Постанова № 14997320, 15.04.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1626/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

при секретарі Дрижирук М.І.,

за участю:

прокурора - Коннової Н.В.,

представника позивача - Шульгіна Г.Л.,

представника відповідача - Сухомлин Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 вересня 2010 року №0000902302/0/167 та №0000932302/0/168.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що порушень вимог підпунктів 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", викладених в акті виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у квітня, червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2009 року, лютому, березні 2010 року від 26.08.2010 №4365/23-309/36345921, не вчиняв. Зазначив, що відповідачем помилково зроблено висновок, що обладнання, яке закуповувалося ТОВ "Салекс Абсолют" відповідно до договору поставки обладнання №1 від 11.03.2009 та договору поставки обладнання №2 від 31.03.2009 призначалося для фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, оскільки даний факт не підтверджується жодними документами. Вказане обладнання було придбане для власних потреб позивача, а не на виконання умов договору комісії №27 від 06.03.2009. Зазначав, що при оформленні вантажно-митної декларації декларантом не вказано жодних відомостей стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 як комітента. Посилався на те, що при проведенні перевірки відповідачу надавалися відповідні вантажно-митні декларації №209000007/9/011997, №209000007/9/011998 від 03.09.2009. Крім того, позивач не погоджується з висновком відповідача про те, що ТОВ "Салекс Абсолют" не скориставшись правом бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 739412,00 грн вчасно вважається таким, що добровільно відмовилось від отримання вказаної суми бюджетного відшкодування, зважаючи на те, що заявлення до бюджетного відшкодування сум ПДВ, сплаченого у попередньому звітному періоді, є його правом, а не обов'язком.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. В письмових запереченнях посилався на те, що в ході проведеної перевірки встановлено, що обладнання, яке закуповувалося позивачем згідно контрактів призначалося для фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, який в свою чергу і є власником даного обладнання відповідно до укладеного договору комісії №27 від 06.03.2009 між ТОВ "Салекс - Абсолют" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, право власності на обладнання не передбачено цим договором. Вказував, що при проведенні перевірки не встановлено факту передання даного обладнання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 - комітенту, ніяких підтверджуючих документів в ході перевірки, а саме, актів прийому-передачі не надавалося. Крім того, вказував, що у вересні 2009 року позивач відніс це обладнання собі на рахунок бухгалтерського обліку 10 "Основні засоби" та відобразив як капітальні інвестиції по рахунку 15 бухгалтерського обліку. Зазначав, що позивач не мав права відносити суму ПДВ в розмірі 367501 грн, повязану з витратами по придбанню обладнання на умовах договору комісії, до складу податкового кредиту вересня 2009 року з огляду на положення пункту 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість". Також посилався, що не скориставшись правом бюджетного відшкодування вчасно, вважається, що ТОВ "Салекс - Абсолют" добровільно відмовилося від отримання суми бюджетного відшкодування в розмірі 739412,00 грн.

Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, прокурора, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Салекс - Абсолют" (далі також - позивач, ТОВ "Салекс Абсолют") (ідентифікаційний код 36345921) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 04.02.2009, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 359111, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100207105.

Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Салекс Абсолют" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у квітні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2009 року, лютому, березні 2010 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №4365/23-309/36345921 від 26.08.2010, в якому відображені порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон №168/97-ВР), що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 6667,00 грн, за червень 2009 року на суму 33333,00 грн, за липень 2009 року на суму 57000,00 грн. за серпень 2009 року на суму 135500 грн, за вересень 2009 року на суму 130677,00 грн, за жовтень 2009 року на суму 81932,00 грн, за листопад 2009 року на суму 76038,00 грн, за грудень 2009 року на суму 63801,00 грн, за січень 2010 року на суму 3544,00 грн, за березень 2010 року на суму 38468,00 грн, за квітень 2010 року на суму 112452,00 грн і відповідно завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року в розмірі 1106929,00 грн.

На підставі висновків даного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000902302/0/167 від 08.09.2010, яким ТОВ "Салекс Абсолют" зменшено суму бюджетного відшкодування (у томі числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1106929,00 грн та №0000932302/0/168 від 08.09.2010, відповідно до якого виявлено заниження бюджетного відшкодування у розмірі 739412,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість вказаного висновку відповідача та прийнятих на його підставі спірних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ТОВ "Салекс Абсолют" 21.07.2010 було подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до декларації). В поданій декларації та розрахунку позивачем заявлено до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів суму ПДВ в розмірі 1244455 грн (рядок 25.2 декларації, графа 3 розрахунку).

Крім того, позивачем подано довідку щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до декларації з ПДВ), з якої вбачається, що заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ в розмірі 1244455 грн сформована за рахунок відємних значень, що виникли в:

- квітні 2009 року в сумі 344193 грн;

- червні 2009 року в сумі 16 грн;

- липні 2009 року в сумі 99982 грн;

- серпні 2009 року в сумі 116739 грн;

- вересні 2009 року в сумі 412588 грн;

- жовтні 2009 року в сумі 120017 грн;

- лютому 2010 року в сумі 38468 грн;

- березні 2010 року в сумі 112452 грн.

Посилаючись на те, що зазначені суми ПДВ включені до податкового кредиту в квітні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2009 року, лютому, березні 2010 року податковий орган дійшов висновку, що підприємство позивача мало право віднести ці суми до розрахунку суми бюджетного відшкодування по декларації за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, березень, квітень, червень 2010 року на підставі підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР (сторінка 13 акту перевірки).

Зокрема, відповідач вважає, що частина залишку відємного значення у розмірі 1244455 грн за червень 2010 року мала бути заявлена позивачем до відшкодування в деклараціях за:

- травень 2009 року в сумі 6667 грн, (фактична оплата постачальнику проведена в квітні 2009 року);

- червень 2009 року в сумі 33333 грн, (фактична оплата постачальнику проведена в травні 2009 року);

- липень 2009 року в сумі 57000 грн. (57016 грн 16 грн (зменшено відємне значення згідно акту планової перевірки від 13.05.2010 № 200/23-209/36345921) фактична оплата постачальнику проведена в червні 2009 року);

- серпень 2009 року в сумі 135500 грн (фактична оплата постачальнику проведена в липні 2009 року);

- вересень 2009 року в сумі 130677 грн (фактична оплата постачальнику проведена в серпні 2009 року);

- жовтень 2009 року в сумі 81932 грн (449433 грн 367501 грн (зменшено відємне значення згідно акту позапланової перевірки від 22.01.2010 № 174/23-309/36345921) (фактична оплата постачальнику проведена в вересні 2009 року);

- листопад 2009 року в сумі 76038 грн, (фактична оплата постачальнику проведена в жовтні 2009 року);

- грудень 2009 року в сумі 63801 грн (фактична оплата постачальнику проведена в листопаді 2009 року);

- січень 2010 року в сумі 3544 грн (фактична оплата постачальнику проведена в грудні 2009 року);

- березень 2010 року в сумі 38468 грн (фактична оплата постачальнику проведена в лютому 2010 року);

- квітень 2010 року в сумі 112452 грн (фактична оплата постачальнику проведена в березні 2010 року);

- червень 2010 року в сумі 137526 грн (фактична оплата постачальнику проведена в травні 2010 року), тобто в тому періоді, в якому платник мав право на одержання бюджетного відшкодування.

Таким чином, згідно висновку відповідача сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на користь позивача за червень 2010 року становить 137526 грн, яка фактично сплачена в травні 2010 року (відхилення між даними платника та даними перевірки склало: 1244455 грн - 137526 грн = 1106929,00 грн).

Суд вважає, що такий висновок відповідача ґрунтується на довільному тлумаченні норм податкового законодавства.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що платник податку має право заявляти до бюджетного відшкодування частину від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) при умові дотримання граничного строку для такого звернення, а саме, не пізніше 1095 дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування.

Судом встановлено, що позивачем в червні 2010 року заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 1244455 грн, яка сформована за рахунок відємних значень, що виникли в квітні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2009 року та лютому, березні 2010 року, тобто в межах граничного строку, передбаченого підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не заперечується, що сума ПДВ в розмірі 1244455 грн фактично сплачена позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг) (аркуш 13 акту перевірки).

Щодо висновку акту позапланової документальної перевірки ТОВ "Салекс Абсолют" з питань достовірності декларування відємного значення податку на додану вартість за жовтень 2009 року №174/23-309/36345921 від 22.01.2010 про завищення ТОВ "Салекс Абсолют" залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту за жовтень 2009 року на суму 367501 грн в результаті порушення пункту 4.7 статті 4 Закону №168/97-ВР, на який посилається Кременчуцька ОДПІ і в обґрунтування висновків акту №4365/23-309/36345921 від 26.08.2010 (на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення), суд зазначає наступне.

В акті №174/23-309/36345921 від 22.01.2010 податковим органом вказано на те, що сума ПДВ в розмірі 367501 грн була сплачена митним органам на виконання умов договору комісії №27 від 06.03.2009, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (комітент) та ТОВ "Салекс Абсолют" (комісіонер).

Перевіркою встановлено, що обладнання, яке закуповувалося позивачем у нерезидента - "ELCAL-BIALA RAWSKA" згідно контрактів призначалося для фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, який в свою чергу і є власником даного обладнання відповідно до укладеного договору комісії №27 від 06.03.2009. Право власності на обладнання цим договором не передбачено. При проведенні перевірки не встановлено факту передання даного обладнання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 - комітенту, ніяких підтверджуючих документів в ході перевірки, а саме, актів прийому-передачі не надавалося. ТОВ "Салекс Абсолют" не лише не було передано у власність комітента закуплене обладнання, а у вересні 2009 року віднесено це обладнання на свій рахунок бухгалтерського обліку 10 "Основні засоби" та відображено як капітальні інвестиції по рахунку 15 бухгалтерського обліку.

ТОВ "Салекс Абсолют" по декларації за вересень 2009 року відобразило операції по придбанню обладнання у нерезидента, а саме, віднесло суму ПДВ в розмірі 367501 грн, сплачену митними органам по даному обладнанню, до податкового кредиту.

Вказані дії позивача за висновком відповідача суперечить приписам пункту 4.7 статті 4 Закону №168/97-ВР, яким передбачено, що у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Суд не погоджується з даним висновком відповідача з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР, для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті (підпункт 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону №168/97-ВР).

Згідно підпункту 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Судом встановлено, що ТОВ "Салекс Абсолют" (покупцем) були укладені договори поставки обладнання (кондитерської лінії) №1 від 11.03.2009 та № 2 від 31.03.2009 з нерезидентом фірмою Zaklad Termotexnicny "ELCAL-BIALA RAWSKA" (Польща; постачальник).

Відповідно до специфікацій № 1 від 11.03.2009 та № 1 від 31.03.2009 до вказаних договорів постачальник зобовязується передати у власність покупця обладнання: ротаційна машина WMC-80 (2-два вали в комплекті) - 1 шт., посипний пристрій з транспортуючим столом (шир.800) 1 шт., машина для шприцовки пряників (шир. 800) 1 шт., стіл поворотний транспортерний (поворот 90) 2 шт., піч тунельна PTG (повна довж. 41,2 м) 1 шт.

Відповідно до вимог пункту 2 глави 1 розділу ІІ Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 (в редакції станом на дату складання ВМД) при декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента.

Як вбачається з вантажних митних декларацій №209000007/9/011997, № 209000007/9/011998 від 03.09.2009, що маються в матеріалах справи, в графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання»зазначено ТОВ "Салекс Абсолют". При цьому відомості про комітента відсутні. Вказане свідчить про те, що обладнання, яке було ввезено позивачем в режимі імпорту на митну територію України є придбаним для власних потреб позивача, а не на виконання умов договору комісії №27 від 06.03.2009.

Так, судом встановлено, що дійсно між ТОВ "Салекс Абсолют" (комісіонер) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (комітент) 06.03.2009 було укладено договір комісії №27.

Згідно додатку № 1 до вказаного договору комітент доручає, а комісіонер зобовязується придбати від свого імені та за рахунок комітента обладнання, серед якого, зокрема, зазначено ротаційну машину WMC-80 (2-два вали в комплекті), посипка з транспортуючим столом (шир.800), машина для шприцовки пряника (шир. 800), поворотні столи (2 повороти 90) 2 шт., піч тунельна PTG (повна довж. 41,2 м), тобто аналогічне обладнання, що було придбано позивачем в межах догорів поставки №1 від 11.03.2009 та № 2 від 31.03.2009.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2010 ТОВ "Салекс Абсолют" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 підписано додаткову угоду №1 до договору комісії №27 від 06.03.2009, якою внесено зміни до додатку № 1 до договору комісії №27 шляхом зміни найменування обладнання, яке повинно бути поставлено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звертався до позивача із запитом вих. №212 від 17.09.2009, в якому в звязку з відсутністю в нього інформації щодо придбання ТОВ "Салекс Абсолют" обладнання для виробництва кондитерських виробів на підставі договору комісії №27 при умові перерахування 2710200 грн просив повідомити про хід виконання договору комісії.

