Рішення № 15010025, 13.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/55713.04.11 За позовомКомпанії "ОллМед Інтернешнл Інк"

до1. ОСІ Фармасьютікалз, Інк

2. Пфайзер Продактс, Інк

3. Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України

провизнання патенту недійсним та зобовязання вчинити певні дії

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Скороход В.С.

від відповідача 1:Сиклітенко В.В.

від відповідача 2:не з'явився

від відповідача 3:Запорожець Л.Г. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія "ОллМед Інтернешнл Інк" (надалі "Компанія") звернулася до господарського суду міста Києва із позовною заявою до компанії "ОСІ Фармасьютікалз, Інк" (надалі "ОСІ"), компанії "Пфайзер Продактс, Інк" (надалі "Пфайзер") та Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (надалі "Департамент") в якій просить визнати недійсним повністю патент України № UA 44254 C2 від 15.02.2002р. та зобовязати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести відомості про визнання патенту № UA 44254 C2 від 15.02.2002 р. недійсним до державного реєстру патентів України на винаходи та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державна реєстрація патенту України UA 44254 C2 від 15.02.2002 р. проведена з порушенням положень законодавства України, а саме: позивач вказує на відсутність винахідницького рівня, тобто винахід не відповідає умовам патентноздатності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.10.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2010 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 р., призначено у справі №48/557 експертизу обєктів права інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, провадження у справі зупинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2011 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 13.10.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 р. скасовано, а справу передано на розгляд суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2011 р. розгляд справи призначено на 28.02.2011 р., на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 25.01.2011 р. запропоновано відповідачам надати відзив в якому вказати можливі доводи та заперечення проти позову, надати докази на підтвердження власної позиції, висловити власну позицію щодо необхідності призначення судової експертизи, експертної установи (експерта) та запропонувати питання, які можуть бути поставлені перед експертом (у випадку необхідності), надати докази, які у випадку наявності підстав для призначення експертизи, можуть бути використані експертом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р., задоволено клопотання позивача та продовжено строк розгляду справи на 15 днів, задоволено клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи до 11.04.2011 р., задоволено клопотання позивача про призначення експертизи, призначено у справі експертизу обєктів права інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.

08.04.2011 р. до канцелярії суду від Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України надійшов висновок №12/11 комплексної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності по господарській справі №48/557 від 08.04.2011 р.

11.04.2011 р. через канцелярію суду представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на відповідність винаходу за спірним патентом критерію патентоздатності "винахідницький рівень", а тому відповідачі правомірно реалізують свої права щодо належного їм патенту, а позивачем не наведено доказів того, що його права порушено. Також, подав клопотання про призначення повторної судової експертизи.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання з'явився, проти позову заперечує, подане клопотання підтримує, просить його задовольнити та призначити у справі повторну експертизу, а також вказує на необхідність надання часу для ознайомлення з матеріалами висновку.

В судове засідання представник відповідача 3 з'явився, подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити, вказує на те, що винахід на який видано спірний патент відповідає вимогам патентоздатності відповідно до Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", а тому ним правомірно було видано такий патент. Клопотання відповідача 1 про призначення повторної експертизи підтримує. Також, заявив клопотання про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідач 2, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання свого повноважного представника не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив. Суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника вказаної особи з огляду на таке.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та Закону України від 19.10.2000 р. № 2052-III Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 р. (надалі Конвенція) є частиною національного законодавства України та підлягає застосуванню.

Пфайзер є резидентом Сполучених Штатів Америки, яка є учасником Конвенції.

Статтею 10 Конвенції визначено, що якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує:

a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном,

b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави,

c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

Тобто, Конвенція передбачає право запитуваної сторони встановити обмеження при способах вручення документів згідно Конвенції на своїй території.

В даному випадку запитуваною стороною є США, яка на відміну від України, яка п. 5 Закону України від 19.10.2000 р. № 2052-III приєдналася до Конвенції із застереження в т.ч. щодо не використовування на своїй території способів передачі судових документів, передбачених статтею 10 Конвенції, приєднуючись до Конвенції, не робила застережень щодо незастосування на своїй території визначеного п. А) ст. 10 Конвенції способу вручення (http://www.hcch.net/index_en.php?act=conventions.status&cid=17).

Отже, у випадку, якщо документ підлягає врученню в США, то Конвенція передбачає можливість надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

Ухвала господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р. та її переклад на англійську мову були направлені на адресу Пфайзер 04.03.2011 р. та вручені 21.03.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення. Аналогічним чином відповідачем 2 отримані всі інші ухвали суду (а.с. 66, 93 т.1, а.с. 61 т.3).

Таким чином, Пфайзер було завчасно повідомлено про час та місце розгляду справи, в порядку передбаченому Конвенцією.

Відтак, за змістом ст. 15 Конвенції з урахуванням застережень згідно Закону України від 19.10.2000 р. № 2052-III справа може бути розглянута незважаючи на відсутність відповідача.

Судом задоволені клопотання представників відповідачів 1, 3 та у звязку із необхідністю надання часу для ознайомлення з матеріалами справи оголошено перерву до 13.04.2011 р.

Після ознайомлення з матеріалами висновку експертизи представником відповідача 1 надано додаткові пояснення до клопотання про призначення повторної судової експертизи.

Розглянувши подане клопотання про призначення повторної судової експертизи та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Подане клопотання з урахуванням додаткових пояснень мотивоване непогодженням із наданим Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України висновком №12/11 комплексної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, проведеної на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р. у звязку з тим, що: 1) судом одноособово було залучено до проведення експертизи фахівця в галузі хімії ОСОБА_1, що є порушенням прав учасників судового процесу; 2) постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2011 р. у справі №48/557 було скасовано ухвалу господарського суду міста Києві від 13.10.2010 р. про призначення у справі судової експертизи, за наслідками проведення якої Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України було надано висновок №71/10, що унеможливлює проведення судової експертизи тими ж самими експертами; 3) експертами не було досліджено всіх необхідних питань для встановлення патентоздатності винаходу за спірним патентом.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Згідно із п. 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998 р. №02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Відповідачем 1 не доведено, а судом не встановлено того, що висновок №12/11 від 08.04.2011 р. є необґрунтованим чи суперечить іншим зібраним у справі доказам, а будь-які сумніви щодо його правильності у суду відсутні.

Викладені в клопотанні та додаткових пояснення до нього доводи відповідача 1 судом відхиляються з огляду на наступне.

По-перше, чинним процесуальним законодавством України не передбачено обовязку суду при залученні до проведення призначеної експертизи фахівця іншої галузі виносити таке питання на погодження сторін.

Крім того, у випадку не погодження з залученим до призначеної експертизи фахівцем (ОСОБА_1) сторони не були позбавлені права заявити відвід такій особі в порядку, визначеному ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, чого зроблено не було.

До того ж, проведення експертизи згідно ст. 41 Господарського процесуального кодексу України доручено державній спеціалізованій установі.

Отже, Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України правомірно було залучено до проведення призначеної експертизи фахівця іншої галузі ОСОБА_1, а підстави вважати, що така особа заінтересована в результаті розгляду справи чи є некомпетентною у суду відсутні.

По-друге, за змістом ч. 4 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України та п.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998 р. № 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" доручення проведення експертизи іншим експертам можливе лише у випадку призначення повторної експертизи.

В даному випадку підстави вважати, що судом було призначено повторну експертизу відсутні, оскільки така експертиза була призначена у звязку із скасуванням постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2011 р. ухвали господарського суду міста Києві від 13.10.2010 р. про призначення експертизи.

Таким чином, правові підстави для доручення проведення призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р. експертизи іншим експертам відсутні, а сторони не були позбавлені права заявити у встановленому порядку відвід експертам, якщо мали сумніви щодо неупередженості експертів.

По-третє, ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2011 р. було запропоновано відповідачам висловити власну позицію щодо необхідності призначення судової експертизи, експертної установи (експерта) та запропонувати питання, які можуть бути поставлені перед експертом (у випадку необхідності),надати докази, які у випадку наявності підстав для призначення експертизи, можуть бути використані експертом.

Відповідачами витребуваних документів та пояснень надано не було, а представники відповідачів 1 та 3 пояснили, що вони цього не зробили, оскільки думали, що справу буде скеровано до Вищого господарського суду України для розгляду заяви про розяснення постанови.

Суд відзначає, що ухвала від 04.02.2011 р. була отримана представниками відповідачів 08.02.2011 р. 09.02.2011 р., вони мали достатньо часу для підготовки до судового засідання, що в частині відповідача 1 підтверджується поданою заявою про колегіальний розгляд справи та копіями скарг на дії судді.

Відтак, згідно ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачі, яким суд першої інстанції на виконання в т.ч. вказівок, які містяться в постанові Вищого господарського суду України від 25.01.2011 р., запропонував надати докази та пояснення, поставити питання та пропозиції щодо експертної установи, не скористалися своїми правами, за відсутності відповідних поважних причин.

З огляду на викладене, відповідачем 1 не доведено наявності обставин з якими приписи чинного законодавства України пов'язують можливість призначення у справі повторної експертизи, незгода однієї із сторін з висновком експерта не є підставою для призначення повторної експертизи, а відтак у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача1 та призначення у справі повторної експертизи.

В задоволенні усного клопотання представника відповідача 3 про відкладення розгляду справи судом відмовлено з огляду на закінчення визначеного ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строку розгляду справи.

До того ж, суд відзначає, що у попередні судові засідання відповідач 3 своїх повноважних представників не направляв, вимог ухвал суду не виконував, а з'явлення його представника у останнє судове засідання та подання клопотання про відкладення розгляду справи свідчить про зловживання відповідачем 3 своїми правами та спрямоване на затягування строків розгляду справи.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, а в подальшому фіксація судового процесу здійснювалася за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.1995 р. Пфайзер через представника в справах інтелектуальної власності ПахаренкоА.П. звернувся до Державного комітету України з питань інтелектуальної власності (після правонаступництва Департамент) з заявкою № 96031214 на одержання патенту на винахід похідні 4-(заміщеного феніламіно) хіноліну, спосіб їх одержання, спосіб лікування і фармацевтична композиція (надалі "Винахід"), пріоритет на який було встановлено за датою подання попередньої заявки в іноземній державі №08/413,300 від 30.03.1995 р.

За результатами кваліфікаційної експертизи відділом № 9.4 Департаменту встановлено, що заявлений винахід відповідає умовам патентоздатності, у звязку з чим Департаментом 17.10.2001 р. прийнято рішення про видачу патенту на винахід.

На підставі вказаного рішення, враховуючи сплату Пфайзером збору за видачу патенту, що підтверджується платіжним дорученням №3215 від 25.12.2001 р., 15.02.2002 р. Департаментом було опубліковано у офіційному бюлетені відомості про видачу патент України № UA 44254 C2 на Винахід та опис до нього, здійснено його державну реєстрацію та видано заявнику Патент.

09.04.2008 р. позивачем здійснено державну реєстрацію права власності на лікарський засіб "Ерлонат-Здоров'я", що підтверджується реєстраційним посвідченням №UA/9569/01/01 від 09.04.2008 р.

Спір у справі виник у звязку із наявністю підстав для визнання Патенту недійсним у звязку з тим, що винахід за таким патентом, на моменту подання заявки, не відповідав необхідним умовам патентоздатності, а саме не має винахідницького рівня.

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", в редакції чинній на момент подачі заявки про видачу спірного патенту, (надалі "Закон") встановлено, що особа, яка бажає одержати патент і має на це право, подає до Відомства заявку. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий же винахід (корисну модель) протягом 12 місяців від дати подання попередньої заявки до Відомства чи до відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 19 Закону на підставі рішення про видачу патенту на винахід (корисну модель) та за наявності документа про сплату збору за видачу патенту Відомство публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про видачу патенту. Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу патенту документ про сплату збору за видачу патенту до Відомства не надійшов, публікація не провадиться, а заявка вважається відкликаною. Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту Відомство публікує опис до патенту на винахід (корисну модель), що містить формулу та опис винаходу (корисної моделі), а також креслення, на які є посилання в описі винаходу (корисної моделі).

Матеріалами справи підтверджується видача Департаментом Патенту на Винахід, власниками якого на момент звернення позивача з позовом до суду є ОСІ та Пфайзер.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону встановлено, що правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності.

Згідно із ст. 6 Закону винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу можуть враховуватися лише окремо. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Відомства або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу патенту України та міжнародної заявки, в якій зазначена Україна, в тій редакції, в якій її було подано спочатку, за умови, що ця заявка або виданий за нею патент згодом будуть опубліковані у встановленому порядку і що дата подання такої заявки або, якщо заявлено пріоритет, дата її пріоритету передує відповідній даті, зазначеній у пункті 3 цієї статті. На визнання винаходу патентоспроможним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Відомства або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цього пункту. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не випливає з рівня техніки. При оцінці винахідницького рівня зміст заявок, зазначених у пункті 4 цієї статті, до уваги не береться. Винахід визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем оспорюється дійсність Патенту у звязку із невідповідністю такого винаходу критеріям правової охорони, передбаченим ст. 6 Закону. На думку позивача спірним патентом надається охорона винаходу який не відповідає умовам патентноздатності відсутній винахідницький рівень. При цьому, позивач вказує, що неправомірними діями відповідачів порушуються його права щодо використання прав власника державної реєстрації лікарського засобу "Ерлонат-Здоров'я" (реєстраційне посвідчення №UA/9569/01/01 від 09.04.2008 р.) у звязку із існуванням спірного патенту, виданого відповідачам з порушенням вимог закону.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 6.1 рекомендації Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, повязаних із захистом права інтелектуальної власності" від 29.03.2005 р. №04-5/76 у вирішенні спорів про захист права інтелектуальної власності на винахід чи корисну модель господарським судом залежно від обставин справи та суті спору лише за допомогою експертного дослідження можуть бути встановлені фактичні дані про:

наявність новизни винаходу чи корисної моделі на дату подання заявки на видачу патенту або якщо заявлено пріоритет, на дату пріоритету (в порівнянні з протиставленим винаходом (корисною моделлю) або відомим технічним рішенням);

наявність у винаходу винахідницького рівня, тобто чи не випливає він явно з рівня техніки (не є для фахівця очевидним);

наявність у формулі запатентованого винаходу (корисної моделі) усіх ознак, які були у поданій заявці.

Отже, для вирішення даного спору по суті необхідно встановити, чи відповідає Винахід за Патентом умовам патентноздатності, а саме - чи має винахідницький рівень.

Оскільки вирішення даного питання потребує спеціальних знань, то судом керуючись п.6.1 рекомендації Вищого господарського суду України від 29.03.2005 р. №04-5/76 на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 28.02.2011 р. призначено у справі №48/557 експертизу обєктів права інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, на вирішення експертів поставлено питання: "чи має винахід за патентом України № UA 44254 С2 від 15.02.2002 р. на винахід винахідницький рівень?".

08.04.2011 р. до канцелярії суду від Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України надійшов висновок №12/11 комплексної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності по господарській справі №48/557 від 08.04.2011 р. (надалі "Висновок").

Відповідно до Висновку Винахід за Патентом не відповідає такій умові патентоздатності, як винахідницький рівень.

Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із матеріалів Висновку вбачається, що він містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтований, чіткий висновок з поставленого перед експертами питання, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність Висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи сторонами не наведено, судом не встановлено, відтак суд приходить до висновку, що наданий Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України Висновок є належним та допустимим в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказом у справі.

Посилання відповідача 1 та відповідача 3 на наявність висновку кваліфікаційної експертизи заявки №96031214 та висновку спеціаліста (патентної повіреної Кукшиної Т.А.) від 08.04.2011 р., якими встановлено відповідність Винаходу умовами патентоздатності, судом відхиляються, оскільки такі висновки не є висновком судової експертизи обєктів права інтелектуальної власності, на обов'язковість проведення якої, для правильного вирішення спору, вказують в т.ч. відповідачі 1, 3 у своєму відзиві. Крім того, суд відзначає, що наданий відповідачем 1 висновок зроблений на його замовлення та безпосередньо ним оплачений, а висновок кваліфікаційної експертизи заявки №96031214 був підставою для прийняття рішення про видачу спірного патенту (фактично є предметом спору).

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону патент може бути визнано недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом.

Матеріали справи підтверджується, що Винахід за Патентом не відповідає такій умові патентоспроможності (патентоздатності), як винахідницький рівень. Тобто, з огляду на приписи ст.ст. 5, 6 Закону не підлягає правовій охороні, а відтак враховуючи положення ч. 1 ст. 28 Закону виданий на його захист Патент підлягає визнанню недійсним.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про визнання Патенту недійсним повністю є обґрунтованими та правомірними, а тому задовольняють судом.

Вимога позивача про зобовязання відповідача 3 внести відомості про визнання недійсним Патенту до державного реєстру патентів України на винаходи та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" є похідною від вимоги про визнання недійсним Патенту, а оскільки судом встановлено недійсність Патенту, то на підставі ч. 3 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", в редакції чинній на момент винесення рішення, такі вимоги підлягають задоволенню повністю.

Твердження відповідача 1 про відсутність порушеного права позивача спростовується матеріалами справи, а також існуванням спору у справі №39/341 за яким ОСІ, як власником Патенту, заявлені вимоги про зобовязання Компанії припинити дії, спрямовані на використання в т.ч. Винаходу, повязані з використанням лікарських засобів "Ерлонат Здоров'я", власником якого є позивач.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів 2, 3, оскільки на момент видачі Департаментом Патенту його власником був лише Пфайзер. Підстави для розподілу витрат з оплати судової експертизи відсутні, оскільки позивачем не доведено понесення таких витрат (не надано доказів оплати експертизи).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Компанії "ОллМед Інтернешнл Інк" задовольнити повністю.

2. Визнати патент України № UA 44254 С2 від 15.02.2002 р. недійсним повністю.

3. Зобов'язати Державний департамент інтелектуальної власності (03680, м. Київ, вул. Урицького, 45; ідентифікаційний код 21716978) внести відомості про визнання недійсним патенту України № UA 44254 С2 від 15.02.2002 р. до державного реєстру патентів України на винаходи та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність". Видати наказ.

4. Стягнути з Пфайзер Продактс, Інк (Pfizer Products Inc) (Easten Point Road, Groton, Connecticut 06340, USA) на користь Компанії "ОллМед Інтернешнл Інк" (All Med Interneshional Ink) (PO Box 10356, San Jos 95157, USA) державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Державного департаменту інтелектуальної власності (03680, м. Київ, вул. Урицького, 45; ідентифікаційний код 21716978) на користь Компанії "ОллМед Інтернешнл Інк" (All Med Interneshional Ink) (PO Box 10356, San Jos 95157, USA) державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 18.04.2011 р.