Рішення № 14975833, 14.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/5914.04.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта»

про стягнення 15892,00 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: не зявились;

від відповідача: Старков І.О. (довіреність від 01.07.2010р.).

В судовому засіданні 14 квітня 2011 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»(позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (відповідач), про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 15892,00 грн. з них основного боргу 14160,19 грн., пені 965,03 грн., 3% річних за користування грошовими коштами 186,22 грн. та інфляційних втрат 580,56 грн. Окрім цього, позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати, що складаються з державного мита 159,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн. та витрат за надання послуг адвоката - 2288,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № ВВ/8586510.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про часткове визнання позовних вимог в частині основного боргу в розмірі 14160,19 грн. Інші вимоги позивача, зокрема, про стягнення штрафних санкцій та витрат за надання послуг адвоката відповідач вважає не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 28.03.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 14.04.2011р.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2009 року між позивачем (надалі - Страховик) та Наконечний Михайлом Володимировичем (далі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 5-802/09.010 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту Договір добровільного страхування або Договір).

Обєктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «Опель Астра», державний реєстраційний номер ВС 7914 ВК.

Транспортний засіб «Опель Астра», державний реєстраційний номер ВС 7914 ВК належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (копія свідоцтва в матеріалах справи).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема пошкодження чи знищення внаслідок дорожньотранспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 17.01.2010р. в с. Буковина Жидачівського району Львівської області, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Опель Астра», державний реєстраційний номер ВС 7914 ВК, що знаходився під керуванням Страхувальника і автомобіля «Мерседес-Бенц» реєстраційний номер 124-99 ІВ, яким керував Комарницький Андрій Євгенійович.

В результаті ДТП автомобіль «Опель Астра», державний реєстраційний номер ВС 7914 ВК було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України на імя Страхувальника (копія довідки в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 14670,19 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 247 від 19.02.2010р. (копія платіжки в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 125 від 18.02.2010р. (належним чином засвідчена копія страхового акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Жидачівського районного суду від 21.01.2010р. (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Комарницький Андрієм Євгенійовичем пп. 10.2, 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи Комарницький Андрієм Євгенійовичем застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Мерседес-Бенц»реєстраційний номер 124-99 ІВ, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, шляхом укладення з відповідачем поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8586510 (тип договору 1, належним чином засвідчена копія полісу містяться в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем з Комарницький Андрієм Євгенійовичем полісу № ВВ/8586510 страхування цивільно-правової відповідальності останньої, відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану Комарницький Андрієм Євгенійовичем шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Мерседес-Бенц»реєстраційний номер 124-99 ІВ.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Комарницький Андрієм Євгенійовичем, транспортного засобу «Мерседес-Бенц»реєстраційний номер 124-99 ІВ.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як визначено зі звіту № 35 від 15.02.2010р. (копія звіту в справі) вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Опель Астра», державний реєстраційний номер ВС 7914 ВК, внаслідок ДТП, що відбулося 17.01.2010р., становить: 15224,01 грн.

Частиною 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на те, що полісом № ВВ/8586510 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 25500,00 грн. та франшизу в сумі 510,00 грн., сума страхового відшкодування в порядку регресу, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Комарницький Андрієм Євгенійовичем, транспортного засобу «Мерседес-Бенц»реєстраційний номер 124-99 ІВ, складає: 14160,19 грн., тобто 14670,19 грн. (сума сплаченого страхового відшкодування) 510,00 грн. (франшизи за полісом № ВВ/8586510).

Позивачем 30.06.2010р. в порядку досудового врегулювання спору відповідачу була направлена претензія на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 14670,19 грн. (копія вимоги в справі). Факт надсилання вимоги позивачем та отримання її відповідачем 05.07.2010р. підтверджується відміткою про вручення на поштовому повідомленні (копія повідомлення в справі). Позивач зазначає, що на відповідну вимогу відповідач ніяким чином не відреагував, суму страхового відшкодування в порядку регресу не сплатив.

