Постанова № 15012031, 29.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.9

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2011 року Справа № 2а-1321/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Борзаниці С.В.,

при секретарі: Жиленку Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Авакова А.Ю.,

від відповідача: Коряк Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Краснолуцький завод будівельних матеріалів №6» до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, після уточнення якого просив у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 січня 2011 №№ 0005491530/1, 000550153/1 та 0005511530/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.

На підставі акту невиїзної документальної перевірки ВАТ «Краснолуцький завод будівельних матеріалів №6» щодо своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по земельному податку від 7 грудня 2010 № 934/15-01234993 відповідачем були направлені податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2010 №№ 0005491530/0. 0005501530/0 та 0005511530/0, якими за порушення термінів граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по земельному податку, передбачених п.5.3.1 п.5.3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" були нараховані штрафні санкції у розмірі: 50 % податкового зобов'язання (81920,90 грн.) у розмірі 40960,45 грн., 20 % податкового зобовязання (3788,10 грн.) у розмірі 757,62 грн. та 10 % зобов'язання (3788,20 грн.) у розмірі 378,82 грн. відповідно.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення незаконними з наступних підстав. Перевіркою, за наслідками якої був складений акт, охоплювався період з 01.12.2002 по 31.01.2008. Позивач своєчасно надавав відповідні декларації до податкової інспекції, а тому, у зв'язку із спливом строків давності, встановлених ст.15 Закону 2181, вважається вільним від даного податкового зобов'язання за винятком зобов'язання за штрафними санкціями за період з 30.01.2008 по 31.01.2008 від суми 1894.10 грн., а саме: 189,41 грн., яку підприємство сплатило згідно квитанції № 1568057 від 24.12.2010. З огляду на це, позивачем були оскаржені податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2010 №№ 0005491530/0. 0005501530/0 та 0005511530/0. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 21.01.2011 № 458/10/15-10 залишено оскаржувані повідомлення-рішення без змін, а скаргу - без задоволення та винесені нові податкові повідомлення-рішення від 21 січня 2011 за №№ 0005491530/1, 000550153/1 та 00055511530/1.

Також позивач зазначає, що при винесенні податкового повідомлення-рішення № 00055511530/1 відповідачем не було враховано сплачену суму штрафних санкцій у розмірі 189.41 грн.

Представник позивача під час судового засідання позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на наступне.

Специфіка штрафної санкції, яка передбачена в вищевказаному пункті, складається у тому, що вона нараховується податковими органами на погашену суму податкового боргу і вона не є податковим зобов'язанням, яке нараховується на підставі поданих податкових декларацій або визначена за даними документальних перевірок діяльності платника податків, що свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених в податкових деклараціях.

На законодавчому рівні такі категорії як "податкове зобовязання" та "штрафна санкція" не є ототожненими.

Норма пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-Ш щодо строків давності визначення податкових зобов'язань податковим органом не поширюється на строки застосування штрафних санкцій.

Тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Краснолуцький завод будівельних матеріалів №6» зареєстроване у виконавчому комітеті Краснолуцької міської ради Луганської області 17.12.1991 за № 13801080001000229 (а.с.25) та перебуває на податковому обліку в Антрацитівській ОДПІ.

В судовому засіданні встановлено, що 07.12.2010 головним державним податковим інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Антрацитівської ОДПІ Субботіною А.О. проведено камеральну перевірку ВАТ«Краснолуцький завод будівельних матеріалів №6» з питання своєчасності сплати податкових зобовязань по земельному податку за період з 01.12.2003 по 31.01.2008, за результатами якої складено акт від 07 грудня 2010 року №934/15-01234993.

Згідно акту перевірки від 07 грудня 2010 року №934/15-01234993, в ході її проведення встановлено порушення термінів граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань по земельному податку, передбаченого ч.1 ст.17 Закону України №2181. У звязку з цим Антрацитівською ОДПІ складено розрахунок штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, а саме:

- за затримку встановленого граничного терміну сплати до 30-ти календарних днів у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу 378,83 грн.;

- за затримку встановленого граничного терміну сплати від 31 до 90 календарних днів включно у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу 757,62 грн.;

- за затримку встановленого граничного терміну сплати понад 90 календарних днів у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу 40960,45 грн.(а.с.7).