Листом (вих. №207 від 24.09.2009) позивач повідомив ОСОБА_3, що вартість обладнання є значно вищою від тієї, за якою йому доручено здійснити його купівлю 3000000 грн. При цьому, повідомив, що обладнання для виробництва кондитерських виробів, яке визначене комітентом для придбання, можливо придбати у іноземних виробників, зокрема, походженням з Республіки Польща; що ТОВ "Салекс Абсолют" придбано аналогічне обладнання у виробника нерезидента України за 3631336,8 грн.; про відсутність у товариства можливості нести відповідні витрати за власний рахунок для належного виконання договору комісії, що є причиною для зволікання з укладенням договорів на придбання визначеного обладнання; про вивчення можливості придбання аналогічного обладнання за меншою ціною, але жодна з розглянутих пропозицій не відповідає узгодженим параметрам.

Листами №46 від 20.12.2010, №5 від 23.01.2011, №8 від 20.02.2011 у звязку з невиконанням зобовязань згідно договору комісії №27 від 06.03.2009 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 вимагав терміново повернути перераховані ним кошти.

Згідно платіжних доручень №3563 від 04.03.2011, №3427 від 17.02.2011, №3401 від 16.02.2011, №3377 від 11.02.2011, №3344 від 09.02.2011, №3334 від 07.02.2011, №3313 від 04.02.2011, №3198 від 21.01.2011, №3180 від 19.01.2011, №3105 від 12.01.2011, №3076 від 10.01.2011, №3066 від 06.01.2011, №3028 від 30.12.2010, №3013 від 29.12.2010, № 2988 від 27.12.2010, №2996 від 28.12.2010, №2974 від 27.12.2010, копії яких маються в матеріалах справи, ТОВ "Салекс Абсолют" повернуто СПД ОСОБА_3 кошти в сумі 2710200 грн.

Крім того, судом встановлено факт укладення між ТОВ "Салекс Абсолют" та "ELCAL-BIALA RAWSKA" договорів поставки обладнання для промислового виробництва харчових продуктів (печива) № 3 від 14.07.2009 та № 4 від 22.09.2009, яке являється функціонально та технологічно невідємною частиною обладнання, яке було поставлено позивачу згідно договорів поставки обладнання №1 від 11.03.2009 та № 2 від 31.03.2009.

Суд зазначає, що Кременчуцька ОДПІ в тому ж акті перевірки від 26.08.2010 підтверджує правомірність віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених митним органам, при ввезенні імпортованої продукції, постачальником якої є "ELCAL-BIALA RAWSKA", в березні 2010 року та не вважає, що вказане обладнання придбано в межах договору комісії.

Наведене спростовує висновок Кременчуцької ОДПІ про те, що обладнання, яке придбано ТОВ "Салекс Абсолют" у "ELCAL-BIALA RAWSKA" згідно договорів поставки обладнання №1 від 11.03.2009 та №2 від 31.03.2009, придбано саме для фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на виконання умов договору комісії №27 від 06.03.2009, а відтак суд дійшов висновку, що позивачем не було допущено порушення вимог 4.7 статті 4 Закону №168/97-ВР.

Щодо зменшення відємного значення на 16 грн згідно акту планової перевірки від 13.05.2010 № 200/23-209/36345921, то на вимогу суду представник відповідача не зміг пояснити, яке саме порушення допущено позивачем, по якій господарській операції, з яким контрагентом з посиланням при цьому на первинні документи, на підставі яких зроблено даний висновок. Не містить таких відомостей ні акт перевірки №4365/23-309/36345921 від 26.08.2010, ні акт перевірки від 13.05.2010 № 200/23-209/36345921.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач обґрунтованості та правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень не довів, а відтак суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 08 вересня 2010 року № 0000902302/0/167 та від 08 вересня 2010 року № 0000932302/0/168.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" (ідентифікаційний код 36345921) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2011 року.

СуддяО.В. Гіглава