Ухвала суду № 14976206, 03.03.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2011 р. Справа № 3/1

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот"

до відповідача Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська обласна рада

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних

в розмірі 8964095 грн. 95 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : представник Гуз С.Б. (довіреність №340юв від 31.12.2010 року);

від відповідача : представник Колбун Н.П. (довіреність №25/01-11 від 12.01.2011 року);

від третьої особи : представник не з'явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення 7981923 грн. 28 коп. основного боргу, 486741 грн. 68 коп. пені, 366047 грн. 73 коп. інфляційних нарахувань та 129383 грн. 26 коп. три проценти річних, всього 8964095 грн. 95 коп. боргу за послуги по очистці каналізаційних, госппобутових та промислових стічних вод.

01.03.2011 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 9653751 грн. 82 коп. основного боргу, 486741 грн. 68 коп. пені, 370298 грн. 74 коп. інфляційних нарахувань та 132568 грн. 56 коп. три процента річних, всього 10643360 грн. 80 коп.. Заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

11.02.2011 року від представника відповідача через канцелярію до суду надійшов відзив вих.№.254/01-11 від 10.02.2011 року, яким Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал»заперечило проти позовних вимог. У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначивши, що сума боргу в розмірі 9653751 грн. 82 коп. не відповідає дійсності та є меншою на 9000,00 грн..

Позивачем подано суду клопотання про залучення Рівненської обласної ради в якості співвідповідача, оскільки на думку позивача, Рівненська обласна рада несе повну субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», оскільки діяльність останнього регулюється положеннями Господарського кодексу України, що стосуються казенних підприємств.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.02.2011 року у справі №3/1 Рівненську обласну раду залучено до участі у справі в якості відповідача 2. У відзиві на позовну заяву відповідач 2 заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що обласна рада відповідно до положень Господарського кодексу України не може нести субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями свого комунального підприємства РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», оскільки щодо господарської діяльності застосовуються положення Господарського кодексу України (далі ГК України) які стосуються діяльності державних комерційних підприємств.

Судом досліджено установчі документи відповідача та ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.03.2011 року Рівненську обласну раду виключено з числа відповідачів та залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з огляду на наступне:

Враховуючи подібність створення, діяльності, форми реалізації державної (комунальної) власності комунальних унітарних підприємств та державних унітарних підприємств, частиною 9 статті 78 ГК України зазначено, що особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених ГК України щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

За змістом статті 73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки і входить до сфери його управління. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Частиною 1 статті 76 ГК України встановлено, що казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких: законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам; основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава; за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів; переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним; приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Тобто в ГК України чітко визначено перелік умов щодо створення казенного підприємства.

Разом з цим, згідно частин 2 та 3 статті 76 ГК України казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог ГК України за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.

Відповідно до частини 6 статті 76 ГК України найменування казенного підприємства повинно містити слова «казенне підприємство». Таким чином, РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал»не може відноситись до казенних підприємств, оскільки порядок його утворення не відповідає вимогам даної статті.

РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал»за своєю формою господарювання є комунальним унітарним комерційним підприємством та відповідно до частини 9 статті 78 ГК України та Статуту підприємства при здійсненні господарської діяльності керується положеннями ГК України, встановлені для державних комерційних підприємств.

Згідно частин 1 та 2 статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених ГК України та іншими законодавчими актами. В залежності від форми реалізації права комунальної власності комунальні унітарні підприємства поділяються на комунальні комерційні підприємства та комунальні некомерційні підприємства.

Частиною 3 статті 78 ГК України визначено, що майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Аналогічний розподіл визначений законодавцем щодо державних унітарних підприємств.

Згідно частин 1 та 2 статті 74 ГК України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з ГК України та іншими законами, прийнятими відповідно до цього кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

З огляду на вищевикладене вбачається, що до спірних відносин мають бути застосовані положення, що регулюють діяльність державних комерційних підприємств. При цьому визначальним фактором застосування цих положень є як мета створення такого підприємства, так і форма реалізації комунальної власності (право господарського відання або право оперативного управління).

Рішенням Рівненської обласної ради №552 від 14.12.2007 «Про Статут Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал»затверджено Статут вказаного підприємства у новій редакції (далі - Статут).

Відповідно до пункту 1.3 Статуту підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, печатки та кутовий штамп, інші необхідні реквізити, фірмові бланки, знак для товарів і послуг, які реєструються у встановленому законом порядку.

Пунктом 1.7 Статуту передбачено, що підприємство (РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал») не відповідає за зобов'язаннями власника (Рівненської обласної ради), а власник не відповідає за зобов'язаннями підприємства.

Згідно пунктів 4.1 та 4.2 Статуту майно підприємства складається з основних фондів, оборотних засобів, коштів та інших цінностей, вартість яких відображена в балансі підприємства, а також є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективу розвитку на умовах повного господарського прорахунку, з урахуванням попиту на його роботи та послуги, а також необхідністю забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення прибутків.

РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал»надає послуги водопостачання і водовідведення фізичним і юридичним особам згідно з тарифами, затвердженими органами місцевого самоврядування та НКРЕ в порядку, встановленому законодавством.

За таких обставин за своєю правовою природою РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал»є комунальним комерційним підприємством, а відтак, відповідно до частини 9 статті 78 ГК України вирішуючи питання щодо особливостей діяльності цього підприємства, слід застосовувати законодавчі положення, що регулюють діяльність державних комерційних підприємств.

Зокрема, положеннями частини 5 статті 74 ГК України передбачено, що держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених ГК України та іншими законами.

Статтею 176 ЦК України встановлено, що територіальні громади інтереси яких відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»представляють відповідні ради не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом. Тому посилання позивача та суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин положень, що регулюють діяльність казенних підприємств (стаття 77 ГК України), є такими що не заслуговують на увагу та не ґрунтуються на законі.

Таким чином, правових підстав, для застосування до Рівненської обласної ради субсидіарної відповідальності шляхом стягнення заборгованості не вбачається.

Представник третьої особи –Рівненської обласної ради в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується підписом повноважного представник Рівненської обласної ради у протоколі судового засідання від 01.03.2011 року.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

25.11.2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Рівнеазот" (далі - Виконавець) та Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі - Замовник) був укладений договір №1798 про надання послуг по очищенню каналізаційних госппобутових та промислових стічних вод (далі - Договір), який підписаний сторонами з Протоколом розбіжностей від 21.12.2005 року та врегульований рішенням господарського суду Рівненської області від 09.03.2006 року, згідно якого позивач зобов’язався надати послуги по очищенню каналізаційних госппобутових та промислових стічних вод, а відповідач зобов’язався оплатити вартість послуг згідно встановлених тарифів.

Позивачем було надано послуги по очищенню стічних вод в період з жовтня 2009 року по лютий 2011 року, що підтверджується актом звіряння розрахунків від 28.02.2011 року за жовтень 2009 року - лютий 2011 року.

На підставі вищезазначених актів виконаних робіт відповідачу були виставлені рахунки на оплату вищевказаних послуг, а саме: №603 від 31.10.2009 р. на суму 634420,50 грн.; №675 від 30.11.2009 р. на суму 633868,84 грн.; №732 від 30.12.2009 р. на суму 689587,50 грн.; №807 від 31.01.2010 р. на суму 631662,16 грн.; №63 від 28.02.2010 р. на суму 608492,02 грн.; №148 від 31.03.2010 р. на суму 733721,10 грн.; №210 від 30.04.2010 р. на суму 672 485,74 грн.; № 276 від 31.05.2010 р. на суму 670279,06 грн.; №340 від 30.06.2010 р. на суму 597458,62 грн.; №406 від 31.07.2010 р. на суму 636075,52 грн.; №472 від 31.08.2010 р. на суму 631 662,16 грн.; №598 від 30.09.2010 р. на суму 628352,14 грн.; №608 від 31.10.2010 р. на суму 548359,98 грн.; №677 від 30.11.2010 р. на суму 562703,40 грн.; №776 від 30.12.2010 р. на суму 606285,34 грн.; №6 від 31.01.2011 р. на суму 612353,70 грн..

Відповідно до п.3.3 Договору оплата вартості очищення стічних вод здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача до 10 числа наступного за звітним місяцем.

Однак, в порушення п.3.3 Договору, відповідач частково оплатив надані йому послуги по очищенню стічних вод, а відтак утворилася заборгованість у розмірі 9653751 грн. 82 коп.. Відповідач не надав суду доказів оплати вказаної заборгованості.

Відповідно до частини першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою та другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відтак вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 9653751 грн. 82 коп. правомірні, ґрунтуються на договорі та законі та підлягають задоволенню.

Відповідач у судовому засіданні зазначив, що позивачем сума заборгованості завищена на 9000,00 грн., оскільки на підставі заяви ВАТ «Рівнеазот»вхідний №1019/л від 28.08.2009 року у березні 2010 року проведено взаємне зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 9000,00 грн. в рахунок проведення капітального ремонту двигунів автомобілів УАЗ в кількості 2 штуки для ВАТ «Рівнеазот», що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 25.03.2005 року №ВД-000259.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про зменшення розміру позовних вимог на суму 9000,00 грн. з огляду на наступне:

Відповідно до положень ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до положень ч.3 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язання.

Відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 9000,00 грн..

Відповідно до п.4.5. Договору за порушення терміну оплати, згідно п.3.3. цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,2 % від суми недооплати за кожний день такої затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що згідно з розрахунком наданим позивачем за період з 11.11.2009 року по 31.10.2010 року складає 486741 грн. 68 коп..

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків оплати, відповідно до ст.625 ЦК України, позивачем на суму боргу за період з 11.11.2009 року по 01.02.2011 року нараховано три відсотки річних в розмірі 132568 грн. 56 коп.. Розрахунок (а.с. 46-48, 109-110) перевірено судом та визнано вірним. Позивачем на суму боргу за період з листопада 2009 року по грудень 2010 року нараховано інфляційні втрати в розмірі 370298 грн. 74 коп. Розрахунки (а.с. 45-46, 109) перевірено судом та визнано вірними.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в розмірі 9653751 грн. 82 коп. основного боргу, 486741 грн. 68 коп. пені, 370298 грн. 74 коп. інфляційних нарахувань, 132568 грн. 56 коп. три проценти річних є правомірними, ґрунтуються на договорі та законі, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат на оплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, м.Рівне, вул. С.Бандери, 2, р/р 260353024315 в Ощадбанку м.Рівне МФО 333368 ЗКПО 03361678) на користь Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, м.Рівне-17, ЄДРПОУ 05607824, р/р 260030265779 в філії ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м.Рівне МФО 333539) 9653751 грн. 82 коп. основного боргу, 486741 грн. 68 коп. пені, 370298 грн. 74 коп. інфляційних нарахувань, 132568 грн. 56 коп. три проценти річних, 25500 гривень 00 коп. державного мита, 236 гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано “09” березня 2011 року