Постанова № 15011657, 22.03.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 року Справа № 2а/0370/364/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кириченку О.О.,

за участю представника позивача Войтовича В.А.,

представника відповідача Лелікова Д.А.,

прокурора Бордюженко Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛК ЕКСПОРТ» до управління пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області про визнання нечинною вимоги про сплату боргу зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТзОВ ВЛК ЕКСПОРТ» (далі ТзОВ «ВЛК ЕКСПОРТ») звернулося з позовом до управління пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області (надалі УПФ України в м. Луцьку) про визнання нечинною вимоги про сплату боргу зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування №Ю-123У від 04.02.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.02.2011 року УПФ України в м. Луцьку винесено вимогу про сплату боргу № Ю-123У, якою визначено суму недоїмки ТзОВ «ВЛК ЕКСПОРТ» зі страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 151464,87 грн. Позивач вважає, що згадана вимога винесена відповідачем з порушенням вимог Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» (далі Інструкція), а тому повинна бути визнана нечинною з наступних підстав. При винесенні оскаржуваної вимоги про сплату боргу № Ю-123У від 04.02.2011 року УПФ України в м. Луцьку порушено порядок її формування. Відповідно до чинного законодавства вимога формується на підставі картки особового рахунку платника, рішень, акту перевірки, а оскаржувана вимога сформована лише на підставі облікових даних з карток особових рахунків ТзОВ «ВЛК ЕКСПОРТ». Вважають протиправним, що на адресу товариства не надсилалася вимога без літери «У», а у надісланій вимозі про сплату боргу № Ю-123У від 04.02.2011 року проставлена літера «У», яка проставляється лише у разі узгодження вимоги про сплату недоїмки. Також у вимозі не заповнена графа 4, в якій має бути вказана дата набрання нею чинності. Зважаючи на це, позивач просить визнати нечинною вимогу про сплату боргу №Ю-123У від 04.02.2011 року.

В судовому засіданні представник позивача Войтович В.А. позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Оскаржувану вимогу вважає такою, що сформована з порушенням вимог Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України». Чинним законодавством передбачено, що вимога формується на підставі картки особового рахунку платника, рішень, акту перевірки, а оскаржувана вимога відповідачем сформована лише на підставі облікових даних з карток особових рахунків товариства. Крім того, у вимозі про сплату недоїмки проставлена літера «У», яка згідно з законодавством проставляється лише у разі узгодження вимоги, що є порушенням законодавства. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Леліков Д.А. позову не визнав, пояснив, що оскаржувана вимога № Ю-123У від 04.02.2011 року УПФ України в м. Луцьку винесена відповідно до вимог статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України». Зокрема, у пункті 8.2 розділу 8 Інструкції зазначено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в випадку якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. Дана вимога була сформована на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Вказав, що у звітах про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за жовтень грудень 2010 року, який був поданий позивачем до УПФ України в м. Луцьку ТзОВ «ВЛК ЕКСПОРТ» самостійно вказані та обраховані суми страхових внесків. Відповідно до даних розрахунків сума заборгованості по страхових внесках позивача станом на грудень 2010 року становила 201428,43 грн. Так як позивачем була здійснена часткова проплата в розмірі 52986,25 грн., то залишок боргу становив 148442,18 грн. Крім того, на підставі статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» за несвоєчасну сплату страхових внесків до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1728,62 грн. та нарахована пеня в сумі 1294,07 грн. Отже, загальна сума недоїмки становить 151464,87 грн. (148442,18+1728,62+1294,07), на яку і було сформовано вимогу № Ю-123У від 04.02.2011 року, яка в подальшому була направлена позивачу. Просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Прокурор, яка вступила у справу на стороні відповідача за її клопотанням, позов не визнала. Підтримує письмові заперечення відповідача та пояснення надані представником відповідача в судовому засіданні. Вважає, що оскаржувана вимога сформована відповідно до вимог чинного законодавства. Просить відмовити в позові.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення. При цьому судом враховано наступне.

Частина 1 статті 6 КАС України передбачає, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ТзОВ «ВЛК ЕКСПОРТ» (ідентифікаційний код 35494880, М.Луцьк, вул. Стрілецька, 4) є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду.

Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року, (далі Інструкція №21-1) визначено, що ТзОВ «ВЛК ЕКСПОРТ» як платник внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року N1058-IV (далі Закон №1058-ІV) страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України N1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 1 статті 11 Закону України N1058-IVзагальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України N1058-IV страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 цього Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктами 4, 6 частини 2 статті 17 та частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду та подавати звітність органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом. Базовим звітним періодом для відповідача згідно цього Закону є календарний місяць.

З аналізу наведеного вбачається, що позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі.

Відповідно до частини 3, 4 статті 106 Закону України N1058-IV, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Судом встановлено, що УПФ України в м. Луцьку 04 лютого 2011 року сформовано та надіслано позивачу вимогу № Ю-123У, якою визначено суму недоїмки ТзОВ «ВЛК ЕКСПОРТ» зі страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 151464,87 грн., яка як вбачається з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.15) позивачем отримана 07.02.2011 року.

З досліджених судом звітів про суми нарахування заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду за 12 місяців 2010 року та картки особового рахунку позивача сформованої на підставі зазначених у звітах розрахунків вбачається, що ТзОВ «ВЛК ЕКСПОРТ» самостіно визначило суму страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, розмір якої згідно наданих звітів становить 201428,43 грн. Оскільки позивачем була здійснена часткова проплата в розмірі 52986,25 грн., тому залишок боргу становив 148442,18 грн. Крім того, на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» за несвоєчасну сплату страхових внесків до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1728,62 грн. та нарахована пеня в сумі 1294,07 грн., про що винесено відповідне рішення №907 від 15.12.2010 року, яке досліджене в судовому засіданні. Відповідно до поштового повідомлення про вручення рекомендованого відправлення (а.с.18) рішення про застосування фінансових санкцій та пені позивачем отримано 21.12.2010 року. Таким чином, загальний розмір недоїмки становить 151464,87 грн. (148442,18+1728,62+1294,07), сума якої і була включена відповідачем при формуванні вимоги про сплату боргу № Ю-123У від 04.02.2011 року, яка, як встановлено судом, позивачем отримана 07.02.2011 року.

Згідно пункту 8.5. Інструкції у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги до суду страхувальник зобовязаний письмово повідомити протягом трьох робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу. Узгодження вимоги органу Пенсійного фонду здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі. У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобовязаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобовязаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

Судом встановлено, що позивач про оскарження вимоги до суду, як це передбачено пунктом 8.5 Інструкції, відповідача не повідомляв. У наявних матеріалах справи відсутні будь-які підтверджуючі документи, які б вказували на те, що позивач мав намір оскарження вказаної вимоги в судовому порядку.

Пунктом 8.8 Інструкції визначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Судом встановлено, що вимога про сплату недоїмки №Ю-123У від 04.02.2011 року на день розгляду в суді позову 22.03.2011 року УПФ України в м. Луцьку до виконавчої служби на виконання не направлялась, оскільки вона протягом десяти робочих днів після її отримання (07.02.2011р.) позивачем оскаржена в судовому порядку (14.02.2011р.).

Згідно статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» вимога управління Пенсійного фонду про сплату недоїмки є виконавчим документом і повинна відповідати вимогам виконавчого документа, зокрема, в ній повинно бути зазначена дата набрання чинності вимоги.

З оглянутої судом вимоги №Ю-123У від 04.02.2011 року вбачається, що в графі 4 вимоги - дата набрання чинності, відсутня.

З вимог частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» вбачається, що якщо страхувальник отримавши вимогу управління Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти днів після її отримання не узгодив з органом Пенсійного фонду чи не сплатив суму недоїмки даний орган Пенсійного фонду подає вимогу про сплату недоїмки до виконавчої служби. Як встановлено в судовому засіданні позивач після отримання оскаржуваної вимоги не узгодив її з УПФ України в м. Луцьку, не сплатив зазначену суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, а оскаржив її до суду в десятиденний строк з моменту отримання. Графа 4 даної вимоги щодо набрання чинності вимогою про сплату боргу як передбачено в додатку №9 до Інструкції заповнюється в разі формування узгодженої вимоги та направлення до органів виконавчої служби, тому посилання позивача на незаповнення пункту 4 вимоги (дата набрання чинності вимоги), як підставу її недійсності не ґрунтується на вимогах діючого законодавства, оскільки при направленні вимоги до позивача не закінчився десятиденний строк після якого орган Пенсійного фонду подає її у встановленому порядку на виконання до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем та в судовому засіданні представником відповідача наведено і представлено достатньо належних та допустимих доказів, які свідчать, що при формуванні вимоги про сплату боргу № Ю-123У від 04.02.2011 року УПФ України в м. Луцьку діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачені чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Зважаючи на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове пенсійне забезпечення до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛК ЕКСПОРТ» до управління пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області про визнання нечинною вимоги №Ю123У від 04 лютого 2011 року про сплату боргу зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 151464,87 грн., відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 26 березня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ГоловуючийС.Ф. Костюкевич