Постанова № 14992703, 08.04.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2011 року Справа № 2а/0370/611/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представників позивача Тиможинського С.А., Літот Н.Д.,

представника відповідача Андріюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термотех» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термотех» (далі позивач, ТзОВ «Термотех») звернулося з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 11 лютого 2011 року №0000462301/0 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на 73988,75 грн. та №0000442301/0 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств на 88080,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що висновки податкового органу, зроблені в ході проведення невиїзної документальної перевірки товариства, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки правочини, укладені позивачем із СПД ОСОБА_4 на придбання товарів, відповідають вимогам чинного законодавства та відсутні підстави вважати їх нікчемними. Крім того, посилається на неправомірність перевірки та проведення її податковим органом без законних на те підстав.

В судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, підтримали позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, та додаткового пояснили, що факти здійснення господарських операцій з підприємцем ОСОБА_5 відображені по податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Придбання ТМЦ у підприємця підтверджується податковими та видатковими накладними, а також відповідними розрахунковими документами. Також зазначили, що позивач не знав і не міг знати про порушення своїм контрагентом приписів податкового законодавства, а тому не повинен нести за це відповідальність.

В поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав, зазначивши, що відповідно до акту перевірки ТзОВ «Термотех» з питань дотримання вимог податкового законодавства по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарських операціях з СПД ОСОБА_5 за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року встановлено придбання позивачем у підприємця ТМЦ на загальну суму 395724,00 грн. Згідно акту перевірки СПД ОСОБА_5 первинна документація ведення підприємницької діяльності останньою не надавалась, письмові пояснення не надавались; на формування валового доходу та валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту підприємцем ОСОБА_5 підтверджуючих документів не надано; встановлено придбання підприємцем товарів (робіт, послуг) від суб'єктів господарської діяльності, які мають ознаки сумнівності та свідоцтва платника ПДВ яких анульовані протягом 2005-2006 років, у звязку з чим податкові накладні, виписані після анулювання свідоцтв платника ПДВ вважаються недійсними. В результаті порушення підприємцем ОСОБА_5 своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені даним підприємцем на придбання товарів (робіт, послуг), та в свою чергу угоди, укладені нею на подальшу реалізацію даних товарів (робіт, послуг), мають протиправний характер та відповідно до закону є нікчемними, оскільки не створюють юридичних наслідків. Враховуючи вказані обставини, Луцька ОДПІ вважає, що в ході перевірки правомірно зроблено висновок про завищення ТзОВ «Термотех» валових витрат та податкового кредиту по операціях з СПД ОСОБА_5, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала подані заперечення та додатково пояснила, що документальна невиїзна перевірка ТзОВ «Термотех» проведена на виконання постанови слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області у відповідності до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а тому вважає безпідставними посилання представника позивача на неправомірність самої перевірки. Просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту №1/35-111/31183659 від 12.01.2011 року про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Термотех» з питань дотримання вимог податкового законодавства по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарських операціях з СПД ОСОБА_5 за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року було встановлено порушення позивачем п.1.31 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого останнім занижено податок на прибуток на загальну суму 82444,00 грн., п.1.4 ст.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ТзОВ «Термотех» занижено податок на додану вартість на загальну суму 64370,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 лютого 2011 року №0000462301/0 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на 73988,75 грн. та №0000442301/0 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств на 88080,00 грн.

Висновок податкового органу про завищення товариством валових витрат та податкового кредиту базується на тому, що правочини, укладені між позивачем та СПД ОСОБА_5 на придбання товарів, Луцькою ОДПІ визнані нікчемними внаслідок того, що підприємець ОСОБА_5 у своїй господарській діяльності порушила податкові зобовязання, приписи господарського та цивільного законодавства, укладені нею угоди носили протиправний характер, щодо останньої порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ.

Як встановлено судом та не оспорюється учасниками процесу, ТзОВ «Термотех» протягом періоду, що перевірявся, відповідно до укладених із СПД ОСОБА_5 договорів №13 від 25 вересня 2007 року та №2 від 01 лютого 2008 року придбавало товар, зокрема, напівавтомат для виробництва термоблоків, комплект обладнання для виробництва листового пінополистиролу, силом, паровий ресівер тощо, що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів. Загальна сума поставок за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року становить 395724,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 65954,00 грн.

