Постанова № 15012055, 13.04.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 квітня 2011 року Справа № 2а-1863/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:Пляшкової К.О.,

при секретарі:Бурихіні О.С.,

за участю представників

позивача:ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.03.2011),

відповідача:ОСОБА_2 (довіреність № 330/10 від 11.01.2011),

ОСОБА_3 (довіреність № 4480/10 від 12.04.2011),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» до державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» до державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області, у якому позивач просив визнати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області від 28 лютого 2011 року № 0000052301/0 та від 28 лютого 2011 року № 0000042301/0 протиправними та скасувати їх.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі направлення від 24.12.2010 № 365, виданого ДПІ в м. Лисичанську Луганської області, згідно із ч.1 ст.11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Термінал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010. Про результати перевірки складено акт № 19/23-32691786 від 14.02.2011. На підставі акту перевірки ДПІ в м. Лисичанську Луганської області складено податкові повідомлення-рішення від 28.02.2011 № 0000052301/0 та від 28.02.2011 № 0000042301/0.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення безпідставними, необґрунтованими, такими, що суперечать законодавству України та підлягають скасуванню, з огляду на таке.

При визначенні валових витрат ТОВ «Термінал» повністю дотримувався положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що не заперечує відповідач у акті перевірки № 19/23-32691786 від 14.02.2011.

ТОВ «Термінал» було придбано у ТОВ «Спецмегасервіс» обладнання (договір поставки № 12 від 02.03.2009) згідно таких податкових накладних:

- № РН-02.04-02 від 02.04.2009 на прасувальний каток на суму 99018, 00грн., у т.ч. ПДВ - 16503,00 грн. (сума без ПДВ 82515,00 грн. до валових витрат не включено - підприємством нараховуватися амортизаційні відрахування);

- № РН-05.05-06 від 05.05.2009 на прально-віджимний апарат на суму 97000,00 грн., в т.ч. ПДВ-16166,67грн. (сума без ПДВ 80833,33 грн. до валових витрат не включено - підприємством нараховувалися амортизаційні відрахування).

Вказане обладнання прийнято актами приймання-передачі обладнання:

- від 02.04.2009 - «Гладильный станок», производитель/SPSO/Бельгия, Модель IPSO CL 2050/325, заводской номер 0702с020010, год вьпуска 2007, мощность 400V/50Hz, ергопотребление 22.5kW, масса нетто 760 кг., стоимость 99018,00 грн., в т.ч. НДС 20% -16503,00 грн.;

- від 05.05.2009 - «Стирально-отжимной аппарат», производитель /SPSO/Бельгия, Модель IPSO HC 100С, заводской номер 0702Н40146, год вьпуска 2007, мощность 400V/50Hz, ергопотребление 12,75kW, масса нетто 238 кг., стоимость 97000,00 грн., в т.ч. НДС 20% - 6166,67 грн.

Вищевказане обладнання TOB «Термінал» ввело в експлуатацію та нараховувало амортизацію починаючи з 3 кварталу 2009 року.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Термінал» використовував у господарській діяльності вказані основні фонди (стор.20 акта перевірки).

При визначенні податкового кредиту ТОВ «Термінал» дотримувався положень Закону України «Про податок на додану вартість», що також не заперечується відповідачем в акті перевірки від 14.02.2011.

Крім того, позивачем зазначено, що ДПІ в м. Лисичанську Луганської області також були проведені камеральні невиїзні перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2009 року, червень 2009 року. Так в декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року задекларований податковий кредит по одержаним податковим накладним від TOB «Спецмегасервіс» на суму ПДВ 28327,53 грн., в декларації з ПДВ за червень 2009 року задекларований податковий кредит по одержаним податковим накладним від TOB «Спецмегасервіс» на суму ПДВ 15409,87 грн.

Перевіркою наданих документів встановлено, що додаток № 5 по деклараціям за травень, червень 2009 року складений без порушень у відповідності до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». За висновками проведених перевірок відхилення у сумах ПДВ по операціям з придбання на митній території України, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% не встановлені (довідки ДПІ в м. Лисичанську Луганської області № 16010413 від 10.08.2009, № 160010471 від 08.09.2009).

Також позивачем зазначено, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

TOB «Термінал» до перевірки було надано отримані від TOB «Спецмегасервіс» наступні документи: договір поставки № 12 від 02.03.2009, специфікації до договору поставки, видаткові накладні TOB «Спецмегасервіс», товарно-транспортні накладні на перевезення товару від TOB «Спецмегасервіс», подорожні листи та платіжні доручення, згідно яких TOB «Термінал» перерахувало TOB «Спецмегасервіс» грошові кошти.

У акті перевірки TOB «Термінал» відповідачем зазначено, що під час перевірки надані всі необхідні документи.

На підставі наказів директора TOB «Термінал» ОСОБА_4 від 29.11.2007 № 34-и, від 28.11.2008 № 49-и, від 28.11.2009 № 58-и, від 26.11.2009 № 63-и комісією проводилась інвентаризація товарно-матеріальних цінностей та основних фондів, за результатами якої не встановлено розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними залишками, про що вказано в акті перевірки TOB «Термінал».

На підставі викладеного, позивачем зроблено висновок, що не існує жодних обставин, які б могли свідчити про відсутність реального характеру відповідних операцій.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, про що надали письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.156-160), у яких зазначили таке.

Згідно плану-графіку проведення планових виїзних перевірок на 4 квартал 2010 року з 24.12.2010 по 07.02.2011 проводилась виїзна планова перевірка TOB «Термінал», код 32691786, за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт № 19/23-32691786 від 14.02.2011.

Позивач стверджує про безпідставне виключення перевіряючими зі складу валових витрат (амортизаційних відрахувань) TOB «Термінал» та зі складу податкового кредиту TOB «Термінал» сум ПДВ при взаємовідносинах (придбання обладнання та ТМЦ) з TOB «Спецмегасервіс». Разом з тим, підставами для виключення витрат та сум ПДВ з податкового кредиту ТОВ «Термінал» став акт Ленінської МДПІ у м. Луганську від 26.02.2010 № 141/23/36189677 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Спецмегасервіс», код за ЄДРПОУ 36189677 за період з 22.10.2008 по 31.12.2009.

До ДПІ в м. Лисичанську 30.07.2010 за № 33743/23-505 від Ленінської МДПІ у м. Луганську надійшов акт від 26.02.2010 № 141/23/36189677 про результати невиїзної документальної перевірки TOB «Спецмегасервіс», код за ЄДРПОУ 36189677. Перевірку TOB «Спецмегасервіс» проведено на підставі п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 22.02.2010 № 167, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість, наданих до Ленінської МДПІ у м. Луганську ТОВ «Спецмегасервіс» за період з 22.10.2008 по 31.12.2009.

При проведенні перевірки TOB «Спецмегасервіс» за період з 22.10.2008 по 31.12.2009 не були надані: бухгалтерські регістри аналітичного та синтетичного обліку; журнали-ордери та оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам 361, 631, 311; зворотно-сальдові відомості руху товарних запасів; податкові накладні та первинні документи, які свідчать про здійснення операцій з продажу та придбання товарів, робіт, послуг та підтверджують суми заявлених податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ, окрім наданих оперативним супроводжувачем первинних документів, які вказані у рядку 7 Таблиці 5; реєстри виданих та отриманих податкових накладних; відомості щодо руху грошових коштів по поточних рахунках підприємства, які наведені у п.2.8 акту перевірки; оборотні сальдові відомості по рахункам № 641/1, 661, 301, 311, 372.

В акті перевірки TOB «Спецмегасервіс» від 26.02.2010 № 141/23/36189677 вказано на порушення TOB «Спецмегасервіс»: п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України; п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого TOB «Спецмегасервіс»: завищено податкові зобов'язання всього у сумі 24 675 079 грн., завищено податковий кредит всього у сумі 24577573 грн., вищевказане призвело до завищення TOB «Спецмегасервіс» податку на додану вартість за період з 22.10.2008 по 31.12.2009 у сумі 97 506 грн.

Таким чином, у зв'язку з тим, що TOB «Спецмегасервіс» у взаємовідносинах з TOB «Термінал» є продавцем ТМЦ та обладнання, суму яких фактично не підтверджено документально та при перевірці Ленінською МДПІ у м. Луганську знято зі складу зобов'язань, відповідно ця сума витрат та податкового кредиту є не підтвердженою у складі валових втрат та податкового кредиту TOB «Термінал».

Акт перевірки TOB «Спецмегасервіс» свідчить про укладення угоди між TOB «Термінал» та TOB «Спецмегасервіс» без мети реальних наслідків. Отже, договір між TOB «Термінал» та TOB «Спецмегасервіс» відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203 ЦКУ є нікчемним, і в силу ст.216 ЦКУ не створює юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, TOB «Спецмегасервіс» порушено свої податкові зобов'язання, приписи господарського та цивільного законодавства, моральні засади, угоди, укладені з TOB «Термінал» мають протиправний характер, та суперечать інтересам держави і суспільства, що порушує публічний порядок та згідно з ч.2 ст.228 ЦКУ є нікчемним.

У результаті порушення контрагентом TOB «Спецмегасервіс» (код 36189677) своїх додаткових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угода, укладена TOB «Термінал» з TOB «Спецмегасервіс» має протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесені до складу валових витрат, витрат пов'язаних з придбанням ТМЦ та обладнання по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства, вважається такими, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч.2 ст.228 ЦКУ є нікчемним.

Тому, несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових витрат та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Отже, підприємством TOB «Термінал» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії TOB «Термінал» призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Даний правочин суперечить ч.1 ст.203 ЦКУ, та визнання правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦКУ).

Таким чином, на думку відповідача, податкові повідомлення-рішення від 28.02.2011 № 0000052301/0 та № 0000042301/0 є обґрунтованими та такими, що відповідають законодавству.

Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлення від 24.12.2010 № 365, виданого ДПІ в м. Лисичанську Луганської області, згідно із ч.1 ст.11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Термінал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт перевірки № 19/23-32691786 від 14.02.2011 (а.с.32-55).

Згідно висновків акта № 19/23-32691786 від 14.02.2011 проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Термінал»:

- п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягав сплаті до бюджету за 3 квартал 2009 року у сумі 30720,00 грн., та який в подальшому було зменшено на суму завищення податкового зобов'язання 30720,00 грн. (в порушення п.4.1 ст. 4 вказаного Закону України). Відповідальність за заниження податкового зобов'язання передбачена п.123.1ст.123 Податкового Кодексу України у вигляді 25% від суми заниження. - п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 97778,00 грн., у тому числі по періодах занижено: березень 2009 року 6882,00 грн., квітень 2009 року 12995,00 грн., травень 2009 року 28328,00 грн., червень 2009 року 15410,00 грн., липень 2009 року 13439,00 грн., серпень 2009 року 13918,00 грн.; завищено: червень 2010 року 131,00 грн., липень 2010 року 193,00 грн., серпень 2010 року 741,00 грн., вересень 2010 року 2129,00 грн. З розділу 3.1 акта перевірки № 19/23-32691786 від 14.02.2011 вбачається, що порушення з податку на прибуток сталися через:

- завищення TOB «Термінал» скоригованого валового доходу за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 у сумі 338017,00 грн., у тому числі: завищено: 1 квартал 2009 року 280963,00 грн.; 3 квартал 2009 року 31075,00 грн.; 1 квартал 2010 року 117706,00 грн.; 2 квартал 2010 року 1540,00 грн.; занижено: 2квартал 2009 року 10008,00 грн.; 4 квартал 2009 року 80704,00 грн.; 3 квартал 2010 року 2555,00 грн.;

- завищення TOB «Термінал» валових витрат за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 у сумі всього у сумі 294555,00 грн., у тому числі: занижено: 1 квартал 2009 року 34409,00 грн.; 2 квартал 2009 року 170312,00 грн.; 3 квартал 2009 року 136788,00 грн.; завищено: 4 квартал 2008 року 26399,00 грн., 3 квартал 2010 року 20555,00 грн.. ТОВ «Термінал» за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 завищено валові витрати на суму 341509,00 грн. у звязку з включенням до складу валових витрат операцій по взаємовідносинах з TOB «Спецмегасервіс»;

- завищення TOB «Термінал» амортизаційних відрахувань за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 всього у сумі 43462,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року 9800,00 грн., за 4 квартал 2009 року 9212,00 грн., 1 квартал 2010 року 8660,00 грн., 2 квартал 2010 року 8140,00 грн., 3 квартал 2010 року 7650,00 грн. Завищення амортизаційних відрахувань відбулося за рахунок включення до складу амортизаційних відрахувань витрат за придбане обладнання від TOB «Спецмегасервіс», код за ЄДРПОУ 36189677.

З розділу 3.2 акта перевірки № 19/23-32691786 від 14.02.2011 вбачається, що порушення з податку на додану вартість сталися через:

- завищення податкового кредиту на суму 100972,00 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним отриманим від TOB «Спецмегасервіс», а саме по періодам: березень 2009 року 6882,00 грн., квітень 2009 року 22995,00 грн., травень 2009 року 28328,00 грн., червень 2009 року 15410,00 грн., липень 2009 року 13439,00 грн., серпень 2009 року 13978,00 грн.;

- заниження податкового кредиту у звязку з не включенням до складу податкового кредиту податкових накладних, а саме по періодах: червень 2010 року 131,00 грн., липень 2010 року 193,00 грн., серпень 2010 року 741,00 грн., вересень 2010 року 2129,00 грн.

