Ухвала суду № 15014962, 19.08.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5185/10/7/0170

19.08.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Іщенко Г.М. , Яковенко С.Ю. секретар судового засіданняНікіщенко М.І.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ратон"- Кройтор Іван Васильович, довіреність № б/н від 12.05.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- Громакова Яна Вікторівна, довіреність № 7763/9/10-0 від 20.10.08

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 27.05.2010 у справі № 2а-5185/10/7/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ратон" (вул.Горького, буд.4, кв.18, смт.Гаспра, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98660)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 27.05.2010 у справі № 2а-5185/10/7/0170 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ратон" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000841502/0 Державної податкової інспекції у м. Ялті, від 12.04.2010, про визначення товариству з обмеженою відповідальністю “Ратон”податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем 14010100 податок на додану вартість, у розмірі 5202026 грн., у тому числі з основного платежу 1486293грн., штрафних санкцій 3715733грн.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2010 у справі № 2а-5185/10/7/0170 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Ратон»звернувся до суду з адміністративним позовом та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000841502/0 Державної податкової інспекції у м. Ялті, від 12 квітня 2010 року, про визначення товариству з обмеженою відповідальністю “Ратон” податкового зобовязання (з урахуванням штрафних фінансових) санкцій) за платежем 14010100 податок на додану вартість, у розмірі 5202026 грн.

Позов мотивовано тим, що дане рішення прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства по неповно зясованим обставинам, оскільки зроблені за результатом перевірки висновки відповідача, про те, що на позивача не розповсюджується дія п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” є необґрунтованими. При цьому позивач зазначає, що він виконує зобовязання по перевезенню пасажирів за маршрутами, тарифи на які врегульовано органом місцевого самоврядування, отже має право користуватися при формуванні ПДВ положеннями п.п.5.1.13 п.5.1. ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.

Рішення суду мотивовано тим, що висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” та заниження ним суми податку на додану вартість є необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства, в звязку з чим прийняте на підставі висновків акту перевірки податкове повідомлення рішення є протиправним.

Судова колегія, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в м. Ялта АРК була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.03.2007 по 38.02.2010, за результатом якої був складений акт перевірки №1004/15-2/20684259 від 01.04.2010.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000841502/0 від 12.04.2010, яким визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем 14010100 податок на додану вартість, у розмірі 5202026 грн., що складається з основного платежу 1486293 грн. та штрафних санкцій 3715733 грн.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено порушення позивачем положень п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, ТОВ “Ратон” занижена сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 1486293грн.

Такий висновок, відповідно до акту перевірки, зроблений відповідачем виходячи з того, що позивачем було задекларовано у період з березня 2007р. по лютий 2010р. операції, які звільнені від оподаткування (п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”) у сумі 7620283грн.

Відповідач, посилаючись на положення ст.35 Закону України “Про автомобільний транспорт” та положення п.п. “а”п.2 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування України” зазначив в акті перевірки, що тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі “маршрутного таксі” підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування у разі, якщо вони надаються підприємствами комунальної власності.

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.08р. №1655 ТОВ “Ратон” погоджені тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах на території м. Ялта.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку про те, що дія п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” не розповсюджується на позивача, в звязку з чим зробив висновок про заниження позивачем суми ПДВ.

Отже, на думку відповідача товариству з обмеженою відповідальністю “Ратон” такі тарифи не встановлені, а тільки погоджені, а це означає, що дія підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” не поширюється на товариство з обмеженою відповідальністю “Ратон”.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такий висновок ДПІ є необґрунтованим у звязку з наступним.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Ратон”- є субєктом господарювання та виконує зобовязання по перевезенню пасажирів за маршрутами.

Із змісту рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 1655 від 24 липня 2008 року вбачається, що виконком при його прийнятті керувався ст. 28, 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

У пункті 1 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 1655 від 24 липня 2008 року зазначено: “С 01.08.08 согласовать единый тарифы 2-00грн. на проезд в городских автобусных маршрутах общего пользования, работающих в режиме маршрутного такси (приложение 1).”

Отже виконкомом було погоджено єдиний тариф 2 грн. на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування, що працюють в режимі маршрутного таксі.

Закон України “Про податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Підпунктом 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

З аналізу вказаних нормативно правових актів вбачається, що нормою, яка визначає компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів є підпункт 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

За таких підстав, підпунктом 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено у який саме спосіб орган місцевого самоврядування здійснює регулювання, про яке йдеться у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме:

- шляхом встановлення тарифів які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади,

- шляхом погодження тарифів з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Таким чином, виконавчий комітет Ялтинської міської Ради прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року погодив єдиний тариф, чим, в розумінні положень підпункту 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”та підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, у межах встановленої законом компетенції врегулював тарифи перевезення осіб пасажирським транспортом.

Слід відзначити, що норма підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” сама по собі не встановлює компетенцію органу місцевого самоврядування щодо регулювання тарифів перевезення, а відсилає до іншого закону, яким встановлена така компетенція.

Діюче законодавство, крім положень п.п. 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, не містить інших норм, що встановлювали б компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Таким чином, що рішення № 1655 від 24 липня 2008 року прийнято виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради у межах компетенції, у порядок та спосіб, що встановлені Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, тому тарифи з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульовано органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції шляхом погодження тарифів.

Отже, виконавчий комітет Ялтинської міської Ради прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року, вчинив дії направлені на впорядкування в межах своєї компетенції тарифів перевезення осіб пасажирським транспортом врегулювавши їх у встановлений законом спосіб.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач мав право використовувати положення підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість при формуванні сум ПДВ у податковій звітності з надання послуг перевезення пасажирів, оскільки керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульованими органом місцевого самоврядування.

Крім того, перевіркою охоплений період з 01.03.2007 по 28.02.2010, за який позивачу була нарахована сума ПДВ у звязку з встановленням неправомірного застосування ним норми закону, яка передбачає звільнення від оподаткування.

При цьому відповідачем у ході перевірки досліджено та надано оцінку тільки рішенню виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.08р. №1655, відповідно до змісту пункту 1 якого, тарифи узгоджуються з 01.08.08р.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на наявність або відсутність прийнятих органом місцевого самоврядування рішень з цього питання.

В матеріалах справи міститься рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 19.11.07р. №2349 відповідно до п. 1 якого виконкомом було узгоджено тарифи на проїзд на міських автобусних маршрутах, працюючих в режимі маршрутного таксі 21.11.07р.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не досліджено та не надано оцінку наявності або відсутності рішень про регулювання органом місцевого самоврядування тарифів на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом за період що не охоплений рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.08р. №1655.

Вказане свідчить про те, що висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” та заниження ним суми податку на додану вартість є необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства, в звязку з чим прийняте на підставі висновків акту перевірки податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 27.05.2010 у справі № 2а-5185/10/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 серпня 2010 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис С.Ю. Яковенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська