Постанова № 14993125, 10.02.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-7239/10/0670

категорія 2.11.4

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представника позивача, представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Пасаж-М"

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання дій незаконними, визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

встановив:

Приватне підприємство "Пасаж-М" звернулось до суду з адміністративним позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001031702/0 від 30.08.2010 року про визначення йому зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 503211 грн., з яких 167737 грн. основного платежу та 335474 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В обгрунтування позовних вимог вказав, що при виплаті доходу фізичній особі ОСОБА_1 правомірно застосовував ставку податку 15%, а тому не порушував вимоги Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Пояснив, що у відповідності до приписів Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" громадянин ОСОБА_1, якому проводились виплати доходу від надання приміщення в оренду, є резидентом, а тому підприємством правомірно застовувалася ставка податку 15%. Просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001031702/0 від 30.08.2010 року.

Представники відповідача проти позову заперечили. Вказали, що ОСОБА_1 є громадянином Росіїї, а тому ПП "Пасаж-М" при виплаті доходів нерезиденту, які оподатковуються відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" повинен був застосувати ставку податку 30%, а не 15 %. В результаті чого, за період з серпня 2007 року по червень 2010 року до місцевого бюджету ПП "Пасаж-М" не доутримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 167737 грн.. Крім того, за виявлене порушення до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 335474 грн.. Отже, податкове повідомлення-рішення № 0001031702/0 від 30.08.2010 року прийнято правомірно. Просили в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 26.07.2010 року по 13.08.2010 року Бердичівською об"єднаною державною податковою інспекцією (далі-ОДПІ) було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства з податку з доходів фізичних осіб з ПП "Пасаж-М" (далі-підприємство) за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт №2166/1702/34658316 від 18.08.2010 року (далі-акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що у періоді, який перевірявся, підриємство здійснювало виплату доходу нерезиденту, а саме: громадянину Pociї ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2 код підрозділу 892-001, виданий 05.04.2002 р. МВС м. Новий Уренгой Ямало-Ненецкого автономного округу Тюменської області, що проживав за адресою: АДРЕСА_1 Ямало-Ненецкого автономного округу Тюменської області.

Згідно п. п. "е" п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних ociб" № 889-IV від 22.05.2003 р. (далі-Закон) до доходу з джерелом його походження з України включається будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі у вигляді доходу від надання в оренду (лізинг) нерухомості, розташованої на території України.

Відповідо до п.п. 9.1.3. п. 9.1 ст. 9 Закону надання в оренду нерухомості, що належить фізичній oco6i -нерезиденту, здійснюється виключно через засноване ним постійне представництво на території України або юридичну особу резидента (уповноважену особу), що виконує представницькі функції відносно такого нерезидента на підставі письмового договору.

Згідно договору управління майном від 01.03.2007 р. серія ВЕЕ № 037005 громадянин Pocii ОСОБА_1 надав в управління ПП "Пасаж - М" частину належного йому на праві власності торгового комплексу під літерою А-2 загальною площею 2684,5 кв.м.: а саме: 1 поверх площею 835,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до договору управління майном управитель - ПП "Пасаж-М" протягом періоду з 01.03.2007 р. по 31.10.2008 р. передавав майно, яке є об"єктом управління, в оренду ТОВ "БМ Трейд" (код ЄДРПОУ 32592128) м. Київ, згідно договору оренди не житлового приміщення від 01.03.2007 року.

Дохід від здачі в оренду майна управитель - ПП "Пасаж-М" перераховував громадянину ОСОБА_1 на його розрахунковий рахунок № 26209501603271, відкритий в ЗАТ "ОТП" ( код ЄДРПОУ 21685166) м. Київ.

Будь-які доходи iз джерелом їx походження з України нараховуються та виплачуються на користь нерезидента підлягають оподаткуванню згідно п.7.3.ст. 7 Закону України "Про податок доходів фізичних ociб", за винятком доходів, визначених у п.п. 9.11.3 п.9.11 ст.9 цього Закону (процента, дивщендов, роялті).

Тому, податковий орган прийшов до висновку, що в порушення п. 2.1 ст.2, п.п. 3.2.3 п.3.2. ст.З, п.п. 4.2.7 п.4.2 ст.4, п.7.3. ст. 7, п.п. 8.1.1., п.п.8.1.2, п.8.1.ст.8, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних ociб" ПП "Пасаж - М", який виступає податковим агентом, при виплаті доходу фізичній oco6i - нерезиденту застосовував ставку податку 15%, а не 30%, як передбачено чинним законодавством.

У зв"язку з викладеним позивачу, як податковому агенту нерезидента - громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, визначено податкове зобов"язання з податку з доходів фізичних ociб в сумі 503211,00 грн., з яких 167737,00 грн. основного платежу та 335474,00 грн.- штрафних (фшансових), про що прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001031702/0 від 30.08.2010 року.

Однак, суд вважає висновки відповідача, викладені в акті перевірки, та прийняте податкове повідомленя-рішення неправомірними, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 1.20.2. ст.1 Закону України "Про податок доходів фізичних ociб" фізична особа - нерезидент - фізична особа, яка не є резидентом України.

Ознаки, за наявності яких фізична особа може вважатися резидентом України, визначені в пп. 1.20.1 ст.1 Закону України "Про податок доходів фізичних ociб", зокрема, фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Законом або нормами міжнародних угод України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_3.

Разом з тим, гр.ОСОБА_1 з 2004 року, в тому числі і в період, що перевірявся, постійно проживав, працював та навчався на території України, що підтверджуються наданими представником позивача доказами.

Зокрема, згідно довідки від 20.09.2010 року № 1132 ОСОБА_1 в 2004 році був зарахований на навчання в Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету та був відрахований з нього в 2008 році.

Відповідно до довідки Приватного вищого навчального закладу "Міжнародний університет фінансів" від 20.09.2010 року № 5/176 ОСОБА_1 з 22.02.2008 року був зарахований студентом 3 курсу заочної форми навчання в даному навчальному закладі та на дату видачі довідки був студентом 6 курсу навчання.

Згідно картки фізичної особи - платника податків від 31.08.2004 року Державною податковою адміністрацією України ОСОБА_1 одерджав індентикаційний номер платника податків, а також 01.06.2009 року ОСОБА_1 зареєструвався приватним підприємцем, що підтверджується листом ДПІ в Оболонському районі м.Києва.

Як вбачається з вкладних талонів до паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 останій перебував на території України в період з 12.09.2006 року, та вказайний термін йому в подальшому було продовжено до 11.09.2007 року, 01.10.2007 року, 09.01.2009 року.

Також, згідно свідоцтва про право власності від 27.09.2005 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, на праві приватної власності ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_3.

Крім того, згідно листа Державної прикордонної служби України № 0.253-11808/0/15-10 від 20.10.2010 року ОСОБА_1 в період, що перевірявся, тобто з 01.04.2007 року по 31.03.2009 року, перетинав державний кордон України, однак строк його перебування за межами України в 2007 році був 1 день та 2010 році - 7 днів.

Тобто, гр.ОСОБА_1 у вищевказаний період перебував на території України понад 183 дні, навчався, працював та мав постійне місце проживання в України, що згідно приписів пп.1.20.1 ст.1 Закону повністю дає підстави зробити висновок, що він має статус резидента України.

Згідно п "е" п.1.3 ст.1 Закону до доходу з джерелом його походження з України відноситься будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, доходів від надання в оренду (лізинг) нерухомості, розташованої на території України.

Таким чином, у відповідності до п. 7.1. ст.7 Закону, позивач при нарахуванні та утриманні податку з доходів гр. ОСОБА_1 правомірно застосовував ставку податку 15 % від об'єкта оподаткування, тобто з виплати від надання в оренду нерухомості.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, всупереч даній нормі КАС України, відповідач в ході розгляду справи правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення належними доказами не довів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ № 0001031702/0 від 30.08.2010 року прийняте з порушеням норм законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України позивачу підлягає відшкодуваннню 3 грн. 40 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст.86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об"єднаної податкової інспекції № 0001031702/0 від 30.08.2010 року.

Відшкодувати Приватному підприємству "Пасаж-М" з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Житомирській області 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 15 лютого 2011 р.