Постанова № 14997313, 15.04.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/2259/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Гриценко С.В.,

представника відповідача - Тарасенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОлія"до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської областіпро скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2010 року № 0000122301/0 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 130 514,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 51 201,40 грн., від 13 жовтня 2010 року № 0000122301/1; від 28 грудня 2010 року №0000122301/2 і рішення про результати розгляду повторної скарги від 24.02.2011 року № 3653/6/25-0115, -

В С Т А Н О В И В:

18 березня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрОлія"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської областіпро про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2010 року № 0000122301/0 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 130 514,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 51 201,40 грн., від 13 жовтня 2010 року № 0000122301/1; від 28 грудня 2010 року №0000122301/2 і рішення про результати розгляду повторної скарги від 24.02.2011 року № 3653/6/25-0115.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про нікчемність договору укладеного з ПП "Трансагроресурс", оскільки вказаний договір в судовому порядку недійсним не визнавався. Фактичне виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.1 п.п. 5.3.9 ст. 5 та п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 157 888 грн. Перевіркою встановлено не підтвердження проведення реалізації товару ПП "Трансагроресурс" позивачу та відсутності у ПП "Трансагроресурс" основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрОлія" (ідентифікаційний код 31577685) 25.06.2001 року зареєстровано Диканською районної державною адміністрацією Полтавської області.

Позивач перебуває на податковому обліку у Диканському відділені Полтавської МДПІ.

В період з 21.05.2010 року по 05.07.2010 року Диканським відділенням Полтавської міжрайонної державної Податкової інспекції проведено перевірку ТОВ "УкрОлія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 12.02.2010 року № 414/23-31577685 в якому зафіксовано зокрема порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.1 п.п. 5.3.9 ст. 5 та п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 157 888,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Диканським відділенням Полтавської ДПІ 23.07.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122301/0, яким ТОВ "УкрОлія" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 219 508,20 грн. (у тому числі за основним платежем 157888,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 61 620,20 грн.).

За результатами процедури апеляційного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення № 0000122301/1 від 13 жовтня 2010 року, № 0000122301/2 від 28 грудня 2010 року якими залишено без змін рішення № 0000122301/0 від 23 липня 2010 року.

З вимогою про визнання недійсними виказаних податкових повідомлень - рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Полтавської МДПІ № 0000122301/0 від 23 липня 2010 року, 0000122301/1 від 13 жовтня 2010 року, № 0000122301/2 від 28 грудня 2010 року, суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктами 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що згідно з довідкою Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Полтавській області відділ статистики у Диканському районі позивач здійснює наступні види діяльності виробництво нерафінованих олії та жирів, виробництво рафінованих олії та жирів, інші вид оптової торгівлі, вирощування зернових та технічних культур, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

11 вересня 2009 року, 14 вересня 2009 року, 18 вересня 2009 року та 06 жовтня 2009 року між ПП "Трансагроресурс" та позивачем укладено договори № 288/1, № 296/1, № 306/1 та № 348/1. Згідно вказаних договорів продавець зобов'язується поставити та передати у власність, покупець прийняти та оплатити насіння соняшника. Вартість товару відповідно до умов договору № 288/1 становить 2250,00 грн. за 1 т., загальна вартість товару становить 225 000,00 грн. в т.ч. 20% ПДВ; № 296/1 становить 2150,00 грн. за 1 т. загальна вартість товару становить 215 000,00 грн. в т.ч. 20 % ПДВ; № 306/1 становить 2000,00 грн. за 1 т. загальна вартість товару становить 200 000,00 грн. в т.ч. 20 % ПДВ та відповідно до договору № 348/1 вартість товару становить 2170,00 грн. за 1 т. загальна вартість товару становить 54 250,00 грн. в т.ч. 20 % ПДВ. Розрахунки між сторонами проводились безготівковим шляхом по факту отримання товару на протязі трьох банківських днів після пред'явлення продавцем рахунку.

Судом встановлено, що підставою для висновку контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів слугувала лише податкова звітність.

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів /власних, орендованих/ є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" визначено первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт господарської операції є видаткові накладні, податкові накладні та розрахункові документи.

