Ухвала суду № 15008883, 31.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17126/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.

Гром Л.М.

при секретарі:Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2011 року у справі за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (з врахуванням уточнених вимог) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Карлівської МДПІ від 13.04.2010р. №00000101500/0, №00000111500/0, №00000101500/2, №00000101500/3, від 16.04.2010р. №00000431501/0, від 29.06.2010р. №00000101500/1, №00000111500/1, №00000431501/1, від 09.09.2010р. №00000111500/2, від 08.09.2010р. №00000431501/2, від 30.11.2010р. №00000111500/3, №00000431501/3.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2011 року позов в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України» подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2011 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Карлівською МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»за результатами чого 29.03.2010р. №28/15/30019775 складено Акт про результати невиїзної документальної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання по рентній платі за нафту за жовтень 2008 року та листопад 2008 року (далі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення п.п.5.3.1 п. 5.3 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат»від 22.03.2001р. №256 (із змінами та доповненнями) в частині сплати узгоджених податкових зобовязань по рентній платі за нафту за жовтень 2008 року та листопад 2008 року, нарахованих відповідно по строках 01.12.08р. та 30.12.08р., з порушенням граничного строку сплати, в тому числі:

247071,80грн. з затримкою сплати на 60 днів;

176088,68грн. з затримкою сплати на 31 день.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.04.2010р. №0000101500/0, №0000111500/0, від 16.04.2010р. №000431501/0, від 29.06.2010р. №0000101500/1, №0000111500/1, №0000431501/1.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивачем на підставі статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було проведено процедуру адміністративного оскарження вказаних рішень, але податковими органами позивачу в задоволені скарг відмовлено.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про неправомірність прийняття Карлівською МДПІ спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що в ході перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань:

по нарахованих розстрочках в сумі 181040,63грн., за видобутий природній газ, згідно рішення ДПА у Полтавській області про розстрочення (відстрочення) податкових зобовязань від 01.02.2010р., № 1 по терміну сплати 01.03.2010р., в наслідок чого виник податковий борг у сумі 90566,48грн., який сплачений 11.03.2010р., платіжним дорученням № 647 із затримкою 9 днів.

по газовому конденсату:

- за листопад, сумі 701030,77грн. погашено заборгованість у сумі 655030,77грн., платіжним дорученням № 2952, та у сумі 32938,50грн., за рахунок переплати. Залишок податкового боргу у сумі 13061,50грн., позивачем сплачено із затримкою на 23 дні - 22.01.2010р., платіжним дорученням № 159;

- за грудень 2009р., згідно поданого розрахунку № 9793 від 18.01.2010р., в сумі 666833,90грн., по строку сплати 01.02.2010р. Станом на дату сплати узгодженого податкового зобовязання у картці особового рахунку позивача, обліковувалася недоїмка у сумі 13162,74 грн.

Згідно з Інструкцією «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005р. № 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за № 843/11123 проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку. Тому при сплаті нарахованих поточних нарахувань по рентній платі за видобуті природний газ та газовий конденсат першочергово погашається сума недоїмки, а частина суми поточних нарахувань залишається несплаченою, тобто недоїмкою.

Тобто, сплативши суму 666833,90 грн., погасилася існуюча недоїмка, а частина суми розрахунку у розмірі 13162,74 грн. набула статусу податкового боргу та була сплачена 11.02.2010р., із затримкою 10 днів.

28.12.2009р., погашено заборгованість у сумі 655030,77 грн., платіжним дорученням № 2952, та у сумі 32938,50 грн., за рахунок переплати. Залишок податкового боргу у сумі 13061,50 грн., позивачем сплачено із затримкою на 23 дні - 22.01.2010р., платіжним дорученням № 159;

- за січень 2010р., згідно поданого розрахунку № 1453 від 15.02.2010р., в сумі 728836,10 грн., сплачено переплатою 715629 грн., а решта суми - податковий борг у розмірі 13207,10 грн., сплачено із затримкою 9 днів платіжним дорученням № 570 від 11.03.2010р.

по рентній платі за видобуту нафту:

- за жовтень 2008р., сумі 247071,80грн., (з урахуванням уточнюючого розрахунку) по строку сплати 01.12.2008р., фактично сплачено 30.01.2009р., із затримкою 60 днів, платіжним дорученням № 174.

- за листопад 2008р., у сумі 176088,68грн., по строку сплати 30.12.2008р., фактично сплачено 30.01.2009р., із затримкою 31 день, платіжним дорученням № 189.

відповідно до п. 9 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»рентні платежі належать до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно із частиною шостою статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

З метою забезпечення виконання діючого законодавства на 2008 рік щодо бюджетного процесу в Україні 28 грудня 2007 року прийнято Закон України №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік», який визначає низку норм щодо порядку обчислення та сплати до бюджету окремих податків та зборів у 2008 році, зокрема, відповідно до п.12 статті 2 вищезазначеного Закону рентна плата, поряд з іншими податками та зборами, віднесена до доходів загального фонду Державного бюджету.

Пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення»Закону України від 03.06.2008р. №309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»встановлено, що у кожному податковому (звітному) періоді, що дорівнює календарному місяці, субєкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі і під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України: 1) рентну плату за природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ); 2) рентну плату за нафту; 3) рентну плату за газовий конденсат.

В п. 3 розділу II «Прикінцеві положення»Закону № 309-VI зазначено, що до 01.01.2010р., зупиняється дія Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат»від 5 лютого 2004 року № 1456-IV, який визначає поняття, розміри та порядок сплати рентних платежів за видобуті нафту, природний газ і газовий і конденсат в Україні, контроль за правильністю їх обчислення і сплати та відповідальність платників таких платежів.

Закон №309-VI прийнятий відповідно до норм Конституції, набрав чинності з 3 червня 2008 року. Норми Закону № 309-VI Конституційним судом України у визначеному порядку неконституційними повністю чи частково не визнавалися, а тому є обовязковими до виконання на всій території України усіма субєктами права.

Щодо пояснення позивача, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»не можуть встановлюватись іншими Законами України, крім Законів про оподаткування, відповідач пояснює тим, що чинне законодавство не дає визначення закону про оподаткування та не визначає критерії віднесення законів до законів про оподаткування.

Ставки та порядок справляння ряду зборів (обовязкових платежів) встановлених Законом України «Про систему оподаткування», врегульовані законами, які застосовуються поряд з нормами, що за предметом регулювання відносяться до норм інших правових інститутів, або відсилають до підзаконних нормативних актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Такий порядок правового регулювання справляння зборів (обовязкових платежів) при їх встановленні Законом України «Про систему оподаткування»не виключає їх легітимність.

Стосовно порядку справляння рентної плати, то законодавець посилається на порядок, визначений Кабінетом Міністрів України, а саме Постанову Кабінету Міністрів України від 22.03.2001р. №256 (із змінами і доповненнями).

Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 січня 2005 року № 59, із змінами та доповненнями.

Згідно з пунктами 6 і 7 зазначеного Порядку № 256, податкові розрахунки рентної плати складаються платниками за звітний (податковий) період і подаються органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (податковим) періодом. Податковий розрахунок рентної плати подається за формою, що затверджується Державною податковою адміністрацією України.

Платники податків вносять до Державного бюджету України рентну плату авансовими внесками у розмірі однієї третини суми платежу, визначеної у податковому розрахунку, який подано у минулому звітному (податковому) періоді, до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця відповідно за першу, другу та третю декаду. Сума рентної плати за звітний (податковий) період, обчислена відповідно до пункту 4 Порядку № 256 вноситься платниками податків до Державного бюджету України 30 календарних днів місяця, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 8 Порядку № 256, відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до Державного бюджету України рентної плати та своєчасність подання її податкового розрахунку органам державної податкової служби несуть платники податків відповідно до законодавства.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за, порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобовязання - це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», встановлено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності прийняття Карлівською МДПІ податкових повідомлень-рішень від 13.04.2010р. №00000101500/0, №00000111500/0, №00000101500/2, №00000101500/3, від 16.04.2010р. №00000431501/0, від 29.06.2010р. №00000101500/1, №00000111500/1, №00000431501/1, від 09.09.2010р. №00000111500/2, від 08.09.2010р. №00000431501/2, від 30.11.2010р. №00000111500/3, №00000431501/3.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2011 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі 01.04.2011 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: