Рішення № 14975834, 11.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/4711.04.11                                         

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Аванта плюс”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Центренергобуд”

Простягнення 24 657,49 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаДитинчук В.М.- представник за довіреністю від 14.12.2010 р.

Від відповідача не з’явився 11.04.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Аванта Плюс” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Центренергобуд”17700,14 грн. заборгованості з оплати вартості поставленого товару відповідно видаткової накладної № РН-333 від 05.11.2008 р., 1347,32 грн. 3 % річних з простроченої суми та 5610,03 грн. інфляційної складової боргу.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. № 46/47, яку призначено до розгляду на 25.03.2011 р.

25.03.2011 р. розгляд справи відкладався.

У судове засідання, призначене на 11.04.2011 р., з’явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та подав уточнений розрахунок, відповідно до якого інфляційна складова боргу складає 5610,03 грн., 3 % річних 1332,01 грн. Відповідач уповноваженого представника не направив, подавши через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з тим, що представник відповідача в цей час буде знаходитись в іншому судовому засіданні.

Вивчивши наявне в матеріалах справи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд критично ставиться до нього, оскільки чинним законодавством Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Центренергобуд” не обмежене кількістю осіб, які можуть витупати його представниками у судових, державних та інших органах, підприємствах та установах. Слід зазначити, що провадження у справі № 46/47 було порушене у лютому 2011 року і розгляд справи вже відкладався з 25.03.2011 р. на 11.04.2011 р., тобто відповідач не був обмежений у можливості реалізувати свої права: своєчасно подати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своїх заперечень, якщо такі наявні або ж заяву про визнання позову у разі відсутності заперечень з приводу заявлених вимог, ознайомитися з матеріалами справи у період між датами її відкладення тощо. Крім того, суд зважає на обмеженість процесуального строку вирішення спору, клопотання про продовження якого від сторін не надходило. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача, зважаючи також і на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Центренергобуд” р. 25.03.2011 р. не надало суду доказів поважності пропуску його представником судового засідання та документального підтвердження відсутності можливості скористатися правами відповідача у справі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2008 р. позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактуру № СФ-833 про поставку товару –ВБ (вент. блок) на суму 456286,10 грн.

Видатковою накладною від 05.11.2008 р. № РН-333 позивач поставив відповідачу ВБ 30 (вент. блок) на суму 20 700,14 грн., а відповідач отримав зазначений товар, що підтверджується довіреністю № 770730 від 03.11.2008 р.

Позивач зазначений рахунок оплатив частково у сумі 3 00,00 грн., що підтверджується банківською випискою (в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткової накладної від 05.11.2008 р. № РН-333 та рахунку-фактури № СФ-833 від 24.10.2008 р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 20 700,14 грн. Отже, такими накладними сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, його кількості, одиниці виміру та ціни.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у позивача виникли зобов’язання передати відповідачу визначений товар на суму 20 700,14 грн., а у відповідача — прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити його).

За твердженнями позивача, станом на день складання позову відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений товар і його борг становить 17700,14 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Рахунком-фактурою № СФ-833 від 24.10.2008 р. була встановлена попередня оплата до 24.10.2008 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов’язання щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, а саме: ним було здійснено передачу вищезазначеного товару у визначеній кількості за вищевказаною видатковою накладною, а відповідачем прийнято товар.

Разом з тим, всупереч прийнятому зобов’язанню з оплати переданого позивачем товару, відповідач не виконав його, оскільки до моменту звернення позивача до суду з даним позовом та порушення провадження у справі № 46/47 не здійснив оплату в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості, заявлені вимоги не заперечив.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу обґрунтованими, доведеними належними доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1332,01 грн. 3 % річних з простроченої суми та 5610,03 грн. інфляційної складової боргу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, який визнаний судом як належний, суд дійшов висновку що стягненню підлягають 1332,01 грн. 3 % річних з простроченої суми та 5610,03 грн. інфляційної складової боргу.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Центренергобуд” (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 27-А, ідентифікаційний код 34294252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аванта Плюс” (04073, м. Київ, пр-т Московський, 20, оф. 3, ідентифікаційний код 34293285) 17700 (сімнадцять тисяч сімсот) грн. 14 коп. боргу, 1332 (одну тисячу триста тридцять дві) грн. 01 коп. 3 % річних, 5610 (п’ять тисяч шістсот десять) грн. 03 коп. інфляційної складової боргу, 246 (двісті сорок шість) грн. 42 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 18.04.2011 р.