Постанова № 14993123, 09.02.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №2а-8433/10/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2011 р.                                                             м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Майстренко Н.М.,

за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції"

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області,

за участю прокурора відділу прокуратури Житомирської області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а також зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 року №0001342301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ "Бальзак-Інвестиції", зобов'язати відповідача прийняти рішення про визнання права ТОВ "Бальзак-Інвестиції" на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 2031269,00 грн. шляхом зарахування сум до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.11.2010 року №0001632301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ "Бальзак-Інвестиції", зобов'язати відповідача прийняти рішення про визнання права ТОВ "Бальзак-Інвестиції" на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 100908,00 грн. та за серпень 2010 року у розмірі 25787,00 грн. шляхом зарахування сум до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів. В обґрунтування своїх вимог посилається на той факт, що Бердичівською ОДПІ неправильно застосовано положення пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. Закону України "Про податок на додану вартість", які, на думку позивача, підлягають застосуванню тільки у разі, якщо платник податку обирає бюджетне відшкодування шляхом повернення суми бюджетного відшкодування коштами із державного бюджету. У випадку ж обрання платником бюджетного відшкодування шляхом зарахування суми до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів положення цього підпункту не застосовуються. Крім того, позивач вважає, що при визначенні права підприємства на отримання бюджетного відшкодування шляхом визначення обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців контролюючий орган мав враховувати як операції з поставки, так і операції з придбання товарів (послуг).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представники відповідача та прокурор проти адміністративного позову заперечили. Пояснили, що під оподатковуваною операцією для цілей Закону України "Про податок на додану вартість" слід розуміти операцію, за наслідками якої виникає об'єкт оподаткування податком на додану вартість, тобто такою операцією є тільки поставка товарів (послуг), внаслідок якої платник податку - постачальник нараховує податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що Бердичівською ОДПІ було здійснено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Бальзак Інвестиції" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2001 року по 31.05.2010 року, за наслідками якої складено акт від 16.09.2010 року №2658/2301/33767358.

На підставі акту перевірки відповідачем 20.09.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001342301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 2031269,00 грн.

Крім того, Бердичівською ОДПІ було здійснено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Бальзак Інвестиції" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за липень, серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період червень, липень 2010 року, за наслідками якої складено акт від 26.10.2010 року №3055/2301/33767358.

На підставі акту перевірки відповідачем 02.11.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001632301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року на 100908,00 грн. та за серпень 2010 року - на 25787,00 грн.

При цьому, у ході здійснення зазначених перевірок Бердичівською ОДПІ було встановлено, що позивачем порушено вимоги пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 2031269,00 грн., за липень 2010 року на 100908,00 грн. та за серпень 2010 на 25787,00 грн., сформованої зі складу податкового кредиту за наслідками здійснення операцій, пов'язаних з будівництвом житлового офісного торгівельного центру європейського рівня - галерея "Оноре де Бальзак".

Вирішуючи питання про наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за наслідками зазначених операцій, судом враховується, що відповідно до пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Зміст наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець наявність права на отримання бюджетного відшкодування ставить у залежність від обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців по відношенню до місяця, в якому заявляється бюджетне відшкодування.

При цьому суд, визначаючись з розумінням поняття "оподатковуваної операції", враховує, що згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" під оподатковуваними операціями для цілей цього Закону маються на увазі будь-які операції платників податку, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Перелік оподатковуваних операцій визначений пунктом 3.1 статті 3 зазначеного Закону. До цього переліку, зокрема, належать поставки товарів або поставки послуг (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону ).

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону "Про податок на додану вартість" поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до наведеного оподатковувана поставка є різновидом оподатковуваної операції. При цьому ознакою оподатковуваної операції, а отже, і оподатковуваної поставки, є виникнення в результаті її здійснення об’єкта оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, з аналізу наведених законодавчих норм випливає, що під оподатковуваними операціями слід мати на увазі поставку товарів або поставку послуг, в результаті яких у платника податку-постачальника виникає об’єкт оподаткування податком на додану вартість та, відповідно, нараховуються податкові зобов’язання з цього податку.

Враховуючи викладене, поняттям оподатковуваних операцій не охоплюються операції платника податку з придбання товарів і послуг, у тому числі тих, із яких у покупця виникає право на податковий кредит, а також операції, звільнені від оподаткування або такі, що не є об’єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 Закону України "Про податок на додану вартість".

За обставин, які склались у даній справі, сторонами не заперечується, що в наведеному розумінні поняття "оподатковуваної операції" позивач мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, адже товариством сума бюджетного відшкодування сформована за рахунок податку на додану вартість, включеного до податкового кредиту за наслідками господарських операцій з придбання товарів (послуг), а не їх поставки, внаслідок якої у підприємства виникли б податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість.

Таким чином, встановлена Законом умова щодо наявності права у платника податку на отримання бюджетного відшкодування ТОВ "Бальзак Інвестиції" дотримана не була.

Не спростовує цього і висновку і виключення, передбачене у пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", щодо отримання права на бюджетне відшкодування внаслідок нарахування податкового кредиту у зв'язку з придбанням або спорудженням (будівництвом) основних фондів. Так, законодавець дійсно передбачає право на отримання бюджетного відшкодування за умови понесення витрат, пов'язаних саме з будівництвом основних фондів. У той же час, зазначені обставини також не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що витрати на спорудження житлового офісного торгівельного центру європейського рівня - галерея "Оноре де Бальзак" - відображались підприємством на рахунку 151 "Капітальні інвестиції", і навіть зважаючи саме на процес спорудження торгівельного центру, позивачем не було доведено того, що цей центр після закінчення будівництва матиме статус основних фондів, оскільки представник позивача надав пояснення, що частина комплексу призначена для продажу, що обумовлює його статус як товару. У той же час, виокремити частину, яку буде використовувати саме позивач, неможливо. Будь-яких розпорядчих документів стосовно того, яким чином має використовуватись в господарській діяльності збудований комплекс і яка його частина підлягає продажу, позивачем надано не було, а тому суд позбавлений можливості встановити, в якій частині заявлення бюджетного відшкодування відповідало б вимогам п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Що ж стосується доводів позивача стосовно того, що вимога про обмеження права на отримання бюджетного відшкодування стосується тільки його отримання шляхом повернення грошових коштів, то такі доводи є юридично безпідставними.

Так, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону. При цьому, відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 цієї статті 7 платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Тобто зміст наведених правових норм свідчить на користь висновку, що Закон передбачає два способи бюджетного відшкодування, якими є отримання розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 Закону суми на розрахунковий рахунок платника податку або зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів. При цьому, пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не містить застережень стосовно того, що правові приписи наведеного підпункту не застосовуються у випадку, коли платник податку обрав спосіб бюджетного відшкодування шляхом зарахування суми бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

Отже, зважаючи на викладене правове регулювання спірних правовідносин та встановлені у ході судового розгляду обставини, за яких позивач заявляв бюджетне відшкодування, суд дійшов висновку про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", з огляду на що відмовляє у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі у зв'язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Головуючий суддя:                                                            Н.М. Майстренко

Повний текст постанови виготовлено: 14 лютого 2011 р.