Постанова № 15013795, 07.04.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2-19/3251-2008А/5002

07.04.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіОмельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В. секретар судового засіданняАнтонова Н.В.

за участю сторін:

представник позивача - Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида"- Абхаірова Ельзара Шевкіївна, довіреність № 1/1 від 05.01.10

представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І. ) від 09.04.09 року по справі № 2-19/3251-2008А

за позовом Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" (вул. Ген. Васильєва, 44, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 10, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)

Про скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009р. по справі № 2-19/3251-2008А у задоволені адміністративного позову Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида»до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя про скасування вимоги № Ю-145 від 06.03.2008р. відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що спірна вимога Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя № Ю-145 від 06.03.2008р. прийнята відповідно до чинного законодавства. При цьому, суд не прийняв до уваги посилання позивача на ч. 2 п. 12 ст. 106 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 09.07.2003р., зі змінами і доповненнями, згідно з якою у разі оскарження страхувальниками, банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій, вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладання штрафу нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу Пенсійного фонду або позову до суду, оскільки, як було встановлено судом першої інстанції, по справі № 2-29/466-2008А за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида»до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя про скасування рішення № 1032 від 13.12.2007р. (на підставі якого Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя винесено вимогу № Ю-145 про сплату недоїмки у розмірі 213995,97грн., фінансовим санкціям 594340,08грн. та пені у розмірі 289953,30грн.) прийнято постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. В свою чергу, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.2008р. апеляційна скарга ДП Видавництво і друкарня «Таврида»залишена без задоволення, а постанова Господарського суду АР Крим від 11.04.2008р. залишена без змін.

Не погодившись з даною постановою суду, ДП Видавництво і друкарня «Таврида»звернулось до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим та прийняти нову постанову, якою позов ДП Видавництво і друкарня «Таврида»задовольнити та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя № Ю-145 від 06.03.2008р.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, вказує, що у спірній вимозі № Ю-145 від 06.03.2008р. були вказані рішення № 167-177 від 07.02.2008р. та рішення № 1032 від 13.12.2007р., стосовно законності яких станом на дату винесення вказаної вимоги будь-яких рішень суду, які б набрали законної сили, винесено не було, у звязку з чим відповідач не мав права вказувати рішення № 167-177 від 07.02.2008р. та рішення № 1032 від 13.12.2007р. у вищевказаній вимозі.

Крім того, вказує, що на час винесення рішення суду, тобто на 09.04.2009р. рішення суду стосовно рішення № 167 від 07.02.2008р. та рішення № 177 від 07.02.2008р. не набрало законної сили. Так, законність винесення рішення № 177 від 07.02.2008р. була предметом спору у справі № 2-12/2427-08А/5002, постанова Господарського суду АР Крим від 17.12.2008р. по якій про відмову в позові була оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду та розгляд справи було призначено на 08.05.2009р. В свою чергу, законність винесення рішення № 167 від 07.02.2008р. розглядалася у справі № 2-31/2427-2008А, постанова Господарського суду АР Крим від 20.01.2009р. по якій про відмову в позові була оскаржена в апеляційному порядку і ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2009р. на 18.05.2009р. було призначено засідання стосовно розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" .

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 24.03.2010 року о 12 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні яке відбулось 24.03.2010 року розгляд справи був відкладений в порядку ст. 150 КАС України на 07.04.2010 року.

В судовому засіданні яке відбулось 07.04.2010 року позивач підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 07.04.2010 р., не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи, що явка в судове засідання це право, а не обов'язок учасників процесу, неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути справи у відсутність представника відповідача, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи.

При розгляді справи в порядку ст. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

Державне підприємство Видавництво і друкарня «Таврида» має статус юридичної особи з 21.08.2002р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, виданим Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим та Статутом підприємства.

Державне підприємство Видавництво і друкарня «Таврида»зареєстроване як платник збору на обовязкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК за №15-01-0094.

06.03.2008р. Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим згідно зі ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», на підставі рішень № 167-177 від 07.02.2008р. та рішення № 1032 від 13.12.2007р., виставлено вимогу № Ю-145 про сплату боргу в розмірі 1098289,35грн., в тому числі недоїмки 213995,97грн., фінансових санкцій (штрафів) 594340,08грн., пені 289953,30грн.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида»є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судова колегія, перевіряючи та оцінюючи, в порядку ч. 3 ст. 2 КАС України, правомірність рішення відповідача, встановила наступне.

Ч. 1 ст. 5 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003р., з наступними змінами і доповненнями, визначає, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

До таких субєктів Закон відносить, в тому числі, страхувальників - роботодавців та інших осіб, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також уповноважений банк - банк, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено ст. 20 даного Закону, п. 4 якої встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.

Обчислення і сплата страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплата фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду України) врегульоване Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція), що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N21-1, зареєстрована у Мінюсті України 16.01.2004 за N64/8663.

Платники (роботодавці, підприємства) зобов'язані вести облік платежів до Пенсійного фонду, відповідно до розділу 11 Інструкції. Вони повинні щомісяця складати у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків.

Відповідно до п.5 Інструкції обчислення страхових внесків роботодавцями, підприємствами, здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2 цієї Інструкції, на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), виходячи з розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат (доходу). У разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід) у розмірах, установлених для страхувальників (33,2 відсотка, 4 відсотки, 42 відсотки, 19,92 відсотка цих сум).

Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків сум страхових внесків за листопад, грудень 2007р. та січень 2008р., а також картки особового рахунку позивача, позивачем самостійно узгоджені суми страхових внесків за вказані періоди.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків (п. 5 ст. 20 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України №1058 страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі оплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (п. 2 ст. 106 Закону).

У п.9.3.2 Інструкції також зазначено, що у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

при затримці їх сплати у строк до 30 календарних днів включно, - 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум;

при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно, - 20 відсотків зазначених сум;

при затримці їх сплати понад 90 календарних днів, - 50 відсотків зазначених сум.

Рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:

1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.

Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.

Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.

Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем відносно позивача були винесені наступні рішення: 1) №167 від 07.02.2008р. 2) №177 від 07.02.2008р.; 3) № 1032 від 13.12.2007р.

Відповідно до п. 9.6 Інструкції суми штрафів підлягають сплаті страхувальником чи банком, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення або можуть бути оскаржені у цей самий строк до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного органу Пенсійного фонду, посадовими особами якого прийнято це рішення.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем вимоги № 145 від 06.03.2008р., судова колегія вважає за необхідне встановити, чи були законні правові підстави для її винесення станом на 06.03.2008р.

Ч. 2 п. 12 ст. 106 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 09.07.2003р., зі змінами і доповненнями, визначає, що у разі оскарження страхувальниками, банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій, вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу Пенсійного фонду або позову до суду. П. 9.7 Інструкції також визначає, що оскарження рішення органу Пенсійного фонду про накладення штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі.

Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення штрафу пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою. У разі винесення судом або вищим органом Пенсійного фонду рішення на користь Пенсійного фонду строки сплати штрафу поновлюються з моменту їх припинення.

Судова колегія вважає, що вказані норми, які визначають підстави зупинення нарахування штрафу та пені, не ставлять в залежність призупинення такого нарахування від дотримання або недотримання встановленого Законом 10-денного строку оскарження, адже підставою такого призупинення є виключно факт оскарження рішення УПФУ.

Відповідно до п. 8.1, п. 8.2 Інструкції суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Отже, відповідно до п.п. б) та в) п. 8.2 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків або борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки. Вимога надсилається щомісяця протягом пяти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржив вищевказані рішення до суду. Так, законність винесення рішення № 177 від 07.02.2008р. була предметом спору у справі № 2-12/2427-08А/5002, законність винесення рішення № 167 від 07.02.2008р. розглядалася у справі № 2-31/2427-2008А, а законність рішення № 1032 - у справі № 2-29/466-2008А.

Судова колегія вважає помилковим посилання суду першої інстанції, в обґрунтування своїх висновків про правомірність винесення відповідачем вимоги № 145 від 06.03.2008р., на постанову Господарського суду АР Крим від 11.04.2008р. по справі № 2-29/466-2008А за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида»до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя про скасування рішення № 1032 від 13.12.2007р., залишену без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.2008р., оскільки виходячи з цих даних, станом на дату винесення відповідачем оскарженої вимоги № 145 - 06.03.2008р. рішення суду, яке б набрало законної сили, та яким би була встановлена законність рішення № 1032 від 13.12.2007р., ще не існувало, як і не існувало таких рішень суду у справах № 2-12/2427-08А/5002 та № 2-31/2427-2008А, якими би була встановлена законність рішень № 167 та № 177.

Так, постанова Господарського суду АР Крим від 17.12.2008р. по справі № 2-12/2427-08А/5002, предметом спору по якій була законність винесення рішення № 177 від 07.02.2008р., була оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду та розгляд справи було призначено на 08.05.2009р., а постанова у справі № 2-31/2427-2008А, предметом якої була законність винесення рішення № 167 від 07.02.2008р., була винесена Господарським судом АР Крим тільки 20.01.2009р., при чому остання, якою ДП Видавництво і друкарня «Таврида»було відмовлено в позові, також була оскаржена позивачем в апеляційному порядку і ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2009р. на 18.05.2009р. було призначено засідання стосовно розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вказані обставини свідчать про те, що станом на день винесення спірної вимоги № 145 від 06.03.2008р. покладені в її основу рішення Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя № 167, № 177 та № 1032 були оскаржені позивачем до суду, про що було відомо відповідачу і рішень судів на предмет законності їх винесення, які б набрали законної сили, не існувало, у звязку з чим відповідач не повинен був спрямовувати на адресу позивача вимогу, що містить суми нарахованих штрафних санкцій та пені, що є предметом судового оскарження на час спрямування, а відтак винесення відповідачем вимоги № 145 на підставі вищенаведених рішень є протиправним.

Відповідно до п.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідачем не надано належних доказів правомірності та законності винесеної вимоги № 145 від 06.03.2008р.

В той же час, судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на те, що на час винесення рішення суду, тобто на 09.04.2009р. рішення суду стосовно рішення № 167 від 07.02.2008р. та рішення № 177 від 07.02.2008р. не набрало законної сили, адже це не впливає на наявність чи відсутність підстав для винесення відповідачем вимоги № 145 від 06.03.2008р.

В силу ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.

Відповідно до ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням вищенаведених обставин, судова колегія вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що судова колегія задовольнила позовні вимоги, судова колегія вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

Керуючись ст.195; ст.196; п.3 ч.1 ст.198; п.4 ч.1 ст.202; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида»задовольнити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009р. по справі № 2-19/3251-2008А скасувати.

Прийняти нову постанову по справі, якою позов Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида»задовольнити.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя № Ю-145 від 06.03.2008р.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку одержувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида»(95040, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 44) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 квітня 2010 р.

Головуючий суддяпідписВ.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис О.В.Дугаренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко