Рішення № 15010031, 13.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/55613.04.11 За позовомКомпанії "Уелш Трейд Лімітед"

до1. Компанії "Баєр Шерінг Фарма АГ"

2. Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України

провизнання патенту недійсним та зобов’язання вчинити певні дії

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Скороход В.С.

від відповідача 1:Сиклітенко В.В.

від відповідача 2:Запорожець Л.Г. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія "Уелш Трейд Лімітед" (надалі –"Уелш") звернулася до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Компанії "Баєр Шерінг Фарма АГ" (надалі –"Баєр") та Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (надалі –"Департамент"), в якій просить визнати патент України № UA 35554 C2 від 16.04.2001р. недійсним повністю та зобов’язати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України внести відомості про визнання недійсним патенту України № UA 35554 C2 від 16.04.2001 р. до державного реєстру патентів України на винаходи та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державну реєстрацію патенту України № UA 35554 C2 від 16.04.2001 р. проведено з порушенням положень законодавства України, а саме: позивач вказує на відсутність новизни та винахідницького рівня, тобто винахід не відповідає умовам патентноздатності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.10.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2010 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 р., призначено у справі №48/556 експертизу об’єктів права інтелектуальної власності, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі зупинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2011 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 13.10.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 р. скасовано, а справу передано на розгляд суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2011 р. розгляд справи призначено на 28.02.2011 р., на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 25.01.2011 р. запропоновано відповідачам надати відзив в якому вказати можливі доводи та заперечення проти позову, надати докази на підтвердження власної позиції, висловити власну позицію щодо необхідності призначення судової експертизи, експертної установи (експерта) та запропонувати питання, які можуть бути поставлені перед експертом (у випадку необхідності), надати докази, які у випадку наявності підстав для призначення експертизи, можуть бути використані експертом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р., задоволено клопотання позивача та продовжено строк розгляду справи на 15 днів, задоволено клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи до 11.04.2011 р., задоволено клопотання позивача про призначення експертизи, призначено у справі експертизу об’єктів права інтелектуальної власності, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

11.04.2011 р. до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок №2413/11-12 судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності по господарській справі №48/556 від 08.04.2011 р.

11.04.2011 р. через канцелярію суду представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на відповідність винаходу за спірним патентом критеріям патентоздатності: "винахідницький рівень" та "новизна", а тому відповідач правомірно реалізує свої права щодо належного йому патенту, а позивачем не наведено доказів того, що його права порушено.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання з'явився, проти позову заперечує, вказує на необхідність надання часу для ознайомлення з матеріалами висновку.

В судове засідання представник відповідача 2 з'явився, подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити, вказує на те, що винахід на який видано спірний патент відповідає вимогам патентоздатності відповідно до Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", а тому ним правомірно було видано такий патент. Також, заявив клопотання про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Судом задоволені клопотання представників відповідачів та у зв’язку із необхідністю надання часу для ознайомлення з матеріалами справи оголошено перерву до 13.04.2011 р.

Після ознайомлення з матеріалами висновку експертизи представником відповідача 1 надано подано клопотання про призначення повторної судової експертизи.

Представник відповідача 2 подане клопотання підтримує, просить його задовольнити та призначити повторну експертизу.

Розглянувши подане клопотання про призначення повторної судової експертизи та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Подане клопотання мотивоване непогодженням із наданим Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України висновком №2413/11-12 судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності, проведеної на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р. у зв’язку з тим, що: 1) Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України було залучено до проведення експертизи осіб (Остапова М.В. та Зайцева В.М.), які не внесені в реєстр атестованих судових експертів Міністерства юстиції України, а відтак не є експертами та не мали права проводити експертизу; 2) постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2011 р. у справі №48/556 було скасовано ухвалу господарського суду міста Києві від 13.10.2010 р. про призначення у справі судової експертизи, за наслідками проведення якої Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України було надано висновок №9843/10-12, що унеможливлює проведення судової експертизи тими ж самими експертами; 3) експертами не було досліджено всіх необхідних питань для встановлення патентоздатності винаходу за спірним патентом.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Згідно із п. 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998 р. №02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Відповідачем 1 не доведено, а судом не встановлено того, що висновок №2413/11-12 від 08.04.2011 р. є необґрунтованим чи суперечить іншим зібраним у справі доказам, а будь-які сумніви щодо його правильності у суду відсутні.

Викладені в клопотанні доводи відповідача 1 судом відхиляються з огляду на наступне.

По-перше, залучені до проведення експертизи: Зайцев В.М. є завідувачем кафедри хімічного факультету Київського Національного університету ім. Т.Шевченка, членом-кореспондентом Національної академії наук України, доктором хімічних наук, професором, лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, головою Наукової ради з проблеми "Аналітична хімія" НАН України; Остапов М.В. –має вищу хімічну освіту та стаж роботи, пов’язаної з хімічними дослідженнями з 1998 року. Тобто, є кваліфікованими спеціалістами в галузі хімії.

Крім того, у випадку не погодження з залученими до призначеної експертизи фахівцями сторони не були позбавлені права заявити відвід таким особам в порядку, визначеному ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, чого зроблено не було.

До того ж, проведення експертизи згідно ст. 41 Господарського процесуального кодексу України доручено державній спеціалізованій установі.

Отже, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України правомірно було залучено на підставі цивільно-правових угод до проведення експертизи осіб, які мають необхідні знання в галузі хімії, а підстави вважати, що такі особи заінтересовані в результаті розгляду справи чи є некомпетентним у суду відсутні.

По-друге, за змістом ч. 4 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України та п.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998 р. № 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" доручення проведення експертизи іншим експертам можливе лише у випадку призначення повторної експертизи.

В даному випадку підстави вважати, що судом було призначено повторну експертизу відсутні, оскільки така експертиза була призначена у зв’язку із скасуванням постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2011 р. ухвали господарського суду міста Києві від 13.10.2010 р. про призначення експертизи.

Таким чином, правові підстави для доручення проведення призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р. експертизи іншим експертам відсутні, а сторони не були позбавлені права заявити у встановленому порядку відвід експертам, якщо мали сумніви щодо неупередженості експертів.

По-третє, ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2011 р. було запропоновано відповідачам висловити власну позицію щодо необхідності призначення судової експертизи, експертної установи (експерта) та запропонувати питання, які можуть бути поставлені перед експертом (у випадку необхідності),надати докази, які у випадку наявності підстав для призначення експертизи, можуть бути використані експертом.

Відповідачами витребуваних документів та пояснень надано не було, а їх представники пояснили, що вони цього не зробили, оскільки думали, що справу буде скеровано до Вищого господарського суду України для розгляду заяви про роз’яснення постанови.

Суд відзначає, що ухвала від 04.02.2011 р. була отримана представниками відповідачів 08.02.2011 р. –09.02.2011 р., вони мали достатньо часу для підготовки до судового засідання, що в частині відповідача 1 підтверджується поданою заявою про колегіальний розгляд справи та копіями скарг на дії судді.

Відтак, згідно ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачі, яким суд першої інстанції на виконання в т.ч. вказівок, які містяться в постанові Вищого господарського суду України від 25.01.2011 р., запропонував надати докази та пояснення, поставити питання та пропозиції щодо експертної установи, не скористалися своїми правами, за відсутності відповідних поважних причин.

З огляду на викладене, відповідачем 1 не доведено наявності обставин з якими приписи чинного законодавства України пов'язують можливість призначення у справі повторної експертизи, незгода однієї із сторін з висновком експерта не є підставою для призначення повторної експертизи, а відтак у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача1 та призначення у справі повторної експертизи.

В задоволенні усного клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи судом відмовлено з огляду на закінчення визначеного ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строку розгляду справи.

