Ухвала суду № 15013496, 20.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Бадахова Т.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 року справа №2а/0570/758/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Бадахової Т.П.

суддів Ханової Р.Ф. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Марциновскому А.К.

за участю представників сторін

від позивача: не зявився

від відповідача: Рибалка О.М. за довір.,

розглянувши апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року по справі № 2а/0570/758/2011 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень № 0005401540/0, № 0005411540/0, № 0005421540/0, № 0005431540/0 від 30.12.2010 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 року Державне підприємство «Добропіллявугілля» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0005401540/0, № 0005411540/0, № 0005421540/0, № 0005431540/0 від 30.12.2010 р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив апеляційний суд скасувати це рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що відповідно до п.2 Особливих (додаткових) умов ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами ліцензіат повинен своєчасно та в повному обсязі сплачувати обов'язкові платежі до державного бюджету України.

Крім того, щомісячна обов'язковість внесення до бюджету авансових платежів зі збору за ГРР передбачена нормами част.4 п. 13.1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 року № 115 із змінами та доповненнями, згідно якого: "надрокористувачі сплачують авансові квартальні внески зі збору за ГРР до 20 числа третього місяця звітного кварталу і до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, у розмірі однієї третини суми збору, визначеної у попередньому розрахунку ".

Тому апелянт вважає, що позивач маючи податковий борг зі збору за геологорозвідувальні роботи, сплачує авансові внески та не погашає податковий борг, сплата авансових внесків, встановлена законодавством, передбачає взагалі не допущення боргу.

В судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстровано у ЄДРПОУ як юридична особа за ідентифікаційним номером 32186943.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної перевірки відокремленого підрозділу шахта «Добропільська» Державного підприємства «Добропіллявугілля» з питань порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно узгоджених сум податкових зобовязань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за період з 29.10.2010 року по 30.11.2010 року, було встановлено порушення позивачем граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податкових зобовязань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, що було відображенно в акті № 1438/15-1/26352481 від 27.12.2010 року.

На підставі вищевказаного акту та відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0005401540/0 від 30.09.2010 року, яким визначений штраф у сумі 17037,71 грн.

- № 0005411540/0 від 30.12.2010 року, яким визначений штраф у сумі 16860,48 грн.

- № 0005421540/0 від 30.12.2010 року, яким визначений штраф у сумі 12665,76 грн.

- № 00005431540/0 від 30.12.2010 року, яким визначений штраф у сумі 9807,78 грн.

Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Тобто, колегія суддів вважає правильним висновок суду, що умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобовязання.

Згідно п. 6.5 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету» затвердженої Наказом Комітету України з питань геології та використання надр, Державної податкової адміністрації України 23.06.99 № 105/309 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.07.1999р. за № 474/3767, надрокористувачі сплачують авансові квартальні внески збору до 20 числа третього місяця звітного кварталу і до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, у розмірі однієї третини суми збору, визначеної у попередньому розрахунку.

Сума збору в повному обсязі, обчислена відповідно до розрахунку за звітний (податковий) квартал ( з урахуванням фактично внесених авансових платежів за цей квартал), сплачується протягом 10 календарних днів. Наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку збору (тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу), за місцем податкової реєстрації платника (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).

Підставою для нарахування штрафних санкцій, є на думку апелянта порушення позивачем строків сплати податкових зобовязань у звязку з несплаою зобовязання, граничний строк яких становить 19.08.2010р., 19.11.2010р.

Однак з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач сплатив ці податкові зобовязання раніше, що підтверджується платіжними дорученнями №711 від 19.11.2010р., №589 від 29.10.2010р., №483 від 30.09.2010р., 367 від 19.08.2010р.

Тобто, зобовязання, за несвоєчасну сплату яких застосовані штрафні санкції, були погашені раніш, тому не є податковим боргом.

Разом з цим, відповідач використав зазначені платежі як джерело погашення інших зобовязань, у звязку з чим у позивача незаконно виник податкових борг, за несплату якого застосовані штрафні (фінансові) санкції за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, що на думку колегії суддів, не відповідає вимогам податкового законодавства.

Пунктом 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України 11.06.2003р. № 290, податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).

Нормами п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такогопогашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що право проводити розподіл сплаченої суми у погашення податкового боргу та пені виникає виключно у випадку сплати податкового боргу, а не зобовязань.

Разом з цим, відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку, від 21.01.2004, № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція) передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Пункт 3.8 Інструкції передбачає, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками, тобто суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не мав права розпоряджатися перерахованими коштами за призначенням, на свій розсуд.

Колегія суддів зазначає, що ні спеціальним Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III, ні іншими Законами не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.

Однак, в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією при спрямуванні коштів в рахунок погашення суми податкового боргу, за наслідками якого був здійснений розподіл коштів, не було враховано визначене позивачем призначення платежу.

Таким чином, оскільки спірним платіжним дорученням не встановлено факту оплати позивачем саме податкового боргу, за таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої станції щодо неправомірності дій відповідача про зміни визначеного позивачем призначення платежу у спірному платіжному дорученні, внаслідок яких, відповідачем було нарахована та погашено суми пені на сплачену позивачем суму.

Крім цього, у платіжних дорученнях, на які посилається відповідач у акті перевірки, позивачем було частково визначено, що він оплачує саме податковий борг (платіжні доручення № 778 від 30.11.2010р.; № 782 від 30.11.2010р.). Але борг, в погашення якого відповідачем були направленні зазначені платежі, був погашений платіжними дорученнями №711 від 19.11.2010р., №589 від 29.10.2010р., №483 від 30.09.2010р., 367 від 19.08.2010р. (арк.спр. 11-115).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року по справі № 2а/0570/758/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року по справі № 2а/0570/758/2011 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 квітня 2011 року. Повний текст виготовлено 21 квітня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України безпосередньо протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

Головуючий:Т.П.Бадахова

Судді:Р.Ф.Ханова

М.М.Яковенко