Ухвала суду № 15008618, 29.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1458/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді Губська О.А., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Самсонюк В.А.

представник позивача Щаслива Т.П.

представник відповідача Воєводін Р.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, в якому просить винести рішення про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002092302 від 17.05.2009 року. В подальшому позивачем було змінено позовні вимоги та просив: скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.05.2009 року лише в частині застосування штрафних (фінансових)санкцій у розмірі 85251,94 грн. за порушення вимог пункту 12 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2010 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 2009 року службовими особами Державної податкової адміністрації в Київській області з метою контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій була проведена перевірку господарської одиниці позивача (магазину), який знаходить за адресою: м. Київ, бульвар Лепсе, 29.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 8, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 0177101323/32294897 від 20.04.2009 року, на підставі якого ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області було прийнято рішення від 07.05.2009 року № 0002092302 про застосування до ТОВ «Фора» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 85421,94 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідача, ТОВ «Фора» розпочало процедуру його адміністративного оскарження та не погодившись з рішенням ДПА України за результатами розгляду скарги, звернулося з позовом в суд.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було допущено порушень вимог пунктів 8, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Зокрема, судом першої інстанції було встановлено, що у відповідності до наказу, виданого директором TOB «ФОРА», від 08.01.2008 року за № 1-Б «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства», позивачем було прийнято рішення зберігати первинні документи в офісному приміщенні бухгалтерії підприємства за адресами: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова,1; м. Київ, вул. Стальського, 23, та м. Київ, вул. Кібальчича, 23/35.

Бухгалтерський облік в TOB «ФОРА» здійснюється із застосуванням машинного оброблення документів бухгалтерського обліку - комп'ютерної програми бухгалтерського обліку », адаптованої до національних стандартів бухгалтерського та податкового обліку, згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N 751/4044.

Відповідач під час перевірки вимог про надання для перевірки облікових документів на товар посадовими особами податкового органу не висувалось, що вбачається з пункту 4.4 акту перевірки (місце для зазначення переліку документів, які необхідно надати податковому органу на розгляд), яке не заповнено і містить лише слова «за вимогою».

Крім того, відповідач не оспорює факт ведення позивачем обліку товарних запасів і наявності в нього облікових документів на товар взагалі, але наполягає на тому, що вважає порушенням вимог закону відсутність облікових документів на товар у місці реалізації товарів.

Згідно до пунктів 8, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України; вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Таким чином, закон допускає ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що підтверджують придбання товарів та є підставою для їх оприбуткування, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Однак відсутність первинних документів у місцях реалізації товарів не свідчить про те, що підприємство у встановленому законодавством порядку не веде облік товарних запасів на складах та /або за місцем їх реалізації.

Слід також зауважити, що облік витрат на придбання, не є обліком запасів на складах тому обов'язковим є ведення обліку саме витрат на придбання. До того ж, чинне законодавство не містить прямого обов'язку вести облік витрат на придбання саме за місцем продажу товарів.

Таким чином, відсутність накладних або їх неправильне оформлення взагалі не може бути віднесене до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, оскільки вони є підтвердженням витрат на придбання, а не підставою для обліку товарних запасів.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається, відповідачем не було доведено суду факт того, що позивачем не ведеться облік товарних запасів, а висновок позивача про те, що первинні облікові документи на товар мають зберігатися лише за місцем реалізації товару є хибним і не відповідає змісту закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що рішення податкового органу в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є безпідставним і підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

суддя О.А. Губська

суддя А.Б.Парінов