На підтвердження, того що вище вказані договори відбулись позивачем суду надано видаткові накладні: № 109 від 12.09.2009; № 110 від 13.09.2009; № 111 від 14.09.2009; № 112 від 16.09.2009; № 113 від 17.09.2009; № 129 від 19.09.2009; № 131 від 20.09.2009; № 141 від 21.09.2009; № 167 від 22.09.2009; № 266 від 07.10.2009; податкові накладні: № 64 від 12.09.2009; № 262 від 07.10.2009; № 138 від 22.09.2009; № l37 від 21.09.2009; № 136 від 20.09.2009; № 135 від 19.09.2009; № 68 від 17.09.2009; № 67 від 16.09.2009; № 66 від 14.09.2009; № 65 від 13.09.2009 та платіжні доручення № 1827 від 23.09.2009 року, № 1838 від 24.09.2009 року, № 1792 від 21.09.2009, № 1826 від 23.09.2009, № 1759 від 16.09.2009, № 1791 від 21.09.2009, № 2072 від 08.10.2009, № 1878 від 25.09.2009.

Крім того, на підтвердження факту поставлення товарів позивачем до суду надано товарно-транспортні накладні: від 12.09.2009 без №; від 11.09.2009 без №; № 302/ДИ від 13.09.2009; № 303/ДИ від 13.09.2009; № 308/ДИ від 14.09.2009; від 16.09.2009 без №; від 16.09.2009 без № ; № 159/ДИ від 17.09.2009; № 166/ДИ від 17.09.2009; № 167/ДИ від 17.09.2009; № 180/ДИ від 19.09.2009; № 182/ДИ від 20.09.2009; № 181/ДИ від 19.09.2009; № 183/ДИ від 21.09.2009; № 184/ДИ від 22.09.2009; від 06.10.2009 без №.

Суд критично ставиться до пояснень директора ПП "Трансагроресурс" ОСОБА_3 щодо відсутності взаємовідносин з ТОВ "УкрОлія", оскільки кримінальна справа стосовно ОСОБА_3 не порушувалась, а пояснення відібрані працівниками відділу податкової міліції Полтавської МДПІ не можуть бути доказом відсутності фінансово-господарських взаємовідносин між ПП "Трансагроресурс" та ТОВ "УкрОлія", оскільки підтвердженням наявності або відсутності взаємовідносин між підприємствами є акт камеральної перевірки та відповідні документи бухгалтерського обліку.

Таким чином, суд приходить до висновку що позивач правомірно відніс до складу валових витрат витрати по придбанню насіння соняшника у ПП "Трансагроресурс".

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2010 року № 0000122301/0 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 130 514,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 51 201,40 грн., від 13 жовтня 2010 року № 0000122301/1; від 28 грудня 2010 року №0000122301/2 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування рішення ДПА у Полтавській області про результати розгляду повторної скарги від 24.02.2011 року № 3653/6/25-0115 підлягає закриттю у зв'язку з наступним.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий субєктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обовязкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий субєктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообовязкових правил поведінки та стосується прав і обовязків чітко визначеного субєкта (субєктів), якому він адресований.

Обовязковою ознакою як нормативно-правового акту загальної дії так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обовязковість його приписів для відповідного субєкта (субєктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 р. № 985 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1440/18735 , визначено форму рішення податкового органу, з яким пов'язується виникнення у платника податків обов'язку щодо сплати відповідних сум до бюджету.

Пункт 56.1 статті 56 Податкового кодексу України передбачає право платника податків на оскарження рішення контролюючого органу в адміністративному або судовому порядку.

В даному випадку рішенням контролюючого органу, яке носить зобов'язальний характер та породжує обов'язок зі сплати податків є податкове повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що рішення ДПА у Полтавській області про результати розгляду повторної скарги від 24.02.2011 року № 3653/6/25-0115 не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства, оскільки не носить обов'язкового характеру, не тягне за собою юридичних наслідків та не є рішенням субєкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування рішення ДПА у Полтавській області про результати розгляду повторної скарги від 24.02.2011 року № 3653/6/25-0115.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові-повідомлення рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції від 23 липня 2010 року № 0000122301/0 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 130 514,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 51 201,40 грн.; від 13 жовтня 2010 року № 0000122301/1; від 28 грудня 2010 року №0000122301/2.

В частині позовних вимог щодо скасування рішення про результати розгляду повторної скарги від 24.02.2011 року № 3653/6/25-0115 провадження у справі закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОлія" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2011 року.

СуддяС.С. Бойко