Постанова № 15011963, 12.04.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/139/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Шевчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство"

до Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом , в якому вказав, що працівниками ДПІ в Баранівському районі було проведено виїзну позапланову перевірку ДП "Баранівське лісопромисловське господарство" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ), заявленого на розрахунковий рахунок за березень 2010 року, за результатами якої складено акт № 88/231/13554881 від 18.06.2010 року, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 95613,00 грн. Позивач вважає, необгрунтованим визначене в акті порушення, посилається на те, що всі суми сплаченого ПДВ за послуги отримані від ПП ОСОБА_1, ВАТ "Житомиробленерго" Баранівської РЕС та ДТГО "Південно-західна залізниця" підтверджені документально податковими накладними та платіжними дорученнями, а тому підприємством правомірно нараховано суму бюджетного відшкодування за березень 2010 року 96946,00грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представники Баранівської МДПІ в судовому засіданні позов не визнали, надали суду письмові заперечення. Свою правову позицію обґрунтували тим, що в порушення п.1.8 ст. 1 Закону України " Про податок на додану вартість" платником завищено суму заявлену до відшкодування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ в Баранівському районі було проведено виїзну позапланову перевірку ДП "Баранівське лісопромисловське господарство" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого на розрахунковий рахунок за березень 2010 року, за результатами якої складено акт № 88/231/13554881 від 18.06..2010 року.

Відповідно до акту перевірки податковим органом встановлено, що ДП "Баранівське лісопромисловське господарство" порушено пп. 7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997року за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 95613,00 грн.

На підставі акту перевірки та процедури адміністративного узгодження ДПІ в Баранівському районі були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000282301/0 від 21.06.2010 року, №000282301/1 від 21.08.2010 року та № 0000282301/3 від 30.12.2010 року, згідно яких позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 95613,00 грн.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є незаконними і підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Щодо бюджетного відшкодування.

Згідно до абзацу 1 пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Позивач надав ДПІ податкові декларації з ПДВ за березень 2010 року у строки, встановлені діючим законодавством та заявив про залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.6. п.7.7 ст.7 Закону України " Про ПДВ" передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Приписами п.п.7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

По закінченні законодавчо встановлених строків невідшкодовані платнику податків суми вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податків має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.

Право на повернення цих сум з бюджету гарантоване також п.п. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань житняків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Даною нормою Закону встановлено право платників податків подавати заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових) платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу зазначених норм Закону, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкриті й в п.1.8 ст. 1 даного Закону, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з надмірною сплатою податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА та Держказначейства України від 2.07.1997 р. за № 209/72 / надалі - Порядок/ суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.

Відповідно до п.4.1 Порядку відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного Казначейства України за висновками податкових органів або за рішеннями суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

У розумінні пункту 1.8 Закону України “Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Правовідносини щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникають між платником податків, зборів (обов’язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України “Про державну податкову службу в Україні" покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Встановлений підпунктами 7.7.4 –7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

Суми податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни придбання товарів/робіт,послуг/ на протязі перевіряємого періоду підтверджено наданими суду податковими та видатковими накладними які приєднані до матеріалів справи та банківськими документами, які оглянуті в судовому засіданні.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про нібито неможливість підтвердження правильності формування податкового кредиту позивачем через відсутність за місцем реєстрації деяких фірм-контрагентів по ланцюгу (чи інші ознаки фіктивності).

Судом встановлено, що фактичною підставою прийняття відповідачем оспорюваного податкового - рішення слугував висновок акта перевірки про неможливість підтвердження факту сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету по ланцюгах постачання ДП "Баранівське лісомисливське господарство".

Факт одержання від постачальника позивача податкових накладних належним чином оформлених та складених особою, яка має на це право, а також факт списання з рахунку позивача податку в оплату товарів (робіт, послуг) на користь його прямого постачальника, наявність всіх цивільно - правових угод та актів прийому - передачі на їх виконання відповідачем не оспорюється.

Акт перевірки не містить відомостей про порушення позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість".

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що несплата контрагентами постачальника позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення "Баранівське лісомисливське господарство" до відповідальності у вигляді зменшення належної позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів не сплати контрагентами по ланцюгу сум ПДВ до бюджету, акт перевірки лише містить висновок, що деякі з контрагентів "Баранівського лісомисливського господарства" по ланцюгу мають ознаки фіктивності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне (на момент проведення перевірки) законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Невиконання контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На думку суду, факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, лише тоді, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або, що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було і вказані факти не доведені.

Відповідач, не заперечуючи право позивача на отримання бюджетного відшкодування, помилково трактує норми податкового законодавства, внаслідок чого порушуються права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення.

В ході розгляду справи відповідач доказів на підтвердження правомірності свого рішення суду не подав. За вказаних обставин суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийнятого ним спірного рішення, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та скасувати спірні податкові повідомлення - рішення.

Керуючись ст.ст. 158 -163 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Баранівському районі від 21.06.2010 року № 0000282301/0, від 21.08.2010 року № 0000282301/1,від 30.12.2010 року № 0000282301/3

          Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 18 квітня 2011 р.