Постанова № 14993124, 02.02.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-3364/09/0670

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2011 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представника позивача, представників відповідача,:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Інвест"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0002612301/0 від 29 жовтня 2008 року про донарахування ТОВ "Нафтогаз-Інвест" податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 6176792,00 грн., з них 4117861,00 грн. - за основним платежем, 2058931,00 грн. – за штрафними санкціям та № 0002622301/0 від 29 жовтня 2008 року про донарахування ТОВ "Нафтогаз-Інвест" податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 12293806,00 грн., з них 6146903,00 грн. - за основним платежем, 6146903,00 грн. – за штрафними санкціями. Вимоги мотивує тим, що підставою для винесення вищезазначеного податкового повідомлення-рішення є акт від 16.10.2008 р. № 5789/23-1/33463578/0110, в якому зазначено порушення податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 6146903 гривні, завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 12362840 гривні, заниження податку на додану вартість на загальну суму 4117861 гривень та завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування ПДВ в сумі 12976 гривень, в додатку К3 до декларації по податку на прибуток завищено суму коштів в розмірі 14692685,96 гривень, сплачену як компенсація вартості акцій, по яких скасовано реєстрацію випуску. Вважає, що висновки акту перевірки від 16.10.2008 р. № 5789/23-1/33463578/0110 не відповідають дійсним обставинам справи, підприємством не були порушенні норми податкового законодавства, тому підстави для донарахування ТОВ "Нафтогаз-Інвест" податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, а також нарахування штрафних санкцій відсутні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Просила позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, надали письмові заперечення на позовну заяву. Просять в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.10.2008 р. ДПІ у м.Житомирі проведено планову документальну перевірку ТОВ "Нафтогаз-Інвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р, про що складено акт від 16.10.2008 р. № 5789/23-1/33463578/0110 (далі - акт перевірки).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що підприємством на порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) у перевіреному періоді невірно визначень приріст (убуток) балансової вартості ТМЦ, при списанні ТМЦ на валові витрати (Кт рах.281 Дт рах.90) постійно порушувались умови списання ТМЦ, внаслідок чого було невірно визначено залишки ТМЦ на кінець звітних (податкових) періодів, в т.ч.станом на:

-01-04.2007р. - занижено на 506638 грн. (вплинуло на заниження валових доходів);

-01.07.2007р. - .завищено на 12311 грн. (вплинуло на заниження валових витрат);

-01.10.2007р. - завищено на 15594 грн. (вплинуло на завищення валових доходів);

-01.01.2008р. - завищено на 195802 грн. (вплинуло на завищення валових доходів);

-01.04,2008р. - занижено на 2796 грн.(вплинуло на завищення валових витрат);

-01.07.2008р. - занижено на 3700 грн. (вплинуло на завищення валових витрат).

В порушення пп. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), ТОВ "Нафтогаз-Інвест" зайво відобразило в рядку 01.1 (доходи звітного період) додатку К. З до Декларації по податку на прибуток підприємства суму коштів в розмірі 754 700,0грн., отриману на розрахунковий рахунок від ТОВ "Компанія "Теракапітал".

Також, в порушення пп.7.6.3 п.7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), ТОВ "Нафтогаз Інвест" до радка 01.2 (витрати звітного періоду) додатку К. З до Декларації по податку на прибуток підприємства безпідставно віднесено суму коштів в розмірі 685 685,96грн., сплачену ТОВ "ФК "Інфінменеджмент", як компенсація вартості акцій, по яких скасовано реєстрацію випуску рішенням від 04.12.2007р. №2269 Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Таким чином, відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), кошти в розмірі 754 700,0грн., отримані внаслідок відчуження по договору купівлі - продажу акцій ВАТ "Завод гірничо-шахтної автоматики" ТОВ "Компанія "Теракапітал" за іменні прості акції в кількості 684 809 шт., підлягають включенню до складу валового доходу, як доходи з інших джерел.

На порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), підприємством завищено суму валових витрат на 13001073 грн. (різниця між ціною реалізації та ціною придбання нафтопродуктів).

На порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Нафтогаз-Інвест" віднесено до складу валових витрат винагороду по доставці товару до станції призначення та послуги по організації перевезення на загальну суму 20 643 940 гри, без надання документів, що підтверджують фактичне транспортування товару ТОВ "ТНК ВР Коммерс".

В порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.і 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) ТОВ "Нафтогаз- Інвест", згідно наданих документів документально не підтверджено задекларовані інші витрати у 2007р. в сумі 2614608 грн. - понесені витрати підприємством у зв"язку з виплатою (нарахуванням) відсотків за борговими зобов'язаннями.

В порушення пп. 5.5.1 п. 5.5 ст..5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповнегаїями) ТОВ "Нафтогаз-Інвест" віднесено до складу, валових витрат відсотки за користування банківськими кредитами в сумі 128231 грн., використання яких не пов'язано з веденням господарської іяльності платника.

Всього, в результаті встановлення вищевказаних порушень, перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у сумі 6146903 грн. та завищення Товариством від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 12362840 грн. за І - зріччя 2008р.

Перевіркою правильності визначення податку на додану вартість, встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Інвест" на порушення пп. 1.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) завищено податковий кредит в сумі 4 130 837 грн. по послугах, які не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства, таким чином, податок на додану вартість занижено на 4 117 861 грн. та завищено від'ємне значення, що переноситься на наступні податкові періоди, в сумі 12976 грн.

За результатами перевірки товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз -Інвест" податковими повідомленнями - рішеннями від 29 жовтня 2008 року №0002612301/0 визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток її розмірі 6146903 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 6146903 грн. відповідно до пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями) та № 0002622301/0 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4117861 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 2058931 грн. відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями).

Однак, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення неправомірними, виходячи з наступного.

Щодо нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Житомирі донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток внаслідок встановлення порушення в частині заниження скоригованого валового доходу за 2007 рік в сумі 558898,00 грн. та завищення валових витрат за 2007 рік на суму 7147016,00 грн., 14267088,00 грн. та 2614608,00 грн.

Щодо невірного визначення ТОВ "Нафтогаз-Інвест" приросту балансової вартості ТМЦ шляхом застосування методу "середньозваженої вартості однорідних товарів", висновок є безпідставним, оскільки згідно з наказами підприємства про облікову політику від 04.01.2007р. №04/01/07 на 2007 рік та від 04.01.2008р. №04/01/08 на 2008 рік при продажу запасів та іншому вибутті їх оцінку підприємство в перевірений період здійснювало згідно з методом ФІФО, згідно з яким запаси обліковуються за принципом вартості перших за часом надходження запасів, тобто запаси, що першими відпускаються у продаж, незалежно від часу їх придбання, оцінюються за вартістю перших за часом надходження товарів.

Відповідно до зазначених принципів позивач здійснював у вказаний період оцінку запасів при їх вибутті, а тому порушень застосування методу "середньозваженої вартості однорідних запасів" відповідно до пп.5.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємство не допускало, оскільки даний метод ним не застосовувався.

Таким чином, в цій частині визначенні відповідачем порушення, не підтверджені належними доказами, а ґрунтуються на безпідставних припущеннях, а отже є протиправним.

За результатами здійснення господарської діяльності за 2007 рік ТОВ "Нафтогаз-Інвест" за перевірений період позивач отримував прибуток і сплачував податок на прибуток, що свідчить про здійснення товариством господарської діяльності. Тобто чинним податковим законодавством факт здійснення господарської діяльності пов’язується законодавцем із наявністю чи відсутністю доходу, а не розміром прибутку. Висновок відповідача щодо залежності ознаки "господарської" діяльності платника податку на прибуток із наявністю та розміром прибутку є таким, що суперечить нормам чинного податкового законодавства, а відтак є винесеним з перевищенням повноважень.

Враховуючи визначення господарської діяльності, наведене в Законі про прибуток, та факт відображення позивачем в податковому обліку доходів від продажу нафтопродуктів, витрати ТОВ "Нафтогаз-Інвест" на придбання нафтопродуктів є пов’язаними з господарською діяльністю. Виходячи з вищенаведеного, припущення податкового органу, що Товариство не мало наміру використовувати у власній господарській діяльності нафтопродукти, що були придбані та реалізовані за цінами, що значно різняться між собою, а отже, не вело господарської діяльності, є надуманим та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства.

Таким чином, висновок ДПІ про завищення суми валових витрат на 7147016,00 грн. за 2007 рік є неправомірним.

Щодо заниження показників "інших доходів" через не включення до складу валового доходу як доходу з інших джерел коштів, отриманих від реалізації акцій ВАТ "Завод гірнично-шахтної автоматики", державну реєстрацію якого скасовано судовим рішенням. Даний висновок ДПІ не відповідають фактичним обставинам та суперечать вимогам чинного законодавства.

Так, згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та ч. 5 ст. 111 Господарського кодексу юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру станом на 12.03.2009р. до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено запис про державну реєстрацію припинення ВАТ "Завод гірничо-шахтної автоматики". Тобто на зазначений час тривала ліквідаційна процедура на підставі судових рішень про припинення державної реєстрації.

Відповідно до п. 1.5. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 № 222 "Про затвердження Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій" забороняється здійснення цивільно-правових договорів лише з акціями, обіг яких зупинено в передбаченому чинним законодавством порядку (з обов’язковим опублікуванням відповідної інформації про зупинення обігу акцій). При цьому така заборона вступає в силу з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій.

Обіг акцій ВАТ "Завод гірничо-шахтної автоматики" було зупинено розпорядженням ДКЦПФР №97-З від 17.07.2007р. Скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ "Завод гірничо-шахтної автоматики" було здійснено відповідно до рішення ДКЦПФР № 2269 від 04.12.2007р., що підтверджується листом ДКЦПФР від 02.07.2009 року № 13/01/10531.

Отже, на момент здійснення операцій з реалізації позивачем акцій ВАТ "Завод гірничо-шахтної автоматики" акції, що були об’єктом таких операцій, офіційно знаходились в обігу, оскільки дата здійснення реалізації акцій - 28.02.2007 року передувала даті винесення розпорядження ДКЦПФР про зупинення обігу акцій - 17.07.2007 року.

Таким чином, операція з продажу акцій ВАТ "Завод гірничо-шахтної автоматики" здійснена без порушення вимог чинного законодавства, а, отже, до такої операцій повинні застосуватись вимоги п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо здійснення податкового обліку результатів операцій з цінними паперами. Доходи від реалізації у лютому 2007р. акцій ВАТ "Завод гірничо-шахтної автоматики", обіг яких зупинено розпорядженням ДКЦПФР у липні 2007р., не повинні включатися до складу валового доходу як доходи з інших джерел.

Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2010 року постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2007 року у справі № А8/79-07 про визнання недійсною державної реєстрації та припинення юридичної особи ВАТ "Завод гірничо-шахтної автоматики", на яку посилається відповідач, скасовано.

Таким чином, висновок ДПІ про заниження доходів на 754 700,00 грн. за 2007 рік є неправомірним.

Щодо віднесення до складу валових витрат послуг ТОВ "ТНК ВР Коммерс" по організації доставки товару, що не пов’язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки відсутнє документальне підтвердження транспортування товару.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Норми пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону про прибуток висувають обов’язкову умову можливості віднесення витрат до складу валових, а саме: підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тобто за своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально.

Тобто, керуючись нормами чинного податкового законодавства, платник податку вправі відносини до складу валових витрат усі витрати, фактично понесені при здійсненні господарської діяльності у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), які підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Здійснення будь-якої господарської операції фіксується підприємствами та підтверджується первинними документами, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік. В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Інакше кажучи, первинні документи по відображенню господарських операцій є підставою і для податкового обліку таких операцій.

Отже, для податкового обліку господарських операцій слід керуватись вимогами до первинних документів, визначених чинним законодавством.

Відповідно до господарських операцій із ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" позивач отримував послуги з організації доставки товару до місця призначення, яке ТОВ "Нафтогаз-Інвест" зазначав у додатках до договорів № 0178-05/П від 12.08.2005р. та № 0160-06 ПНБ від 26.12.2006р. При цьому послуги з організації транспортування нафтопродуктів (винагорода по доставці товару) не включаються у вартість нафтопродуктів, а компенсуються (відшкодовуються) ТОВ "Нафтогаз-Інвест" додатково до вартості нафтопродуктів. Дані договори не містять елементів договору перевезення. Згідно цих договорів доставку вантажу товариства "Нафтогаз-Інвест" від постачальника ТОВ "ТНК ВР Коммерс" до кінцевих вантажоотримувачів проводять треті особи на підставі договорів, укладених з ТОВ "ТНК ВР Коммерс" або безпосередньо з кінцевими покупцями нафтопродуктів. Отже, послуги ТОВ "ТНК ВР Коммерс" не є транспортними послугами (лише послугами організаційного характеру) і не засвідчуються первинними транспортними документами (товарно-транспортними накладними (квитанціями), тощо).

