Ухвала суду № 15008623, 03.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-127/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіВівдиченко Т.Р.

Суддів:Беспалова О.О.

Петрика І.Й.

при секретаріКорженковій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.12.2007 р. № 0000652200/1/63615.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у жовтні 2007 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання ТОВ «Укравтозапчастина»вимог валютного законодавства по контрактам від 05.09.2006 р. № 2006/01 та від 01.02.2007 р. № 01/02, за результатами якої складено акт від 12.10.2007 р. № 3732/2200/30722204.

У ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем приписів статті 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: ненадходження товару по імпорту в сумі 20000,00 дол. США, відповідно до контракту від 05.09.2006 р. №2006/01 та несвоєчасне надходження товару по імпорту в сумі 125136,86 дол. США, згідно контракту від 01.12.2007 р. № 01/02.

На підставі акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 17.10.2007 р. № 0000652200/51268 у розмірі 48267,84 грн.

Вважаючи вказане рішення податкового органу неправомірним, позивач оскаржив його у адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги ДПІ у Дарницькому районі м. Києва скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.10.2007 р. № 0000652200/51268 в частині нарахування пені у розмірі 151,51 грн. та прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.12.2007 р. № 0000652200/1/63615 у розмірі 48116,34 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ДПІ у Дарницькому району м. Києва, позивач звернувся із скаргою до Державної податкової адміністрації України, однак за результатами її розгляду оскаржуване рішення про застосування штрафних фінансових санкцій було залишене без змін.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Так, між ТОВ «Укравтозапчастина»та фірмою Co»(м. Сеул, Корея - продавець) укладено контракт від 05.09.2006 р. № 2006/01.

На виконання вказаного контракту позивачем здійснено попередню оплату у розмірі 20000,00 дол. США, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.05.2007 р. № 1318 та від 26.06.2007 р. № 1351.

У лютому 2007 року між ТОВ «Укравтозапчастина»та фірмою Shawoom! & Co. Ltd укладено контракт на поставку товарів від 01.02.2007 р. № 01/02.

На виконання умов вказаного контракту, позивачем здійснено попередню оплату у розмірі 174278,57 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням від 07.06.2007 р. № 1323.

Відповідно до статті 1 Закону України від «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 р. № 959-XII, імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Частиною 1 статті 4 Закону України № 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Водночас, статтею 1 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР визначено, що моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Тобто, момент здійснення імпорту Закон повязує з наявністю будь-якої із двох зазначених вище умов: або з моментом перетину товаром митного кордону України або з переходом права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно пункту 2 статті 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, повязаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Відповідно до пунктів 23 та 35 статті 1 Митного Кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, повязаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація; пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Статтею 43 Митного кодексу України визначено, що товари перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Також, зі статті 44 Митного кодексу України вбачається, що товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби предявляються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Згідно частини 3 статті 71 Митного кодексу України, митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, ВМД є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено граничний строк надходження товару по імпортних операціях, оскільки датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України, слід вважати дату завершення оформлення ВМД, крім того суд першої інстанції посилався на те, що позивачем пропущено, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, строк звернення до суду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що датою імпорту у випадку товару на територію України слід вважати дату завершення оформлення ВМД, оскільки оформлена ВМД не є єдиним документом, яким підтверджує факт і дату, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «Під митним контролем»з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Тобто, ввезення на територію України імпортованого товару підтверджується як датою розмитнення товару, так і штампом прикордонної митниці.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару, згідно контракту від 05.09.2006 р. № 2006/01, була здійснена контрагентом позивача 05.09.2007 р., про що свідчить відмітка митного органу «під митним контролем»на товарно-транспортній накладній CMR № 00611 (а.с.97), що супроводжувала ввезення товару.

Поставка товару, згідно контракту від 01.02.2007р. № 01/02, була здійснена контрагентом позивача 11.09.2007 р., про що свідчить відмітка митного органу «під митним контролем»на товарно-транспортних накладних CMR № 57685, 57686, 57687, 57687/1, 57688 (а.с.214-216), що супроводжувала ввезення товару.

Отже, позивачем не порушено граничний строк надходження товару по вищезазначеним імпортним операціям.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для визначення позивачеві пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994р. № 185/94-ВР.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропущення позивачем річного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки причини його пропуску, наведені позивачем у клопотанні, не є поважними.

Згідно з приписами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), адміністративний позов може бути подано в межах строку, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод, та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх з прав, свобод чи інтересів.

Так, дослідженням матеріалів встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення одержане позивачем у січні 2008 року, в той час як з даним адміністративним позовом позивач звернувся 04 січня 2010 року, тобто з пропущенням, встановленого ст.. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заявив клопотання про відмову у задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску позивачем строків звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем річного строку звернення до суду, відповідно до ст. 100 КАС України ( в редакції до 07.07.2010 р.)

Враховуючи те, що під час перегляду судом апеляційної інстанції постанови суду першої інстанції не встановлено порушень, допущених під час розгляду справи, які б призвели до неправильного її вирішення, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцять днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

______Т.Р. Вівдиченко

______О.О. Беспалов

______І.Й. Петрик Повний текст ухвали виготовлений 09 березня 2011 року