з позовом 16 жовтня 2008 року., отже строк звернення в суд з вимогами про перерахунок щомісячної державної допомоги за 2006 рік і по вересень 2007 року позивачем пропущений. Доказів поважності причин пропуску строку для звернення в суд позивач не надав. Позивач мав дізнатися про порушення його прав саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007р.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003. № 1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У “Про Державний бюджет України на 2007 рік”прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня 380 грн., з 1 квітня -406 грн., з 1 жовтня 411грн.

Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом пятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007 року по 30.09.2007 рік - 410,06 грн.; з 01.10.2007 року по 31.12.2007 рік 415,11 грн.

Судова колегія зазначає, що при визначенні розміру підвищення до пенсії повинні застосовуватися вимоги ч.3 ст. 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У розмір пенсії повинен бути збільшений на 1 %, але судом першої інстанції помилково не застосована зазначена норма.

Отже, позивачу підлягає нарахуванню підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за жовтень грудень 2007 р. в сумі 373,59 грн. (415,11 х 30 % х 3 = 373,59 грн.).

У позовної заяві позивач просив зобовязати відповідача нарахувати недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу, але вимоги про виплату такої допомоги не висував.

Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Судова колегія вважає, що прийняте судом першої інстанції рішення щодо зобовязання відповідача нарахувати на користь позивача щомісячну державну соціальну допомогу без зобовязання відповідача здійснити виплату допомоги не забезпечує повний захист прав та інтересів позивача, тому судова колегія вважає за необхідне прийняти рішення також про зобовязання відповідача Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК виплатити позивачу підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, помилково зобовязав Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК нарахувати на користь позивача недоплачену щомісячну допомогу, оскільки позивач, відповідно до положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення до пенсії, а не на соціальну допомогу.

Відповідно до ст. 201 ч.1 п.1 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильно по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норми матеріального чи процесуального права.

Враховуючи допущену судом порушення норм матеріального права колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні по підставах п.1 ч.1 ст. 201 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 195,196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2009 у справі № 2а-4726/08/8 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2009 у справі № 2а-4726/08/8 змінити.

Викласти резолютивну частину постанови у наступної редакції:

“Зобовязати Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК провести нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за жовтень грудень 2007 р. в сумі 373,59 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 0,46 грн. державного мита.

В інший частині позову відмовити.”

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 вересня 2010 р.

Головуючий суддяпідписЗ.І.Курапова

Судді підпис В.А.Омельченко підпис С.Ю. Яковенко З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова