Постанова № 15011659, 22.03.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 року Справа № 2а/0370/490/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кириченку О.О.,

за участю прокурора Загоруйка С.С.,

представника позивача Пальчика О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Волинського обласного центру зайнятості до Луцького інституту розвитку людини вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» про стягнення штрафної санкції за порушення законодавства про зайнятість населення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року прокурор міста Луцька в інтересах держави в особі Волинського обласного центру зайнятості (далі Волинський ОЦЗ) звернувся в суд з позовом до Луцького інституту розвитку людини вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (далі Луцький ІРЛ) про стягнення штрафної санкції за порушення законодавства про зайнятість населення в сумі 36280, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що начальником інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського ОЦЗ проведено перевірку додержання законодавства про зайнятість населення Луцьким ІРЛ, про що складено акт №23 від 26.11.2010 року. В ході перевірки виявлено, що Луцький інститут розвитку людини вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» використовував працю громадянина Республіки Молдова ОСОБА_3 та громадянина Республіки Польща ОСОБА_4 без отримання дозволу на працевлаштування в Україні, чим порушив частину 2 статті 8 Закону України «Про зайнятість населення» та пункт 2 Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства. За порушення законодавства про зайнятість населення до відповідача рішенням позивача №8 від 29.11.2010 року застосовано штрафну санкцію в розмірі 36280,00 грн. та зобовязано відповідача в місячний термін з дня отримання рішення сплатити штраф. Проте, відповідач штрафної санкції не сплатив, тому просять стягнути з Луцького ІРЛ в користь державного бюджету міста Луцька 36280,00 грн. штрафної санкції за порушення законодавства про працевлаштування іноземних громадянин на території України.

Прокурор Загоруйко С.С. та представник позивача Пальчик О.І. позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позові, просять його задовольнити. По суті пояснили, що відповідач використовує працю громадянина Республіки Молдова ОСОБА_3 на посаді професора кафедри технології, та громадянина Республіки Польща ОСОБА_4 на посаді професора кафедри права без дозволу на працевлаштування в Україні, і цим порушив вимоги Закону України «Про зайнятість населення» та Порядок видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства. За використання праці іноземців без відповідного дозволу до відповідача застосовано штрафну санкцію, яка в загальному розмірі складає 36280,00 грн., і яку в добровільному порядку відповідачем не сплачено. Підтвердили, що відповідач із заявою про видачу дозволу на працевлаштування іноземця до центру зайнятості не звертався. Просять позов задовольнити повністю.

Відповідач двічі 10 та 22.03.2011 року в судові засідання свого повноважного представника для участі в розгляді справи не направив, не повідомив суд про причини неявки, клопотання про відкладення розгляду справи та заперечень на позов не надав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення судових повісток №4302504189547, №4302504212646. Зважаючи на це, розгляд справи проводиться у відсутності представника відповідача на підставі наявних в ній доказів, оскільки судом вжиті всі передбачені заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов. При цьому судом враховано наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України «Про зайнятість населення».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про зайнятість населення» відносини зайнятості в Україні регулюються цим Законом та іншими законодавчими актами України, прийнятими відповідно до цього Закону. Законодавство про зайнятість поширюється на постійно проживаючих в Україні іноземних громадян і осіб без громадянства, якщо інше не передбачено законодавством України.

Статтею 18 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено структуру державної служби зайнятості. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що у складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.

Відповідно до пункту 4 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 року №47 «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР «Про зайнятість населення», державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності законодавства про зайнятість населення, вживає заходів до запобігання незаконному використанню робочої сили, та у випадку порушення стягує штрафи з підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

Вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України затверджено Положення про Інспекцію контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, яка, входячи до складу державної служби зайнятості та маючи інспекції в областях на правах підрозділів відповідних центрів зайнятості, відповідно до покладених завдань проводить перевірки додержання законодавства про зайнятість населення з правом на ознайомлення з документами, здійснює контроль та заходи, спрямовані на недопущення нелегального використання праці іноземців і у випадку встановлення порушень складає акти та приписи про усунення порушень.

Разом з цим, відповідно до статті 34 Закону України «Про зайнятість населення» контроль за додержанням законодавства України про зайнятість населення здійснюється місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, відповідними державними органами, інспекціями служби зайнятості та профспілковими об'єднаннями.

За таких підстав, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах є Волинський обласний центр зайнятості, який входить до складу державної служби зайнятості.

Судом встановлено, що начальником інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського ОЦЗ Пальчиком О.І. за участю заступника прокурора міста Луцька Юрченка О.В. в присутності ректора ОСОБА_6 була проведена перевірка з питань додержання вимог законодавства України про зайнятість населення у Луцькому інституті розвитку людини вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», про що складено акт №23 від 26.11.2010 року, з яким 02.12.2010 року ознайомлений ректор ОСОБА_6 та який ним особисто підписаний.

Проаналізувавши вищенаведене, суд вважає, що перевірка проведена згідно з вимогами чинного законодавства, порушень процедури проведення перевірки не встановлено.

З дослідженого судом акту №23 від 26.11.2010 року вбачається, що відповідач з 03.04.2006 року по 26.11.2010 року використовував працю громадянина Республіки Польща ОСОБА_4, а з 01.06.2007 року по 26.11.2010 року працю громадянина Республіки Молдова ОСОБА_7 без дозволу на працевлаштування, чим порушив частину 2 статті 8 Закону України «Про зайнятість населення».

29 листопада 2010 року начальником інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського ОЦЗ Пальчиком О.І. прийнято рішення про накладення на відповідача штрафної санкції за порушення статті 8 Закону України «Про зайнятість населення» в розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат за кожного іноземця в сумі 36280,00 грн., яке як встановлено судом (відмітка про отримання рішення) відповідачем отримано 02.12.2010 року (а.с.16). Судом встановлено, що рішення про застосування штрафної санкції відповідачем до вищого за підпорядкуванням органу центру зайнятості або до суду не оскаржувалось.

Разом з цим, 29.11.2010 року позивачем на імя ректора Луцького ІРЛ внесено припис №16 про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, який, як вбачається з відмітки на ньому, особисто отримав ректор інституту ОСОБА_6 02.12.2010 року. В приписі відповідача зобовязано в строк до 29 грудня 2010 року письмово проінформувати інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського ОЦЗ про прийняті заходи щодо його виконання. Судом встановлено, що відповідач не повідомив позивача про вжиті заходи щодо виконання припису №16 від 29.11.2010 року.

З дослідженого судом наказу Луцького ІРЛ №7/1-к від 03.04.2006 року про прийняття на роботу (а.с.47) вбачається, що громадянин ОСОБА_4 з 03 квітня 2006 року прийнятий на роботу на посаду професора кафедри компютерної інженерії. Крім того, з наказу відповідача №19-к від 01.06.2007 року про прийняття на роботу (а.с.23) вбачається, що громадянин ОСОБА_3 з 01 липня 2007 року прийнятий на роботу на посаду професора кафедри права. Разом з цим, трудова діяльність іноземців у відповідача підтверджується дослідженими судом трудовими контрактами (а.с.а.с.28-32, 48-52) і іншими матеріалами справи.

Заробітна плата у відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_8 нарахована, проте не виплачена, що стверджено довідкою Луцького інституту розвитку людини вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» від 29.11.2010 року за вихідним №124/1 (а.с.20), яка оглянута в судовому засіданні.

Громадянин ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до паспорта НОМЕР_1 (а.с.45), копія якого оглянута в судовому засіданні, являється громадянином Республіки Польща, а громадянин ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до оглянутого паспорта НОМЕР_2 та виписки, громадянином Республіки Молдова.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування.

Відповідно до частин 2, 3 статті 8 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці мають право на використання праці іноземців на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу, порядок видачі якого визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок видачі, продовження терміну дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедуру видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначає Порядок видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 року №332, яка набрала чинності з 15.05.2009 року (далі Порядок №332). Так, відповідно до пунктів 2 Порядку №332 (який діяв на момент проведення перевірки) дозвіл на використання праці іноземця та особи без громадянства, що надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця на конкретному робочому місці або певній посаді, видається роботодавцю у разі відсутності в країні (регіоні) працівників, спроможних виконувати відповідні роботи, або наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Дозвіл на використання праці іноземця видається роботодавцю Державним центром зайнятості або за його дорученням центром зайнятості Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами зайнятості. Дозвіл на використання праці іноземця видається роботодавцю, що зареєстрований у центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та не має заборгованості перед ним.

Крім того, до набрання чинності Порядком №332 - 15.05.2009 року, діяла постанова Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 року №2028, якою був затверджений Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні (далі Порядок №2028). Відповідно пункту 4 Порядку №2028 (який діяв на момент працевлаштування іноземців) дозвіл на працевлаштування оформляється і видається Державним центром зайнятості Мінпраці або за його дорученням відповідними центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя для роботи на підприємстві, в установі, організації, які запросили іноземця на певну посаду (за фахом).

Згідно з частиною 2 статті 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобовязаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає доведеним, що відповідач використовував працю іноземних громадян ОСОБА_8 (в період з 03.04.2006-26.11.2010) та ОСОБА_9 (в період з 01.06.2007-26.11.2010) без дозволу на працевлаштування в Україні, як того вимагає законодавство України про зайнятість населення, а при прийнятті на роботу не дотримався вимог статті 24 КЗпП України.

Частина 4 статті 8 Закону України «Про зайнятість населення» передбачає, що у разі використанням праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. У разі несплати (або відмови від сплати) протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законом порядку. Кошти від стягнутих штрафів спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Аналогічні норми викладені у пункті 19 Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 року №332.

Як встановлено судом, начальником інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Волинського ОЦЗ Пальчиком О.І. своїм рішенням №8 від 29.11.2010 року на Луцький ІРЛ за порушення вимог частини 2 статті 8 Закону України «Про зайнятість населення», а саме, за використання праці іноземців без дозволу на працевлаштування в Україні накладено штраф в розмірі 36280,00 грн. В судовому засіданні встановлено, що вищенаведене рішення відповідачем не оскаржувалось.

Отже, суд вважає доведеним, що відповідач використовував працю громадянина Республіки Польща ОСОБА_4 та громадянина Республіки Молдова ОСОБА_3 без отримання дозволів на їх працевлаштування в Україні, чим порушив вимоги Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства.

За дане порушення до відповідача застосовано штрафну санкцію в розмірі 36280,00 грн., яку, як встановлено на день розгляду справи 22.03.2011 року, відповідач не сплатив.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

За таких обставин позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 158, 160, 163 КАС України, на підставі статті 8 Закону України «Про зайнятість населення», постанови Кабінету Міністрів України №47 від 24.06.1991 року «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР «Про зайнятість населення», постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 року №332 «Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Луцького інституту розвитку людини вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» в користь державного бюджету місті Луцька на розрахунковий рахунок 37178975900002, МФО 803014, код 21741605, ГУ ДКУ у Волинській області 36280 (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок штрафної санкції за використання праці іноземців без дозволу служби зайнятості на використання праці іноземця в Україні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 26 березня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ГоловуючийС.Ф. Костюкевич