Постанова № 15011138, 18.04.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2011 року Справа № 5005/520/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Швеця В.В. (доповідач)

суддів: Павловського П.П., Бахмат P.M.

при секретарі: Литвин А.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Кіріченко О.О., довіреність №б/н від 07.02.11, представник;

від відповідача: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним

чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю "Ат Дніпро Каолін" на рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 01.03.11 р. у справі №5005/520/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрПак", м.Запоріжжя

до: Закритого акціонерного товариства "Ат Дніпро Каолін", с.Просяна, Покровський район,

Дніпропетровська область

про стягнення 130 693,78 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрПак" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Закритого акціонерного товариства "АТ Дніпро Каолін" борг - 68 543,12 грн, пеню - 57 576,22 грн., інфляційні втрати - З 627,98 грн., 3% річних - 946,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 02/07 від 16.01.2007 p., щодо своєчасного розрахунку за поставлену продукцію.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011 р. у справі № 5005/520/2011 (суддя Широбокова Л.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "АТ Дніпро Каолін" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрПак" борг - 68 543,12 грн., пеню 6 467,47 грн., 3% річних - 946,46 грн., інфляційні втрати - 3 627,98 грн., витрати по сплаті держмита - 795,85 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу - 143,72 грн.

Приймаючи згадане рішення, господарський суд виходив з того, що в порушення прийнятих на себе зобов'язань, відповідач частково розрахувався за отриманий товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Відповідач не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 58).

Колегія судів вважає, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для можливості розгляду справи за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрПак" (продавець) та Закритим акціонерним товариством "Ат Дніпро Каолін" (покупець) було укладено договір № 02/07.

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупця поліпропіленову пакувальну продукцію, далі іменовану товар, а покупець зобов'язався у строки, в порядку та розмірі, встановлені цим договором, прийняти та оплатити його.

Загальна кількість товару, що поставляється у відповідності з цим договором становить не менше 6000 штук (п.3.1. договору).

Кількість, сума та ціна товару встановлюється у гривнах та узгоджується у специфікаціях, які є додатком до цього договору (п.3.2. договору).

Згідно п.4.1. договору оплата товару здійснюється у вигляді передоплати 50% вартості партії товару, що поставляється та 50 % по факту відвантаження товару.

Пунктом 8.1. договору сторони узгодили, що цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2007 р. У разі, якщо за два місяця до зазначеної дати жодна зі сторін не заявила іншій стороні про припинення дії договору його строк вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Господарським судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу товар на загальну суму 125 538,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000171 від 30.11.2009р. на суму 45745,00 грн та видатковою накладною №РН-0000170 від 30.11.2009р. на суму 79793,60 грн, а Відповідач прийняв товар, що підтверджується підписом повноважного представника Королева Д.О. відповідно до наданій йому довіреності на отримання товару №000386 від 30.11.2009р. в графі отримав та печаткою підприємства на вищезазначеній видатковій накладній.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар. Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2009 p., підписаного сторонами, заборгованість складає 68543,12 грн.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно визначено правову природу спірного договору та віднесено його до договору поставки.

Так, відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму

Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку за спірним договором, щодо здійснення розрахунків за поставлений товар.

Згідно п.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за спірним договором, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за поставлений товар в розмірі - 68543,12 грн.

Пунктом 6.4. договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати, покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 0,5 % вартості товару за кожен день прострочення оплати.

Позивачем була нарахована відповідачу пеня за період з 01.12.2009 р. по 01.06.2010 р. в розмірі 57 576,22 грн.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, у зв'язку з чим господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 6 467,47 грн.

Відповідачем до винесення судом першої інстанції рішення у справі не було подано до суду заяву про застосування судом позовної давності, у зв'язку з чим позовна давність до вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань не застосовується.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період прострочення з 14.12.2009р. по 31.05.2010р - 946,46 грн., інфляційних втрат за грудень 2009р. -квітень 2010р. - 3 627,98 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що суд першої інстанції прийняв рішення про стягнення боргу з підприємства, якого не існує у реєстрації ЄРДПОУ, оскільки, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач 01.10.2008 р. змінив найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін".

Крім того, як вбачається з видаткових накладних № № РН-0000171, РН-0000170 від 30.11.2009 р. товар одержав представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін" Корольов Д.О. на підставі довіреності № 000386 від 30.11.2009 р. (а.с.13-15).

Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2009 р. також був підписаний представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін".

Таким чином, доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до намагань звільнитись від відповідальності за спірним договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне вступну та резолютивну частину рішення господарського суду в частині найменування відповідача змінити.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ат Дніпро Каолін" залишити без задоволення.

Вступну та резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.11 р. у справі №5005/520/2011 в частині найменування відповідача змінити, зазначивши: "Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро Каолін", смт.Просяна, Покровського району, Дніпропетровської області".

В решті рішення залишити без змін.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області внести відповідні зміни до наказу від 15.03.2011 р. у справі № 5005/520/2011.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В.Швець

Судді П.П.Павловський

Р.М.Бахмат