Рішення № 14976100, 06.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2011 р.

Справа № 20/17-378-2011

За позовом: Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт”

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство”

про стягнення 55 220,89 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Сакали Ю.В.- за довіреністю № 38/04 від 25.01.2011 року;

від відповідача: Машник К.В.- за довіреністю № Д/ЮС-31 від 21.05.2010 року.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство “Ренійський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень, що містяться у запереченнях на відзив (т.2 а.с.118-121), просить стягнути з ВАТ “Українське Дунайське пароплавство” 55 220,89 грн. боргу зі сплати портових зборів та послуг, а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем у період з січня по травень 2009 року своїх зобов’язань щодо розрахунку з позивачем, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору №204-020/048КО від 31.12.2005р., що був пролонгований та є діючим.

Відповідач надав до суду відзив на позов від 3.03.2011р. №ЮС-374 (т.2 а.с.90-94), в якому проти позову заперечує з посиланням на те, що оскільки Кабінетом Міністрів України позивачу у спірний період не було не відведено акваторію порту, правові підстави стягнення з відповідача корабельного, адміністративного та якірного збору, які є цільовими, у позивача відсутні.

Стосовно рахунка №441 від 12.03.2009 року на загальну суму 8 421,89 грн. відповідач вказав, що твердження Порту про сплату ВАТ «УДП»по даному рахунку лише 322,56 грн. не відповідає дійсності, та надав суду копії платіжних доручень №2693 від 11 червня 2010 р. та № 2807 від 18 че рвня 2010 р., згідно яких ВАТ «УДП»сплатило Позивачу 5 386,79 грн., а не 322,56 грн.

Позивач надав до суду заперечення на відзив відповідача від 24.03.2011р. №38/27, в яких зазначає, що у п.1.5. “Обов’язкових Постанов порту”, які відповідно до вимог ст.78 КТМ України видає начальник морського порту, встановлено, що “акваторія порту це частина річки Дунай біля лівого берега від 62,5 милі до 71 милі”. Також акваторію порту встановлено і у Паспорті акваторії порту. При цьому, позивач вказує, що підставою для нарахування відповідачу портових зборів є укладений між сторонами договір №204-020/048КО від 31.12.2005р., умовами якого передбачено, що сплата портових зборів здійснюється на підставі КТМ України, Постанови КМУ №1544, “Обов’язкових Постанов” порту та інших нормативно-правових актів та положень цього договору. Таким чином, виконання договору є обов’язковим в силу вимог ст.174 ГК України, якою визначені підстави виникнення господарських зобов’язань.

Крім того, після проведення звірення розрахунків, позивач зменшив позовні вимоги на сплачені відповідачем 4 158,43 грн., які помилково не були враховані портом при підготовці позову.

У судовому засіданні 6.04.2011р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 6.04.2011р. повністю підтримав наданий раніше відзив, а також заявив клопотання про зарахування на підставі ст.601 ЦК України 905,80 грн., зайво сплачених по рахунку №919 від 15.06.2009 року, у рахунок інших зобов’язань - рахунок № 441 від 12.03.2009 року. Таким чином, відповідач просить вважати рахунок № 441 від 12.03.2009р. акцептованим та оплаченим у сумі 5386,79 грн.

Позивач, заперечуючи проти проведення заліку, вказував, що дана сума (905,80 грн.) є спірною та є складовою предмету спору між цими ж сторонами в іншій справі по аналогічним спірним правовідносинам у господарському суді Одеської області у справі №16/17-741-2011, головуючий суддя Железна С.П.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Як свідчать матеріали справи, з урахуванням часткової сплати ВАТ „УДП” виставлених портом рахунків, предметом спору у даній справі є обов'язок Відповідача сплачувати на користь Позивача портові збори та послуги, що надаються у порту, а саме: корабельний, адміністративний та якірний збори.

За таких обставин, суд вважає надати правову оцінку саме вказаним вимогам.

Згідно ст.84 КТМ України у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний.

Отже, корабельний, якірний та адміністративний збір є цільовими зборами, що сплачуються у морському порту.

Зазначеною нормою визначено, що розмір таких зборів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вказаної норми, Кабінетом Міністрів України постановою від 12.10.2000р. №1544 "Про портові збори" (з наступними змінами та доповненнями) затверджено Положення про портові збори (далі –Положення).

Пунктом 1 вказаного Положення визначено, що портові збори справляються у морських портах із суден визначених у цьому пункті груп.

Так, корабельний збір для суден груп А, Б і Г нараховується, що встановлено п.12 Положення, за кожний вхід у порт і вихід з нього за 1м3 об’єму судна за визначеними цим пунктом ставками.

Адміністративний збір, відповідно до п.32 Положення, нараховується під час заходження судна у порт.

Якірний збір, згідно п.29 Положення, справляється з суден груп А та Б за стоянку більш як 12 годин на внутрішньому рейді морського порту.

Згідно ст.73 КТМ України, морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту.

Згідно ст.74 КТМ України, територією морського порту є відведені порту землі. До території морського порту також належать намиті, насипані або створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій площі, створені за рахунок порту і за користування якими не стягується плата. При цьому, акваторією морського порту є відведені порту водні простори.

Вказаною нормою також визначено, що територія і акваторія морського порту є державною власністю і надаються порту в користування. Відведення земельних і водних ділянок для морського порту, а також вилучення цих ділянок здійснюються в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Пунктом 2 частини 1 статті 14 Водного Кодексу України передбачено що, розпорядження об’єктами загальнодержавного значення належить до компетенції Кабінету Міністрів України. При цьому, відповідно до статті 5 цього Кодексу, до водних об'єктів загальнодержавного значення належать, зокрема, внутрішні морські води.

Поняттю „внутрішні морські води” дано визначення п. 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.96р. №269. За змістом вказаного пункту внутрішні морські води - це, зокрема, води портів України, обмежені лінією, що проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря.

Таким чином є обґрунтованим твердження відповідача про те, що акваторія морського порту повинна бути відведена в установленому порядку саме Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що обґрунтованість такої позиції також підтверджується сталою судовою практикою Вищого господарського суду України по спорам даної категорії, згідно якої відмовлялось у задоволенні позовів про стягнення вказаних зборів з посиланням на те, що акваторія портів не була відведена в установленому порядку Кабінетом Міністрів України.

Матеріали справи свідчать, що де-юре відведення позивачу в користування акваторії (тобто визначення меж порту) було здійснено лише в жовтні 2009 року, що підтверджується Постановою КМ України №1234 від 07.10.2009р. „Про надання державному підприємству „Ренійський морський торговельний порт” у користування акваторії”, тобто вже після періоду спірних відносин.

Посилання позивача на визначення території Ренійського морського торговельного порту, зокрема, його акваторії Обов’язковими постановами Ренійського морського торговельного порту, затвердженими наказом цього порту №790 від 22.09.2003р., є безпідставним з огляду на таке.

Так, відповідно до ст.78 КТМ України, начальник морського порту видає обов'язкові постанови, що регулюють питання безпеки руху, охорони вантажів, майна порту і громадського порядку, проведення санітарних і протипожежних заходів у порту, охорони навколишнього природного середовища, порядку заходу суден у морські порти і виходу з них, видає звід звичаїв порту, а також розпорядження про затримку суден і вантажів у випадках і у порядку, передбачених статтею 80 цього Кодексу, забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден.

Також, в порядку, визначеному ч.2 вказаної норми, начальник морського торговельного порту встановлює порядок руху суден у портах і на підходах до них.

Таким чином, встановлення меж акваторії морського торговельного порту у Обов'язкових постановах Ренійського морського торговельного порту, затверджених наказом цього порту №790 від 22.09.2003р., здійснено з перевищенням повноважень, тому зазначені положення Обов'язкових постанов не підлягають застосуванню в силу приписів ч.2 ст. 4 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про безпідставність вимог позивача про сплату корабельного, якірного та адміністративного зборів за період з січня по травень 2009 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем рахунок №441 від 12.03.2009р. (т.1 а.с.104) був акцептований на суму 5386,79 грн. (причальний збір та оформлення приходу та відходу). Проте, як встановлено судом, сплачено відповідачем за вказаним рахунком було тільки 4 480,99 грн., що і зумовило звернення відповідача із клопотанням про проведення зарахування залишку заборгованості у сумі 905,80 грн. на підставі ст.601 ЦК України.

Аналізуючи клопотання про зарахування 905,80 грн., зайво сплачених по рахунку №919 від 15.06.2009 року, у рахунок зобов’язань по рахунку № 441 від 12.03.2009 року, суд доходить висновку про його відхилення з огляду на наступне.

Зважаючи на те, що підставою перерахування відповідачем позивачу за платіжним дорученням №2026 від 6.05.2010р. вказаних грошових коштів (905,80 грн.) є оплата виставлених рахунків за надані послуги, зарахування зазначених коштів в оплату іншого рахунку, з урахуванням того, що вказана сума є спірною та є складовою предмету спору між по іншій справі №16/17-741-2011, є порушенням права власності позивача. При цьому вимога про повернення надлишково сплачених коштів може бути заявлена у окремому позовному провадженні.

За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позову на суму 905,80 грн., у зв'язку з чим судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог на підставі ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд–

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” (68600, м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, 28, код ЄДРПОУ 01125821) на користь Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” (68802, м.Рені, Одеської області, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ 01125809) 905 /дев’ятсот п’ять/ грн. 80 коп. основного боргу, 9 /дев’ять/ грн. 05 коп. витрат по сплаті державного мита, 3 /три/ грн. 87 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 11.04.2011р.