Постанова № 14994450, 14.04.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2011 року Справа № 2а-2413/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лагутіна А.А.,

при секретарі судового засідання Кашкаровій Г.Є.,

за участю:

від прокурора Ружа А.Ю.(посвідчення №491 видане 12.05.2008р.)

від позивачаСлєпічева О.В.(довіреність №7/9/10 дійсна до 31.12.2011 року);

від відповідачане прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора Артемівського району м. Луганська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолік» про стягнення коштів з розрахункового рахунку у банку, що обслуговує платника податків на суму податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 96290,56 грн., -

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2011 року Прокурор Артемівського району м. Луганська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолік» (далі ТОВ «Автолік») про стягнення коштів з розрахункового рахунку у банку, що обслуговує платника податків на суму податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 96290,56 грн., в обґрунтування якого послався на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автолік» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 19.12.1995 за реєстраційним номером №1383120 0000 001052 (код ЄДРПОУ23491147), про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ № 13821050001002013 та внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. На обліку в ДПІ в Артемівському районі м. луганська знаходиться з 19.12.1995 року за № 23491147. Станом на 22.02.2011 у ТОВ «Автолік» утворився податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб перед бюджетом у розмірі 96290,56 грн. (70315,07 грн.-основной борг, 24312,08 грн.-штрафні санкції, 1663,41 грн.-пеня). У звязку з несвоєчасною сплатою податкового зобовязання, відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та з метою погашення податкового боргу Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська відносно відповідача були вжиті відповідні заходи, а саме: прийнято рішення №64 від 12.10.2009 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, зареєстровано активи платника податків в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, виставлено першу податкову вимогу №1/435 від 04.06.2009 та другу податкову вимогу №2/574 від 30.07.2009, на адресу відповідача направлялися податкові повідомлення-рішення № 0000311510/0 від 27.01.2011р., № 0000301510/0 від 27.01.2011р., № 0005821510/0 від 27.09.2010р., № 0005811510/0 від 27.09.2010р., № 0005801510/0 від 27.09.2010р., однак, усі вжиті заходи до добровільного погашення відповідачем податкового боргу не призвели і борг залишається несплаченим. З урахуванням викладеного, прокурор просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолік» кошти з розрахункового рахунку у банку, що обслуговує платника податків на суму податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 96290,56 грн.

Прокурор в судовому засіданні надав поясненя аналогічні викладеним в позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду пояснення по суті позовних вимог та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомляв, заперечень проти позову не надав.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ст.288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Обєктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтею 285 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до статті 286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Судом встановлено, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Автолік» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 19.12.1995 за реєстраційним номером №1383120 0000 001052 (код ЄДРПОУ23491147), про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ № 13821050001002013 та внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.26)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автолік» взято на податковий облік у Державній податковій інспекції в Артемівському районі м. Луганська в якості платника податків і зборів з 19.12.1995 року за № 23491147, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 30.06.2006 року № 129 (а.с.25)

23.10.1996 року між Луганською міською радою та ТОВ «Автолік» укладено договір оренди землі № 1714, строком дії до 23.10.2011, за яким орендодавець надав орендарю земельну ділянку площею 0,8566 га за цільовим призначенням земельної ділянки торгово-виставочний комплекс, розмір орендної плати визначено у розмірі 210945,31 грн. на рік.

Так, станом на 22.02.2011 у ТОВ «Автолік» утворився податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб перед бюджетом у розмірі 96290,56 грн., з яких: 70315,07 грн.-основной борг, 24312,08 грн.-штрафні санкції, 1663,41 грн.-пеня.

Податкове зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності самостійно визначено відповідачем у податковій декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №1653 від 28.01.2009 за 2009 рік у розмірі 24984,68 грн. (а.с.15).

Зазначені обставини підтверджуються відомостями з договору оренди землі (а.с.24), податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №2472 від 30.01.2010 (а.с.23), довідкою № 2602/9/19 про заборгованість до бюджету станом на 22.02.2011 (а.с.13), розрахунком суми податкового боргу станом на 22.02.2011 (а.с.14), податковими повідомленнями-рішеннями № 0000311510/0 від 27.01.2011р., № 0000301510/0 від 27.01.2011р., № 0005821510/0 від 27.09.2010р., № 0005811510/0 від 27.09.2010р., № 0005801510/0 від 27.09.2010р. (а.с.8-12).

До набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідачу відповідно до цієї статті було направлено першу податкову вимогу №1/435 від 04.06.2009 на суму 11474,78 грн.(а.с.16), другу податкову вимогу за № 2/574 від 30.07.2009 на суму 14753,19 грн. (а.с.17). Даних про оскарження відповідачем зазначених податкових вимог на час розгляду справи судом не встановлено.

До набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI та на час виникнення спірних в даній адміністративній справі правовідносин порядок справляння плати за землю в Україні встановлювався Законом України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю”.

Статтею 2 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю” передбачалося, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст.14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, відповідно до статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснювався органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»).

За прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку, відповідно до ст. 25 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю” (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Позивачем вживалися встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) заходи щодо погашення відповідачем існуючого податкового боргу, що підтверджується рішенням заступника начальника ДПІ в Артемівському районі м. Луганська №64 від 12.10.2009 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу та витягом про реєстрацію активів платника податків ТОВ «Автолік» в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 18.05.2009 №23496324 (а.с.15,18), однак позитивних результатів не досягнуто.

Відповідно до п.20.1.18 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно рахується податковий борг у загальному розмірі 96290,56 грн., про який він повідомлений, який ним не оспорено та до теперішнього часу не сплачено, вимоги податкового органу про стягнення коштів з рахунку платника податків у банку, обслуговуючого такого платника податків, визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає, що підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки прокурор звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Прокурора Артемівського району м. Луганська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолік» про стягнення коштів з розрахункового рахунку у банку, що обслуговує платника податків на суму податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 96290,56 грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути кошти, з рахунку 2600130181940 у банку Філія ПАТ ПІБ в м. Луганськ, МФО 304308, що обслуговує платника податків Товариство з обмеженою відповідальністю «Автолік» (код ЄДРПОУ 23491147, місцезнаходження: 91000 м. Луганськ, вул.Нечуя-Левицького, буд.35) податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 96290,56 грн. (девяносто шість тисяч двісті девяносто грн. 56 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі та підписана 19 квітня 2011 року.

СуддяА.А. Лагутін