Таким чином, до складу валових витрат позивачем було віднесено суми фактично понесених витрат на організацію забезпечення доставки товару до кінцевих отримувачів. На підтвердження понесених витрат позивачем в ході перевірки надавались договори з ТОВ "ТНК ВР Коммерс", акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні.

Отже, щодо отриманих організаційних послуг по доставцуі товару у позивачача були наявні первинні документи на підтвердження віднесення до складу валових витрати на отримані послуги.

Щодо документального не підтвердження інших витрат за 2007 рік, понесених у зв’язку з виплатою відсотків за борговими зобов’язаннями.

Як пояснила передставник позивача згідно змісту акту попередньої перевірки № 3286/231/33463578/0110 від 07.06.2007р. податковим органом було встановлено факт проведення протягом 2006 року кредитних операцій з ВАТ АБ "Укргазбанк", зокрема, нарахування (сплата) на користь банку протягом 2006 року відсотків за користування кредитами на загальну суму 2614608.00 гривень, однак в акті перевірки не був проведений аналіз податкового обліку кредитних операцій позивача в 2006 році в частині віднесення сум відсотків по кредитах на поточні валові витрати. В акті перевірки ДПІ відображено користування ТОВ "Нафтогаз-Інвест" кредитними коштами, отриманими від ВАТ АБ "Укргазбанк" протягом 2006 року, тільки по трьом договорам - № 97 від 26.04.2006р., № 71 від 27.04.2006 року та № 126 від 12.09.2006р. Чотири інші кредитні договори, укладені з ВАТ АБ "Укргазбанк" на загальну суму 64000000,00 грн., взагалі залишились поза увагою податкового органу.

Відповідно до фактичних обставин загальна сума відсотків по вищезазначеним семи кредитним договорам, що були сплачені за 2006 р. –2614608,29 грн. В податковому обліку протягом 2006 року суми сплачених підприємством відсотків не були включені до складу валових витрат звітних періодів, порушень щодо відображення у складі валових витрат відсотків за користування банківськими кредитами не встановлено.

Згідно з пп. 5.2.7. п. 5.2. ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат звітного періоду включаються суми витрат, не враховані у минулих періодах у зв’язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Відповідно до змісту п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити такі уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Тобто, ТОВ "Нафтогаз-Інвест" включило до складу валових витрат за І квартал 2007 року (рядок 04.13 Декларації) суму відсотків за користування кредитами в 2006 році в розмірі 2614608,29 грн.

Таким чином, позивач відповідно до змісту чинного податкового законодавства, мав право на включення до складу валових витрат у 2007 році документально підтверджених первинними документами валових витрат, понесених у минулому звітному податковому періоді - 2006р. Отже, висновок ДПІ про неправомірне завищення валових витрат 2007 року є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Щодо нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі- Закон про ПДВ) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону про ПДВ дано визначення бюджетному відшкодуванню - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону про ПДВ не включається до складу податкового кредиту, сума податку, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правомірність віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум за наслідками проведення операцій підтверджуються податковими накладними, які містять всі обов"язкови реквізити та мають законну силу. Виписана податкова накладна відповідає вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", що не заперечується актом перевірки, а тому будь-які підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у відповідача були відсутні.

Судом враховується, що відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно п.1, 2 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки, складаючи податкову звітність позивач керувався саме первинними документами (договори купівлі-продажу, акти прийому-передачі, видаткові накладні, бухгалтерські рахунки, декларації), щодо вчинення операцій з постачання нафтопродуктів з ТОВ "ТНК ВР Коммерс", які складені відповідно до норм наведеного вище законодавства, на підставі первинних документів, що не заперечується відповідачем.

Відповідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника є правомірними.

Наявність податкових накладних ТОВ "ТНК ВР Коммерс" по послугам з організації доставки товару податковим органом не заперечується.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, а суми податку, вказані у цих накладних, включені до складу податкового кредиту податкового періоду, в якому отримував податкові накладні.

З приводу обов'язкової необхідності транспортно-залізничних накладних (як доказу проведення господарської операції), то судом враховується, що застосування таких в будь-якому вигляді не є обов'язковим. Більше того, транспортно-залізнична накладна є документом, що призначений для перевезення товарів, а не для ведення податкового обліку або ж підтвердження дійсності договору на виконання якого він видається.

Отже, придбання позивачем послуг з організації доставки нафтопродуктів є таким, що пов’язане з веденням господарської діяльності.

Крім того, стосовно правовірності віднесення витрат на сплату винагороди ТОВ "ТНК ВР Коммерс" за організацію доставки товарів ТОВ "Нафтогаз-Інвест", витрати на послуги ТОВ "ТНК ВР Коммерс" є прямо пов’язаними з господарською діяльністю ТОВ "Нафтогаз-Інвест" щодо реалізації нафтопродуктів. Відповідно, податковий кредит з податку на додану вартість, сплачений у ціні цих послуг, ТОВ "Нафтогаз-Інвест" сформований правомірно. Отже, відсутні підстави для висновку щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Позиція Відповідача не узгоджуються з приписами ч.2 ст.71 КАС України, відповідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, заперечував проти позову, однак не виконав покладеного на нього процесуальним Законом обов’язку щодо доказування правомірності свого рішення.

Також відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження безтоварності операцій за угодами, фіктивності цих угод тощо.

Той факт, що позивач не надав суду первинні бухгалтеські документи не може бути підставою для протилежного висновку, оскільки дані документи були вилучені слідчим відділом ПМ ДПА України в Житомирській області в ході розслідування кримінальної справи № 079016/08 відносно директора ТОВ "Нафтогаз-Інвест" ОСОБА_1 та по кримінальній справі № 4928/01 відносно директора ТОВ "Нафтогаз-Інвест" ОСОБА_1 та головного бухгалтера товариства ОСОБА_2, які були порушені на підставі висновків акту перевірки за фактом ухилення від сплати податків.

При цьому невідповідність викладених в акті перевірки висновків відповідача вимогам чинного законодавства та протиправність донарахування платнику податків податкових зобов’язань з податку на прибуток та з ПДВ, підтверджуються висновками судово-економічних експертиз, проведених в ході розслідування зазначених кримінальних справ, при складанні яких були досліджені всі первинні документи по вищевказаним операціям.

Зокрема, згідно висновку № 00044 судово-економічної експертизи, проведеної ТОВ "АФ Центрального Бюро Аудиту Міністерства юстиції України" від 23.11.2008 року, висновки, викладені в акті документальної перевірки № 5789/23-1/33463578/0110 від 16.10.2008 року в частині сум нарахованого податку на прибуток та податку на додану вартість не підтверджуються документально.

Аналогічний висновок зроблений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України від 27.02.2010 року № 898/899.

Крім того, постановою Богунського районного суду м.Житомира від 15.05.2009 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 29.05.2009 року, постанова про порушення кримінальної справи № 079016/08 відносно директора ТОВ "Нафтогаз-Інвест" ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, скасована. В порушенні кримінальної справи за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ Нафтогаз-Інвест" в період з 01.01.2007 року 30.06.2008 року по податку на прибуток та податку на додану вартість відмовлено.

Також, за наслідком розслідування, кримінальна справа № 4928/10, порушена відносно директора ТОВ"Нафгаз-Інвест" ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_2 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в їх діях складу злочину, що підтверджується копією відповідної постанови.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що податкові повідомленя-рішення Державної податкової інспекції в м.Житомирі № 0002612301/0 від 29.10.2008 р. та № 0002622301/0 від 29.10.2008 р. прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України стягненню з Державного бюджету на користь позивача підлягає 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомленя-рішення Державної податкової інспекції в м.Житомирі № 0002612301/0 від 29.10.2008 р. та № 0002622301/0 від 29.10.2008 р..

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Інвест" з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

          Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 07 лютого 2011 р.