Постанова № 14976633, 18.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2011 № 53/45

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Гольцової Л.А.

суддів:

за участю секретаря

судового засідання

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1.;

від відповідача: повідомлений належним чином, але не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня”

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2011

у справі № 53/45 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1;

до Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня”;

про стягнення боргу в сумі 74136,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 у справі № 53/45 задоволено повністю позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня” про стягнення боргу в сумі 74136,05 грн.

Не погодившись з рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство „Завод „Ленінська кузня” (далі ВАТ „Завод „Ленінська кузня”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його змінити в частині стягнутої суми інфляційних втрат та постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 547,06 грн. інфляційних втрат. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно визначено середній індекс інфляції за період лютий 2008 листопад 2011. На думку заявника, середній індекс інфляції за вказаний період становить 101,09%.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) у відзиві на апеляційну скаргу ВАТ „Завод „Ленінська кузня” та в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ „Завод „Ленінська кузня” без задоволення.

В засідання суду 18.04.2011 ВАТ „Завод „Ленінська кузня” повноважних представників не направило не зважаючи на те, що було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги товариства належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 01.04.2011, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 № 75.

Відповідно до п. 3.5.11 вищезазначеної Інструкції з діловодства в господарських судах України, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно з п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” зазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.1997 № 02-5/289 зі змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, про належне повідомлення ВАТ „Завод „Ленінська кузня” про прийняття апеляційної скарги товариства до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення вручення поштового відправлення, з якого вбачається своєчасність отримання представником ВАТ „Завод „Ленінська кузня” ухвали суду від 01.04.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Між ВАТ „Завод „Ленінська кузня” (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) 12.12.2007 укладено договір про надання консультаційних послуг, за умовами якого Виконавець зобовязався надати консультаційні послуги в період з 12.12.2007 по 25.12.2007 з питань фінансування будівництва виставково-торговельно-розважального центру в м. Києві, а Замовник взяв на себе зобовязання оплатити надані послуги Виконавця згідно з умовами цього договору. (п. 1.1 договору).

Загальна вартість послуг Виконавця за цим договором становить 100000,00 грн. без ПДВ (п. 3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що Замовник сплачує всю суму, вказану в п. 3.1 цього Договору, на рахунок Виконавця, який вказаний в п. 7.1 цього договору, протягом двох робочих днів з моменту виставлення Виконавцем рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 24.12.2007.

Договором від 18.12.2007 про внесення змін до договору від 12.12.2007 сторони погодили інший строк виконання зобовязання - „в період з 12.12.2007 по 30.01.2008” та порядок оплати „протягом двох робочих днів з моменту виставлення Виконавцем рахунку, але у будь-якому випадку не пізніше 31.01.2008”.

Сторонами 29.01.2008 складено та підписано акт приймання наданих послуг, в якому вони погодили інший строк сплати за надані послуги, а саме: „Замовник зобовязується сплатити за надані Виконавцем консультаційні послуги суму 100000,00 грн., без ПДВ, на рахунок Виконавця не пізніше 08.02.2008”.

Шляхом підписання 29.01.2008 зазначеного вище акта, сторони погодились, що Виконавець надав, а Замовник прийняв консультаційні послуги на загальну суму 100000,00 грн. без ПДВ (п. 1 акта). Замовник немає будь-яких претензій щодо наданих Виконавцем консультаційних послуг відповідно до договору від 12.12.2007 (п. 3 акта).

Таким чином, факт надання послуг на загальну суму 100000,00 грн. підтверджується підписаним та погодженим у двосторонньому порядку актом від 29.01.2008.

Проте, відповідач за отримані послуги розрахувався частково на суму 50000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 13.12.2007, а також довідкою ПАТ „Брокбізнесбанк” від 21.02.2011 № 122/013-02.

Враховуючи загальну суму наданих позивачем послуг (100000,00 грн.) відповідачу та часткову оплату (в сумі 50000,00 грн.), заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 12.12.2007 становить 50000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Матеріали справи не підтверджують здійснення відповідачем остаточного розрахунку з позивачем за договором від 12.12.2007 в сумі 50000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції мотивовано задовольнив позов в частині стягнення основної суми боргу.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача, 3% річних в сумі 4336,05 грн. та 19800,00 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції перевірений розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, внаслідок чого, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, 19800,00 грн. інфляційних втрат та 4336,05 грн. 3% річних і колегія суддів з цим погоджується.

Заперечення скаржника, що середній індекс інфляції за період лютий 2008 листопад 2011 становить 101,09%, а тому з відповідача підлягає стягненню 547,06 грн. інфляційних втрат замість 19800,00 грн., колегією суддів до уваги не приймається з огляду на наступне.

Порядок проведення підрахунку, зокрема, інфляційних втрат, передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості.

Здійснюючи перерахунок інфляційних втрат за період лютий 2008 листопад 2011 виходячи із суми боргу 50000,00 грн., колегія суддів дійшла висновку, що він становить 22250,00 грн., а середній індекс інфляції за вказаний період 1.445%.

Враховуючи, що позивачем до стягнення заявлено меншу суму інфляційних втрат - 19800,00 грн., судова колегія вважає, що стягненню підлягає саме сума, заявлена позивачем.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 № 11 „Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За результатами розгляду апеляційної скарги ВАТ „Завод „Ленінська кузня” судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судом першої інстанцій з достатньою повнотою та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 32, 33, 43 ГПК України.

Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 у справі № 53/45.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 у справі № 53/45 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня” - без задоволення.

2. Матеріали справи № 53/45 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Повернути Відкритому акціонерному товариству „Завод „Ленінська кузня” (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26, код ЄДРПОУ 14312364) з Державного бюджету України надлишково сплачені кошти в сумі 274,43 грн. за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 у справі № 53/45, перерахованих платіжним дорученням від 10.03.2011 № 53 (оригінал платіжного доручення від 10.03.2011 № 53 залишити в матеріалах справи №53/45).

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя

Судді

19.04.11 (відправлено)