Ухвала суду № 15008627, 03.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3340/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю:

представників позивача

представника відповідачаБорисюк Л.П.,

Грибан І.О., Ключковича В.Ю.

Григоренко Т.І.

ОСОБА_5

Горобець Л.П.

Олексієнко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Малинської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року по справі за позовом Підприємства Малинської районної спілки споживчих товариств «Комбінат громадського харчування»до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2009 року Підприємство Малинської районної спілки споживчих товариств «Комбінат громадського харчування»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Малинської МДПІ в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0003782340/0 від 07.05.2009 р., №0003792340/0 від 07.05.2009 р. та № 0002461740/0 від 07.05.2009 р.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року позов задоволено.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0003782340/0, № 0003792340/0 та № 0002461740/0 від 07.05.2009 р.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В ході судового розгляду, колегією суддів встановлено, що відповідно до Наказу ДПА у Житомирській області від 05.11.2010 р. № 352 припинено юридичні особи ДПІ у Малинському районі та ДПІ у Радомишльському районі шляхом реорганізації (злиття) в установленому законом порядку та утворено на їх базі юридичну особу Малинську МДПІ.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 січня 2007 р. між Міністерством праці та соціальної політики України та ПП «Зодчий Київ»було укладено договір №07/26 на організацію безоплатного харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за умовами якого підприємство зобовязалося забезпечити організацію харчування дітей, а Міністерство прийняти та оплатити ці послуги на умовах та в порядку, визначених Договором.

В п. 1.6. зазначеного договору визначено, що ПП «Зодчий Київ»має право залучати до виконання умов договору субпідрядників.

На виконання умов п. 1.6 договору від 11.01.2007 р. № 07/26, 12.01.2007 р. між Підприємством Малинської районної спілки споживчих товариств «Комбінат громадського харчування»та ПП «Зодчий Київ»укладено договір на організацію харчування дітей.

Відповідно до п. 1.1, позивач надає послуги з організації харчування дітей, а ПП «Зодчий Київ»приймати та оплачувати зазначені послуги.

27.12.2007 р. було укладено додаткову угоду про продовження строку дії договору від 12.01.2007 р. до 07.02.2008 р. Включено договір субпідряду № 08/02/08-МР КГХ від 08.02.2008 р. на організацію харчування дітей з 08.02.2008 р. по 27.02.2008 р., які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначені договори стали підставою для укладання позивачем з відділом освіти Малинської районної державної адміністрації договорів про спільну організацію безкоштовного харчування учнів, які навчаються у загальноосвітніх навчальних закладах Малинського району Житомирської області і мають статус потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС.

На виконання умов згаданих договорів, позивач надав послуги з харчування дітей зазначеної категорії, а ПП «Зодчий Київ»прийняв та оплатив їх.

Надано послуг ПП «Зодчий Київ»на суму 1885861,29 грн. До загальної суми наданих послуг входять послуги з харчування учнів Малинського лісотехнічного коледжу на суму 337145,55 грн., в т.ч. податок на додану вартість в розмірі 56190,93 грн.

29.04.2009 р. Малинською МДПІ була проведена планова виїзна перевірка підприємства Малинської районної спілки споживчих товариств «Комбінат громадського харчування»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р. про що складено акт № 76/23-10/01748901.

Даним актом встановлено наступні порушення:

-п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 28463,00 грн. (за IV кв. 2007 р.- 14356,00 грн., за І кв. 2008 р.-14107,00 грн.);

-п. 4.1 ст. 4, пп. 5.1.10 п. 5.1 ст. 5, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», донараховано податку на додану вартість в розмірі 195894,00 грн.;

-пп. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4, пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», донараховано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1140,17 грн.

На підставі акту перевірки Малинською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0003782340/0 від 07.05.2009 р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 42695,00 грн., а саме: 28463,00 грн. основний платіж, 14232,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0003792340/0 від 07.05.2009 р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 297122,00 грн., а саме: 195894,00 грн. основний платіж, 101228,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0002461740/0 від 07.05.2009 р. про визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3420,51 грн., а саме: 1140,17 грн. основний платіж, 2280,34 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у звязку із звільненням платником податку на додану вартість операцій від оподаткування, регулюються статтею 5 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

Так, відповідно до абзацу 5 підпункту 5.1.10 пункту 5.1 статті 5 Закону №168/97-ВР звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з поставки в порядку та в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, послуг з харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоровя.

На виконання вищезазначеної законодавчої норми, постановою Кабінетом Міністрів України від 03.11.1997 р. № 1200 затверджено Порядок надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість (далі «Порядок № 1200»).

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що звільняються від оподаткування послуги з харчування учнів у професійно-технічних училищах, загальноосвітніх школах-інтернатах, спеціальних школах, що функціонують самостійно чи у складі комплексу, які надаються за рахунок бюджетних асигнувань в межах натуральних норм, затверджених МОЗ та Міносвіти за погодженням з Мінфіном.

У денних середніх навчальних закладах за рахунок бюджетних асигнувань здійснюється харчування учнів з числа дітей, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, дітей-сиріт та дітей з малозабезпечених сімей, які проживають у сімях, а також за рішенням педагогічної ради - частково вихованців груп продовженого дня (10 відсотків складу групи - повністю, 15 відсотків - наполовину).

Усі інші учні харчуються за власні кошти.

За змістом пункту 5 Порядку № 1200 учні, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, забезпечуються триразовим харчуванням (сніданок, обід, вечеря).

Для організації харчування учнів у денних середніх навчальних закладах, зазначених у пункті 5 Порядку, для яких не встановлюються натуральні норми харчування, застосовуються грошові норми.

Згідно абзацу 1 пункту 7 Порядку № 1200, оплата харчування учнів здійснюється за безготівковим розрахунком, тобто за попередньо придбаними абонементами (талонами), за цінами без додаткового врахування сум податку на додану вартість відповідно до режиму (норми) харчування (сніданок, обід, полуденок, вечеря).

Норми харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2004 р. № 1591 «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах».

На виконання цієї постанови, Кабінету Міністрів України наказом Міністерства охорони здоровя України, Міністерства освіти і науки України від 1 червня 2005 р. № 242/329, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 червня 2005 р. за № 661/10941, затверджено Порядок організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, який визначає механізм організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах незалежно від їх підпорядкування, типу і форми власності.

Відповідно до пункту 8 Порядку організації харчування між засновником (власником) навчального, оздоровчого закладу та організацією (підприємством громадського харчування), що має відповідні документи, які дають право на проведення торговельної діяльності у сфері громадського харчування, укладається угода.

Абзацом 2 пункту 7 Порядку № 1200 визначено, що відповідно до підпункту 7.4.2 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням сировини для приготування страв та інших продуктів харчування, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва страв та продуктів харчування учнів у середніх навчальних закладах та професійно-технічних училищах, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва готових страв та продуктів харчування і до податкового кредиту не включаються.

Згідно підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

З наведених норм Порядку № 1200 випливає, що від оподаткування податком на додану вартість звільняються послуги з харчування дітей, які надаються в межах норм, затверджених постановою КМУ від 22.11.2004 р. № 1591 (у межах натуральних норм), або в межах грошових норм, визначених пунктом 6 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 03.11.1997 р. № 1200, оплата яких здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань або в безготівковому порядку (шляхом придбання абонементів), за умови, що між засновником (власником) навчального закладу та особою, яка безпосередньо надає такі послуги, укладено відповідну угоду.

Оскільки послуги Підприємством Малинської районної спілки споживчих товариств «Комбінат громадського харчування»надавались на підставі договорів про організацію безкоштовного харчування учнів, які мають статус потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС, позивач правомірно скористався пільгою з податку на додану вартість та відніс суми цього податку, сплачені у звязку з придбанням сировини для приготування страв та інших продуктів харчування до складу валових витрат.

Обговорюючи питання стосовно того, що позивачем не оподатковувались доходи виплачені фізичним особам, власникам сільськогосподарської продукції, вирощеної ними на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, розмір якого було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю) в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 1140,17 грн., колегія суддів зважає на наступне.

Згідно пп. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для: ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва, не включаються до складу місячного або річного оподатковуваного доходу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сільськогосподарським виробником ОСОБА_8 подані до комбінату громадського харчування довідки сільської ради встановленого зразка форма 3 ДФ про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку.

Згідно із частиною 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи наведені вище норми та фактичні обставини справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачеві неправомірно визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість, податку на прибуток, податок з доходів фізичних осіб і застосовані фінансові санкції за їх донарахування.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неповно зясовано обставини, що мають значення для справи чи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а твердження скаржника про те, що право на податкову пільгу та на віднесення до складу валових витрат податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбання товарів для харчування учнів мають лише отримувачі бюджетних коштів є помилковим.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя Л.П. Борисюк

І.О. Грибан

В.Ю. Ключкович Повний текст ухвали складено та підписано 09.03.2011 р.