В судовому засіданні встановлено, що 17.12.2010 Антрацитівською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення рішення, якими до Відкритого акціонерного товариства «Краснолуцький завод будівельних матеріалів №6» були застосовані передбачені п. п. 7.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні фінансові санкції за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 000541530/0 на суму 40960,45 грн. (50% від погашеної суми податкового боргу);

- податкове повідомлення-рішення № 0005501530/0 на суму 757,62 грн. (20% від погашеної суми податкового боргу);

- податкове повідомлення-рішення № 0005511530/0 на суму 378,82 грн. (10% від погашеної суми податкового боргу) (а.с. 9-11).

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржив вищевказані податкові повідомлення-рішення до Антрацитівської ОДПІ (а.с 12).

Згідно рішення Антрацитівської ОДПІ про результати розгляду скарги № 458/10/15-10 від 21.01.2011 скаргу ВАТ«Краснолуцький завод будівельних матеріалів №6» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 06.03.2008 № 000541530/0, № 0005501530/0, № 0005511530/0 в частині застосування штрафної санкції залишено змін.

В судовому засіданні встановлено, що 21.01.2011 Антрацитівською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення рішення, якими до Відкритого акціонерного товариства «Краснолуцький завод будівельних матеріалів №6» були застосовані передбачені п. п. 7.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні фінансові санкції за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 000541530/1 на суму 40960,45 грн. (50% від погашеної суми податкового боргу);

- податкове повідомлення-рішення № 0005501530/1 на суму 757,62 грн. (20% від погашеної суми податкового боргу);

- податкове повідомлення-рішення № 0005511530/1 на суму 378,82 грн. (10% від погашеної суми податкового боргу) (а.с. 15-17).

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закони України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про систему оподаткування», «Про плату за землю» втратили чинність.

Проте у звязку з тим, що правовідносини щодо наслідків порушення термінів граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань по земельному податку виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, суд приходить до висновку, що в даному випадку при вирішенні спірного питання слід застосовувати також норми Законів України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку встановлюється Законом України “Про плату за землю”, який в даних правовідносинах є спеціальною нормою зі сплати земельного податку у податковому законодавстві.

Відповідно до статті 14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 01 січня і до 01 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону визначено, що у разі оли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому відповідальність за вказаним підпунктом настає для платника податків незалежно від причин несплати узгоджених сум податкового зобовязання.

Преамбулою Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобовязання зобовязання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Пунктом 1.5 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначено, що штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовязання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у звязку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Отже, сума штрафних санкцій за змістом Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ є складовою податкового зобовязання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Чинне законодавство не містить норми, якою б було визначено початок перебігу строку на визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобовязання, з врахуванням положень частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

З аналізу норм Закону України «Про плату за землю» та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вбачається, що граничним строком сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку є 30 день, наступний за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, відповідач про порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податковго зобовязання з земельного податку міг дізнатися по закінченню 30 дня, наступного за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З розрахунку штрафних санкцій, складеного відповідачем, з урахуванням вимог Закону України «Про плату за землю» та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вбачається, що Антрацитівською ОДПІ порушений строк давності застосування штрафної санкції податковим повідомленням-рішенням №0005491530/1 від 21.01.2011 в сумі 40960,45грн. та податковим повідомленням-рішенням №0005501530/1 від 21.01.2011 в сумі 757,62 грн., оскільки вказаними повідомленнями рішеннями застосовані штрафні санкції за порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податковго зобовязання з земельного податку за період з 2003року по жовтень 2007 року.

Таким чином, в судовому засіданні встановлена неправомірність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 21.01.2011 №0005491530/1 та №0005501530/1 у звязку порушенням строку давності для визначення платнику податків податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З врахуванням того, що під час розгляду справи встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлення-рішення діяв неправомірно, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, та визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 21.01.2011 №0005491530/1 та №0005501530/1.

Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2011 №0005491530/1 та №0005501530/1, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для часткового задоволення позову.

З врахуванням ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до квитанції від 04.02.2011 за №640150 підтверджено сплату позивачем судового збору у розмірі 03,40 грн., яка частково повинна бути стягнута з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, Законом України “Про податок на додану вартість”, Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Краснолуцький завод будівельних матеріалів №6» до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення рішення Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 21 січня 2011 року №0005491530/1 та №0005501530/1.

В решті позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Краснолуцький завод будівельних матеріалів №6» відмовити за необґрунтованістю

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця Відкритого акціонерного товариства «Краснолуцький завод будівельних матеріалів №6» судові витрати у розмірі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 01 квітня 2011 року.

Суддя С.В. Борзаниця