На час розгляду справи сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена, а відтак у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 14160,19 грн.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, а саме заяви про виплату страхового відшкодування. Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу відшкодування в сумі 14160,19 грн. в чітко визначений законом строк.

У відповідності до п. 37.2 ст. 37 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобовязання в строк, встановлений положеннями чинного законодавства не виконав, а тому за прострочення термінів сплати страхового відшкодування, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, стягненню з останнього на користь позивача підлягає пеня за період з 05.08.2010р. по 11.01.2011р. на загальну суму 965,03 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа , яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом .

В свою чергу, стаття 27 Закону України «Про страхування»зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги , яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Наведене також випливає з приписів п. 1 ч. 3 ст. 22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі .

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п. 1 ч. З ст. 22, ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ч. З ст. 198 ГК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача виключно у межах фактичних витрат (ліміту) перейшло право зворотної вимоги до особи (ВАТ НАСК «Оранта»), відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування 3% річних (процентів за користування грошовими коштами) та інфляційних втрат, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних процентів за користування грошовими коштами).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що про необґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 186,22 грн. та інфляційних втрат в сумі 580,56 грн., оскільки з боку відповідача існує обов'язок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобов'язання, а тому положення ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються. До того ж суд зазначає, що застосування по аналогії до правовідносин страхування положень ЦК України, які регулюють грошові правовідносини, пов'язані з нарахуванням процентів за договірними грошовими зобов'язаннями (договори купівлі-продажу, позики та банківського вкладу відповідно) є безпідставним. До того ж відповідні наслідки відповідальності за прострочення сплати страхового відшкодування в порядку регресу не передбачені положеннями Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Судом встановлено, що 01.04.2008р. між позивачем (довіритель) та Олешко Тарасом Орестовичем (повірений) було укладено договір про надання правової допомоги (копія договору в справі), відповідно до п. 1.1. якого повірений зобовязується від імені та за рахунок довірителя представляти інтереси останнього у справах про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, а довіритель зобовязується сплатити послуги повіреного.

Відповідно виставленого повіреним рахунку № 41г-2010 довіритель сплатив на користь Олешко Тараса Орестовича 2934,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2026 від 29.12.2010р. (копія рахунку та платіжки в справі).

З матеріалів справи вбачається, що позивач видав на імя Олешко Тараса Орестовича довіреність на представництво інтересів в суді № 80/05/10 від 17.05.2010р (копія довіреності в справі).

Відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1328 від 26.03.2008р. адвокат має право на заняття відповідною діяльністю (копія свідоцтва в матеріалах справи).

У відповідності з пунктом 12 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: “Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи”. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, що отримання позивачем юридичних послуг, повязаних з представленням інтересів останнього, не є обовязковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом, беручи до уваги тривалість розгляду і складність справи, а також те, що матеріалами справи не підтверджується, що Олешко Тарас Орестович приймав участь в судових засіданнях по розгляду даної справи в якості представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 2288,80 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 15125,22 грн. з них основного боргу - 14160,19 грн. та пені - 965,03 грн.

Судові витрати позивача в сумі 324,48 грн. (97,92 грн. - державного мита та 226,56 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(ідентифікаційний код: 00034186, адреса: 01032, м. Київ, Голосіївський район, вул. Жилянська, будинок, 75) на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(ідентифікаційний код: 14229456, адреса: 01601, м. Київ, Печерський район, вул. Печерський Узвіз, будинок, 3, р/р 2650701070622 в Першій Львівській філії АТ «КредоБанк», МФО 325365, ЗКПО 34046341) грошові кошти: основного боргу 14 160,19 грн. (чотирнадцять тисяч сто шістдесят гривень 19 копійок), пені - 965,03 грн. (девятсот шістдесят пять гривень 03 копійки) та судові витрати: державного мита 97,92 грн. (девяносто сім гривень 92 копійки) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 226,56 грн. (двісті двадцять шість гривень 56 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення -19.04.2011р.