Постанова № 15011304, 13.04.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

13.04.11 Справа № 5008/13/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів:Давид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо торгівельного підприємства „Гофротара Закарпаття”, с. Павшино Мукачівського району

на рішення господарського суду Закарпатської області від 27.01.2011р.

у справі № 5008/13/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Волиньторгінвест”,

с. Жорнище Ківерцівського району Волинської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю виробничо торгівельного підприємства „Гофротара Закарпаття”, с. Павшино Мукачівського району

про стягнення заборгованості в сумі 114287,78 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Віценко А.Г.- представник.

від відповідача: Олексів Н.М.- представник.

Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.01.2011р. у справі №5008/13/2011 (суддя Тисянчин В.М.) позовні вимоги задоволено частково, стягнено з відповідача 93342,21 грн. основного боргу, 6393,13 грн. пені, 1204,50 грн.-3% річних, 4013,72 грн. інфляційних збитків, 5000 грн. штрафу та 1256,95 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, в решті позовних вимог щодо стягнення штрафу відмовлено. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення штрафу відмовлено.

Суд мотивував рішення тим, що відповідач свої зобов»язання по оплаті заборгованості, за отриману згідно договору купівлі-продажу №21-01\2010 від 21.01.2010р. продукцію не виконав, чим порушив ст.ст.11,526,509,530 ЦК України. Сума боргу становить 93342,21 грн., яка підлягає стягненню в примусовому порядку.

За несвоєчасне виконання грошового зобов»язання, на підставі п.5.2 договору, п.2 ст.625 ЦК України, з відповідача стягнено пеню, 3 річних та інфляційні. При оцінці правильності нарахування штрафу, з огляду на задоволення позовних вимог в частині нарахованої пені, відсотків за користування коштами, незначної тривалості існування боргу, майнового стану сторін, розміру співрозмірності санкцій позивача щодо отриманих збитків, судом відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, ст.ст.230-233 ГК України, п.2 ст.258 ЦК України, зменшено розмір стягуваного штрафу до 5000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що від імені ТзОВ «Гофротара-Закарпаття»договір підписаний не уповноваженою особою, оскільки директор товариства Кравець Р.П. його не підписував. Оскільки відповідачем не укладено договору купівлі - продажу, то між сторонами не виникло жодних правовідносин на підставі такого договору.

Натомість зазначає, що між позивачем та відповідачем була досягнута усна домовленість щодо поставки товару, яка оформлена видатковими накладними.

Про неукладення письмового договору купівлі-продажу свідчить і те, що видаткові накладні, які долучені до позовної заяви, не містять покликання на договір купівлі-продажу від 21.01.2010р. Крім того, апелянт заперечує отримання ним продукції по видатковій накладній №УТІ-000055 від 28.04.2010р. та довіреності №99 від 28.04.2010р., оскільки підпис особи на довіреності не відповідає підпису на накладній. Враховуючи, що відповідач отримав товар на суму 1203021,72 грн., а останній оплатив вартість отриманого товару на суму 1191965,76 грн. то неоплаченою залишилась сума 11055,96 грн.

Оскільки позивач не пред»явив вимоги відповідачу щодо оплати товару на суму 11055,96 грн. в порядку ст.530 ЦК України, відтак немає підстав вважати оплату товару простроченою.

Позивач у відзиві доводи апеляційної скарги заперечив, вказав, що рішення господарського суду ухвалено з дотриманням вимог ГПК України, з дослідженням всіх наявних у справі доказів, повного з»ясування всіх обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивач у відзиві вказав на те, що видаткові накладні, підписані уповноваженим на підставі належним чином оформлених та засвідчених печаткою відповідача довіреностей на отримання цінностей від позивача, представником відповідача, крім факту засвідчення договору купівлі-продажу від 21 січня 2010р. печатками сторін, у відносинах між сторонами мала місце поведінка щодо виконання спірного договору, оскільки видаткові накладні містять найменування сторін, кількість, ціну товару, підписані представником відповідача та позивача, оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, але оплату не здійснив в повній мірі, тому висновок суду щодо задоволення позову є правомірним.

Відповідачем 16.03.2011р. подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, необхідність проведення якої обгрунтована тим, що скаржник заперечує той факт, що його уповноваженими особами укладався та підписувався з позивачем договір купівлі-продажу №21-01/2010 від 21.01.2010р., а також видаткова накладна № УТІ-000055 від 28.04.2010р., копії якої долучена позивачем до матеріалів справи.

30.03.2011р. позивачем на вимогу ухвали суду подано обґрунтований розрахунок основної суми боргу 103342 грн., виписку з банку від 26.05.2010р. про підтвердження надходження коштів від ВТП «Гофротара-Закарпаття»по накладній №55 від 28.04.2010р.

30.03.2010р. відповідачем подано копії платіжних доручень про сплату заборгованості, реєстр отриманих податкових накладних з 31.03.2010р. по 30.09.2010р., які видавались ТзОВ «Волиньторгінвест».

11.04.2011р. позивачем подано додаткові пояснення щодо доводів відповідача про нечинність договору №21-01/2010, а саме вказано, що крім факту засвідчення печатками позивача та відповідача договору №21-01/2010 купівлі-продажу від 21 січня 2010р. у відносинах між сторонами мала місце також поведінка сторін щодо виконання спірного договору, оскільки видаткові накладні, неоплата товару за якими, стала підставою звернення до суду, містять найменування сторін, кількість, ціну, підписані відповідно представниками позивача і відповідача, зазначені обставини на думку позивача дають підстави вважати, що між сторонами мав місце факт укладення правочину купівлі-продажу товару.

Представники сторін в судовому засіданні висловили свої доводи та заперечення по справі.

В судовому засіданні 30.03.2011р. оголошено перерву до 13.04.2011р. о 14 год. 05 хв.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши думку представників сторін, дослідивши правильність застосування господарським судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного:

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які регулюють спірні відносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов»язання, яке виникло в силу договору №21-01\2010 від 21.01.2010р. (купівлі-продажу на умовах оплати протягом 24 днів за кожну обумовлену в специфікації партії товару), сплатити вартість переданого згідно видаткових накладних товару, а підставою позову - невиконання відповідачем взятих на себе зобо»язань щодо оплати отриманого товару.

В матеріалах справи наявний договір №21-01\2010 від 21 січня 2010р. відповідно до п.1.1 якого «предмет договору», продавець зобов»язується продати та передати у власність покупця картонно-паперову продукцію в подальшому іменована товар, а покупець зобов»язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору. Одиниця виміру, кількість, асортимент, ціна кожної партії товару вказуються в специфікації, яка є невід»ємною частиною цього договору та підписується сторонами та/або накладній на відвантаження товару.

Відповідно до п.2.2 договору, сторони домовились, що умови передачі кожної конкретної партії товару узгоджуються сторонами на підставі заявок покупця на партію товару.

Ціна за одиницю товару та вартість товарної партії, що передається, визначається специфікацією, що є невід»ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.3 договору, оплата здійснюється покупцем на протязі 24 календарних днів за кожну обумовлену в Специфікації партію товару, щляхом перерахування покупцем коштів за партію товару на основний поточний рахунок продавця згідно банківських реквізитів, вказаних у даному договорі.

Пунктом 3.4 договору визначено, що наступна передача товару продавцем на умовах даного договору здійснюється після повної оплати покупцем попередньо отриманої партії товару згідно п.3.3 даного договору.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України, зобов»язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов»язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.3 ст.509 ЦК України).

Однією із підстав, з яких виникають цивільні права та обов»язки, встановлених ст.11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків (ст.626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов»язковим до виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що поставка товару відбувалась без замовлення покупця, як того вимагає п.2.2 договору, наступна партія товару передавалась покупцю без дотримання умов договору (п.3.4) щодо повної оплати покупцем попередньо отриманої продукції. Із додаткових пояснень наданих позивачем вбачається, що неоплаченою залишились видаткові накладні УТІ-000079 від 17.05.2010р., № УТІ-000098 від 2.06.2010р., №УТІ 00103 від 8.06.2010р., УТІ № 000111 від 10.06.2010р., №УТІ 00113 від 11.06.2010р., №УТІ-000136 від 25.06.2010р., тобто продавець незважаючи на невиконання покупцем обов»язку оплатити товар повністю, здійснив наступну поставку, що свідчить про те, що сторони діяли не у відповідності до умов договору.

Крім того, із долучених до матеріалів справи позивачем податкових накладних, вбачається, що позивач заповнюючи і видаючи покупцю зазначені накладні, умовою поставки, як форму цивільно-правового договору вказував видаткові накладні, не покликаючись на договір купівлі-продажу №21-01\2010.

Здійснені відповідачем проплати згідно платіжних доручень свідчать, що відповідач здійснював платежі не у відповідності до умови п.3.3 договору, а на власний розсуд, в призначенні платежу вказував конкретну накладну без покликання на договір.

Надавши оцінку в сукупності вищезазначеним доказам, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що поставка товару по накладних, які містяться в матеріалах справи і якими позивач обґрунтовує свої вимоги, була здійснена не у відповідності до умов договору, а свідчить, про те, що поставка товару була позадоговірною і до правовідносин сторін положення договору купівлі-продажу №21-01/2010 не підлягають застосуванню.

Місцевий господарський суд не повністю дослідив умови договору купівлі-продажу та не дав вірної юридичної оцінки доказам у справі, а тому прийшов до помилкового висновку про виникнення між сторонами прав та обов»язків на підставі договору купівлі-продажу №21-01/2010 від 21.01.2010р. та не вірно застосував його пункти щодо відповідальності покупця у вигляді штрафу та пені.

Судом встановлено, що по видаткових накладних (а.с.11-34), довіреностях, виданих ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття»на представника ОСОБА_1, відповідач отримав паперову продукцію на суму 1285307,9 грн.

Відповідач оплатив продукцію на суму 1191965,76 грн., що підтверджується довідкою відділення «Промінвестбанку» про надходження коштів на рахунок ТзОВ «Волиньторгінвест»та платіжними дорученнями, доданими відповідачем на вимогу ухвали суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.2 ст.640 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем продукції на суму 1285307,97 грн. та її часткова оплата, борг становить 93342,21 грн., який підставно місцевим господарським судом стягнено на користь позивача з огляду на приписи ст.ст.526,527 ЦК України.

Щодо стягнення з відповідача пені та штрафу, встановленими п.5.2 та 5.3 договору купівлі-продажу, апеляційний суд вважає, що відповідальність відповідача у вигляді стягнення пені та штрафу не настає, у зв»язку із виникненням у сторін позадоговірних зобов»язань.

Щодо стягнення інфляційних та трьох відсотків річних на підставі ст.625 ЦК України, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги в цій частині не підлягають до задоволення, виходячи з того, що наведена норма встановлює відповідальність за прострочення грошового зобов»язання.

Прострочення боржника є невиконання ним зобов»язань у строк, встановлений договором або законом. (ст.612 ЦК України).

Оскільки в накладних, сторони строку оплати не визначили, тому відповідач повинен провести розрахунки відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України в семиденний термін від дня пред»явлення вимоги.

Вимога кредитором не пред»являлась, позивачем, доказів виставлення вимоги покупцю про оплату не подано, а тому прострочення боржника не настає (ч.4 ст.612 ЦК України).

Інші доводи апеляційної скарги суд до уваги не приймає і вважає їх безпідставними, оскільки виписка філії ПАТ «Промінвестбанк»за 26 травня 2010р., платіжне доручення №1497 від 26 травня 2010р. підтверджують, що покупець здійснив оплату за продукцію отриману по накладній №55 від 28.04.2010р. і вимоги про оплату продукції по вказаній накладній позивач не пред»являв.

А тому, суд вважає безпідставним клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису особи на видатковій накладній №55 від 28.04.2010р.

Суд відхиляє клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо дослідження підпису директора ТзОВ «Гофротара-Закарпаття»на договорі купівлі-продажу №21-01/2010, оскільки правовідносини у справі між сторонами є позадоговірні і зобов»язання сторін виникли поза межами дії договору, а тому його пункти застосуванню не підлягають.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України, суми держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відсоток задоволеного позову від заявленого, становить 74 (93342,21 х 100:125695,29). Інформаційно-технічні витрати становлять (236 х 74 : 100) = 174,64 грн., безпідставно стягнено судом (236-174,64)=61,36 грн. інформаційно-технічних витрат.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.99,101,103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо торгівельного підприємства „Гофротара Закарпаття”, с. Павшино Мукачівського району задоволити частково.

2.Рішення господарського суду Закарпатської області від 27.01.2011р. в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо торгівельного підприємства „Гофротара Закарпаття”, с. Павшино Мукачівського району (код ЄДРПОУ 32513926) 6393,13 грн. пені, 1204,50 грн. 3% річних, 4013,72 грн. інфляційних, 5000 грн. штрафу, 166,11 грн. держмита, 61,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - скасувати.

В цій частині вимог прийняти нове рішення.

В позові про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо торгівельного підприємства „Гофротара Закарпаття”, с. Павшино Мукачівського району (код ЄДРПОУ 32513926) 6393,13 грн. пені, 1204,50 грн. 3% річних, 4013,72 грн. інфляційних, 5000 грн. штрафу, 166,11 грн. держмита, 61,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Волиньторгінвест”, с. Жорнище Ківерцівського району Волинської області (код ЄДРПОУ 36020461) відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Волиньторгінвест”,

с. Жорнище Ківерцівського району Волинської області (код ЄДРПОУ 36020461) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо торгівельного підприємства „Гофротара Закарпаття”, с. Павшино Мукачівського району (код ЄДРПОУ 32513926) 83,06 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

4.Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Головуючий-суддяКордюк Г.Т.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Мурська Х.В.