До того ж, суд відзначає, що у попередні судові засідання відповідач 2 своїх повноважних представників не направляв, вимог ухвал суду не виконував, а з'явлення його представника у останнє судове засідання та подання клопотання про відкладення розгляду справи свідчить про зловживання відповідачем 2 своїми правами та спрямоване на затягування строків розгляду справи.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні 13.10.2010 р. складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, а в подальшому фіксація судового процесу здійснювалася за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.1993 р. Баєр через представника в справах інтелектуальної власності ПахаренкоА.П. звернувся до Державного комітету України з питань інтелектуальної власності (після правонаступництва –Департамент) з заявкою № 93002762 на одержання патенту на винахід –похідні хінолон-1 нафтиридонкарбонової кислоти у вигляді суміші ізомерів або окремих ізомерів, фармацевтична композиція, що має антибактеріальну активність, та проміжні сполуки (надалі –"Винахід"), пріоритет на який було встановлено за датою подання попередньої заявки в іноземній державі №Р 4200414.4 від 10.01.1992 р.

За результатами кваліфікаційної експертизи відділом № 12.6 Департаменту встановлено, що заявлений винахід відповідає умовам патентоздатності, у зв’язку з чим Департаментом 26.12.2000 р. прийнято рішення про видачу патенту на Винахід.

На підставі вказаного рішення, враховуючи сплату Баєром збору за видачу патенту, що підтверджується платіжним дорученням №759 від 02.03.2001 р., 16.04.2001 р. Департаментом було опубліковано у офіційному бюлетені відомості про видачу патенту України № UA 35554 C2 на Винахід та опис до нього, здійснено його державну реєстрацію та видано заявнику Патент.

23.05.2008 р. позивачем здійснено державну реєстрацію права власності на лікарський засіб "Моксифлоксацин", що підтверджується реєстраційним посвідченням №UA/8235/01/01 від 06.06.2008 р.

Спір у справі виник у зв’язку із наявністю підстав для визнання Патенту недійсним у зв’язку з тим, що винахід за таким патентом, на моменту подання заявки, не відповідав необхідним умовам патентоздатності, а саме –не є новим та не має винахідницького рівня.

Відповідно до абз. 7 п. 3 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" встановлено, що заявки на видачу патентів України на винаходи, діловодство за якими не завершено на 1 липня 1994 року, розглядаються у порядку, встановленому цим Законом. При цьому відповідність винаходів умовам патентоспроможності визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Суд відзначає, що станом на 16.04.1993 р. (дата подання заявки на Винахід за спірним патентом) на території України, зокрема, діяли Положення про відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 21.08.1973 р. № 584 (надалі –Положення) та Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затверджене Указом Президента України від 18 вересня 1992 р. № 479/92 (надалі –"Тимчасове положення").

Згідно із п. 23 Положення "автор изобретения может по своему выбору требовать: либо признания за ним только авторства и предоставления ему прав и льгот, предусмотренных действующим законодательством, с передачей государству исключительного права на изобретение, либо признания за ним авторства и предоставления ему исключительного права на изобретение. В первом случае на изобретение выдается авторское свидетельство, во втором случае –патент".

Відповідно до п. 13 Тимчасового положення право на винахід засвідчується патентом. Патент на винахід засвідчує авторство на винахід, пріоритет винаходу та виключне право на використання винаходу в Україні. Патент на винахід діє від дати реєстрації винаходу в Державному реєстрі винаходів України, але не більше 20 років від дати надходження заявки до Держпатенту України. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу. Опис, креслення або інші ілюстрації служать тільки для тлумачення формули винаходу. Дія патенту, виданого на спосіб одержання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо одержаний цим способом. При цьому новий продукт вважається одержаним запатентованим способом при відсутності доказів протилежного.

Пунктом 30 Положення встановлено, що "патент удостоверяет: признание предложения изобретением, приоритет изобретения, авторство на изобретение и исключительное право патентообладателя на изобретение. Патент выдается на имя автора изобретения или его правопреемника с указанием в патенте фамилии, имени и отчества автора. Патент на совместное изобретение в случае, предусмотренном абзацем вторым пункта 24 настоящего Положения, выдается на имя советской и иностранной сотрудничающих организаций с указанием в патенте фамилии, имени и отчества каждого из соавторов. Право получить патент на изобретение, а также исключительное право на изобретение, основанное на патенте, могут быть переданы другим лицам в установленном законом порядке".

Відповідно до п. 31 Положення "патент выдается на срок 15 лет, считая со дня подачи заявки в Государственный комитет Совета Министров СССР по делам изобретений и открытий".

Згідно із п. 39 Положення "заявка на выдачу авторского свидетельства или патента на изобретение подается в Государственный комитет Совета Министров СССР по делам изобретений и открытий, кроме случаев, предусмотренных пунктами 22 и 79 настоящего Положения. Предусмотренные Договором о патентной кооперации международные заявки на изобретения подаются гражданами и юридическими лицами СССР, а также проживающими в СССР иностранными гражданами в Государственный комитет СССР по делам изобретений и открытий, который является получающим ведомством в отношении указанных заявок".

Із змісту п 52 Положення вбачається, що "лицо, желающее воспользоваться на основании международного договора или соглашения, в котором участвует СССР, приоритетом ранее поданной заявки, обязано при подаче заявки в Государственный комитет Совета Министров СССР по делам изобретений и открытий представить об этом заявление с указанием страны, где изобретение было впервые заявлено и даты подачи заявки в этой стране. Комитет определяет, какие документы должны быть представлены заявителем для установления даты приоритета изобретения, и сроки их представления, если международным договором или соглашением не предусмотрено иное".

Відповідно до п. 57 Положення "по результатам рассмотрения заявки государственная научно-техническая экспертиза изобретений принимает решение о выдаче авторского свидетельства или патента либо об отказе в его выдаче. В решении о выдаче авторского свидетельства или патента должна быть приведена формула изобретения и указана дата приоритета изобретения, а в решении об отказе - мотивы отказа. Формула изобретения в решении о выдаче авторского свидетельства устанавливается органом, осуществляющим государственную научно-техническую экспертизу изобретений. В решении о выдаче патента приводится формула изобретения, содержащаяся в заявке. При несогласии с этой формулой орган, осуществляющий государственную научно-техническую экспертизу изобретений, предлагает заявителю внести изменения в формулу изобретения. Если заявитель отказывается принять это предложение, экспертиза вправе вынести решение об отказе в выдаче патента".

Пунктом 61 Положення встановлено, що "на основании принятого решения о выдаче авторского свидетельства или патента Государственный комитет Совета Министров СССР по делам изобретений и открытий вносит изобретение в Государственный реестр изобретений СССР, производит публикацию об изобретении в официальном бюллетене Комитета, издает описание изобретения с приведением в нем формулы изобретения и выдает авторское свидетельство или патент".

Матеріалами справи підтверджується видача Департаментом Патенту на Винахід, власником якого на момент звернення позивача з позовом до суду є Баєр.

Відповідно до п. 21 Положення "изобретением признается новое и обладающее существенными отличиями техническое решение задачи в любой области народного хозяйства, социально-культурного строительства или обороны страны, дающее положительный эффект. Решение признается новым, если до даты приоритета заявки сущность этого или тождественного решения не была раскрыта в СССР или за границей для неопределенного круга лиц настолько, что стало возможным его осуществление. Решение признается обладающим существенными отличиями, если по сравнению с решениями, известными в науке и технике на дату приоритета заявки, оно характеризуется новой совокупностью признаков. Объектом изобретения могут являться: новое устройство, способ, вещество, а также применение известных ранее устройств, способов, веществ по новому назначению. Изобретениями признаются также новые штаммы микроорганизмов. Не признаются, в частности, изобретениями: методы и системы организации и управления хозяйством (планирование, финансирование, снабжение, учет и т. п.); условные обозначения (например, дорожные знаки, маршруты и т. п.), расписания, правила, (например, правила игры, правила уличного движения и т. п.; проекты и схемы планировки сооружений, зданий и территории (населенных пунктов, сельскохозяйственных угодий, парков и т. п.); методы системы воспитания, преподавания, обучения, грамматические системы языка и т. п.); предложения, касающиеся лишь внешнего вида (формы, фасона) изделий, охраняемые в соответствии с законодательством о промышленных образцах. Не признаются изобретениями решения, противоречащие общественным интересам, принципам гуманности и социалистической морали, а также явно бесполезные".

Пунктом 6 Тимчасового положення встановлено, що винаходу надається правова охорона, якщо він новий, має винахідницький рівень і промислово придатний. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Винахід має винахідницький рівень, якщо він для спеціаліста явно не випливає з рівня техніки. Рівень техніки визначається за всіма джерелами інформації, загальнодоступними в Україні та в іноземних державах до дати пріоритету винаходу.Винахід визнається промислово придатним, якщо він може бути використаний у промисловості, сільському господарстві, охороні здоров'я та інших галузях народного господарства. Об'єктами винаходу можуть бути пристрій, спосіб, речовина, штам мікроорганізму, культура клітини рослин і тварин, а також застосування відомого раніше пристрою, способу, речовини, штаму за новим призначенням.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем оспорюється дійсність Патенту у зв’язку із невідповідністю Винаходу критеріям правової охорони, передбаченим п. 21 Положення. На думку позивача спірним патентом надається охорона винаходу який не відповідає умовам патентоспроможності –відсутні новизна та винахідницький рівень. При цьому, позивач вказує, що неправомірними діями відповідачів порушуються його права щодо використання прав власника державної реєстрації лікарського засобу "Моксифлоксацин" (розчин для інфузій, по 250мл., номер реєстраційного посвідчення UA /8235/01/01 ) у зв’язку із існуванням спірного патенту, виданого відповідачу з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 6.1 рекомендації Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов’язаних із захистом права інтелектуальної власності" від 29.03.2005 р. №04-5/76 у вирішенні спорів про захист права інтелектуальної власності на винахід чи корисну модель господарським судом залежно від обставин справи та суті спору лише за допомогою експертного дослідження можуть бути встановлені фактичні дані про:

наявність новизни винаходу чи корисної моделі на дату подання заявки на видачу патенту або якщо заявлено пріоритет, на дату пріоритету (в порівнянні з протиставленим винаходом (корисною моделлю) або відомим технічним рішенням);

наявність у винаходу винахідницького рівня, тобто чи не випливає він явно з рівня техніки (не є для фахівця очевидним);

наявність у формулі запатентованого винаходу (корисної моделі) усіх ознак, які були у поданій заявці.

Отже, для вирішення даного спору по суті необхідно встановити, чи відповідає Винахід за Патентом умовам патентноздатності, а саме - чи має новизну та винахідницький рівень.

Оскільки вирішення даного питання потребує спеціальних знань, то судом керуючись п.6.1 рекомендації Вищого господарського суду України від 29.03.2005 р. №04-5/76 на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 28.02.2011 р. призначено у справі №48/556 експертизу об’єктів права інтелектуальної власності, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експертів поставлені питання: "чи є винахід за патентом України № UA 35554 C2 від 16.04.2001 р. на винахід новим на дату заявленого пріоритету?"; "чи має винахід за патентом України № UA 35554 C2 від 16.04.2001 р. на винахід винахідницький рівень?".

11.04.2011 р. до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок №2413/11-12 судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності по господарській справі №48/556 від 08.04.2011 р. (надалі –"Висновок").

Відповідно до Висновку Винахід за Патентом на дату заявленого пріоритету є новим, однак не відповідає такій умові патентоздатності, як винахідницький рівень.

Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із матеріалів Висновку вбачається, що він містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтований, чіткі висновки з поставлених перед експертами питань, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність Висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи сторонами не наведено, судом не встановлено, відтак суд приходить до висновку, що наданий Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України Висновок є належним та допустимим в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказом у справі.

Посилання відповідача 1 та відповідача 2 на наявність висновку кваліфікаційної експертизи заявки №93002762 та висновку спеціаліста (Тиртичної Г.) від 08.04.2011 р., якими встановлено відповідність Винаходу умовами патентоздатності, судом відхиляються, оскільки такі висновки не є висновком судової експертизи об’єктів права інтелектуальної власності, на обов'язковість проведення якої, для правильного вирішення спору, вказують в т.ч. відповідачі 1, 2 у своїх відзивах. Крім того, суд відзначає, що наданий відповідачем 1 висновок зроблений на його замовлення та безпосередньо ним оплачений, а висновок кваліфікаційної експертизи заявки №93002762 був підставою для прийняття рішення про видачу спірного патенту (фактично є предметом спору).

Відповідно до п. 146 Положення "патент на изобретение может быть оспорен и признан недействительным полностью или частично ввиду: 1) нарушения требований, установленных настоящим Положением для признания предложения изобретением, - в течение 3 лет со дня публикации об изобретении, а если публикация не производилась, со дня внесения изобретения в Государственный реестр изобретений СССР. Этот срок может быть в исключительных случаях продлен Председателем Государственного комитета СССР по делам изобретений и открытий или его заместителем; 2) неправильного указания в патенте автора (соавторов) изобретения в любое время со дня выдачи патента; 3) выдачи патента на изобретение, на которое может быть выдано только авторское свидетельство, - в течение всего срока действия патента; 4) отсутствия у патентообладателя права на получение патента - в течение всего срока действия патента.".

Згідно із п. 37 Тимчасового положення патент на винахід чи промисловий зразок протягом усього строку його дії може бути визнано недійсним або частково у випадках: невідповідності винаходу чи промислового зразка, що охороняється, умовам патентоспроможності, визначеним цим Положенням; наявності у формулі винаходу або в сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, які були відсутні в первинних матеріалах заявки; неправильного зазначення у патенті автора (співавторів) винаходу чи промислового зразка або власника патенту.

Матеріали справи підтверджується, що Винахід за Патентом не відповідає такій умові патентоспроможності (патентоздатності), як винахідницький рівень. Тобто, з огляду на приписи п. 21 Положення, п. 6 Тимчасового положення не підлягає правовій охороні, а відтак враховуючи приписи п. 146 Положення та п. 37 Тимчасового положення виданий на його захист Патент підлягає визнанню недійсним.

Аналогічні положення щодо підстав визнання патентів України недійсними та умов правової охорони винаходів викладені в Законі України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" в редакції чинній на момент винесення рішення у справі.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про визнання Патенту недійсним повністю є обґрунтованими та правомірними, а тому задовольняють судом.

Вимога позивача про зобов’язання відповідача 2 внести відомості про визнання недійсним Патенту до державного реєстру патентів України на винаходи та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" є похідною від вимоги про визнання недійсним Патенту, а оскільки судом встановлено недійсність Патенту, то на підставі ч. 3 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", в редакції чинній на момент винесення рішення, такі вимоги підлягають задоволенню повністю.

Твердження відповідача 1 про відсутність порушеного права позивача спростовується матеріалами справи, а також існуванням спору у справі №39/361 за яким Баєром, як власником Патенту, заявлені вимоги про зобов’язання Уелш припинити дії, спрямовані на використання в т.ч. Винаходу, пов’язані з використанням лікарських засобів "Моксифлоксацин", власником якого є позивач.

Посилання відповідачів на наявність рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2011 р. у справі 7/269 зі спору про той же предмет із тих же підстав, що розглядаються в даній справі, судом відхиляються з огляду на відмінність суб’єктного складу учасників, що виключає можливість застосування приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, зазначене рішення суду не набрало законної сили.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів. Підстави для розподілу витрат з оплати судової експертизи відсутні, оскільки позивачем не доведено понесення таких витрат (не надано належних доказів оплати експертизи, призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Компанії "Уелш Трейд Лімітед" задовольнити повністю.

2. Визнати патент України № UA 35554 С2 від 16.04.2001 р. недійсним повністю.

3.Зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності (03680, м. Київ, вул.Урицького, 45; ідентифікаційний код 21716978) внести відомості про визнання недійсним патенту України № UA 35554 С2 від 16.04.2001 р. до державного реєстру патентів України на винаходи та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність". Видати наказ.

4.Стягнути з Компанії "Баєр Шерінг Фарма АГ" (Bayer Schering Pharma AG) (13353 Berlin, Germany) на користь Компанії "Уелш Трейд Лімітед" (Welsh Trade Limited) (Suites1-3, 16 floor, Kinwick Center, 32 Hollywood Road, Central, Hong Kong) державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Державного департаменту інтелектуальної власності (03680, м. Київ, вул. Урицького, 45; ідентифікаційний код 21716978) на користь Компанії "Уелш Трейд Лімітед" (Welsh Trade Limited) (Suites1-3, 16 floor, Kinwick Center, 32 Hollywood Road, Central, Hong Kong) державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –18.04.2011 р.