Постанова № 14976660, 18.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2011                                                                                           № 25/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 18.04.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 (підписане 10.03.2011),

у справі           № 25/18 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК Енергосоюз»

про стягнення 83448, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК Енергосоюз» про стягнення 83448, 00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2011 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК Енергосоюз» на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 21881, 76 грн. пені, 31920, 00 грн. штрафу, 538, 02 грн. державного мита та 153, 40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою № 01/11-1/3114 від 17.03.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 29646, 24 грн. пені та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК Енергосоюз» на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 повернуто заявникові без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 18.04.2011 за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, направленою на його адресу копією ухвали суду.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за його відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВК Енергосоюз» (постачальник) був укладений договір поставки № 422/01-10 від 17.09.2010, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця установки компресорні стаціонарні типу ЗВШ1,6-2,3/230УХЛ4 з кінцевим тиском 231 кгс/см2, продуктивністю 2,3 м3/хв. з системою керування (продукція) та технічними характеристиками продукції, визначеними в додатку № 3 до договору, а покупець зобов’язується приймати зазначену продукцію та оплатити за неї грошову суму згідно з умовами договору (а.с. 31-36).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що кількість продукції визначена в Специфікації (додаток № 1 до договору).

Відповідно до умов додатку № 1 до договору загальна кількість продукції (установка компресорна стаціонарна типу ЗВШ 1,6-2,3/230УХЛ4 з кінцевим тиском 231 кгс/см2, продуктивністю 2,3 м3/хв. з системою керування), яку постачальник зобов’язаний поставити покупцю складає – 2 шт. (а.с. 37).

Ціна за одиницю Продукції та всієї Продукції визначена у Специфікації (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору ціна всієї продукції становить 760 000, 00 грн., крім того ПДВ 20% - 152 000, 00 грн., а разом з ПДВ ціна за всю продукцію становить 912 000, 00 грн.

Згідно п. 6.1 договору постачальник зобов’язаний передати покупцю визначену договором продукцію партіями у строки, визначені Графіком поставки продукції (додаток № 2 до договору), за адресами, вказаними в наданих постачальнику додатково після підписання договору рознарядках покупця, та за довіреностями, що будуть надані відособленими структурними одиницями покупця, які виступають одержувачами продукції.

Додатком № 2 до договору передбачено, що місцем поставки продукції є Донбаська ЕС, обсяг поставки –2 шт., а кінцевий термін поставки продукції – вересень (а.с. 38).

Покупець оплачує поставлену продукцію протягом 20-ти банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі поставленої продукції (п. 3.1 договору).

Позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання за договором щодо умов графіку поставки продукції та в строк включно до кінця вересня 2010 року продукцію покупцю не поставив.

У зв’язку з чим, 14.10.2010 покупець звернувся до постачальника з претензією № 01/02-2/9641, в якій зазначив, що станом на 14 жовтня 2010 року ТОВ «НВК Енергосоюз» не здійснило постачання продукції, у зв’язку з чим покупець просив негайно здійснити її поставку (а.с. 79).

На виконання умов договору постачальник передав покупцю продукцію у кількості 1-єї одиниці в жовтні 2010 року, що підтверджується актом прийому – передачі від 28.10.2010, підписаним та скріпленим печатками обох сторін (а.с. 42).

В свою чергу, покупець прийняв продукцію та оплатив її, що підтверджується платіжним дорученням № 6838 від 09.11.2010 на суму 456000, 00 грн. (а.с. 51).

Внаслідок невиконання в повному обсязі відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо поставки продукції, покупець звернувся до постачальника з претензією № 01/01-1/11241 від 30.11.2010, в якій просив належним чином виконати свої зобов’язання за договором та сплати штрафні санкції за порушення строків поставки продукції у сумі 72048, 00 грн., яка останнім була залишена без відповіді (а.с. 44-46).

В грудні 2010 року постачальник передав покупцю іншу частину продукції у кількості 1 шт., що підтверджується актом прийому – передачі від 24.12.2010, а покупець прийняв її та оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 8204 від 29.12.2010 (а.с. 43, 51).

В обґрунтування позовних вимог, Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 422/01-10 від 17.09.2010 щодо строків поставки продукції, у зв’язку з чим позивач відповідно до ст. 231 ГПК України та п. 11.1.1 договору просить стягнути 51528, 00 грн. пені та 31920, 00 грн. штрафу.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладаючи договір, сторони чітко в розділі 6 договору погодили свої права та обов’язки, в тому числі і обов’язки постачальника щодо строків поставки продукції.

З матеріалів справи вбачається, що листом № 04/00-7213 від 27.08.2010 АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» повідомляло відповідача про виготовлення замовленої останнім продукції, яка була готова до відвантаження (а.с. 76).

Крім того, листом № 04/00-7311 від 02.09.2010 АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» повідомив ТОВ «НВК Енергосоюз» про можливість останнім першочергового викупу компресорних установок (а.с. 77).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що твердження відповідача про неможливість постачальника поставити покупцю продукцію в строк передбачений договором є необґрунтованими.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 11.1.1 договору передбачено, що у разі порушення строків поставки продукції, вказаних в договорі, постачальник повинен сплатити покупцю пеню в розмір 0,1% ціни продукції, з якої допущено прострочення поставки, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від вказаної ціни.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, однак перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, помилково дійшов висновку про його невідповідність вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а саме про необхідність обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, а саме штрафу та пені, нарахованих за несвоєчасну поставку товару. Тобто, неустойка нарахована позивачем саме за невиконання умов договору в частині несвоєчасної поставки продукції, а не за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, в розумінні Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а відтак позивач має правові підстави для нарахування неустойки в розмірі, передбаченому п. 11.1.1 договору.

Судова колегія, перевіривши розрахунок позивача, вважає його вірним та, з урахуванням наведених вище підстав, фактичного розміру простроченої суми та кількості днів прострочення, таким, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК Енергосоюз» у сумі 12768, 00 грн. пені в період з 01.10.2010 по 24.12.2010 за першу поставку, 38760, 00 грн. пені в період з 01.10.2010 по 28.12.2010 за другу поставку та 31920, 00 грн. 7% штрафу за прострочення понад тридцять днів.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування даного рішення.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 у справі № 25/18 підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 у справі № 25/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 29646, 24 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК Енергосоюз» задовольнити.

3.          Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити повністю.

2).           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК Енергосоюз» (03186, м. Київ, Солом’янський район, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок, 5, офіс 208, код ЄДРПОУ 32619909) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, будинок, 25, код ЄДРПОУ 00100227) 51528, 00 грн. пені, 31920, 00 грн. штрафу, 834, 48 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК Енергосоюз» (03186, м. Київ, Солом’янський район, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок, 5, офіс 208, код ЄДРПОУ 32619909) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, будинок, 25, код ЄДРПОУ 00100227) 148, 24 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

21.04.11 (відправлено)