Вартість отриманих від підприємця ОСОБА_5 ТМЦ на суму 329777,00 грн. включено позивачем до складу валових витрат та відображено в деклараціях з податку на прибуток за відповідні звітні періоди. Сума ПДВ 65954,00 грн. включена товариством до податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за відповідні звітні періоди.

Згідно п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до п.5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 цього Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В силу пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 вищевказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З пояснень представників позивача вбачається, що придбаний у СПД ОСОБА_5 товар в подальшому був реалізований іншим субєктам господарювання. Факт понесених витрат підтверджений відповідними розрахунковими документами.

Таким чином, суд не вбачає порушень ТзОВ «Термотех» п.1.31 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отже висновки податкового органу про завищення валових витрат, яке призвело до заниження позивачем податку на прибуток, безпідставні.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» під поставкою товарів розуміють будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, аналізуючи вищевказані норми Закону, ТзОВ «Термотех» правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені товариством у звязку з придбанням ТМЦ у СПД ОСОБА_5, оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними податковими накладними та розрахунковими документами.

Суд вважає, що Луцькою ОДПІ не підтверджено нікчемність правочинів, згідно яких ТзОВ «Термотех» придбавало у СПД ОСОБА_5 товар.

Згідно з частиною другою ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Частиною першою ст.216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як вбачається з витягу з акту планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні підприємницької діяльності ОСОБА_5 за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року, доданого до заперечень відповідача, контрагентами-постачальниками даного підприємця були ТзОВ «С.К.С.-Техпром», ПП «Астарк», ТзОВ «Катех 3», ТзОВ «Союз Сервіс ЛТД». Вказані підприємства мають ознаки фіктивності, свідоцтва про реєстрацію їх як платників ПДВ скасовані протягом 2005-2006 років. Інших контрагентів-постачальників СПД ОСОБА_5 не було встановлено у звязку з неподанням останньою первинної документації, що, на думку суду, в свою чергу не виключає можливості здійснення останньою господарських операцій також і з іншими господарюючими субєктами.

Разом з тим, в ході перевірки СПД ОСОБА_5 не було встановлено, який саме товар придбавався нею у вищезгаданих постачальників, як і не було встановлено, що саме цей товар в подальшому був реалізований ТзОВ «Термотех».

Підприємець ОСОБА_5 в період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року була зареєстрована як платник ПДВ, відтак мала право виписувати податкові накладні. Податковим органом не надано доказів того, що виписані в адресу ТзОВ «Термотех» податкові накладні підприємцем ОСОБА_5 фіктивні чи підроблені.

Отже, доводи податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача із СПД ОСОБА_5 базуються лише на припущеннях. Крім того, в ході проведення перевірки позивача подальший рух придбаного у СПД ОСОБА_5 товару податковим органом не досліджувався, як і не враховувався той факт, що деякий товар був реалізований іншим контрагентам.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що порушення, допущені підприємцем ОСОБА_5 у відображенні в податковому обліку своїх господарських операцій, не можуть впливати на права та обов'язки іншого платника податків, в даному випадку, ТзОВ «Термотех», за відсутності будь-яких даних, що свідчать про вчинення останнім нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Жодних доказів, які б свідчили, що позивач знав про порушення ОСОБА_5 правил здійснення господарської діяльності, приписів податкового та іншого законодавства, як податковим органом, так і судом не зібрано, отже твердження Луцької ОДПІ про вчинення позивачем нікчемних правочинів безпідставні.

Суд не приймає також до уваги висновки відповідача у акті перевірки на відсутність у позивача товаросупровідних документів щодо поставки товару від СПД ОСОБА_5 з врахуванням того, що самі поставки здійснювались в межах одного населеного пункту та за рахунок СПД ОСОБА_5 згідно укладених договорів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті перевірки, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, відтак податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті на підставі акту перевірки, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, суд вважає безпідставними посилання позивача на неправомірність перевірки, оскільки як встановлено судом, перевірка ТзОВ «Термотех» проведена на виконання постанови слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області про призначення позапланової документальної перевірки від 09 квітня 2010 року відповідно до вимог п.п.1, 4 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

У позовній заяві ТзОВ «Термотех» просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 11 лютого 2011 року №0000462301/0 та №0000442301/0. При постановленні рішення суд відповідно до ст.162 КАС України може визначити спосіб захисту порушеного права. Оскільки позивачем оскаржуються акти індивідуальної дії, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідача як такі, що прийняті всупереч норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 11 лютого 2011 року №0000462301/0 та №0000442301/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 13 квітня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій