Постанова № 14992696, 01.04.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2011 року Справа № 2а/0370/562/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Александрової М.А.,

при секретарі судового засідання Лащуку О.Ю.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача Шептур Т.В., Солов'я П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася з адміністративним позовом до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції (Камінь-Каширська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 грудня 2010 року № 0005051701/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на суму 400 000 грн. 50 коп., в тому числі: 266 667 грн. за основним платежем і 133 333 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0005061701/2 про визначення підприємцю ОСОБА_5 податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності, на суму 199 999 грн. 99 коп. основного платежу.

Позовні вимоги обґрунтовувала наступними обставинами.

Камінь-Каширською МДПІ проведено документальну невиїзну перевірку субєкта господарської діяльності (СГД) ОСОБА_5 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Транс-Сервіс» (ТзОВ «Вест Транс-Сервіс») за грудень 2009 року, за результатами якої складено акт від 20 жовтня 2010 року № 324/1701-2599310769.

Перевіркою встановлено порушення підприємцем статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

28 жовтня 2010 року на підставі акту перевірки Камінь-Каширською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005051701/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ на суму 400 000 грн. 50 коп., в тому числі: 266667 грн. за основним платежем і 133333 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0005061701/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності на суму 199 999 грн. 99 коп. за основним платежем. Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувалися підприємцем ОСОБА_5 в адміністративному порядку до Камінь-Каширської МДПІ, Державної податкової адміністрації (ДПА) у Волинській області та Державної податкової адміністрації України (ДПА України), однак скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. За результатами адміністративного оскарження Камінь-Каширською МДПІ винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2010 року № 0005051701/2 та № 0005061701/2.

Позивач вважає висновки акту перевірки безпідставними, а податкові повідомлення-рішення протиправними з таких підстав.

28 грудня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» був укладений договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. На виконання умов договору відповідно до накладної № 1 від 30 грудня 2009 року ОСОБА_5 за довіреністю серії ЯПТ № 864041 від 30 грудня 2009 року особисто отримала від ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» товар на загальну суму 1600000 грн., в тому числі ПДВ - 266666 грн. 67 коп. На підставі даної накладної ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» виписано податкову накладну № 70 від 30 грудня 2009 року на суму 1600000 грн., в тому числі ПДВ - 266666 грн. 67 коп. Позивач вважає, що наявність у нього належним чином оформленої податкової накладної є підставою для включення суми ПДВ, відображеної в ній, до складу податкового кредиту.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що покупець зобовязується здійснити оплату за товар протягом 90 банківських днів з дня його отримання, тому твердження податкового органу про наявність станом на 31 грудня 2009 року кредиторської заборгованості перед ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» не заперечується позивачем. Однак, позиція податкового органу щодо непідтвердження господарської операції належними доказами у звязку з непроведенням розрахунків є безпідставною. Так, 02 серпня 2010 року між ТзОВ «Вест Транс-Сервіс», підприємцем ОСОБА_5 та ПП «Мега-Транс-Авто» був укладений договір відступлення права вимоги, згідно із яким ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» відступає ПП «Мега-Транс-Авто» право вимоги за даним договором, а 28 лютого 2011 року підприємцем ОСОБА_5 проведено часткову оплату за придбаний товар в розмірі 120000 грн.

Позивач стверджує, що укладений між ним та ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, жодним чином не порушує публічний порядок та не суперечить моральним засадам суспільства.

Посилання податкового органу на довідку позапланової невиїзної перевірки Державної податкової інспекції у м. Житомирі (ДПІ у м. Житомирі) від 28 липня 2010 року №49236/152/31398827, відповідно до якої нібито доведено, що ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» не здійснює господарської діяльності, не знаходиться за юридичною адресою, тому укладена між підприємцем ОСОБА_5 та ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» угода містить ознаки нікчемності, є безпідставним, оскільки постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року у справі № 2а-6642/10/0670 встановлено, що ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» здійснює господарську діяльність, подає податкову звітність та отримує поштову кореспонденцію за юридичною адресою, тому дії ДПІ у м. Житомирі по проведенню документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 листопада 2009 року по 30 квітня 2010 року було визнано протиправними.

Позивач вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не підтверджені документально, побудовані на припущеннях, що є порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 925/11205.

Враховуючи викладене, просила визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Камінь-Каширської МДПІ від 30 грудня 2010 року № 0005051701/2 та № 0005061701/2.

Відповідач в письмових запереченнях проти адміністративного позову посилався на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та просив відмовити в позові повністю з наступних підстав.

Камінь-Каширською МДПІ проведено документальну невиїзну перевірку СГД ОСОБА_5 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» за грудень 2009 року, за результатами якої складено акт від 20 жовтня 2010 року № 324/1701-2599310769.

Перевіркою встановлено, що між фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 та ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» 28 грудня 2009 року укладено договір купівлі-продажу б/н на придбання товарно-матеріальних цінностей. На виконання умов договору ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» виписано накладну від 30 грудня 2009 року № 1 та податкову накладну від 30 грудня 2009 року № 70 на поставку будівельних матеріалів загальною вартістю 1600000 грн., в тому числі ПДВ 266666 грн. 67 коп.

На підставі даних документів позивач безпідставно збільшила валові витрати за 2009 рік на суму 1333333 грн. 33 коп., включила податкову накладну до реєстру отриманих та виданих податкових накладних та включила до податкового кредиту за грудень 2009 року ПДВ в сумі 266667 грн.

Такі висновки зроблені податковим органом з огляду на таке.

Під час перевірки позивачем не було надано документів складського обліку щодо оприбуткування та вибуття будівельних матеріалів, їх транспортування, не повідомлено інформації про переміщення закуплених у ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» товарів та стан розрахунків за них, тому Камінь-Каширською МДПІ направлено запит до ДПІ у м. Житомирі для підтвердження взаємовідносин між зазначеними вище субєктами господарювання.

Згідно із довідкою ДПІ у м. Житомирі від 12 березня 2010 року № 14177/23-1/31398827 про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» щодо взаємовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за грудень 2009 року, на запити податкового органу товариством не надано документів, які підтверджують розрахунки по вищевказаній господарській операції, надано лише видаткову та податкову накладні від 29 лютого 2008 року № РН-00039 і № 39 на придбання будівельних матеріалів вартістю 2700000 грн. у постачальника ТзОВ «МЖК «Конкріт» ЛТД. Документів щодо оплати вартості отриманих від ТзОВ «МЖК «Конкріт»ЛТД товарно-матеріальних цінностей, їх транспортування, оприбуткування та зберігання, договору на поставку матеріалів ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» не представлено та відмовлено посадовим особам податкового органу у наданні будь-яких пояснень по даній господарській операції.

На запит Камінь-Каширської МДПІ до Луцької ОДПІ щодо підтвердження взаємовідносин між ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» та ТзОВ «МЖК «Конкріт» ЛТД, Луцька ОДПІ повідомила, що актом від 19 грудня 2008 року № 363 свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «МЖК «Конкріт» ЛТД анульовано, а постановою господарського суду Волинської області від 15 лютого 2010 року у справі № 7/76-Б ТзОВ «МЖК «Конкріт» ЛТД знято з державної реєстрації.

Крім того, проведеним ДПІ у м. Житомирі аналізом податкової звітності ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» встановлено відсутність у товариства основних фондів, документів щодо оренди приміщень для зберігання будівельних матеріалів, оренди автотранспорту на перевезення вантажів, договорів про передачу товарів на відповідальне зберігання, а у додатках К1/1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» декларацій з податку на прибуток за 2008-2009 роки залишки товарно-матеріальних цінностей на початок і кінець звітних періодів відсутні. З пояснень позивача вбачається, що поставка будівельних матеріалів по накладній від 30 грудня 2009 року № 1 здійснювалась автотранспортом продавця - ТзОВ «Вест Транс-Сервіс».

Довідкою ДПІ у м. Житомирі від 28 липня 2010 року № 49236/15-2/31398827 про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» встановлено відсутність у товариства товарних запасів, а чисельність працюючих у складі 3 осіб ставить під сумнів здійснення обсягу робіт для отримання задекларованої у 2009 році виручки від реалізації товарів в розмірі 9705387 грн. Крім того, згідно з довідкою про встановлення місцезнаходження від 08 червня 2010 року № 2713/26-0 підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Таким чином, сторонами по договору від 28 грудня 2009 року б/н ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» (Продавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Покупцем) не підтверджено належними документами виконання умов поставки будівельних матеріалів на суму 1600000 грн., а оскільки товар не перевозився, вказана господарська операція не є реальною.

Тому податковим органом зроблено висновок про те, що укладена між сторонами угода спрямована лише на мінімізацію податкових зобовязань, суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, тому є нікчемною відповідно до статтей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (ЦК України).

Безпідставно сформований в грудні 2009 року податковий кредит та валові витрати за нікчемним правочином спричинили недоплату позивачем податкових зобовязань по податку з доходів фізичних осіб та ПДВ, а отже, втрату дохідної частини Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, 28 жовтня 2010 року Камінь-Каширською МДПІ правомірно винесені податкові повідомлення-рішення № 0005051701/0 про визначення підприємцю ОСОБА_5 податкового зобовязання з ПДВ на суму 400 000 грн. 50 коп., в тому числі: 266667 грн. за основним платежем і 133333 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, що застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та № 0005061701/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності, на суму 199 999 грн. 99 коп. основного платежу

Податкові повідомлення-рішення № 0005051701/0 та № 0005061701/0 від 28 жовтня 2010 року оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку до Камінь-Каширської МДПІ, ДПА у Волинській області та ДПА України, однак скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. За результатами адміністративного оскарження Камінь-Каширською МДПІ правомірно винесені та надіслані позивачу податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2010 року № 0005051701/2 та № 0005061701/2.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримують повністю з підстав, наведених в позовній заяві, просять скасувати податкові повідомлення-рішення Камінь-Каширської МДПІ від 30 грудня 2010 року № 0005051701/2 та № 0005061701/2.

Представники відповідача Шептур Т.В. та Соловей П.С. позов не визнають з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що 31 липня 2000 року ОСОБА_5 зареєстрована Камінь-Каширською районною державною адміністрацією як субєкт підприємницької діяльності, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В00 № 363587 (а.с.11 том 1).

Камінь-Каширською МДПІ з 28 по 29 вересня 2010 року проведено документальну невиїзну перевірку СГД ОСОБА_5 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» за грудень 2009 року, за результатами якої складено акт від 20 жовтня 2010 року № 324/1701-2599310769 (а.с.13-22 том 1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Камінь-Каширською МДПІ на підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 жовтня 2010 року № 0005051701/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ на суму 400 000 грн. 50 коп., в тому числі: 266667 грн. за основним платежем і 133333 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0005061701/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності на суму 199 999 грн. 99 коп. за основним платежем, а за результатами адміністративного оскарження до Камінь-Каширської МДПІ, ДПА у Волинській області, ДПА України - податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2011 року № 0005051701/2 та № 0005061701/2.

Суд вважає податкові повідомлення-рішення податкового органу неправомірними з наступних підстав.

28 грудня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Покупець) та ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договору (а.с.62 том 1).

На виконання умов договору відповідно до накладної № 1 від 30 грудня 2009 року ОСОБА_5 за довіреністю серії ЯПТ № 864041 від 30 грудня 2009 року особисто отримала від ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» товар (будівельні матеріали) на загальну суму 1600000 грн., в тому числі ПДВ - 266666 грн. 67 коп. (а.с.63 том 1).

З пояснень представників позивача, наданих в судовому засіданні, поставка товару проводилася транспортом Продавця, тобто, ТзОВ «Вест Транс-Сервіс», що обумовлено пунктом 2.3 договору, наявність кредиторської заборгованості позивача перед ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» станом на 31 грудня 2009 року пояснюється умовою, викладеною в пункті 3.3 договору, відповідно до якого Покупець зобовязується здійснити оплату за товар протягом 90-та банківських днів з дня його отримання.

Як вбачається з акту перевірки від 20 жовтня 2010 року, перевіряючим зроблено висновок про нікчемність укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» правочину.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. На підставі частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України (ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказ вини може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі чи постановою про припинення провадження у кримінальній справі з підстав, що не реабілітують обвинуваченого.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочину ґрунтуються на інформації, що викладена в довідці ДПІ у м. Житомирі від 28 липня 2010 року № 4926/15-2/31398827 про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» з питань перевірки відомостей, отриманих від ОСОБА_5 за грудень 2009 року (довідка від 28 липня 2010 року) (а.с.236-238 том 1) та довідці ДПІ у м. Житомирі від 12 березня 2010 року № 14771/23-1/31398827 про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за період з 01 по 31 грудня 2009 року (довідка від 12 березня 2010 року) (а.с.17-21 том 2).

Як вбачається з довідки від 28 липня 2010 року, вона містить посилання на відсутність у ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність підприємства за юридичною адресою. Однак, згідно із наявною в матеріалах справи копією постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року в адміністративній справі № 2а-6642/10/0670 судом встановлено, що ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» отримує поштову кореспонденцію за адресою, зазначеною в установчих документах та свідоцтві про державну реєстрацію, подає податкову звітність, здійснює господарську діяльність, оскільки декларувало від'ємне значення з ПДВ на суму більше 100000 грн. Враховуючи зазначені обставини, судом визнано протиправними дії ДПІ у м. Житомирі по проведенню документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 листопада 2009 року по 30 квітня 2010 року, оформленої актом № 4992/23-1/31398827 від 28 липня 2010 року (а.с.67-69 том 1). Зазначене спростовує висновки податкового органу.

А відповідно до висновків довідки ДПІ у м. Житомирі від 12 березня 2010 року, перевіркою ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, встановлено відображення в податковому обліку товариства результатів господарських відносин із згаданим підприємцем.

Таким чином, вищезазначені докази не є належними в розумінні статті 70 КАС України, для встановлення умислу сторін угоди порушити публічний порядок. Докази наявності умислу в ухиленні від сплати податків (навмисному заниженні податкових зобовязань) зі сторони фізичної особи підприємця ОСОБА_5 відсутні.

Згідно із статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін, спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» передбачено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» вбачається, що на час здійснення господарської операції з поставки підприємцю ОСОБА_5 товару 30 грудня 2009 року, товариство було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.1-15 том 2). А згідно із довідкою від 12 березня 2010 року, станом на 30 грудня 2009 року ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» було зареєстроване платником ПДВ відповідно до свідоцтва від 28 грудня 2009 року № 100261450 (а.с.17-18 том 2).

Посилання податкового органу на анулювання свідоцтва платника ПДВ та зняття з державної реєстрації ТзОВ «МЖК «Конкріт» ЛТД - постачальника ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» 1 ланки, не береться до уваги судом, оскільки зазначені обставини не призводять до недійсності угоди, укладеної між позивачем та ТзОВ «Вест Транс-Сервіс».

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92 передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 7.5 статті 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Право на податковий кредит у позивача виникло з дати отримання податкової накладної № 70 від 30 грудня 2009 року, виданої ТзОВ «Вест Транс-Сервіс», на суму 1600000 грн., в тому числі ПДВ - 266666 грн. 67 коп. (а.с. 64 том 1), що засвідчує факт придбання підприємцем товарів.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із зазначеними вимогами договір, укладений позивачем з ТзОВ «Вест Транс-Сервіс», накладна № 1 від 30 грудня 2009 року та податкова накладна № 70 від 30 грудня 2009 року повністю відповідають вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі якого Камінь-Каширською МДПІ винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, перевіряючим також не зафіксовано будь-яких зауважень до первинних документів, згідно із якими оформлялось придбання підприємцем товарів будівельних матеріалів у ТзОВ «Вест Транс-Сервіс».

Про оприбуткування позивачем придбаного товару свідчить копія книги обліку доходів і витрат підприємця ОСОБА_5 за період з 01 по 31 грудня 2009 року (а.с.167-199 том 1), накладна на внутрішнє переміщення товару на складах № 348 від 31 грудня 2009 року (а.с.153 том 1), товарно-грошові звіти за грудень 2009 року (а.с.154-155 том 1), а про його використання у господарській діяльності акти приймання виконаних підрядних робіт з підсумковими відомостями ресурсів за грудень 2009 року (а.с.94-103, 107-152 том 1) за договором підряду, укладеним між Головним управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Волинської обласної державної адміністрації та підприємцем ОСОБА_5 від 24 липня 2008 року № 7/222 на добудову приміщень до школи в с. Мостище Камінь-Каширського району (а.с.162-166 том 1).

Отже, висновки Камінь-Каширської МДПІ про нікчемність правочину, вчиненого між ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, не знайшли підтвердження належними та допустимими доказами.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач на підставі отриманих від ТзОВ «Вест Транс-Сервіс» накладної № 1 від 30 грудня 2009 року та податкової накладної № 70 від 30 грудня 2009 року правомірно відніс витрати, понесені на придбання товару, до складу валових витрат у сумі 1333 333 грн. 33 коп. (без ПДВ), а ПДВ у сумі 266 667 грн. - до податкового кредиту.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2011 року № 0005051701/2 та № 0005061701/2, прийняті відповідачем як субєктом владних повноважень, перевірялися на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 30 грудня 2010 року № 0005051701/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 400 000 грн. 50 коп., в тому числі: 266667 грн. за основним платежем і 133333 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0005061701/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності на суму 199 999 грн. 99 коп. за основним платежем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 6 грн. 80 коп. підтверджуються платіжними дорученнями № 125 та № 126 від 02 березня 2011 року (а.с.70-71 том 1), тому їх слід присудити з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції від 30 грудня 2010 року № 0005051701/2 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 400 000 грн. 50 коп., з яких 266 667 грн. - за основним платежем і 133 333 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0005061701/2 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на суму 199 999 грн. 99 коп. за основним платежем.

Присудити на користь ОСОБА_5 з Державного бюджету України судові витрати в сумі 6 грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 06 квітня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.А. Александрова