ДПІ в м. Лисичанську Луганської області згідно п.п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на підставі акта перевірки № 19/23-32691786 від 14.02.2011 встановлено порушення п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання ТОВ «Термінал» по податку на прибуток приватних підприємств на 7680,00 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення від 28.02.2011 № 0000052301/0 (а.с.56).

Крім того, ДПІ в м. Лисичанську Луганської області згідно п.п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі акта перевірки № 19/23-32691786 від 14.02.2011 встановлено порушення п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання ТОВ «Термінал» по податку на додану вартість на 122222,50 грн., з яких: за основним платежем 97778,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24444,50 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення від 28.02.2011 № 0000042301/0 (а.с.57).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Як зазначено в акті перевірки, відповідач дійшов висновку про наявність порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» з боку позивача через те, що договір поставки № 12 від 02.03.2009 укладений між ТОВ «Спецмегасервіс» в особі директора ОСОБА_5 та ТОВ «Термінал» в особі директора ОСОБА_4 є нікчемним.

Таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що відповідно до висновків акта перевірки ТОВ «Спецмегасервіс» від 26.02.2010 № 141/23/36189677 Ленінською МДПІ у м. Луганську при проведенні перевірки встановлено порушення ТОВ «Спецмегасервіс» п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України; п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні»; п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податок на додану вартість за період з 22.10.2008 по 31.12.2009 у сумі 97506,00 грн., у тому числі по періодам: грудень 2008 року 1,00 грн., лютий 2009 року 1826,00 грн., березень 2009 року 2615,00 грн., квітень 2009 року 6832,00 грн., травень 2009 року 22414,00 грн., червень 2009 року 20070,00 грн., липень 2009 року 16543,00 грн., серпень 2009 року 15976,00 грн., вересень 2009 року 7704,00 грн., жовтень 2009 року 3303,00 грн.

Разом з тим, суд не може погодитися з такими висновками ДПІ в м. Лисичанську Луганської області, з огляду на таке.

Згідно із п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Системним аналізом вищевказаних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що по своєму змісту наведені норми, як підставу для не включення у валові витрати та податковий кредит відповідних сум, розглядають лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки неможливо включити до складу валових витрат та податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.

Тобто, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що аналіз реальності господарської діяльності та обґрунтованості формування валових витрат та податкового кредиту має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності ТОВ «Термінал» з ТОВ «Спецмегасервіс», а відповідно здійснення певних витрат, є податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, платіжні доручення.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з акта перевірки № 19/23-32691786 від 14.02.2011 (а.с.38-39) ТОВ «Термінал» до перевірки надано отримані від ТОВ «Спецмегасервіс» наступні документи: договір поставки № 12 від 02.03.2009, специфікації по договору поставки № 12 від 02.03.2009, видаткові накладні ТОВ «Спецмегасервіс», товарно-транспортні накладні на перевезення товару від ТОВ «Спецмегасервіс» до ТОВ «Термінал» автомобілем Газель 33026 НОМЕР_1 (водій ОСОБА_6, пункт навантаження: м. Луганськ, вул. Шевченко, 14, пункт розвантаження: м. Лисичаськ, вул. Осипенка, 1), подорожні листи на автомобіль Газель 33026 НОМЕР_1, платіжні доручення ТОВ «Термінал», якими перераховано до ТОВ «Спецмегасервіс» грошові кошти у сумі 605830,29 грн.

Документами, а саме: договором поставки № 12 від 02.03.2009 (а.с.60), специфікаціями до договору поставки № 12 від 02.03.2009 (а.с.142-148), видатковими накладними (а.с.61-69), податковими накладними (а.с.70-78), актами приймання-передавання обладнання (а.с.79-80), товарно-транспортними накладними (а.с.81-99, 109-112), подорожніх листов (а.с.100-108), платіжними дорученннями (а.с.113-121), журналом-ордером та відомостями по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними поставщиками за 2009 рік» (а.с.135), актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.136-138), копії яких додані до матеріалів справи, підтверджено здійснення господарських операцій між ТОВ «Спецмегасервіс» та ТОВ «Термінал» та виконання позивачем своїх зобовязань за цим договором, що у свою чергу спростовує доводи відповідача щодо нікчемності вчиненого правочину.

Сумнівів щодо достовірності цих документів, їх оформлення у відповідача при здійсненні перевірки не виникло, про що вказано в акті перевірки та підтверджено представниками відповідача у судовому засіданні. Разом з тим, ці документи відповідачем не взяті до уваги через наявність акта перевірки ТОВ «Спецмегасервіс» від 26.02.2010 № 141/23/36189677, складеного Ленінською МДПІ у м. Луганську.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що акт перевірки ТОВ «Спецмегасервіс» від 26.02.2010 № 141/23/36189677 та висновки зроблені у ньому Ленінською МДПІ свідчать про нікчемність правочину, з огляду на таке.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Сам по собі акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обовязків платника податків, не містить обовязкового для нього припису. Негативні наслідки може тягнути податкове рішення-повідомлення прийняте на підставі такого акту перевірки.

Як встановлено у судовому засіданні на підставі акта перевірки № 141/23/36189677 від 26.02.2010 про результати невиїзної документальної перевірки TOB «Спецмегасервіс» податкове повідомлення-рішення не приймалося.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що акт перевірки № 141/23/36189677 від 26.02.2010, без прийняття відповідного рішення-повідомлення, за собою не тягне будь-яких негативних наслідків для платників податку, оскільки містить тільки субєктивний виклад певних фактів встановлених проведеною перевіркою.

Крім того, дослідженням короткого змісту акта перевірки № 141/23/36189677 від 26.02.2010, наведеного в акті перевірки № 19/23-32691786 від 14.02.2011 (а.с.36-38) встановлено, що Ленінською МДПІ у м. Луганську зроблено висновки про наявність порушень податкового законодавства з боку TOB «Спецмегасервіс» з огляду на те, що керівником товариства Синім М.А. до перевірки не надано таких документів: бухгалтерські регістри аналітичного та синтетичного обліку; журнали-ордери та оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам 361, 631, 311; зворотно-сальдові відомості руху товарних запасів; податкові накладні та первинні документи, які свідчать про здійснення операцій з продажу та придбання товарів, робіт, послуг та підтверджують суми заявлених податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ, окрім наданих оперативним супроводжувачем первинних документів, які вказані у рядку 7 Таблиці 5; реєстри виданих та отриманих податкових накладних; відомості щодо руху грошових коштів по поточних рахунках підприємства, які наведені у п.2.8 акту перевірки; оборотні сальдові відомості по рахункам № 641/1, 661, 301, 311, 372.

Тобто, з викладеного вбачається, що Ленінською МДПІ у м. Луганську при проведенні перевірки не досліджувалися первинні бухгалтерські документи ТОВ «Спецмегасервіс», а висновки зроблено саме через відсутність таких документів.

Суд вважає за потрібне також зазначити, що проведеною перевіркою, результати якої викладено в акті перевірки № 141/23/36189677 від 26.02.2010, встановлено, що TOB «Спецмегасервіс» завищено податок на додану вартість за період з 22.10.2008 по 31.12.2009 у сумі 97506,00 грн.

Тобто встановлення проведеною перевіркою факту завищення податку на додану вартість, а не його заниження, на сумку суду також свідчить про те, що TOB «Спецмегасервіс» у 2009 році здійснювалася певна господарська діяльність, що у свою чергу спростовує висновки відповідача щодо нікчемності правочину укладеного між TOB «Спецмегасервіс» та ТОВ «Термінал».

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що з огляду на вимоги ст.72 КАС України, якою встановлено підстави для звільнення від доказування, акт Ленінської МДПІ у м. Луганську № 141/23/36189677 від 26.02.2010 про результати невиїзної документальної перевірки TOB «Спецмегасервіс» при проведенні перевірки ДПІ в м. Лисичанську Луганської області TOB «Термінал» не має преюдиційного значення та не звільняє відповідача від обовязку проводити перевірку на підставі первинних документів податкового, бухгалтерського обліку субєкта господарювання, та нікчемність правочину доводити належними та допустимими доказами.

Про нікчемність правочину та відсутність реального характеру відповідних операцій, на думку суду, можуть свідчити доводи відповідача, що підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Будь-яких доказів нікчемності правочину, крім акта Ленінської МДПІ у м. Луганську № 141/23/36189677 від 26.02.2010 про результати невиїзної документальної перевірки TOB «Спецмегасервіс», в акті проведеної перевірки TOB «Термінал» не зазначено та не надано у судовому засіданні.

Недоведеність нікчемності правочину, укладеного між TOB «Спецмегасервіс» та TOB «Термінал», належними та допустимими доказами, на думку суду, свідчить про відсутність підстав для збільшення сум грошового зобовязання TOB «Термінал» з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7680,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 12222,50 грн. податковими повідомленнями-рішеннями від 28.02.2011 № 0000052301/0 та № 0000042301/0.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 13 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 18 квітня 2011 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» до державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області від 28.02.2011 № 0000052301/0 та від 28.02.2011 № 0000042301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» (місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд.387, код за ЄДРПОУ 32691786) судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 18 квітня 2011 року.

СуддяК.О. Пляшкова