Постанова № 15011147, 14.04.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2011 року Справа № 5005/1597/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників:

прокурора: Слюсар Я.В.- прокурор, посвідчення №138 від 08.07.2008 року

позивача: не явився

відповідача: не явився

третьої особи: Рейда А.С.- предст., дов.№8964/10/10-1 від 21.03.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Електропівденмонтаж-3” (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2011р. у справі №5005/1597/2011

за позовом: прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

до: відкритого акціонерного товариства „Електропівденмонтаж-3” (м. Дніпропетровськ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ)

про: про стягнення 77857,98 грн. заборгованості з орендної плати за землю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2011 року по справі №5005/1597/2011 (суддя Кощеєв І.М.) був задоволений позов прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) до відкритого акціонерного товариства „Електропівденмонтаж-3” (м. Дніпропетровськ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ) про стягнення 77857,98 грн. заборгованості з орендної плати за землю. З відповідача також стягнено на користь державного бюджету 778,58 грн. державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач –відкрите акціонерне товариство „Електропівденмонтаж-3” (м. Дніпропетровськ) –не погодився із рішенням суду і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2011 року по справі №5005/1597/2011 і прийняти нове рішення про відмову в позові. Відповідач зазначає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, в 2008 році і на початку 2010 року частину будівель, яка розташовані на орендованій земельній ділянці, підприємством було продано за договорами купівлі-продажу. За таких обставин, вважає відповідач, він заявами від 16.01.2009 року і 19.12.2009 року звернувся до Дніпропетровської міської ради з проханням внести зміни до договору оренди, але відповіді не отримав, що є порушенням прав відповідача і унеможливлює справляння плати за земельну ділянку. В судове засідання, яке відбулося 14.04.2011 року, представник відповідача не явився і направив клопотання про перенесення розгляду справи у зв’язку з терміновим відрядженням представника. Оскільки будь-які докази неможливості явки в судове засідання відповідачем надано не було, матеріали справи є достатніми для перегляду судового рішення, прокурор і представник податкової інспекції заперечували проти переносу розгляду справи, справа переглядалася без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Прокурор і третя особа в судовому засіданні підтримали судове рішення і вважають його таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Позивач –Дніпропетровська міська рада –відзив на апеляційну скаргу не надала, представник позивача у судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №95346117). Беручи до уваги, що матеріали справи є достатніми для її розгляду по суті, неявка представника позивача не перешкоджає перегляду справи, справа переглядалася без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників прокурора і третьої особи, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між Дніпропетровською радою (орендодавець) і відкритим акціонерним товариством «Електропівденмонтаж-3»(орендарем) 19.08.2003р. був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на умовах цього договору земельну ділянку площею 2,2533 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. 20-річчя Перемоги, 77, для фактичного розміщення виробничої бази, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:09:089:0009 згідно з планом земельної ділянки, що додається. Підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 09.04.2003р. №126/8.

Пунктом 7.4.1. договору визначено, що орендар зобов’язаний своєчасно вносити орендну плату відповідно до умов розділу 3 цього договору.

Відповідно до п. 3.2. договору, орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року.

З поданої відповідачем до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 26.02.2010р. №8382 вбачається, що сума недоїмки склала 77857,98 грн. На сьогоднішній день зазначена сума відповідачем сплачена не була.

Статтею. 21 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Згідно п. «в»ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Зазначене підтверджується також і ст. 762 ЦК України, за якою орендар зобов'язаний вносити оренду плату своєчасно і в повному обсязі, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право на своєчасне внесення орендної плати.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст. 193 ГК України). В силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Проте статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 31 зазначеного закону, договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

При цьому, ст. 34 Закону України «Про оренду землі» встановлені наслідки припинення або розірвання договору оренди землі. Так, у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Отже, у випадку, якщо орендарі земель державної і комунальної власності відчужили право власності на житлові будинки, будівлі або споруди, розміщені на орендованих земельних ділянках та не повернули орендодавцю у встановленому порядку зазначені земельні ділянки, такі орендарі є платниками орендної плати за землю до бюджету на підставі укладених договорів оренди землі до моменту втрати чинності таких договорів.

В апеляційній скарзі ВАТ «Електропівденмонтаж-3»просило зобов’язати Дніпропетровську міську раду внести зміни у договір оренди земельної ділянки від 19.08.2003р., укладений між ВАТ «Електропівденмонтаж-3»і Дніпропетровською міською радою шляхом розірвання з 01.10.2010р. та здійснити перерахунок орендної плати в залежності від розміру земельної ділянки, яку фактично займає підприємство. З матеріалів справи вбачається, що зазначені вимоги не були предметом розгляду в справі №5005/1597/2011 в суді першої інстанції, а отже в силу приписів ч. 3 ст. 101 ГПК України не приймаються і не розглядаються в апеляційній інстанції. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що відповідач самостійно розрахував суму орендної плати за землю і здав відповідні документи до податкової інспекції, яка є контролюючим органом по сплаті даних платежів.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення, виходячи із вищезазначеного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Електропівденмонтаж-3” (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2011 року по справі №5005/1597/2011 залишити без зміни.

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М.Бахмат

(постанова виготовлена у повному обсязі 19.04.2011 року)